ВПЛИВ ІНФЛЯЦІЇ НА ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВАВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ

Розгляд питання про те, як інфляція впливає на обсяг ва­лового внутрішнього продукту (ВВП), потребує диференційованого підходу. Слід розрізняти наслідки помірних темпів інфляційного процесу і вплив на розвиток виробництва гіперінфляції.

За статистичними даними, які характеризують розвиток еконо­мічно-го процесу багатьох країн Заходу, доведено, що помірні темпи інфляції (не більше ніж 6 відсотків на рік) можуть сприяти прискоренню темпів еко-номічного розвитку. Цього ефекту досягають завдяки кільком обставинам.

1. Повзуча (обмежена) інфляція стимулює платоспроможний попит населення. Вона зумовлює випереджаючі темпи його зростання порівняно з пропозицією товарної маси, що призводить до зростання цін. Однак, якщо, з одного боку, таке зростання є помірним, з іншого — непередбаченим, то суб'єкти ринку всіх рівнів мають змогу не тільки пристосовуватися до нього, а й використовувати його як чинник, що сприяє розвитку економічної кон'юнктури.

2. Інфляція, як уже зазначалося, викликає перерозподіл доходів на користь осіб, які займаються підприємництвом, що, в свою чергу, сприяє розвитку заощаджень — основи інвестиційного процесу. Однак і в цьому разі йдеться про досить помірні темпи інфляції, оскільки за умови, що її обсяги перевищують певний критичний рівень, домашні господарства починають скорочувати свої заощадження і збільшувати споживання.

3. Помірне і знову ж таки завчасно передбачене зростання цін породжує оптимізм у підприємців у оцінках очікуваних прибутків, що є вагомим стимулом підтримання інвестицій на високому рівні.

З урахуванням цих обставин держава у своїй політиці може здійснювати комплекс заходів, які мають за мету досягнення не нульового рівня, а помірних, стабільних у своїй динаміці темпів інфляції. Якщо головною метою економічної політики є забезпечення високого рівня зайнятості й стабільних темпів зростання виробництва, то вважають, що помірне підвищення цін (до 5-6 відсотків на рік), яке супроводжує цей процес, не повинно викликати серйозних занепокоєнь. Саме за такою схемою, яка виявилася достатньо результативною, розвивалася західна економіка у 50-60-ті роки.

Як відомо, досягнення позитивного ефекту інфляційного процесу, його стимулюючого впливу на розвиток виробництва можливе лише в умовах достовірних інфляційних очікувань і прогнозованої динаміки цін. Економіка здатна адаптуватися до передбачених та стабільних (у певних розмірах) темпів інфляції. За цих умов відбувається відповідне узгодження основних макроекономічних параметрів та інфляційних процесів. Лише несподівані інфляційні поштовхи мають економічну значимість. У всіх інших випадках економічні параметри розвитку можна узгодити. Якщо відомо заздалегідь, що протягом року ціни зростуть на 5 відсотків, то економічні суб'єкти ринку мають можливість пристосувати відповідно до цього основні параметри своєї економічної діяльності. У цьому разі про­цес відповідного пристосування виконує дефляційну функцію.

Розглянуті питання не стосуються характеристики впливу на макроекономічні процеси гіперінфляції, наслідки якої завжди і у всіх аспектах є деструктивними.

1. Гіперінфляція призводить до розбалансування економічної рівноваги, порушення структури виробництва, підриває стимули довгострокових інвестицій, стримує процес нагромадження.

2. Відбувається перелив капіталу із сфери виробництва у сферу обігу, де більш швидкими темпами здійснюється його кругообіг. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці.

3. Знижуючи реальні доходи широких верств населення, інфляція звужує ємність внутрішнього ринку, спотворює структуру по­питу, посилює спекуляцію, тіньовий бізнес.

4. Гіперінфляція неодмінно призводить до кризи державних фінансів, що розвивається внаслідок швидкого знецінення податків та інших надходжень до державної скарбниці та одночасного зро­стання видаткової частини бюджету.

5. В умовах гіперінфляції відбувається натуралізація обміну. Гроші втрачають здатність виконувати функції міри вартості та засобу накопи-чення. За цих умов здійснюється стихійний перехід до бартерних операцій.

6. Розвиток гіперінфляції послаблює зовнішньоекономічні по­зиції країни, зменшує її конкурентні позиції на світовому ринку, призводить до падіння валютного курсу національних грошей, зне­цінення їх. В ході посилення інфляційного процесу загострюється дефіцит платіжного балансу, який викликає порушення зовнішньо­економічних пропорцій.

7. Нарешті, слід ураховувати пагубність політичних наслідків гіперінфляції, загострення соціальних конфліктів. Гіперінфляція, як правило, призводить до урядових криз, згортання демократії, вста­новлення тоталітарних режимів.

У зв'язку з викладеним зростає значимість активної дефляційної політики, яка завжди має займати чільне місце в діяльності влад­них структур будь-якої країни, її центральних банків. Їхня діє­здатність, професіоналізм і компетентність значною мірою визна­чаються можливостями здійснення ефективної антиінфляційної по­літики.

ОСОБЛИВОСТІ ІНФЛЯЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Інфляція в Україні характеризується такою динамікою:

у 1992 p. ціни зросли у 21 раз, у 1993 p. — у 102, у 1994 p. — у 5, у 1995 p. — у 2,8 раза. У наступні роки темпи інфляції значно змен­шилися. У 1996 p. вони становили 39,7, а в 1997 p. — 10,1 відсотка.

Зазначена динаміка роздрібних цін, яка визначає темпи інфляції, визначалася кількома чинниками. Розглянемо їх природу.

Передусім слід ураховувати, що інфляція існувала і в умовах розвитку командно-адміністративної економіки. Однак це була при­хована інфляція. Здійснювався адміністративний (державний) кон­троль цін. Гроші знецінювалися на іншій основі — через відсутність достатнього товарного наповнення ринку.

Важливим заходом ринкової трансформації економіки була лібералізація цінового механізму. Йдеться про роздержавлення цін, надання їм природної основи. У цивілізованій економіці реальні ціни на той чи інший товар встановлюються не державою, а рин­ком на основі взаємодії попиту та пропозиції. У такий спосіб на основі лібералізації цін відбувся перехід від прихованої інфляції до відкритої.

Ще один чинник інфляції пов'язаний з переходом до світових цін. Ринкова економіка має бути відкритою, в якій внутрішні ціни приводяться у відповідність до цін світового ринку. В Україні, як і в інших країнах колишнього СРСР, внутрішні ціни були штучно занижені. Вони були нижчими від світових. Тому прогресивний процес переходу до відкритої економіки не міг також не супровод­жуватися зростанням темпів інфляції.

Важливий чинник інфляції пов'язаний з критичним станом дер­жавного бюджету, його високою дефіцитністю. Починаючи з 1992 p. Дер-жава почала активно використовувати інфляційний механізм випуску гро-шей, за допомогою якого покривався бюджетний де­фіцит. Так, якщо на 1 січня 1992 p. в обігу перебувало 10,1 млрд українських карбованців, то на кінець грудня цього ж року грошо­ва маса зросла до 491,1 млрд. Будучи банкрутом, держава вдавала­ся до друкування грошей, які не були забез-печені відповідною то­варною масою. А це завжди призводить до інфляції.

Чинником інфляції є також високий рівень монополізації україн­ської економіки. За умов відсутності ринкової конкуренції монополії нав'язують покупцеві високі ціни за свої товари. Покупець не має вибору і мусить переплачувати монополістові, який на цьому наживається.

Починаючи з 1994 p. в Україні почала провадитися жорстка антиінфляційна політика. Важливу роль в її реалізації було відве­дено проведеній у 1996 p. грошовій реформі. Український карбова­нець, що повністю знецінився, замінила гривня.

На стабілізацію грошей в Україні позитивно вплинуло те, що Націо-нальний банк, який здійснює емісію грошей, було відділено від Уряду. Він став самостійним. А відтак Уряд втратив можливість примушувати банк випускати інфляційні гроші для покриття дефі­циту бюджету.

Стабілізація грошей стала важливою передумовою виходу еко­номіки України з кризи, пожвавлення господарської діяльності, по­глиблення ринкових реформ. Наслідок світової фінансової кризи (1997-1998 pp.) дещо пожвавив інфляційні процеси в Україні. В 1998 p. індекс цін зріс майже у 2 рази і досяг позначки 20 відсотків про­ти 10,1 відсотка у 1997 p. У 1999 p. інфляція становила 19,2 відсот­ка, а у 2000 p. — 25,8 відсотка. У 2001 p. інфляційні процеси знову суттєво знизилися. Національним банком України поставлена ме­та — знизити інфляцію до позначки не вище 10 відсотків. Для умов перехідної економіки такий рівень інфляції можна вважати при­пустимим, хоча країни Заходу ставлять собі за мету утримання інфляції на рівні 2 відсотків. Для нас це більш віддалена перспек­тива.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Які положення належать до явищ інфляції:

а) виникнення дисбалансу між сукупним попитом і сукупною пропози­цією; б) підвищення загального рівня цін у країні; в) підвищення цін се­зонного характеру; г) різке зростання цін на каву, какао; д) надмірна емісія паперових грошей.

2. Дайте назви видів інфляції в наведених визначеннях:

а) існує нестримне, вільне і тривале зростання цін; б) держава вста­новлює жорсткий контроль над цінами в умовах товарного дефіциту. При цьому допускається зниження якості продукції без зменшення цін на неї, штучно завищуються ціни на нібито “нові” вироби. Одночасно зростають ціни на “чорному ринку”.

3. Дайте назви видам інфляції, виходячи з темпів зростання цін:

а) ціни зростають не більше ніжна 10 відсотків; б) темп зростання цін досягає 10-100 відсотків; в) річні темпи зростання цін перевищують 100 відсотків.

4. Які з наведених положень можна розглядати як причини інфляції:

а) крах золотого стандарту; б) значне зростання державного боргу; в) надмірне зростання дефіциту; г) підвищення світових цін на деякі товари; д) невідповідність між товарною і грошовою масою; е) кризові явища у валютній системі; є) поява в грошовому обігу іноземної валю­ти; ж) значна мілітаризація економіки; з) витрати держави на дотації нерентабельним підприємствам.

5. Про які види інфляції йдеться у таких визначеннях:

а) інфляція має місце тоді, коли грошові доходи населення і підприємств зростають швидше, ніж реальний обсяг товарів і послуг. Цей вид інфляції може бути при повній зайнятості населення; б) інфляція озна­чає зростання цін, спровоковане збільшенням витрат виробництва в умовах недовикористання виробничих ресурсів.

6. Покажіть три етапи інфляційного циклу (монетарного за своїм змістом). Виз­начіть на кожному етапі співвідношення темпів інфляції та зростання грошо­вої маси в обігу. В чому полягає сутність ефекту “рваної” інфляції?

7. Інфляція здійснює перерозподіл доходів і багатства. Покажіть, хто виграє і хто програє від інфляції:

а) особи, що зберігають гроші в Ощадному банку; б) особи, які побу-ду­вали квартиру за рахунок державного кредиту; в) особи, в яких дебі­торська заборгованість перевищує кредиторську; г) робітники, які укла­ли колективний договір з підприємствами без урахування зростання цін; д) люди, які мають значне нерухоме майно; е) суб'єкти ринку, що отри­мують зростаючу надбавку до своїх прибутків завдяки зростанню цін.

8. Упродовж року середній показник номінального доходу зріс на 24 відсотки, а ціни за цей самий період — на 14 відсотків. Як зміняться реальні доходи населення?

9. Покажіть, яка економічна поведінка властива людям і суб'єктам господарю­вання під час інфляції:

а) економне витрачання грошей на купівлю товарів; б) прискорена мате­ріалізація грошових коштів; в) прагнення суб'єктів до довгострокових інвестицій; г) втрата бажання здійснювати довгострокові інвестиції; д) люди утримуються вкладати гроші в ощадні банки; е) люди намага­ються зайві гроші покласти в ощадні банки.

СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: