Аналіз форм міжнародного науково-технічного співробітництва

Данні табл. 7.1 свідчать про те, що найбільш поширеними формами науково-технічного співробітництва є спільні підприємства, частка яких сягає 23% та спільні проекти – 22%.

На світовому ринку технологій домінують США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія і Канада. Найбільш важливим чинником забезпечення високої конкурентоспроможності цих країн є володіння ними 46 з 50 макротехнологій – сукупності науково-технічних, виробничих, маркетингових ланок зі створення інноваційної продукції. При цьому з 46 макротехнологій США володіють 22, Німеччина – 10, Японія – 7, Великобританія та Франція – 5, Італія і Канада – 1-2. Слід вказати, що одна макрротехнологія забезпечує доход країні від 7 до 10 млрд дол. щорічно. В Україні є можливість формування макротехнології в таких сферах як авіабудування, ракетно-космічна, спеціальна металургія, що сприятиме збільшенню її частки на ринках наукомісткої продукції на 4-6% та отриманню додаткових експортних доходів у розмірі 25-30 млрд дол на рік.

Науково-технічні зони в стратегії розвитку відкритої економіки

Ефективною формою взаємодії науки та виробництва вважаються технологічні зони або технологічні парки, які включають виробничу зону та науковий центр, завдяки чому в одному місці концентруються науковий і промисловий потенціал.

Технополіс (технопарк) – це територіальний науково-промисловий комплекс, до якого входять науково-дослідні, навчальні, конструкторські установи, промислові підприємства, збутові фірми, діяльність яких спрямована на розвиток інноваційної сфери.

- низька матеріало- та енергомісткість виробництва;

- орієнтація виключно на нові розробки та виробництво нової високотехнологічної продукції;

- наявність висококваліфікованих кадрових ресурсів (частка висококваліфікованих працівників у загальній чисельності персоналу складає 60-80%);

- наявність дослідної, виробничої, збутової та соціальної інфраструктури.

Перший технопарк – Стенфордський університет – виник у США на початку 50-х рр. XX ст., на сьогоднішній день у країні їх налічується близько 160 – це 30% загальної кількості технопарків у світі. У Європі технопарки виникли у 70-х рр. XX ст., одними з перших були Дослідницький парк Університету Херіот-Уатт в Единбурзі, науковий парк Триніті коледж в Кембриджі, Софія – Антиполіс в Ніцці та ін. У 80-х рр. XX ст. технопарки почали виникати в Канаді, Сінгапурі, Австралії, Бразилії, Індії, Малайзії, Китаї, Японії, а в 90-х рр. – в Росії та Україні. У світі на сьогодні нараховується понад 450 технопарків. Досвід створення і функціонування американських технополісів “Біонічна долина”, Дорога №128 “, ”Силіконова долина“, Наукового парку Кембріджського університету дозволяє виокремити чотири важливі критерії успіху технопарків, а саме:

1) ефективний організаційний менеджмент, який полягає у підтримці місцевих органів влади, правильності вибору організаційно-правової форми, відсутність бюрократичного апарату, наявність суспільної фінансової та технічної підтримки, згуртований колектив, тісні наукові зв’язки з університетом;

2) правильний вибір місця розташування парку;

3) розробка цілеспрямованої маркетингової стратегії;

4) фінансування наукових досліджень є основним критерієм ефективної роботи технопарків. Так, у США близько 50% витрат технопарків покриває держава, в Китаї – 90%, в Фінляндії Національне технологічне агентство TEKES інвестує від 30 до 80% коштів у інноваційні проекти.

В Україні формально існує 16 технопарків, з яких функціонують 4: Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона (Київ), Інститут монокристалів (Харків), Інститут фізики напівпровідників (Київ), “Вуглемаш” (Донецьк). На вітчизняні технопарки покладено виконання наступних завдань:

- створювати цілісну систему впровадження наукових розробок у виробництво;

- створювати сприятливі умови щодо залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій для фінансування проектів технопарків;

- налагоджувати промисловий випуск високотехнологічної конкурентноздатної на ринку продукції;

- створювати високоефективні методи аналізу й охорони навколишнього середовища;

- розвивати матеріально-технічну базу наукових досліджень;

- координувати наукові розробки, їх науково-технічну і технологічну апробацію, забезпечувати моніторинг інноваційної й інвестиційної діяльності відповідно до профілюдіяльності технопарку;

- здійснювати підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації вчених і спеціалістів.

Основні показники діяльності діючих технопарків наведено в табл. 7.2.

Діяльність технологічних парків в Україні

Особливістю вітчизняних технопарків є відсутність виробничої зони, всі учасники реалізують проекти на власних площадках.

Своєрідним поясненням низького рівня розвитку вітчизняних технопарків є відсутність системи державного регулювання інноваційної сфери. Так, фінансування інноваційної діяльності в Україні здійснювалось Державним інноваційним фондом (1992 р.), в який відповідно до законодавства всі українські підприємства відраховували 1% від доходу, але за 8 років свого існування фонд провалив 93% всіх інноваційних проектів. Тому питання фінансування діяльності технопарків є відкритим. Для формування позитивного іміджу технопарків в Україні доцільно виокремити їх основні функціональні характеристики:

1) технопарки є каталізаторами розвитку окремих галузей економіки, які становлять промисловий та експортний потенціал країни;

2) діяльність технопарків спрямована на оптимальне розміщення виробництва з метою скорочення періоду освоєння нових технологій;

3) інноваційна діяльність технопарків забезпечує підвищення рівня національного виробництва та товарної насиченості ринку;

4) технопарки сприяють підвищенню кваліфікації працівників та формуванню якісно нової системи кадрової підготовки;

5) діяльність технопарків сприяє формуванню технологічної моделі розвитку національної економіки;

6) в умовах високо конкурентного технологічного середовища міжнародного бізнесу технопарки сприяють підвищенню рівня розвитку міжнародної економічної діяльності країни, зміцненню її позицій на світовій економічній арені.

З метою сприяння ефективної діяльності технологічних парків при Кабінеті Міністрів України створено комісію, до складу якої входять відповідальні представники міністерств, керівники українських технопарків. На неї покладаються завдання з організації забезпечення діяльності зі створення і функціонування інноваційних структур. Дана комісія займається стратегічними і актуальними проблемами діяльності технопарків, ухвалює рішення з наступних питань:

- створення, реорганізація і ліквідація технологічних парків і інноваційних структур;

- визначення пріоритетних напрямів діяльності інноваційних структур;

- удосконалення системи показників і критеріїв економічної і соціальної ефективності діяльності технопарків;

- удосконалення механізму ведення оперативного бухгалтерського обліку в інноваційні проекти, впровадження системи контролю і відповідної державної бухгалтерської звітності;

- сприяння реалізації механізму нарахування і цільового використання коштів на спеціальних рахунках технологічних парків, здійснення контролю за цільовим використанням іноземних інвестицій в розробку інвестиційних і інноваційних проектів.

Однією з найважливіших функцій комісії є організація експертизи і реєстрація інноваційних проектів. Загальне управління процесами експертизи і реєстрації здійснюється Департаментом інновацій і трансферу технологій Міністерства освіти і науки України з питань підготовки пропозицій щодо організації діяльності технологічних парків та структур інших типів.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: