Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Розвиток процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі





 

Термін “глобалізація” (в перекладі з французького - globalization) означає всесвітній і використовується для визначення тенденцій сучасного розвитку світової економіки. Глобалізацію найчастіше ототожнюють з поняттям “глобальна економіка”, під якою розуміють сукупність взаємозалежних та взаємо доповнюваних національних економік. У такому розумінні глобалізацію можна розглядати як сучасну тенденцію розвитку світового господарства як системи взаємопов’язаних та взаємозалежних господарюючих суб’єктів, серед яких значне місце займають саме країни. З метою визначення міри концентрації світового виробництва на початку 80-х рр. XX ст. Т. Левиттом було вперше запроваджено термін “глобальний ринок”.

В економічній літературі відсутня єдина думка щодо визначення важливості та характеру ролі глобалізації у міжнародному економічному середовищі. Так, представники неолібералізму (Е. Херман, Дж. Шольте) вбачають у глобалізації високу перспективу, запоруку майбутнього процвітання міжнародного суспільства за рахунок глибокої приватизації, лібералізації бізнесу, правової свободи суб’єктів господарювання. Представники неокейнсіанського напряму (Д. Ласку, Б. Тойн, П. Уолтерс) розглядають глобалізацій ні процеси з точки зору можливості створення збалансованої, контрольованої (а значить оптимальної) міжнародної економіки. Серед вітчизняних вчених проблеми глобалізації висвітлено в працях, Д. Лук’яненка, Г.Марушевського, В. Новицького, С.Соколенко, А. Старостіної, О. Каніщенко, А. С. Філіпенка, в яких досить ґрунтовно розглядається проблема сучасного розвитку світової економіки як глобально функціонуючого виробничо-господарського комплексу, основними складовими якого є національні економіки.

Теза про неможливість автаркічного розвитку країн усвідомлюється практично всіма вченими, які займаються проблемами розвитку міжнародної економіки, але наслідки її інтегрованості у систему світогосподарських зв’язків можуть бути як позитивними, так і негативними. Так, російський вчений Ю. Шишков ґрунтовно виокремлює позитивні наслідки глобалізації, які полягають у поглибленні міжнародного поділу праці, створення умов для вільного міждержавного руху товарів, послуг та факторів виробництва і, як наслідок, підвищення ступеню відкритості національних економік. Негативними наслідками глобалізації є розмивання та знецінення державних регулюючих функцій, неможливість держави захищати внутрішню економіку від зовнішнього впливу, посилення міжнародної конкуренції [41].

Узагальненими індикаторами світових інтеграційних процесів є рівень відповідності основних макропоказників розвитку економіки країни вимогам світової економіки. Одним з таких індикаторів є індекс глобальної інтеграції (FPGI – Foreign Policy Globalization Index), що розраховується по 4 категоріям, які поділені на 12 позицій: економічна інтеграція, інтенсивність особистих контактів між людьми, розвиток технічних систем зв’язку, ступінь включення у світові політичні процеси. Серед країн, які досягли найбільшої глобальної інтеграції, слід відзначити Сінгапур, Швейцарію, США, Ірландію. Із 62 країн Україна займає в даній класифікації 39 місце, Росія – 47 [36, с. 61].

Особливістю глобальної економіки є домінування інтересів світового суспільства над національними інтересами, що обумовлює залежність соціально-економічного розвитку країн від основних тенденцій розвитку міжнародного бізнесу. Досить вдало проводять аналогію між характером взаємодії національної та світової економіки специфіку взаємовідносин регіонів країни А. П. Румянцев, Г. Н. Климко, В. В. Рокоча: всі області мають певні обмеження щодо можливості впливу на ділову атмосферу в межах власних кордонів, але в той же час вони є унікальними за своїми природнокліматичним, ресурсним, виробничим, інноваційним, інвестиційним, соціокультурним потенціалом, реалізація якого можлива тільки при взаємодії з іншими регіонами країни [20, с. 29].

Дослідження теоретичних засад глобальної економіки дозволило автору виокремити основні етапи розвитку глобалізації (табл. 1) [8].

Сучасна глобалізація світової економіки спричинила найбільшу в історії фінансову кризу та до сьогодні є чинником її поширення та поглиблення, бо має чітко виражений фінансовий характер. Фінансова сфера, яка забезпечувала процес виробництва та торгівлі, стала домінувати та стрімко розвиватись, випереджаючи за темпами зростання і обсяги світового виробництва і обсяги міжнародної торгівлі. Розвиток фінансового сектору сприяв виникненню нових видів фінансових товарів – фінансових деривативів, свопів, опціонів, ф’ючерсів, які забезпечували прибуток за рахунок їх ефективного розміщення та перепродажу на фондовому ринку. Міжнародні економічні відносини почали втрачати виробничу основу та набувати характеру торгівлі фінансовими інструментами.

Таблиця 1.

 

Еволюція процесів глобалізації

Етапи Основна характеристика
державне регулювання валютно-фінансові відносини кредитні відносини торговельні відносини інвестиційне співробітництво політичний статус країн
             
1. Початок 90-х рр.XXст.- розпад соціалістичної системи створення нових ринкових економік - імітація економік розвинених країн відсутність стабільної валютної системи та замкнутість валютного ринку потреба у зовнішніх джерелах фінансування внутрішній ринок країн ненасичений через розпад коопераційних виробничих та торговельних зв’язків внутрішня приватизація капітальних активів суверенна держава
2. Середина 90-рр.XX ст. - формування стратегій регіонального економічного співробітництва посилення впливу світогосподарських процесів на політику державного регулювання економіки доларизація економік постсоціалістичних країн інтенсифікація діяльності міжнародних кредитних організацій, посилення ролі регіональних кредитних організацій розвиток зовнішньоекономічного співробітництва інтенсивний рух капіталу суверенна держава
3. Кінець 90-х рр. XXст. - транснаціоналізація світової економіки лібералізація зовнішньоекономічних відносин заміщення національних валютних систем іноземними. Створення регіональних валютних систем (ЄВС) залучення кредитів ТНК та державних кредитів. Посилення фінансової залежності країн. формування трансграничних ринків товарів та послуг. Торгова експансія ТНК транснаціоналізація капіталу передача частини функцій розвиненим країнам - відносини “центр-периферія”  

 

Продовження табл. 1

             
4. Початок (2000-2007рр.) - епоха глобалізації світової економіки формування моделей відкритої економіки полярність розвитку міжнародної та національних валютних систем конвертація власних боргів розвинених країни на “права вимоги”. Фінансова глобалізація зростання частки експортно-імпортних операцій у ВВП, орієнтація на умови міжнародних ринків зростання обсягів фіктивного капіталу передача частини функцій наднаціональним органам - міжнародним організаціям та регіональним об’єднанням    
5. Теперішній час (2008-2009рр)- Світова економічна криза відсутність ефективних важелів державного впливу на національну економіку криза фінансової системи, стрімка девальвація долару масові дефолти в розвинених країнах та країнах з перехідною економікою паралізована система торговельних відносин Ре капіталізація національних багатств актуалізація суверенітету держав, зростання ролі державного регулювання
Прогнози подальшого розвитку світової економіки
З 2009рр.- докорінна зміна суб’єктного контуру світового господарства Жорсткий державний контроль за національною економікою Впровадження державних важелів регулювання валютного ринку та курсу національної валюти Розробка гнучкої стратегії управління державним боргом Протекціоністські заходи регулювання зовнішньоторговельних відносин формування умов для залучення інвестицій Відновлення національної ідентичності
Формування нового міжнародного економічного порядку 1. зростання нових держав – лідерів (Китай, Росія, Індія, Південна Корея) за рахунок розробки національної (автономної) стратегії соціально-економічного розвитку; 2. посилення ролі держав у регулюванні світогосподарських процесів; 3. перебудова системи міжнародного поділу праці шляхом встановлення балансу відтворювального процесу: співвідношення між обсягами інвестування, виробництва, торгівлі та споживання; 4. формування нових стратегій залучення довгострокових інвестицій; 5. реконструкція системи міжнародного регулювання шляхом зміни цілей, функцій, характеру впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини.

 

Нагальними проблемами сучасної світової економіки є:

1) локалізація кризи у фінансовому секторі, що дасть змогу запобігти масових банкрутств промислових підприємств, звільненню працівників, зростання безробіття та соціального невдоволення (як це вже відбувається в Латвії, Ісландії, Ірландії, Естонії, Болгарії та інших країнах);

2) запобігання активації свопів на кредитні дефолти, що сприятиме банкрутству банків та компаній – інвесторів, які здійснювали операції поглинання за рахунок кредитних ресурсів. У цьому випадку світова фінансова система буде повністю паралізована, а транс націоналізація економіки по принципу інерційності приведе до масових банкрутств підприємств.

Вчені [21, 34, 36, 41] вбачають подолання кризи у посиленні державного регулювання економіки, зокрема введення протекціоністських заходів у торговельній сфері, впровадження жорсткого фінансового контролю за рухом капіталу. Тобто сучасна епоха глобалізації довела, що світова економіка не готова до формування єдиного планетарного простору з його ліберальними принципами та методами міжнародної економічного співробітництва.







ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.