Функції Національного банку України, що пов’язані з фінансово-правовим регулюванням

Міжнародна практика свідчить про існування центральних банків як публічно-правових установ, які згідно із законодавством наділя­ються одночасно владними та цивільно-правовими відносинами. На думку деяких фахівців, центральні банки за своєю належністю при­рівнюються до конституційних судів, що досить точно характеризує їх правові статуси, необхідні для ефективного виконання своїх функцій. Дана точка зору переважає в Європейській правовій доктрині науки і практики, про що свідчить введення колективної Європейської валюти та створення Європейського центрального банку і Європейської бан­ківської системи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк Ук­раїни», Національний банк України є центральним банком нашої країни, особливим центральним органом державного управління, юри­дичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.

Національний банк має статутний капітал, що є державною влас­ністю. Його розмір становить 10 мільйонів гривень, джерелом його формування є доходи кошторису НБУ, а при необхідності - Державний бюджет України. Національний банк функціонує як економічний само­стійний орган, який здійснює видатки за рахунок власних доходів, які отримує за рахунок виконуючих банком операцій. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об‘єктом права дер­жавної власності і перебуває у його повному господарському віданні. НБУ не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов‘язання Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов‘язання.

Національний банк України, виступаючи державним банком України, разом зі своїми філіями виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету України.

НБУ є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організує валютне регулювання та валютний конт­роль. Національний банк забезпечує управління золотовалютними ре­зервами держави, є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу. НБУ з метою забезпечення безпеки і фінансової стабільності координує діяльність банківської системи в цілому, здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю комерційних банків, проводить реєстрацію банків та ліцензування банківської діяльності.

Національний банк України, відповідно до ст. 93 Конституції Украї­ни, має право законодавчої ініціативи, представляє інтереси держави у відносинах із центральними банками інших країн, у міжнародних бан­ках та інших організаціях, де міждержавне співробітництво перед­бачено на рівні центральних банків, бере участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних дого­ворів, учасниками яких є Україна. Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні та за кордоном.

Національний банк як суб‘єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно НБУ складається із фон­дів, основних і оборотних коштів, які відображаються в самостійному балансі банку. Основним показником госпрозрахункової діяльності Національного банку є прибуток, хоч одержання прибутку не є метою діяльності. Заплановані доходи та витрати банку відображаються в кошторисі, кошти якого забезпечують виконання Національним бан­ком його функцій, встановлених Конституцією України і Законом Ук­раїни «Про Національний банк України». НБУ за підсумками року в разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами вносить до Державного бюджету України майбутнього за звітом року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюдже­ту України наступного за звітним року.

Національний банк у своїй діяльності має деякі обмеження. Зо­крема, йому забороняється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов‘язані із забезпеченням діяльності НБУ та його установ; займатися торговельною, виробничою, страховою та іншою діяльніс­тю, що не відповідає функціям Національного банку.

Відповідно до Конституції України, Національний банк підзвітний Верховній Раді України та Президентові України, має автономний ста­тус при вирішенні питань, що входять до його компетенції. Такий пра­вовий статус НБУ забезпечує йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кредитної політики, сприяє запобіганню неконтро- льованої емісії грошей та регулюванню рівня інфляції.

НБУ є спеціальним органом державного управління банківсь­кої системою України, якому держава делегує необхідні для цього владні повноваження. Він відноситься до юридичних осіб публічного права, а його правовий статус має подвійну правову природу; йому надані широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредит­ною системою України, він виступає економічно самостійним органом, є юридичною особою і може укладати цивільно-правові угоди з комер­ційними банками і державою.

Здійснення НБУ одночасно комерційної діяльності та виконання владних повноважень не відбуваються незалежно одне від одного. Укладаючи цивільно-правові угоди з комерційними банками з метою одержання прибутку, НБУ впливає на розвиток банківської системи, визначає та проводить кредитну політику в державі. Отже, головною особливістю правового положення НБУ є те, що здійснення ним влад­них повноважень та комерційної діяльності спрямоване на вдоскона­лення управління банківською системою держави.

Необхідність єдності елементів банківської системи випливає з конституційних гарантій незалежності НБУ та обов‘язку забезпечува­ти стабільність національної валюти. Тому Національний банк із прий­няттям у 1999 році Закону України «Про Національний банк України» сприйняв концептуальні напрямки європейського законодавства щодо самостійного статусу центрального банку серед інших ор­ганів держави, до яких відносяться:

• програма грошової політики на поточний рік та на перспективу розробляється і приймається спеціально створеним колегіальним ор­ганом - Радою НБУ залежно від стану економіки, цін на грошово-кре­дитному ринку країни. Центральний банк зобов‘язаний доводити цю програму до відома уряду та парламенту, але виключно як інформа­ційний матеріал;

• усі рішення, які стосуються обсягів кредитної емісії, відсоткової ставки та поточного валютного курсу, приймаються виключно органа­ми банку;

• керівництво центрального банку призначається на новий строк, не може бути достроково звільнене парламентом або Президентом з посад;

• Національний банк не можна примусити, і він, власне, не має права давати кредити уряду і купувати цінні державні папери на пер­винному ринку та ін.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: