Валютне регулювання в Україні

Становлення в Україні дворівневої банківської системи пов’язане з формуванням нової валютної політики, удосконаленням валютного регулювання. Валютне регулювання полягає в установленні меха­нізму валютних обмежень і валютного контролю.

При цьому валютне регулювання виступає як комплекс заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення операцій з валют­ними цінностями та включення держави у світовий ринок. Валютне регулювання в національному масштабі передбачає перш за все вста­новлення правил банківського обслуговування клієнтів з приводу ва­люти та валютних цінностей.

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю» наведені терміни «валюта України» та «іноземна валюта».

Під валютою України розуміється як власна національна валю­та України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, а під іноземною валютою - як власне іноземна валю­та, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Виходячи з цих визначень, об’єктом валютних відносин в Ук­раїні є: валюта України; платіжні документи та інші цінні папери, ви­ражені у валюті України; іноземна валюта; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Вищезазначеним Декретом названі об’єкти валютних відносин об’єднані загальним терміном «валютні цінності». А до валютних операцій цей Декрет відносить:

• операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цін­ності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у ва­люті України;

• операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у між­народному обігу як засобу платежу, з переданням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

• операції, пов’язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Юридичну сутність валютних операцій можна визначити як правомірні дії фізичних та юридичних осіб, безпосередньо спрямовані на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків при здійсненні дій із валютою. У широкому розумінні під валютною операцією прийнято розуміти урегульовані нормами права суспільні відносини з використанням валюти, учасники яких володіють суб’єктивними пра­вами і несуть юридичну відповідальність за дотримання умов норми.

Валютні операції в залежності від особливих класифікацій­них ознак розподіляються на:

• валютні операції, що проводяться на території України;

• валютні операції, пов’язані з перевезенням валютних цінностей за кордон України в тій чи іншій формі;

• валютні операції, які здійснюють комерційні банки за межами України;

• валютні операції, пов’язані з обслуговуванням банками своїх клі­єнтів - як резидентів, так і нерезидентів України;

• валютні операції банків із цінними паперами, купівлі-продажу іно­земної валюти, а також міжбанківські кредитні операції з іноземною валютою.

Таким чином, валютними операціями є банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, пере­силання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, при­дбання цінних паперів та інші операції.

Валютні операції поділяються на поточні і термінові.

Основними видами валютних операцій є поточні операції в готівковій та безготівковій формах. До поточних операцій відно­сять операції, які здійснюються в межах трьох робочих днів. Розріз - няють такі поточні операції: «тод» (поставка валюти відбуваєть­ся сьогодні); «том» (поставка валюти відбувається наступного робо­чого дня); «спот» (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня підписання договору - «сьогодні на післязавтра»).

Такі операції використовуються переважно для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою одержання до­даткового прибутку в разі коливань валютних курсів.

Основна мета здійснення операцій «спот», які становлять 60 % від загального обсягу міжбанківського ринку, - забезпечення потреб клієнтів банків в іноземній валюті і конверсії іноземних валют, а також купівлі-продажу валюти для отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют. Банки використовують операції «спот» для підтрим­ки мінімально необхідних робочих залишків в іноземних банках на рахунках «ностро» для зменшення залишків в одній валюті та покрит­тя потреб в іншій. Таким чином банки регулюють свої валютні позиції і не допускають утворення непокритих залишків на рахунках.

Купівля-продаж валют на умовах «спот» означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на дру­гий робочий день, без урахування дня продажу. Тобто якщо валюта була продана у середу, то на рахунок покупця вона має поступити у п’ятницю. Різниця в часі підписання угоди і виплати по ній пов’язана з необхідністю оформлення платіжних документів і т. ін. Кожна сторона при цьому намагається купити більшу кількість грошових одиниць іноземної валюти за одну одиницю національної валюти, а продавати меншу кількість одиниць іноземної валюти за одну одиницю націо­нальної. Базою для проведення операцій «спот» служать кореспон­дентські відносини між банками.

Останнім часом широкого розвитку набувають форвардні опе­рації - угоди з обміну валют за раніше узгодженим курсом, які укла­даються сьогодні, а дата виконання умов контракту відкладається на визначений термін у майбутньому. Необхідність у проведенні валют­них операцій на умовах «форвард» витікає із короткострокових зобо­в’язань і вимог, які виникають у ході експортно-імпортних операцій клієнтів банку. Валютні операції на строк здійснюються з метою ско­рочення валютного ризику до мінімуму. При цьому враховується курс валюти, а саме валюта буде поставлена через раніше обумовлений термін, вказаний у контракті. Операції на умовах «форвард» страху­ють учасників від ризику можливого змінення курсу валют.

Важливу роль відіграють форвардні операції для банків при здійс­ненні ними фінансових операцій з купівлі чи продажу цінних паперів та при наданні кредитів в іноземній валюті. Терміни форвардних угод стандартизовані і здійснюються на строк 1, 2, 3, 6, 9 та 12 місяців. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування не- забезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Комбінацією двох протилежних конверсійних угод на умовах «спот» та «форвард» є валютна операція на умовах «своп». Такі опе­рації здійснюються в цілях покриття валютної позиції, коли не можна залучити іноземну валюту в депозит, а внаслідок проведення операції на умовах «своп» банк досягає закриття форвардної позиції на більш вигідних для себе умовах. Для поліпшення форвардної позиції банк укладає нову угоду на купівлю чи продаж відповідної іноземної валю­ти на певний термін і суму або покриття позиції здійснюється шляхом щоденного свопіювання.

У сучасних умовах для одержання додаткового прибутку широке розповсюдження дістають угоди на умовах «своп з депозитом», тобто операція на умовах «своп» з одночасним розміщенням залуче­них коштів на депозитні рахунки. Банки, здійснюючи таку операцію, проводять купівлю іноземної валюти за готівку для подальшого її перепродажу на умовах «форвард». При цьому з іноземним банком, що надає валюту, укладається угода про те, що куплена або продана валюта буде прийнята в депозит за узгодженою ставкою на термін до моменту настання платежу на умовах «своп». Операції на умовах «своп з депозитом» здійснюються для одержання прибутку, а також тоді, коли вартість залучених депозитів на термін у національній валю­ті на внутрішньому ринку дорожче, ніж на ринку іноземних валют.

Головна мета використання валютних «свопів» полягає в наступ­ному:

• забезпечення фінансування довгострокових зобов’язань в іно­земній валюті;

• хеджування довгострокового валютного ризику;

• забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Переваги у використанні угод «своп» перед форвардними угодами

полягають в тому, що зменшується валютний ризик, оскільки він роз­поділяється між учасниками угоди, та в забезпеченні хеджування довгострокових валютних ризиків. Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків обумовлена виникненням нових видів «свопів», які поєднують у собі ф’ючерсні та опціонні угоди.

Валютними ф ’ючерсами називають угоди на купівлю або про­даж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют за узгодженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, і зобов’язання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладання угоди. Здійснення валютних ф’ючерсів відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування ва­лютних ризиків.

Валютні опціони є своєрідною формою термінової угоди продав­ця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання купити у продавця опціону або передати йому зазда­легідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим курсом, визначеним на день обміну. Власник опціону має право вибору реалізовувати опціон або відмовитися від нього залежно від того, на­скільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну, встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власнику опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну.

Використання валютних опціонів доцільне в таких випадках: з ме­тою захисту експортних та імпортних товарів, чутливих до зміни цін; якщо час і сума валютних надходжень чітко не визначені; для забезпечення одночасного страхування валютних ризиків.

Різновидом валютних операцій є арбітражні операції, головна мета яких полягає в одержанні прибутку від різних валютних ризиків. Валютні арбітражні операції поділяють на: тимчасові, пов’язані зі зміною валютних курсів у часі; просторові, пов’язані з різницею ва­лютних курсів на національному ринку; конверсійні, обумовлені коли - ванням курсових співвідношень різних валют.

Переваги валютних арбітражних операцій полягають у тому, що завдяки одночасній купівлі та продажу валют можна легко закрити валютні позиції і зменшити валютні ризики.

Таким чином, сучасні валютні операції здійснюються для одер­жання додаткового прибутку, перш за все, за рахунок різниць валют­них курсів у часі чи на різних валютних ринках, чи у формі відкритої валютної позиції.

Відомо, що для формування в Україні ринкової економіки необхід­не створення механізму державного регулювання валютних відносин, складовою якого є валютний контроль.

Метою валютного контролю є дотримання валютного зако­нодавства при здійсненні операцій з валютними цінностями, а саме: перевірка наявності необхідних ліцензій та дозволів, правил декла­рування валютних цінностей, виконання зобов’язань щодо продажу валюти, обґрунтованості платежів, повноти обліку та звітності за валютними операціями, правил вивезення та ввезення валютних цін­ностей тощо.

До елементів валютного контролю належать:

• ліцензування валютних операцій;

• валютні обмеження;

• облік валютних операцій.

Відповідно до чинного законодавства Національний банк України видає уповноваженим банкам при дотриманні певних умов ліцензії на здійснення валютних операцій.

Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійснюються уповноваженими банками у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю та валюті клірингу згідно з умовами міжнародних і міжбанківських угод.

Уповноважені банки здійснюють міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківського переказу та в інших формах.

Форми розрахунків визначаються в міжнародних угодах і встановлюються за згодою сторін у міжбанківських кореспондентсь­ких угодах уповноважених банків з іноземними банками.

Валютні обмеження являють собою систему економічних та правових заходів, які регламентують операції з національною та іно­земною валютою, дорогоцінними металами і т. ін.

Головною метою валютних обмежень є регулювання платіжно­го балансу та курсу національної валюти, сприяння нарощуванню екс­портного потенціалу, недопущення спекулятивної гри на затриманні надходжень від експорту, зупинення відтоку авуарів резидентів за межі держави.

Юридична сутність валютних обмежень полягає у встановленні обов’язкового нормативу - ризику загальної (довгої) короткої валютної позиції банку. Контроль за дотриманням комерційними банками цього нормативу здійснюється Національним банком України щоденно та щомісячно, а штрафні санкції застосовуються на підставі щомісячної звітності.

Облік валютних операцій в Україні здійснюється на підставі міжнародної системи обліку. Ця система являє собою базу даних, на основі яких складаються звіти, які вміщують інформацію відносно розмірів та структури валютних активів і зобов’язань та ефективності валютних операцій Національного банку України.

Ефективність валютного контролю залежить в основному від якості інформації, якою володіють відповідні уповноважені органи дер­жави стосовно торговельних потоків та обсягу зобов’язань і боргів як резидентів, так і нерезидентів.

Відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про си­стему валютного регулювання і валютного контролю», органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних опе­рацій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також майно, що підлягає декларуванню.

Органами валютного контролю в Україні є Національний банк України та уповноважені банки, Державна податкова адміністрація, Державний комітет зв’язку та Державна митна служба України.

Головним органом, що здійснює валютний контроль в Украї­ні, є Національний банк України, якому надане право здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечувати виконання уповноваженими банками відносно своїх клі­єнтів функцій щодо здійснення валютного контролю.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операці­ями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці банки.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і не­резидентами на території України.

Державний комітет зв ’язку України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державна митна служба України конт­ролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: