Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Аналіз форм міжнародного науково-технічного співробітництва





 

№ з/п Форма міжнародного науково-технічного спів робітництва Питома вага у світовій практиці, %
1. Спільні підприємства 23,0
2. Спільні проекти розвитку 22,0
3. Ліцензійні угоди 19,0
4. Змішані форми науково-технічного співробітництва 13,0
5. Взаємне надання ліцензій і угод про спільне використання технологій 8,0
6. Спільна діяльність постачальників та споживачів 6,0
7. Контракти на проведення НДДКР 4,0
8. Інші форми 5,0

 

Данні табл. 7.1 свідчать про те, що найбільш поширеними формами науково-технічного співробітництва є спільні підприємства, частка яких сягає 23% та спільні проекти – 22%.

На світовому ринку технологій домінують США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія і Канада. Найбільш важливим чинником забезпечення високої конкурентоспроможності цих країн є володіння ними 46 з 50 макротехнологій – сукупності науково-технічних, виробничих, маркетингових ланок зі створення інноваційної продукції. При цьому з 46 макротехнологій США володіють 22, Німеччина – 10, Японія – 7, Великобританія та Франція – 5, Італія і Канада – 1-2. Слід вказати, що одна макрротехнологія забезпечує доход країні від 7 до 10 млрд дол. щорічно. В Україні є можливість формування макротехнології в таких сферах як авіабудування, ракетно-космічна, спеціальна металургія, що сприятиме збільшенню її частки на ринках наукомісткої продукції на 4-6% та отриманню додаткових експортних доходів у розмірі 25-30 млрд дол на рік.

 

Науково-технічні зони в стратегії розвитку відкритої економіки

 

Ефективною формою взаємодії науки та виробництва вважаються технологічні зони або технологічні парки, які включають виробничу зону та науковий центр, завдяки чому в одному місці концентруються науковий і промисловий потенціал.

Технополіс (технопарк) – це територіальний науково-промисловий комплекс, до якого входять науково-дослідні, навчальні, конструкторські установи, промислові підприємства, збутові фірми, діяльність яких спрямована на розвиток інноваційної сфери.

Особливостями технополісів є:

- їх висока наукомісткість виробництва;

- низька матеріало- та енергомісткість виробництва;

- орієнтація виключно на нові розробки та виробництво нової високотехнологічної продукції;

- наявність висококваліфікованих кадрових ресурсів (частка висококваліфікованих працівників у загальній чисельності персоналу складає 60-80%);

- наявність дослідної, виробничої, збутової та соціальної інфраструктури.

Перший технопарк – Стенфордський університет – виник у США на початку 50-х рр. XX ст., на сьогоднішній день у країні їх налічується близько 160 – це 30% загальної кількості технопарків у світі. У Європі технопарки виникли у 70-х рр. XX ст., одними з перших були Дослідницький парк Університету Херіот-Уатт в Единбурзі, науковий парк Триніті коледж в Кембриджі, Софія – Антиполіс в Ніцці та ін. У 80-х рр. XX ст. технопарки почали виникати в Канаді, Сінгапурі, Австралії, Бразилії, Індії, Малайзії, Китаї, Японії, а в 90-х рр. – в Росії та Україні. У світі на сьогодні нараховується понад 450 технопарків. Досвід створення і функціонування американських технополісів “Біонічна долина”, Дорога №128 “, ”Силіконова долина“, Наукового парку Кембріджського університету дозволяє виокремити чотири важливі критерії успіху технопарків, а саме:

1) ефективний організаційний менеджмент, який полягає у підтримці місцевих органів влади, правильності вибору організаційно-правової форми, відсутність бюрократичного апарату, наявність суспільної фінансової та технічної підтримки, згуртований колектив, тісні наукові зв’язки з університетом;

2) правильний вибір місця розташування парку;

3) розробка цілеспрямованої маркетингової стратегії;

4) фінансування наукових досліджень є основним критерієм ефективної роботи технопарків. Так, у США близько 50% витрат технопарків покриває держава, в Китаї – 90%, в Фінляндії Національне технологічне агентство TEKES інвестує від 30 до 80% коштів у інноваційні проекти.

В Україні формально існує 16 технопарків, з яких функціонують 4: Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона (Київ), Інститут монокристалів (Харків), Інститут фізики напівпровідників (Київ), “Вуглемаш” (Донецьк). На вітчизняні технопарки покладено виконання наступних завдань:

- створювати цілісну систему впровадження наукових розробок у виробництво;

- створювати сприятливі умови щодо залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій для фінансування проектів технопарків;

- налагоджувати промисловий випуск високотехнологічної конкурентноздатної на ринку продукції;

- створювати високоефективні методи аналізу й охорони навколишнього середовища;

- розвивати матеріально-технічну базу наукових досліджень;

- координувати наукові розробки, їх науково-технічну і технологічну апробацію, забезпечувати моніторинг інноваційної й інвестиційної діяльності відповідно до профілюдіяльності технопарку;

- здійснювати підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації вчених і спеціалістів.

Основні показники діяльності діючих технопарків наведено в табл. 7.2.

 

Таблиця 7.2

 

Діяльність технологічних парків в Україні

 

Технопарк Зареєстровано Зареєстровано проектів Виконується проектів Випуск інноваційної продукції в 2000-2004 рр., млн грн Податкові пільги, млн. грн Перераховано до бюджету, млн грн Створено робочих місць, чол.
Інститут електрозварювання ім. є. О. Патона              
Інститут монокристалів              
Інститут фізики напівпровідників              
“Вуглемаш”       15,5 3,2    
Інші       8,5 2,8    
Усього              

 

Особливістю вітчизняних технопарків є відсутність виробничої зони, всі учасники реалізують проекти на власних площадках.

У табл. 7. 3 наведені технопарки-аутсайдери.

 

Таблиця 7.3

 

Технопарки-аутсайдери

Технопарк Зареєстровано
Інститут технічної теплофізики (Київ)  
«Укрінфотех»(Київ)  
Київська політехніка  
Інтелектуальні інформаційні технології (Київ)  
Агротехнопарк (Київ)  
«Еко - Україна» (Донецьк)  
Наукові та навчальні прилади (Суми)  
«Текстиль» (Херсон)  
«Ресурси Донбасу» (Донецьк)  
Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій (Одеса)  
«Яворів» (Львівська обл.)  
Машинобудівні технології (Дніпропетровськ)  

 

Своєрідним поясненням низького рівня розвитку вітчизняних технопарків є відсутність системи державного регулювання інноваційної сфери. Так, фінансування інноваційної діяльності в Україні здійснювалось Державним інноваційним фондом (1992 р.), в який відповідно до законодавства всі українські підприємства відраховували 1% від доходу, але за 8 років свого існування фонд провалив 93% всіх інноваційних проектів. Тому питання фінансування діяльності технопарків є відкритим. Для формування позитивного іміджу технопарків в Україні доцільно виокремити їх основні функціональні характеристики:

1) технопарки є каталізаторами розвитку окремих галузей економіки, які становлять промисловий та експортний потенціал країни;

2) діяльність технопарків спрямована на оптимальне розміщення виробництва з метою скорочення періоду освоєння нових технологій;

3) інноваційна діяльність технопарків забезпечує підвищення рівня національного виробництва та товарної насиченості ринку;

4) технопарки сприяють підвищенню кваліфікації працівників та формуванню якісно нової системи кадрової підготовки;

5) діяльність технопарків сприяє формуванню технологічної моделі розвитку національної економіки;

6) в умовах високо конкурентного технологічного середовища міжнародного бізнесу технопарки сприяють підвищенню рівня розвитку міжнародної економічної діяльності країни, зміцненню її позицій на світовій економічній арені.

З метою сприяння ефективної діяльності технологічних парків при Кабінеті Міністрів України створено комісію, до складу якої входять відповідальні представники міністерств, керівники українських технопарків. На неї покладаються завдання з організації забезпечення діяльності зі створення і функціонування інноваційних структур. Дана комісія займається стратегічними і актуальними проблемами діяльності технопарків, ухвалює рішення з наступних питань:

- створення, реорганізація і ліквідація технологічних парків і інноваційних структур;

- визначення пріоритетних напрямів діяльності інноваційних структур;

- удосконалення системи показників і критеріїв економічної і соціальної ефективності діяльності технопарків;

- удосконалення механізму ведення оперативного бухгалтерського обліку в інноваційні проекти, впровадження системи контролю і відповідної державної бухгалтерської звітності;

- сприяння реалізації механізму нарахування і цільового використання коштів на спеціальних рахунках технологічних парків, здійснення контролю за цільовим використанням іноземних інвестицій в розробку інвестиційних і інноваційних проектів.

Однією з найважливіших функцій комісії є організація експертизи і реєстрація інноваційних проектів. Загальне управління процесами експертизи і реєстрації здійснюється Департаментом інновацій і трансферу технологій Міністерства освіти і науки України з питань підготовки пропозицій щодо організації діяльності технологічних парків та структур інших типів.







Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.