Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Мотивація навчальної діяльності учнів 6-річного віку.





Мотивація передбачає:

Першокласник мусить переконатися, що в його віці вже не обійтися без уміння читати й писати. Усвідом­лення цієї віддаленої мети має поєднуватись із постанов­кою перед дітьми щоденних, поурочних конкретних цілей, пов'язаних із виконанням різноманітних навчальних вправ, у тому числі й таких, що мають підготовчий ха­рактер.

Позитивні мотиви навчання читання й письма можли­во сформувати у шестирічних учнів тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К. Д. Ушинського, пану­ватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виклю­чала психічну і фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості. Це особливо стосується тих дітей, які з певних причин дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні навіть найелементарнішими вмін­нями, пов'язаними з читанням і письмом.

Початкова навичка читання має формуватися у постійному взаємозв'язку із спостереженнями за явищами живого мовлення та з такими видами мовленнєвої діяльності, як розповідь, бесіда, робота над загадками, скоромовками, слухання і відтворення звукозаписів, інсценізація відомих дітям казок тощо.

Звуки бувають:

- голосні — наголошені і ненаголошені

- приголосні — тверді і м'які, дзвінкі і глухі,

- букви — великі й малі, друковані і рукописні, каліграфічні.

Не­правомірними тому є словосполучення «голосні букви», «приголосні букви», «тверді, м'які букви», які ще подекуди вживаються вчителями і учнями початкових класів.

Здійснюючи процес навчання грамоти, вчителі повин­ні брати до уваги такі особливості української фонетики і графіки:

1. В українській мові є 6 голосних звуків: [а,о,у,и,е,і, які на письмі можуть позначатися 10 бук­вами:а, я, о, у, ю, е, е, й, і, ї.



- Буквия, ю, є, ї на початку слова і складу, після апост­рофа позначають сполучення звука [й] з відповідними голосними; [йа], [йу], [йе], [йі], наприклад, яма, знають, моє, їжак.

- Однією з особливостей української графіки є передача на письмі відповідними буквами звукосполучення [йо] — йо. Зорове сприйняття букви й в даному буквосполученні сприяє тому, що учні добре чують і відповідний звук, на­приклад, у словах його, район. Зіставлення на слух звуко­сполучення [йо] в іншими — [йа], [йу], [йе], [йі] може служити одним із методичних прийомів ознайомлення зі звуковим значенням буквя, ю, є, ї.

- Буквия, ю, е, крім того, можуть виконувати й іншу роль — позначати голосні звуки [а], [у], [е] після м'яких приголосних, наприклад, у словах; [пол'аї — поля, [л'уди] — люди, [син'е] — сине.

  1. Приголосні звуки діляться на тверді і м'які. У по­чаткових класах до м'яких приголосних звуків відносять не тільки [д'],з [й], [л', [н'], [р'], Іс'], [т'], [ц'], [дз'], а й усі інші приголосні звуки, які знаходяться в позиції перед голосним [і], наприклад, у словах; півень, жінка,, шість, білочка, кінь тощо.

- М'якість приголосних звуків в українській мові позначається буквамиь, я, ю, є, і. У кінці слів м'я­кість приголосних звуків завжди позначаєтьсям'якимзнаком.

- В окремих випадках м'якість приголосних звуків гра­фічно не позначається: сніг — [с'н'іг], звір — [з'в'ір]. Пра­вильне читання і написання таких слів у першому класі учні засвоюють за зразком, поданим учителем.

|3. В основі української графіки лежить складовий прин­цип, за яким звукове значення букв, які позначають при­голосні, може бути виявлене тільки в складі, оскільки воно залежить від наступної букви голосного звука. Якщо взяти, скажімо, складина, ня, ни, ні, ну, ню, не, не, то правильно відтворити звукове значення букви н можна тільки за умови, якщо її прочитати разом з наступними буквами. В одних випадках вона читається як звук [н], в інших — як звук [н'].

- Буквия, ю, є, які стоять на початку слова і складу або взяті окремо, можуть бути прочитані так, як вони на­виваються — [йа], [йу], [йе]. Але в сполученні з поперед­німи буквами, що позначають приголосні(ля, тю, не), во­ни мають бути прочитані як голосні звуки [а], [у], [е] після відповідних м'яких приголосних [л'\ [т'}, [н'ї.

Наведені приклади пояснюють необхідність формува­ти у першокласників уже на початку букварного періоду складове читання, щоб не було буквеного прочитування слів.

4. За дзвінкістю/глухістю більшість приголосних зву­ків української мови утворюють пари [б] — [п\, [б'\ -» [п'], Іг]- [хї, [г'\ - їх'], [г] - [кї, Іг'ї - [к'ї, Ід] - [т], ІУЇ — Іт'ї, [ж] — [ш], [ж'ї — [ш'ї. [з] — [сї, Із'ї — [с'Ї, [уИ}-[ч], [д3'] - [ч'ї, І^ї - [ц], ^']-[ц']. Частина приголосних звуків є дзвінкими непарними (сонорні), до них належать! [в], їв'], [й], [л], [л'ї, їм], [м'ї, [н], [н'], [р1, [р'}. Слід мати на увазі, що в українській мові, на відміну від російської, звуки [в] і [фї, Ів'ї і Іф'] не утворюють пар за дзвінкістю/глухістю; звуки [в], [в'\ належать до сонор­них, а Іфї, Іф'і — до непарних глухих.

У період навчання грамоти учні одержують тільки практичне уявлення про дзвінкі і глухі приголосні. При ознайомленні з буквамиб, г, д,з, ж, буквосполученнями'дж, дз, що позначають дзвінкі приголосні ввуки, основну увагу учнів необхідно звернути на те, що в українській мові ці букви в кінці слів та в середині слід читати дзвінко, не замінюючи відповідних дзвінких звуків глухими; дуб, сад, садки, мороз, вуж, діжка, гедзь, берег, берегти.

5. Буква щ (ща) в українській мові позначає не окремий звук, а сполучення звуків [шч].

6. Букви в українській графіці використовуються в чо­тирьох варіантах! друковані, рукописні, великі й малі. Великі букви в період навчання грамоти учні сприймають як сигнал початку речення та знайомляться з найпрості­шими випадками їх уживання у власних назвах.

Більшість великих і малих букв в українській мові од­накові за формою і розрізняються тільки за розміром. Од­нак е частина літер(А—а, Б—б, Е—е), які розрізняються і за формою.

Букви и, ь є тільки малими, оскільки вони на початку слів не вживаються.

7. У період навчання грамоти учні практично знайом­ляться і з іншими графічними знаками крапкою, знаком оклику, знаком питання, комою, двокрапкою, тире, рис­кою (дефісом), лапками, вчаться за зразком учителя ре­агувати на них під час читання зміною сили голосу чи па­узами.

8. Важливо навчити дітей вимовляти слова по складах. Учитель має взяти до уваги, що до складу може входити один, два, три і більше звуків. Основним звуком у кожному складі є голосний, саме він утворює склад, тому го­лосні звуки і називають складотворчими.

Найпростішими складами є ті, що утворені з одного голосного або із спо­лучення (злиття) приголосного з голосним, наприклад» о-ко, ри-ба, дже-ре-ло. Поділ таких слів на склади не ста­новить для дітей якихось труднощів.

При поділі слів на склади із збігом приголосних зву. ків слід керуватися основною особливістю українського складоподілу — тяжінням до відкритого складу. Відповід­но до цього більшість складів в українській мові відкритії рі-чка, ка-стру-ля, ли-сто-чки.

Закриті склади в українській мові утворюються сонор­ними звуками, які стоять після голосних (сон-це, лій-ка, вер-ба) та парними дзвінкими приголосними, коли вони стоять перед глухими (діж-ка, гриб-ки, вузь-ко, клад-ка).

Такий складоподіл в українській мові зберігається для забезпечення дзвінкого вимовляння приголосних у середи­ні слів перед глухими з метою запобігання їх уподібненню до глухих.

Завдання:

-Випишіть основні поняття (грамота, методика навчання грамоти, читання, письмо, мовленнєва діяльність, аналіз, синтез та ін.). Використовуючи тлумачний словник та словники лінгвістичних, психологічних термінів, дайте визначення цим поняттям.

Короткий історико-критичний аналіз методів навчання грамоти.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2020 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.