|
|
Методика ознайомлення молодших школярів із займенником
Методика вивчення допоміжної частини мови – займенник має свої специфічні особливості, оскільки займенник є найбільш абстрагованою частиною мови. Крім того, у свідомості дітей поняття про нього сформуватися не може. Через це у початкових класах вивчаються лише особові займенники. Формування граматичного поняття про займенник починається в 4 класі і продовжується у старших класах. Програмою 1—4 класів передбачено ознайомлення дітей із загальним поняттям про займенник, із значенням особових займенників, їх синтаксичного роллю. Поряд із-цим програма орієнтує вчителя на вироблення в дітей умінь оперувати займенниками при складанні словосполучень і речень, а також на удосконалення текстів введенням займенників на місці лексичних повторів.[10] Вивчаючи займенник, учні мають засвоїти, що:
Ознайомлення учнів із займенником має важливе значення і для оволодіння наступним граматичним матеріалом, зокрема змінюванням дієслів за особами і числами. Починається формування поняття про займенник із ознайомленням учнів в однією з основних лексичних ознак цієї частини мови: вказує на предмет, не називаючи його. З практики роботи рекомендуємо здійснити це так: дітям пропонується визначити, про кого йдеться в такому тексті: «Вона була тиха і несмілива. Легко ходила по кімнаті, наводила порядок. Вона ніколи нікому не заважала». Керуючись навчальною діяльністю школярів, учитель вдається до бесіди: — Чому ви не можете точно сказати, про кого йдеться — Спробуйте в першому реченні замінити слово «вона» — Що тепер вийшло? — А про кого йдеться в останньому реченні? Звідки ви — Отже, замість якого слова вжите слово «вона»? Так учитель поступово підводить учнів до висновку: слово «вона», хоч і відповідав на питання, хто?, не називає ні особи, ні предмета, тому не належить до іменників. Учитель повідомляє, що такі слова називаються займенниками. Розширюючи уявлення школярів про особові займенники, учитель організовує спостереження за вживанням їх Аналізуючи приклади, діти встановлюють, що займенники я, ти, він, вона, воно співвідносяться з одниною іменників, а займенники ми, ви, вони співвідносяться з множиною іменників; займенник він співвідносний з іменником чоловічого роду, вона — жіночого, воно — середнього, інші особові займенники форм роду не мають. Наступним етапом – є засвоєння учнями знань про займенники. Відбувається таке закріплення на спеціально дібраних учителем текстах чи вправах підручника. Школярі відшукують «займенники, визначають їх особу і число, а у займенників 3-ї особи однини —ще й рід. Опрацьовуючи загальні відомості про займенники, треба обов'язково звернути увагу учнів на використання їх для урізноманітнення мови. З цією метою корисно запропонувати в поданому тексті „замінити повторювані іменники відповідними займенниками „. Наступна робота по формуванню граматичного поняття «займенник» спрямовується на ознайомлення учнів із зміною особових займенників за відмінками. Внаслідок вивчення відмінювання особових займенників учні повинні знати, що:
Засвоюючи відмінювання займенників за відмінками, учні повинні навчитися співвідносити форми непрямих відмінків займенників з формами називного. Школярі мають усвідомити, що форми мене і мені, мною чи тебе, тобі, тобою — це ті самі займенника я, ти, але змінені за відмінками.[11] Показати це можна, використавши таблицю відмінювання займенників. Спостерігаючи за поданими в ній відмінковими формами займенників, учні й дійдуть потрібного висновку. Подальше формування навичок відмінювання особових займенників - відбувається внаслідок зосередження уваги школярів на особливостях відмінювання займенників 3-ї особи. З цією метою вчитель організовує спостереження учнів за таблицею відмінювання займенників 3-ї особи в однині і множині. Ніяких пояснень того, чому у формах родового, знахідного, орудного і місцевого відмінків з'являється н, учням давати не слід. Потрібно, щоб вони запам'ятали, що.н з'являється у займеннику тоді, коли він уживається з прийменником (у нього, але його), в орудному ж відмінку наявність є постійною ознакою. Труднощі в учнів викликає розрізнення форм родового і знахідного відмінків однини займенників усіх трьох осіб. З метою попередження помилок при визначенні відмінків слід навчити дітей користуватися прийомом підстановки іменника І відміни. Наприклад: не бачив мене, тебе, його, її (дівчини) — родовий відмінок; бачив мене, тебе, його, її (дівчину) — знахідний відмінок. Цим же прийомом учні користуватимуться і для розрізнення родового, знахідного, місцевого відмінків множини займенників 1-ї і 2-ї осіб. У процесі подальшого опрацювання відмінювання займенників учням пропонується засвоїти порядок визначення відмінка займенника: 1) знаходжу в реченні слово, з яким вв'язаний займенник; 2) від цього слова до займенника ставлю питання; 3) за питанням визначаю відмінок займенника.[ 3]. Таким чином, вивчення особових займенників не обмежується лише спеціально відведеними для цього уроками. Під час вивчення дієслова школярі ще раз повернуться до цього матеріалу, закріплять одержані знання про особові займенники.
1.2. Система вивчення числівника у початкових класах З числівником, як допоміжною частиною мови учні початкових класів знайомляться в 4 класі. Вони дістають загальне уявлення про числівник, з'ясовують мету його вживання у мовленні, практично засвоюють відмінювання та правопис деяких числівників. Шкільний підручник передбачає ознайомлення учнів з кількісними і порядковими числівниками (без уживання термінів, орієнтуючись тільки на запитання). Завдання вчителя полягає в тому, щоб за невеликий проміжок часу (4 уроки): · досягти практичного усвідомлення школярами числівника як самостійної частини мови; · навчити розпізнавати числівники Серед інших відомих · домогтися, щоб учні вільно користувалися числівниками в своєму мовленні, правильно вимовляючи, змінюючи і вписуючи найчастіше уживані з них; · практично познайомити учнів із деякими збірними числівниками (без уживання терміна). Вирішення цих завдань певною мірою полегшується тим, що учні часто користуються числівниками у своєму Однак учитель повинен показати дітям, що числівник, як і інші частини мови, має певні ознаки: називає кількість предметів або їх порядок при лічбі. Слова типу перший, другий і подібні в початкових класах розглядаються як числівники, а не прикметники, відповідають на питання с к і л ьки? Котрий? Який п о п о р я д к у?, виступають у ролі самостійних членів речення (Перший день у школі був особливо радісним) частиною до них (Два хлопчики підбігли до ялинки). Крім того, важливо навчити дітей розрізняти числівники і однокореневі а ними іменники (п'ять — п'ятірка) та вживати синонімічні числівники (два — двоє). Формування граматичного поняття «числівник» починається з виявлення в цій частині мови таких її ознак, як лексичне значення (називає точно визначену кількість предметів) і питання, на яке відповідає. З цією метою вчитель пропонує порівняти-два речення і сказати, чим вони відрізняються: Півники горох молотили і Два півники горох молотили. — Хто правильно зумів порахувати, скільки вдяганок було на матрьошці? (Одинадцять.) --Слова два, п'ять, десять, одинадцять належать до тієї частини мови, яка зветься числівником,— повідомляє вчитель і пропонує учням самостійно зробити висновок про те, які ж слова слід називати числівниками. Під чає вивчення числівника важливо показати учням, що у своєму мовленні вони можуть користуватися і синонімічними (збірними) числівниками. З цією метою дітям пропонується для спостереження два.речення: Три хлопчики з нашого класу поїхали на екскурсію. Троє хлопчиків з нашого класу поїхали на екскурсію. Учні мають переконатися, ще слова три і троє належать до числівників, бо мають одне й те ж значення і відповідають на одне й те ж питання. Класовод може звернути увагу на те, що числівник три вимагає вживання при собі форми називного відмінка іменника, а троє — родового. У ході подальшої роботи над засвоєнням граматичного Для цього слід запропонувати школярам визначити числівники в тексті, який містить, крім інших, порядкові числівники. Визначаючи вжиті в цьому вірші числівники, учні неодмінно зустрінуться з проблемою: куди віднести слова шосте і сьоме, які, хоч і мають певне кількісне значення, однак не відповідають на питання с к і л ь к й? До них треба поставити питання яке? Вчитель повинен запропонувати й інше питання котре?, яке й буде орієнтиром у визначенні порядкових числівників і розрізненні їх і прикметників. Щоб попередити можливість формального розрізнення числівників з іншими частинами мови (число — значить, числівник), слід провести роботу по розпізнаванню числівників і однокореневих іменників. З цією метою можна запропонувати учням визначити однокореневі слова у поданих реченнях, сказати, до яких частин мови вони належать: Бабуся подарувала Оленці трійко курчат. Виправити б трійку в школі, - подумала Надійка. Таким чином, вивчення числівника – необхідна складова уроків української мови. Однак, закріпити знання про числівник рекомендуємо, використовуючи ряд вправ: виписати з тексту числівники; - утворити словосполучення, до складу яких входять числівники; - утворити від кількісних числівників – порядкові; - читання математичних виразів, записаних цифрами. Ці та інші граматичні вправи допоможуть вчителеві реалізувати освітньо-розвивальне завдання уроків української мови.
  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|