ЛЕКЦІЯ № 1. Поняття охорони праці.

ЛЕКЦІЯ № 1. Поняття охорони праці.

Питання:

1. Зміст поняття «охорона праці».

2. Соціально-економічне значення охорони праці.

3. Мета і завдання предмету “Охорона праці”.

4. Комісія з питань охорони праці в установах освіти.

5. Додаткові вимоги при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Вступ

Людина незалежно від освіти, віку, трудової діяльності і т.п. намагається прожити довге життя при відмінному стані здоров’я. З дитячих років вона часто-густо набуває навички самозбереження, самовиживання, так би мовити, природним шляхом, без спеціального навчання. В наш час замало задовольнятись тими інстинктами самозбереження, котрі дістались нам від природи, від батьків чи шляхом аналізу особистого досвіду: адже стрімко росте кількість небезпек, як природньо виникаючих, так і технічного, кримінального характеру.

Небезпека життєдіяльності у всіх її аспектах (і перш за все особистої) відноситься до найбільш важливих серед інших негараздів країни. Досить переконливо підтверджують це цифри: на 3-му місці після серцево-судинних і онкологічних захворювань стоїть смертність від травм і нещасних випадків. До того ж гинуть в основному діти, підлітки і зовсім молоді люди (віком від 2 до 40 років).

В чому причини того, що відбувається? Їх багато, але головна – необізнаність населення в галузі безпеки, невміння вірно діяти не тільки в надзвичайних ситуаціях, а перш за все в повсякденному житті (вдома, в школі, в дорозі, на роботі, під час відпочинку і т.п.).

Через засоби масової інформації світ дізнається про різні трагедії: повені забирають життя; під автомобільними колесами щохвилини на всіх континентах гинуть декілька чоловік. В 99% випадків потерпілі гірко стинають плечима. А відбувається це перш за все з їх власної вини. Адже, щоб врятувати життя, не потрібно бути спеціалістом по виходу з надзвичайних ситуацій. Потрібно інше: з дитинства виховувати повагу до свого тіла, створити структурно закріплену мотивацію – Забезпечення Безпеки Життєдіяльності. Скептицизм і консерватизм у питаннях безпеки, а також безтурботне “Це не моя біда і зі мною подібне навряд чи станеться” спонукають до загальної необхідності упровадження в життя аксіоми: ”Ніколи не рахуйте, що якщо екстремальні ситуації зустрічаються рідко, то вони не загрожують вам взагалі”.

Охорона праці та безпека життєдіяльності – предмет надзвичайно об’ємний і включає в себе цілий ряд необхідних та різноманітних відомостей. Це школа життя. Цей предмет не готує людину до життя, а показує життя в усіх його проявах, в тому числі і в надзвичайних, екстремальних, стресових ситуаціях, в ситуаціях, пов’язаних з виникненням пожеж, дорожньо-транспортних пригод і т.д.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ці слова належать нашій Конституції. Україні потрібні здорові, працездатні громадяни, які були б здатні підняти життя українського народу на значно вищий рівень. Ось чому можна поважати себе. Держава непокоїться і турбується про забезпечення нормальних умов для праці та життєдіяльності свого населення. Серед таких держав знаходиться і Україна.

Програма курсу «Охорона праці та безпека життєдіяльності» складена на основі законів України про охорону праці, охорону здоров’я, забезпечення санітарного благополуччя, охорони навколишнього природного середовища, пожежну безпеку, дорожний рух та інших відповідних нормативних документів.

Охорона праці та безпека життєдіяльності – наука, що вивчає проблеми безпеки перебування людини в оточуючому середовищі під час трудової та іншої діяльності. Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів, вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище, розробка заходів і способів захисту людини в процесі праці, а також передбачає вивчення основних положень міжнародного права з питань захисту людей, загальних питань безпеки життєдіяльності, взаємодії людини з навколишнім середовищем у повсякденній діяльності.

1.1 Зміст поняття «охорона праці»

Поняття «охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Головною метою охорони праці – є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту працівників, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Зміст поняття “охорона праці” містить в собі також питання соціального страхування трудівників від нещасних випадків і професійних захворювань, права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я, відшкодування моральної шкоди, а також охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та ін.

1.2 Соціально-економічне значення охорони праці

Охорона праці тісно пов’язана з економікою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв’язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на сплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

У Законі “Про охорону праці” вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці – формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості в проведенні заходів щодо поліпшення умов праці.

Основні економічні методи управління охороною праці:

- диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва;

- фінансування охорони праці;

- економічне стимулювання.

1.3 Мета і завдання предмету “Охорона праці”

Мета вивчення цього курсу – дати студентам знання щодо загальних питань законодавства з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях тощо.

Програма складається з дев’яти розділів:

1. Основні положення Закону України “Про охорону праці”.

2. Законодавство України про охорону праці.

3. Психологія безпеки праці.

4. Вибухонебезпека виробництв і вибухозахист.

5. Пожежна безпека.

6. Електробезпека.

7. Гігієна праці та виробнича санітарія.

8. Надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку.

9. Організаційно-технічні заходи щодо профілактики, попередження, локалізації та ліквідації наслідків техногенних аварій і катастроф.

Науково-технічний прогрес повинен супроводжуватись поліпшенням умов праці, ліквідацією на багатьох виробництвах тяжкої ручної праці, виведення працівника з зони шкідливого виробництва, широкого впровадження ефективних методів забезпечення безпеки праці.

Але, на жаль, науково-технічний прогрес приніс людству і численні лиха.

Людина-творець прогресу стала його заложником. В нашій країні, як свідчить газета “Голос України” № 151 від 17 серпня 1999 року, за вісім років на вугільних шахтах загинуло понад три тисячі гірників.

По роках кількість загиблих на шахтах України з 1991 року:

1991 – 346 осіб;

1992 – 459; 1996 – 342;

1993 – 381; 1997 – 290;

1994 – 423; 1998 – 358;

1995 – 339; 1999 (за шість місяців) – 187 осіб.

Із 219 шахт України 95 відсотків – газові, 70 відсотків – небезпечні за вибухами вугільного пилу, 45 відсотків – небезпечні за газодинамічними явищами, 30 відсотків – небезпечні за самозапаленням вугілля.

Проте раптові вибухі хоча й загрожують великими жертвами, та не вони є головною причиною смертей під землею. Особливість національного травматизму є те, що 95 відсотків випадків трапляються через порушення правил безпеки, низьку кваліфікацію виконавців. Додайте сюдиморальне й фізичне застаріння шахтного фонду – і питання, чому кожен мільон тонн видобутого вугілля України обходяться в 4-5 людських життів, а за кордоном у десятеро менше, - видасться риторичним.

Коефіцієнт частоти смертельного травматизму на мільон тонн видобутого вугілля:

1994 – 3,6; 1997 – 3,9;

1995 – 3,7; 1998 – 4,4;

1996 – 4,0; 1999 (за 6 місяців) – 4,7.

Охорона праці є татею, на якій тривалий час намагаються “зекономити” керівники вугільних підприємств. Наприклад, на шахтах Донецької області забезпеченість засобами індивідуального захисту слідуюча: світильниками – на 67 відсотків від потреби, саморятувальниками – на 77, респіраторами – на 71, фільтрами до них – на 42, спецодягом – на 42, спецвзуттям – на 43 відсотки.

Близько 90 відсотків усіх професійних захворювань в Україні становлять профзахворювання шахтарів. На компенсаціях збитків, завданих здоров’ю робітників, витрачається коштів у 5-6 разів більше, ніж на поліпшення умов краці.

За даними ЦК профспілки працівників вугільної промисловості, в Україні витрати роботодавців на поліпшення умов та охорону праці щороку зменшуються в середньому на 10%. Матеріальні збитки від аварій і виробничого травматизму в галузі досягнень 1 мільярд гривень на рік. На попередження нещасних випадків виділяється у 20 разів менше.

Крім того (жкрнал “Охорона праці”, № 5, 1999 р.) в 1998 році в Україні на виробництві травмовано понад 47 тисяч чоловік, з них смертельно – 1551, отримали професійні захворювання 3,7 тисяч чоловік. Допущено понад 41 тисячу пожеж.

В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам працює понад 3,4 млн. чол. З порушенням технічних вимог охорони праці експлуатується понад 800 тисяч машин, механізмів і пристроїв. В аварійному та технічно незадовільному стані перебуває майже 42 тисячі будівель і споруд.

Забезпеченість працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту не досягає 40-50 відсотків.

У зверненні учасників ІІ-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції з охорони праці до Кабінету Міністрів та Верховної Ради України наголошується, що щодня на виробництві травмується майже 200 чоловік, з яких 30 стають каліками, 5 гинуть, а 22 отримують професійні захворювання.

Наша держава вже в 1990 році розробила Концепцію удосконалення управління охороною праці. Враховуючи, що стан охорони праці відбивається практично на всіх показниках життя суспільства (тривалості життя людей, стану їх здоров’я, генофонду, збереження національного багатства), при розробці Концепції враховані такі основні принципи:

1. Обов’язкове забезпечення безпеки людини, пріоритет життя і здоров’я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації.

2. Плата за ризик. Розрахунки показують, що нещасні випадки коштують у декілька десятків разів дорожче, ніж вартість заходів по їх попередженню. Не випадково в багатьох розвинених країнах інвестування в заходи по охороні праці вважаються вигідним бізнесом.

3. Добровільність і прийнятість ризику. Він означає, що ніхто не має право посилати людину на ризик без її згоди.

4. Правове регулювання ризику, тобто наявність державних законів, які встановлюють систему заборон і норм попередження нещасних випадків і професійних захворювань, а також обов’язкову відповідальність за порушення цих законів.

5. Доступність і відкритість інформації з питань охорони праці.

14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про охорону праці”, який має велике соціально-економічне значення, бо торкається життєвих інтересів близько 30 млн. громадян України, і передбачає чітку систему державного управління охороною праці – від уряду, при якому створена і функціонує Національна рада по забезпеченню безпечної життєдіяльності населення, до підприємства.

1.4. Комісія з питань охорони праці в установах освіти

Додаток

до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо

застосування “Порядку опрацювання і затвердження

власником нормативних актів про охорону праці, що

діють на підприємстві”

ПЕРЕЛІК

окремих нормативних актів підприємства про охорону

праці та відповідних їм типових документів

Примітка: на час видання цього нормативного акта затверджені

* Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці (наказ Держнаглядохоронпраці від 04.04.94 № 30);

** Положення про медичний огляд працівників певних категорій (наказ Міністерства охорони здоров’я від 31.03.94 № 45).

Питання до теми лекції № 2

1. Законодавство України про охорону праці.

2. Основні положення Закону України “Про охорону праці”.

3. Принципи державної політики в галузі охорони праці.

4. Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві.

Стаття 17 Закону України “Про охорону праці” каже, що власник зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

- розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;

- здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов’язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов’язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

1. Управління охороною праці на підприємстві здійснюється відповідно до рекомендацій “Управление охраной труда. Основные положения. –М.: Изд-во стандартов, 1983” (далі за текстом Рекомендації).

2. Об’єктом управління охороною праці є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства щодо забезпечення безпечних та здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах та підприємстві в цілому (п.1.2 Рекомендацій).

3. Організація та координація робіт в галузі охорони праці повинна передбачати формування органів управління охороною праці, встановлення обов’язків та порядку взаємодії осіб, які приймають участь в управлінні, а також прийнятті і реалізації управлінських рішень (накази, розпорядження, вказівки і таке інше) (п.2.2 Рекомендацій).

4. Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві в цілому – керівник; в цехах, на виробничих ділянках та у службах – керівники відповідних підрозділів та служб (п. 1.3 Рекомендацій).

5. Обов’язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці повинні передбачатись у посадових інструкціях, форма яких розроблена Держнаглядохоронпраці та погоджена з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації і Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України (-К.: Норматив, 1994).

6. Атестація робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” від 1 серпня 1992 р. № 442.

7. До кола питань по управлінню охороною праці повинно включатись вирішення наступних основних задач:

- навчання працюючих безпеці праці і пропаганди питань охорони праці;

- забезпечення безпеки виробничого устаткування;

- забезпечення безпеки виробничих процесів;

- забезпечення безпеки будівель та споруд;

- нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих;

- організацію лікувально-профілактичного обслуговування працюючих;

- санітарно-побутове обслуговування працюючих;

- професійний відбір працюючих за окремими спеціальностями.

8. Проведення лабораторних досліджень проводиться санітарними лабораторіями підприємств при умові їх атестації відповідно до постанови Головного державного санітарного лікаря від 26 листопада 1992 р. № 6 “Про атестацію санітарних лабораторій підприємств, установ, організацій”.

Питання до теми лекції № 3:

1. Основні положення Кодексу законів про працю України.

2. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

3. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

4. Права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

5. Обов’язки власника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Додаток 1

до пункту 1.9 Типового положення

про навчання з питань

охорони праці

ПРОТОКОЛ № ____

ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ З ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

“____”______________199_____р.__________

Комісія у складі:

Голови________________________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

і членів комісії__________________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

_______________________________________________________________

створена на підставі наказу від “___”_________199__р. №______________

перевірила знання________________________________________________

(наймуневання нормативних актів

про охорону праці, за якими проводилася перевірки знань)

Голова комісії _________

(підпис)

Члени комісії _________

(підпис)

Додаток 2

до пункту 1.9 Типового положення

про навчання з питань

охорони праці

Примітка. У даному посвідченні можуть бути додаткові вкладки про обов’язкові медичні огляди працівника, права виконання ним спеціальних робіт на інше. Посвідчення можуть бути ламінованими, виготовленими на основі фотокомп’ютерних технологій.

Питання до теми лекції № 4:

1. Основні вимоги “Типового положення про навчання з питань безпеки праці”.

2. Навчання з питань безпеки праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи.

3. Організація вивчення питань охорони праці в закладах освіти.

4. Види інструктажів з питань охорони праці і порядок їх проведення.

5. Організація стажування та допуску працівників до роботи.

6. Вимоги до оформлення протоколу комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці.

Служба охорони праці

_____________________________________________________________

(найменування підприємства, установи, організації, якій належить служба охорони праці)

ПРИПИС

№__від “___”_____________19__року

Кому ____________________________________________________

(п.і.п., посада особи, якій видається припис)

Відповідно до Закону України “Про охорону праці”, з метою створення безпечних та нешкідливих умов праці пропоную Вам усунути такі порушення та недоліки:

Порушення, що вказані в пунктах___________припису, привели до створення виробничої ситуації, що загрожує життю (здоров’ю) працюючих (населенню, що проживає на цій території).

Керуючись ст.23 Закону України “Про охорону праці”, забороняю з

____годин “___”_______19__року експлуатацію________________________

_________________________________________________________________

(вказати назву об’єкта, дільниці, цеху, виробництва)

Припинені роботи можуть бути поновлені з мого письмового (усного) дозволу після усунення вказаних порушень.

Про виконання припису по закінченню вказаних в ньому термінів прошу письмово (усно) повідомити мене.

Припис видав

_______________________________ ______________

(п.і.п., посада спеціаліста з охорони праці) (підпис)

Припис одержав

____________________________________ _________________

(п.і.п.) (підпис)

Пояснення до заповнення припису служби охорони праці:

1. Припис складається в 2 екземплярах, один з яких видається керівникові перевіреного об’єкту, цеху, підприємства, другий залишається у службі охорони праці.

2. Припис реєструється в службі охорони праці і зберігається протягом 5 років.

3. В графі 2 “Виявлені порушення та недоліки” зазначається сутність порушень, пункти та найменування порушених нормативних актів про охорону праці, а також недоліки в системі управління охороною праці.

4. В графі 3 “запропонований термін усунення порушень та недоліків” зазначається дата, місяць та рік усунення порушень. Не рекомендується замість конкретних термінів писати “постійно”, “протягом місяця, кварталу” тощо.

5. В графі 4 “Відмітка про виконання” особа, що видала припис, і особа, що його отримала, після усунення вказаних в приписі порушень зазначають дату фактичного виконання заходів і підписуються.

6. Якщо дозвіл на поновлення зупинених робіт дається представником служби охорони праці цього підприємства (або керівником цього підприємства), то ним робиться запис “Експлуатацію дозволяю” (підпис) в графі 4, напроти пунктів виявлених порушень.

7. У разі зупинення робіт представником служби охорони праці вищої господарської організації або місцевого органу державної виконавчої влади дозвіл на відновлення робіт дається телефонограмою з наступною відміткою в приписі.

8. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від припису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці напроти напису “Припис одержав” робить запис: “Від підпису відмовився” та вказує дату. Припис з відповідним поданням направляється на ім’я керівника, якому адміністративно підпорядкований цей керівник структурного підрозділу, або керівникові підприємства.

9. У випадку, якщо керівник підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису і дане підприємство не має вищестоячої господарської організації, то спеціаліст з охорони праці запрошує двох свідків (членів комісії з питань охорони праці або від профспілки) і вони розписуються напроти напису “Від підпису відмовився” з зазначенням дати і свого прізвища. Цей припис з відповідними поясненнями може бути направлений в районну прокуратуру за місцем находження підприємства.

Припис спеціаліста з охорони праці, в тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.

Форма Н-1

ЗАТВЕРДЖУЮ

________________________________________

(підпис власника або уповноваженої ним особи)

________________________________________

(посада, прізвище, ім’я та по батькові)

“___”_________________1999 р.

(печатка підприємства)

АКТ №_______

Про нещасний випадок

___________________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові)

1. Дата і час нещасного випадку________________________________

(число, місяць, рік)

___________________________________________________________

(година, хвилина)

2.Підприємство (установа, організація), працівником якого є потерпілий

______________________________________________________________

(найменування)

2.1 Адреса підприємства, працівником якого є потерпілий:

Автономна Республіка Крим, область_______________________

район__________________________________________________

населений пункт_________________________________________

2.2 Форма власності_________________________________________

2.3 Міністерство, орган, до сфери управління якого належить підпри-

ємство ______________________________________

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: