Тема 8: Грошова система України та її структура. Валютне регулювання та валютний контроль

Питання, що розглядаються

1. Грошова система України

2. Правове регулювання готівкового обігу

3. Правове регулювання та форми безготівкових розрахунків

4. Валютне регулювання в Україні

5. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Грошова система України

Грошово-кредитні та валютні відносини є надзвичайно складною та важливою сферою господарського життя будь-якої сучасної держа­ви. Практика сьогодення в Україні з особливою переконливістю під­тверджує, що фактори, пов’язані з негайною потребою якнайшвидшо­го розв’язання накопичених проблем у грошово-валютній сфері, чи не найголовніші у стримуванні її економічного відродження.

Гроші - це економічна категорія, що означає особливий специ­фічний товар, який виконує роль загального еквівалента рівноцін­ності, тобто форму вартості всіх товарів і послуг. У господарській практиці назву грошей можуть мати: одиниці рахунку, в яких визначено ціни та товари; написи на банківських рахунках; кошти, витрачені на придбання цінних паперів; боргові зобов’язання, що використовуються для платежів; національно-грошові знаки; іноземна валюта тощо.

Грошовій обіг - це урегульований нормами права рух грошей в готівковій та безготівковій формах у процесі обслуговування кругообігу товарів, надання послуг, погашення боргових зобов’я­зань. У зв’язку з цим виникає питання: яка кількість грошей необхідна на ринку в певний час для безперебійного забезпечення товарного обігу? Кількість необхідних грошей визначається відношенням суми цін товарів до числа оборотів національної грошової одиниці з ура­хуванням проданих у кредит товарів, суми взаємопогашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати. При цьому слід мати на увазі суму повторного обігу, де одні й ті ж самі гроші функціонують то як засоби обігу, то як засоби платежу.

Об’єктивно діючий закон грошового обігу виражає одну із голов­них умов підтримування ринкової рівноваги, надання стійкості купі­вельній спроможності грошей. Виконання вимог цього закону особли­во актуально нині, коли відійшов в історію безпосередній зв’язок гро­шей із золотом, і маса грошових знаків, що перебувають в обігу, має купівельну спроможність та суспільну значимість остільки, оскільки за ними стоять реальні визнані суспільством товари.

Формою організації грошового обігу, що встановлюється законо­давством певної країни, є грошова система. Під грошовою систе­мою слід розуміти урегульовану нормами права сукупність форм та методів планомірної організації державою грошового обігу. Грошову систему складають взаємопов’язані елементи: грошова оди - ниця; засоби обігу та засоби платежу (металеві, паперові, кредитні та електронні гроші); порядок емісії грошей; статус національної та іно­земних валют, масштаб цін; форми грошового обігу; форми та умови безготівкового обороту та обігу кредитних грошей; державні органи, які регулюють та контролюють грошовий обіг.

Складової фінансової системи є грошова, яка є формою організації грошового обігу в державі, що закріплена законодавством України.

Грошова система - особлива категорія. ЇЇ особливість полягає в тому, що вона одночасно належить і до економічного базису, і до полі­тичної надбудови. Як базисна категорія грошова система є сукупністю економічних відносин, що складаються у процесі функціонування гро­шового обороту між його суб’єктами на території держави. Будучи надбудовним явищем, ця система є державно-правовою формою орга­нізації грошового обороту, включаючи сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим обігом і наділені для цього відпо­відним правовим статусом. Отже, грошова система в першому випад­ку є об’єктивною економічною категорією, а в другому - правовою.

Єдність економічного і правового аспектів організації грошового обігу є визначальним моментом сутності грошової системи держави. Законодавчими актами закріплюються основні функціональні ланки грошової системи: грошові знаки, які держава наділяє законною пла­тіжною силою; форми безготівкового обігу; порядок емісійного проце­су і характер його кредитного забезпечення; механізм організації регулювання грошового обігу, нормативних валютних відносин. Зако­нодавчими нормами визначаються також структура і функціональні обов’язки грошово-кредитних інститутів держави, способи їх взаємо­дії, основні принципи, напрями і механізм реалізації грошової політики, яку вони здійснюють.

Можна виділити два основні підходи до визначення змісту терміна «грошова система»: а) у вузькому розумінні - це сукупність держав­них грошових знаків та організація їх обігу; б) у широкому сенсі - су­купний процес функціонування грошового обігу на території держави.

Першим елементом грошової системи є грошова одиниця, яка встановлюється законодавством про грошову систему. В ній виража­ється вартість (ціна) товарів, робіт, послуг. У національних грошових одиницях здійснюють облік вартості майна, в них позначають номінал грошей, які випускає (емітує) певна держава. В Україні, відповідно до ст. 99 Конституції, грошовою одиницею є гривня.

Гривню як повноцінну національну валюту було введено у процесі проведення грошової реформи у вересні 1996 року. Однак цьому пе­редувала низка подій, які внесли кардинальні зміни до чинної грошової системи.

У процесі проведення грошової реформи можна виділити три етапи:

1) введення в готівковий обіг тимчасової валюти - українського карбованця (купона багаторазового використання) з 10 січня 1992 року;

2) введення в листопаді того ж року в безготівковий обіг карбо­ванця;

3) випуск в обіг у вересні 1996 року гривні - повноцінної націо­нальної української валюти.

Наступним після національної грошової одиниці елементом грошо­вої системи України є масштаб цін. З’ясувати його сутність як не­від’ємного, але досить специфічного елемента грошової системи мо­жна при розгляді його генезису.

За доби існування примітивних грошових форм функцію масштабу цін у різних соціальних колективах виконували речі, використовувані як загальноприйняті мінові посередники. Згодом, коли золото стало вико­нувати грошові функції, сформувався ваговий масштаб цін, оскільки в обігу було золото у вигляді зливків різної ваги.

Зі зміною типу грошової системи, з переходом від золотозлив- кового до золотодевізного стандарту суттєво змінюється природа масштабу цін - він набуває чітко вираженого державно-правового змісту, оскільки нормативно закріплює зв’язок між грошима в обігу і дорогоцінним металом, який вони представляли, що дістало виражен­ня у формуванні державою правового механізму забезпечення кре­дитних грошей.

Будучи величиною грошової одинці, масштаб цін змінюється під впливом дії низки об’єктивних чинників. Серед них можна виокремити такі: а) установлений державою і нормативно закріплений ваговий вміст дорогоцінного металу в грошовій одиниці; б) правовий механізм ціноутворення в державі; в) інфляція; г) проведення деномінації як одного з видів грошових реформ. Масштаб цін змінюється під впли­вом як одного з цих чинників, так і різних їх сукупностей. Особливіс­тю цих чинників є те, що вони виступають як система, при цьому лише інфляція має виключно економічну природу. Тому з’ясування сутності цього елемента грошової системи передбачає аналіз норма­тивно-правових актів, на підставі яких відбувалися його зміни.

Третім елементом у структурі грошової системи України є види державних грошових знаків Готівка - найбільш простий і сприйня­тий елемент грошової системи. До того ж він одночасно є найдавні­шим серед інших, оскільки виникнувши, натуральні форми грошей ма­ли вираження саме грошових знаків.

В Україні види державних грошових знаків мають подвійне зако­нодавче закріплення: по-перше, в ч. 2 ст. 34 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що «готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (мета­левих)»; по-друге, у п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачено, що «грошові знаки випус­каються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номі­нальну вартість». Це означає, що законодавцем встановлено вичерп­ний перелік державних грошових знаків у вигляді банкнот і монет, які можуть перебувати в обігу на території України.

Банкноти і монети, за визначенням ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», мають однакову правову природу, оскіль­ки є єдиним законним платіжним засобом на території України, їх приймають усі фізичні та юридичні особи без будь-яких обмежень за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви і для переказів. Відмінність між ними полягає лише в різ­них фізичних властивостях: банкноти - це паперові грошові знаки, а монети - металеві.

Законодавче положення про визнання банкнот і монет безумов­ними зобов’язаннями Національного банку України (далі - НБУ) та їх забезпечення всіма його активами слід розглядати як реалізацію по­кладеної на Національний банк України конституційної функції - забез­печення стабільності грошової одиниці України, при виконанні якої НБУ має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (ст. 6 Закону України «Про Національний банк України»).

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: