Тема 9: Правове регулювання соціальних та пенсійного фондів

Питання, що розглядаються

1. Поняття страхування

2. Поняття, види і форми публічного страхування

3. Правове регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування

4. Правове регулювання обов’язкового державного пенсійного страхування

Поняття страхування

Активною складовою фінансової діяльності держави є страхуван­ня. Страхування традиційно досліджується як специфічна фінан­сова послуга, що забезпечує оцінку та страхування ризиків і фі­нансового відшкодування втрат від їх настання. Аналіз ролі стра­хування в ефективному розвитку фінансової системи держави та її ста­більності набуває все більшого значення в сучасних умовах.

Фінансова система України є центрованою і такою, що орієнтуєть­ся на банки, тому тенденції страхування багато в чому обумовлюють­ся співвідношенням його розвитку із процесами у банківській сфері.

Страхування може бути охарактеризовано як економічна та пра­вова категорія. В юридичній та економічній літературі визначено, що страхування за своєю економічною та юридичною природою являє со­бою закріплений в законі спосіб матеріального відшкодування збитків, яких зазнала одна юридична чи фізична особа, через їх розподіл між багатьма особами. Таке відшкодування здійснюється за рахунок спеці­ального централізованого фонду, який знаходиться у віданні страхової організації і утворений за рахунок грошових внесків страхувальників.

Таким чином, страхування слід розглядати як багатогранне, сис­темне явище, а об’єднання в єдине визначення «страхування» усіх його суттєвих аспектів не виявляється можливим. Основний зміст даного поняття доцільно розглядати у таких його аспектах, як соціально- економічний, фінансовий та юридичний.

Страхування як економічна категорія, являє со­бою економічні відносини, котрі включають сукупність форм та мето­дів формування цільових фондів грошових коштів та їх використання для відшкодування шкоди за різних непередбачуваних несприятливих обставин (ризиків), а також для надання допомоги юридичним та фі­зичним особам у разі настання певних несприятливих подій.

Нормативне визначення страхування, яке відображає його сутність, наводиться у ст. 1 Закону України «Про страхуван­ня»: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що форму­ються шляхом сплати особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розмі­щення коштів цих фондів».

Також термін «страхування» закріплено у ч. 1 ст. 352 Госпо­дарського кодексу України (далі - ГК України) - це діяльність спеці­ально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарюван­ня (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Аналіз даного визначення дає змогу стверджувати, що законодавець ототожнює «страхування» та «страхову діяльність

Страхування як інститут фінансового права складається із системи суспільних відносин, які реалізуються у процесі формування, розподілу та використання публічних фінансових ресурсів і мають вик­лючно примусову правову природу, оскільки здійснюються за рахунок обов’язкових зборів. Страхування охоплює рух фінансових ресурсів від страхувальників до страховиків, а потім при настанні певних обумов­лених законом подій - від страховиків до страхувальників.

Нині в Україні функціонує поряд із державними установами, стра­ховими компаніями низка посередницьких та інших організацій, при­четних до страхової справи. Раніше існував спеціальний орган - Комі­тет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд), який здійснював державний контроль за дотриманням чинного законо­давства на страховому ринку.

Законом України «Про страхування» було визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний нагляд: Ко­мітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрах­нагляд, утворений 17 вересня 1993 року.

Діяльність Укрстрахнагляду регламентується Положенням про Ко­мітет у справах нагляду за страховою діяльністю, затвердженим Указом Президента України від 12 листопада 1999 року № 1468/99. Відповідно до цього Положення, Укрстрахнагляд є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковано Кабінету міністрів України. За своїм статусом Комітет має ранг Державного комітету України.

Основними завданнями Укрстрахнагляду є:

• розроблення основних напрямів розвитку страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

• проведення заходів щодо забезпечення розвитку страхової справи та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю;

• регулювання в межах своїх повноважень взаємовідносин стра­ховиків зі страхувальниками, а також страхових брокерів зі страху­вальниками і страховиками;

• проведення роботи зі вдосконалення методів фінансової діяль­ності страховиків;

• участь у міжнародному співробітництві з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування» № 77-8 у новій редакції від 28 грудня 2014 року закладає сучасні підстави правового забезпечення публічного страхування, ви­значає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробниц­тві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я.

Таким чином, реалізація та фінансування заходів діючої системи соціального забезпечення населення спираються переважно на дер­жавне управління і забезпечення. Це справляє враження їх безплат­ності, породжує утриманські настрої та вимоги збільшення видатків з бюджету на соціальні виплати, проте джерела формування цих витрат мають примусову правову природу і цілком залежать від активної, виваженої, стабільної державної політики в галузі обов ’язкового соці­ального страхування.

Виступаючи необхідною умовою розвитку фінансової системи і га­рантом забезпечення стабільності держави, публічне страхування стає невід’ємною її функцією, що дозволяє завдяки компенсаційним виплатам мінімізувати економічні збитки. У зв’язку з розвитком цього інституту постає потреба в поглибленому аналізі проблем, які виникають у процесі публічного страхування, з метою вдосконалення його нормативно-пра­вового підґрунтя і узгодження із законодавчими нормами фінансового та інших галузей права, розробки єдиної моделі їх застосування.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: