СТРУКТУРА СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Економічна система суспільства формується на основі сус­пільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є фундаментом для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

Структура суспільного виробництва включає матеріальне і не­матеріальне виробництво (рис. 4).

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються: а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогоспо­дарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо; б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгів­ля, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого при­значення тощо.

Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробниц­тва, в якій-виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна тор­гівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здо­ров'я тощо; б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

Рис. 4. Структура суспільного виробництва

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Остання охоплює підприємства й галузі, що вироб­ляють як матеріальні, так і нематеріальні послуги. Це може бути, скажімо, транспорт, зв'язок, торгівля. Зазначені галузі самі по собі не створюють матеріального продукту. Проте корисний ефект, що створюється вантажним транспортом та зв'язком, можна спожити лише під час перевезення (переміщення вантажів — матеріальних благ у просторі) та поєднання різних суб'єктів господарювання (еко­номія часу, підписання угоди). Ось чому ці галузі є структурним елементом матеріального виробництва.

Праця у сфері обігу (оптової торгівлі) передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що та­кож є продовженням процесу виробництва. Роздрібну торгівлю, перевезення пасажирським транспортом, зв'язок, що задовольняє потреби людей, слід відносити до нематеріальних послуг.

Матеріальне виробництво — це вирішальна сфера людської діяльності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток не­матеріального виробництва. Водночас, особливо в сучасних умо­вах у розвинених країнах, нематеріальна сфера має великий зво­ротний вплив на розвиток матеріального виробництва.

Усі складові структури економіки не тільки глибоко взаємоза­лежні та взаємодіють, а й постійно змінюються. Інакше кажучи, категорія «структура економіки» є не статичною, а динамічною. Так, процес індустріалізації країни передбачає переважний розви­ток виробництва засобів виробництва, важкої промисловості.

Проте, як показує досвід розвинених країн, безумовне слідуван­ня переважному зростанню засобів виробництва порівняно з ви­робництвом предметів споживання призводить до суттєвих викрив­лень у розвитку економіки. Внаслідок цього наша країна досягла найвищих показників виробництва матеріальних ресурсів і водно­час набагато відстала у виробництві кінцевої продукції, насампе­ред товарів народного споживання, послуг. Наприклад, у розвине­них країнах на базові галузі — електроенергетику, чорну металур­гію, паливну промисловість — припадає в середньому 20 відсотків промислового виробництва, близько третини займає машинобудівельний комплекс. Приблизно така ж сукупна частка легкої та хар­чової промисловості.

В Україні після розпаду Радянського Союзу в умовах швидко­го підви-щення цін на продукцію базових галузей, передусім на енергоносії, частка електроенергетики в обсязі промислової про­дукції у 2000 p. порівняно з 1991 p. зросла у 4 рази, паливної промисловості — у 2,8, чорної металургії — у 2,8 рази. При цьому частка продукції машинобудування зменшилася у 2 рази, легкої про­мисловості — у 13 разів і у 2000 p. становила всього 1,6 відсотка.

Зазначимо, що у повоєнний період багатьом країнам довелося відновлювати зруйноване господарство і завершувати процес інду­стріалізації. Це змушувало більш швидкими темпами розвивати галузі важкої промисловості. В Японії, наприклад, за 1960-1973 pp. середньорічні темпи зростання промисловості становили 14 відсот­ків, а частка важкої промисловості зросла з 50,3 до 57,8 відсотка. Для цього етапу, як для колишнього СРСР, так і для Японії, харак­терним було швидке збільшення споживання сировини і палива, формування енерго- та матеріаломісткої структури виробництва.

Слід ураховувати ще одну обставину. Якщо Японія обходила­ся мінімальними витратами на оборону, то наша економіка була переобтяжена воєнним виробництвом. Його масштаби досягали 20-25 відсотків усієї економіки, що в 4-5 разів перевищувало ана­логічний показник у США, Великій Британії, Франції, Німеччині. Із загального обсягу продукції машинобудування понад 60 відсотків становили товари воєнного призначення, 75 відсотків усіх асигну­вань в країні на науку йшло на воєнно-дослідницькі потреби. Третя частина усіх працівників добувних і обробних галузей на­родного господарства працювали безпосередньо в інтересах оборо­ни країни. Все це спотворювало структуру економіки нашої країни. В результаті вона працювала сама на себе, а не на задоволення потреб людей.

Країни з розвиненою економікою у 70-ті роки під впливом роз­витку науки і техніки, невигідності широкого використання доро­гих палива і сировини, загострення економічної ситуації стали пе­реходити до нової моделі економічного зростання. Вона заснована на інтелектуальних, наукомістких галузях, що використовують передові технології, висококваліфіковану працю та досягнення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР).

Такий стратегічний напрям структурних зрушень в економіці виявився ефективним. У Японії, наприклад, одночасно зі згортан­ням потужностей в енерго- та матеріаломістких галузях відбулося швидке нарощування таких високотехнологічних, наукомістких ви­робництв, як виробництво електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), промислових роботів, інтегральних схем, тонких хімічних сполук, засобів зв'язку, верстатів з числовим програмним управлінням (ЧПУ), високоякісної побутової електроніки, одягу, меблів. Про успіх цього курсу свідчать такі дані. Нині Японія виробляє близько ²/₄ світового випуску виробництва промислових роботів, майже половину верстатів з ЧПУ і продуктів тонкої кераміки, близь­ко ³/₄ світового випуску понадвеликих інтегральних схем, від60до 90 відсотків випуску окремих типів мікропроцесорів, близько 90 відсотків світового випуску відеомагнітофонів.

Структурна перебудова матеріального виробництва стала важ­ливою умовою зростання ефективності економіки, зниження ма­теріало- і енергомісткості, зростання наукомістких, інтелектуаль­них галузей.

На жаль, економічний розвиток в Україні йде всупереч потре­бам НТП, всупереч прогресивним тенденціям щодо зміни співвідно­шення матеріального і нематеріального виробництва.

Частка промисловості та сільського господарства в Україні в загальному обсязі товарів та послуг для кінцевого споживання (внутрішній валовий продукт — ВВП) становила у 2000 p. 61 від­соток (47,2 припадало на промисловість і 13,8 — на сільське госпо­дарство).

За цими показниками Україна значно відстає від провідних промислово розвинених країн. У них у ВВП частка промисловості знач­но нижча і стано-вить 35-37 %, а сільського господарства є меншою більше ніж у 10 разів.

Водночас частка сфери послуг в Україні дуже мала. Вона ста­новить усього 34 відсотки, тоді як у країнах з розвиненою еконо­мікою цей показник дорівнює 55-70 відсотків. Це є свідченням того, що Україна розвивається в межах індустріального, а не постіндустріального суспільства, як США, Японія, Канада та країни Євро­пейського Союзу.

Україна має дуже недосконалу структуру зайнятості, для якої характерною є велика частка зайнятих у сільському господарстві та промисловості. Так, у США, Канаді, Німеччині, Великій Бри­танії у сільському господарстві працює лише 3 відсотки усіх зай­нятих. Це стало можливим завдяки розвитку галузей зберігання, транспортування і переробки сільськогосподарської продукції. В Україні ж у сільському господарстві працює 13 відсотків. Частка зайнятих у сфері послуг в Україні майже вдвічі менша, ніж у США і Канаді.

Така структура суспільного виробництва в нашій країні стри­мує розвиток тих сфер діяльності, які пов'язані переважно з розвитком працівника, його розумових і фізичних здібностей, професій­них знань і практичних навичок, підвищенням освітнього і куль­турного рівня, забезпеченням фізичного і морального здоров'я.

Отже, світовий досвід переконує, що значення нематеріального виробництва у розвитку суспільства постійно зростає. Воно є чин­ником удосконалення самої людини, поліпшення її життя.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Які елементи містить визначення поняття «робоча сила»:

а) жива праця; б) уречевлена праця; в) сукупність життєвих здібностей людини до праці; г) засоби виробництва.

2. Які з перелічених понять належать до знарядь праці:

а) верстати; б) машини; в) сировина; г) робоча сила; д) споруди;

е) резервуари; є) земля; ж) напівфабрикати.

3. Із наведених далі визначень виберіть такі, що характеризують: а) продук­тивні сили; б) виробничі відносини; в) засоби виробництва; г) знаряддя праці;

д) предмети праці:

виробничі будівлі; обладнання; інструменти; паливо; сировина; матері­али; електроенергія; наука; люди; сукупність засобів виробництва й люди, які приводять їх у дію; відносини між людьми у процесі виробниц­тва матеріальних благ.

4. У господарстві було використано олії для харчування робітників на 10 тис. грн, на виготовлення фарб — на 5 тис. грн, зерна на годівлю худо­би — на 1 тис. грн, зерна на виготовлення продуктів харчування праців­ників — на 2 тис. грн. Скільки було витрачено засобів виробництва і пред­метів споживання?

5. У певній спільноті людей, які ізольовані від суспільства, здійсню-ється виробництво життєвих засобів для задоволення її потреб. Чи можна вважати, що в цій спільноті є економіка? Аргументуйте свою відповідь.

6. Яку фазу руху продукту (виробництво, обмін, розподіл, споживання) відоб­ражують наведені ситуації:

а) встановлено частину матеріальних благ і послуг для непрацездатних членів суспільства; б) залишено зерно для відгодівлі худоби; в) визначе­но зерно для продажу на ринку; г) залишено зерно для власного спожи­вання; д) заготовлено м'ясо для вироблення ковбаси.

7. За наведеними даними, що характеризують структуру промислового вироб­ництва в Україні:

а) визначіть за роками частку базових галузей;

б) побудуйте графік динаміки базових галузей.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: