Знайомство учнів з реченням у добукварний період навчання грамоти

Діти мають навчитися:

- аналізувати речення, які скла­даються з одного, двох, трьох і чотирьох слів.

- Будувати графічні моделі речень, сприйнятих на слух.

- Будувати графічні моделі речень самостійно за малюнками, мовленнєвою ситуацією, у відповідь на запитання вчителя та ін мають такий вигляді

|__________. Осінь.

____ ____. Пожовтіли дерева.

___ ___ ___. Перестали співати пташки.

__ _ __ _. Тварини готуються до зими.

- зворотною формою цієї роботи є добір (складання) учнями речень, які б за кількістю слів відповідали поданим моделям.

Фрагмент формування загального поняття про речення.

— Щоб кожному було зрозуміло, що ми кажемо, потрібно не тільки на­зивати слова, але й пов'язувати їх так, щоб стало зрозумілим те, що ми хоче­мо сказати.

— Розгляньте малюнок. (Учитель демонструє ситуативний малюнок: дівчинка читає книжку.)

— Які предмети зображені на ньому? Назвіть їх. (Дівчинка, книжка, стіл.) Ми назвали лише окремі предмети, що зображені на малюнку. За до­помогою чого ми назвали предмети? (За допомогою слів.)

— А тепер поміркуйте, що ви хотіли б сказати про цю дівчинку своїй по­друзі. (Дівчинка читає книжку.) А про книжку? (Книжка лежить на столі.) А про стіл? (Стіл стоїть у кімнаті.)

— Тепер ми називали не окремі слова, а склали речення про дівчинку, книжку, стіл. Повторіть, що ми склали про дівчинку, книжку, стіл? (Речення.)

— З чого складається речення? (Зі слів.)

— Зверніть увагу, що, складаючи речення, ми називали не окремі слова, а слова, які пов'язані між собою так, щоб сказане було зрозуміле тим, хто слу­хає. Отже, речення складається зі слів. У реченні може бути одне, два, три і більше слів. Щоб скласти речення, потрібно назвати слово, яке називає пред­мет, і сказати, що цей предмет робить.

Учні складають речення за малюнком, виконуваною дією (Що робить Андрійко на дошці?), за спостереженням (Погляньте у сікни і складіть речен­ня про берізку) тощо.

Ознайомлення із графічним позначенням речення.

— Ми ще не всі вміємо читати й писати, не знаємо всіх букв. Тому запи­суватимемо речення за допомогою ліній так: перше слово в реченні позначи­мо горизонтальною лінією з вертикальною рискою, заввишки в одну клітин­ку. Кожне наступне — горизонтальною лінією. У кінці поставимо крапку, що означає кінець речення. У реченні з двох слів пишемо дві лінії, із трьох слів—три лінії. Відстань між лініями (словами) — одна клітинка.

Учитель замальовує на дошці схеми речень, які складаються із двох, трьох слів. Учні спостерігають, записують схеми в зошитах з навчання гра­моти. Потім складають речення за фрагментами ілюстрацій букваря (с. 4). Наприклад, учитель пропонує скласти речення про хлопчика, який запускає змія, про дівчинку з лялькою тощо. Речення зображаються схематично на дошці та в зошитах.

Знайомство з поділом слів на склади

Наступною формою мовного аналізу е поділ слів на склади і визначення наголошеного складу. Складова бу­дова слова зображається графічно у вигляді прямокутни­ка, поділеного па частини відповідно до кількості складів.

Злиття — це одиниця навчання читати, входить у склад слова або є складом.

Склад — мовленнєва одиниця процесу зв'язного мовлення та читання.

Для організації фрон­тальних видів роботи вчитель має заготовити для кожного учня картки з зображенням односкладового слова, дво-і трискладових з різними наголошеними складами. Цими картками учні сигналізують у відповідь нарізні запитання вчителя і завдання, пов'язані з поділом слова на склади і визначенням наголошеного складу.

Ознайомлення учнів із складовою будовою слів.

Поділ слів на склади.

Зміст уроку

1. Підготовкаучнів до ознайомлення з поняттям «склад».

1.1.Спостереження учнів за поділом слів на склади, здійснюваним учителем.

1.2.Колективні вправи у поділі слів на склади за зразком.

1.3.Гра-інсценізація, у ході якої діти ділять слова (імена дітей) на склади.

2. Закріплення одержаного уявлення.

2.1. Спостереження за відмінністю між одно- і двоскладовими словами.

2.2. Вправина «перетворення» односкладових слів у двоскладові (мак — маки, дуб — дуби).

2.3. Гра з сигнальними картками «Скільки складів у слові?» (Пред­метом гри є одно- і двоскладові слова.)

3.. Моделювання складової будови слів.

3.1. Ознайомлення із способом умовного графічного позначення скла­дів у слові.

3.2. Спостереження за складовою будовою слів — назв свійських тварин (за ілюстрацією в букварі). Бесіда про догляд за свійськими тваринами.

3.3. Вправи у графічному позначенні складової будови слів (2 — З слова).

3.4.Гра з лічилкою. Колективне вправлення у складовому промов­лянні слів відомої лічилки. Складоподіл позначається дужками знизу.

Знайомство з наголосом

Одночасно з поділом слів на склади ознайомлюємо дітей з наголосом. Наголошений склад з-поміж ненаголошених виділяється силою голосу. Тому, щоб наголошений склад краще було чути на фоні ненаголошених, треба вимовляти слово природно, підкреслюючи голосом наголошений склад, і ні в якому разі не «розтягувати» склади.

Школярів навчають визначати в словах наголос, під­креслюючи наголошений звук (склад) не тільки силою го­лосу, а й висотою тону. Наголошений склад досить виразно виділяється з-поміж ненаголошених, якщо слово вимовити з питальною інтонацією. За такої вимови словесний наголос (силовий) зливається з висотним наголосом, що виявляється в значному підвищенні тону на наголошеному складі. Для цього треба запропонувати учневі: «Вимов слово так, немовби ти його недочув і перепитуєш: сонце? земля? троян­да?». Діти швидко засвоюють цей прийом, активно кори­стуються ним під час самостійного виконання завдань на визначення наголосу в словах.

Щоб виконати вправу на побудову складових моделей слів із визначенням наголошеного складу, доцільно виго­товити для кожного учня такі три складові моделі (сигналь­ні картки.

Наявність у дітей карток-моделей двоскладових слів з наголосом на першому і другому складі дасть змогу вчите­леві проводити усні словникові диктанти із завданням: «По­діліть слово на склади, у двоскладових словах визначте наголос і покажіть відповідну картку: ліс, хата, горіх, степ, роса, трава, сад, літо тощо».

Паралельно треба пропонувати учням і завдання зво­ротного характеру: «Добери і назви слова, які б відповідали даній моделі». Одержавши, наприклад, моделі діти самостійно добирають двоскладові слова з наголосом на другому складі. Завдання такого типу можна пропону­вати як індивідуальні, так і колективні, за варіантами, з елементами змагання, наприклад: «Придумайте найбільшу кількість слів, які відповідали б такій моделі:

Від складового аналізу робиться перехід до звукового.

Знайомство із звуками

У букварях, що видаються в Україні для умовних позначень звуків використовуються такі значки, які в результаті відповідних спостережень асоціюються в уяві учнів з артикуляційними особливостями різних типів звуків.

- Кружечок, який служить для позначення голос­них, символізує вільне проходження струменя видихува­ного повітря через ротову порожнину,

- смужка, якою по-вкачаються тверді приголосні, означає перешкоду на шляху струменя повітря,

- дві паралельні смужки—посилену пе­решкоду, характерну для вимови м'яких приголосних звуків.

Будувати такі моделі учні повинні паралельно з усним ана­лізом слів:

- у зошитах,

- на дошці,

- на маг­нітній пластинці,

- фланелографі

Звукове моделювання треба завжди супроводжувати звуковим аналізом. Учень не повинен мовчки будувати звукову модель (схему). Звукове моделю­вання формує в учнів свідоме уявлення про звуковий склад слова, про існую­чі невідповідності між словами вимовленими та позначенням їх на письмі (колосся, яма, Київ, олень, кущ, щічки, жінка, милується, дзьоб тощо).

Початковий алгоритм побудови звукової моделі (схеми) в першому класі може бути таким:

- учитель називає слово,

- вимовляє звуковий ланцюжок, «протягуючи» звуки (діти повторюють),

- разом із учителем з'ясовують кіль­кість їх у слові,

- далі складають схему (спочатку це робить учитель, а потім діти, де треба — за допомогою вчителя).

Алгоритм звукового моделювання (схеми);

- малюємо відкриту рамку;

- вимовляємоправильно слово;

- називаємо послідовно звуки і від­повідно їх позначаємо;

- закриваємо рамку;

- виконуємо складоподіл;

- ставимо наголос.

Знайомство учнів з письмом

Передує навчанню письма формування таких звичок:

- правильно сидіти під час письма,

- знайти місце на парті для положення для рук,

- розташувати зо­шит,

- тримати ручку чи олівець,

Слід переконувати учнів, що від правильної постави під час письма буде залежати не тільки його якість, а й їх здоров'я та фізичний стан.

Учитель детально знайо­мить дітей з будовою зошита, його розліновкою, призна­ченням полів. Спеціальні вправи слід відвести на вироб­лення вміння бачити в сітці зошита робочий рядок, його верхню і нижню лінії, користуватися похилими лініями як орієнтиром для відповідного нахилу елементів літер.

Письмо як вид навчальної діяльності пов'язане не тільки з розумовими діями школярів, а й з суто фізични­ми м'язевими навантаженнями. Тому вчитель повинен простежити за кожним без винятку учнем, щоб він пра­вильно тримав ручку під час письма. Від того, наскільки вільно, без зайвого напруження дитина буде тримати ручку, залежатиме запобігання її перевтоми. Орієнти­ром правильного утримання ручки є її стійке положення при піднятому вказівному пальці.

Підготовчі вправи до письма:

(сприяє зміц­ненню м'язів пальців і кисті.

- малюванні різноманітних орнаментів,

- предметів прямо­кутної й овальної форми (рама вікна, прапорець, ялинка, паркан, відерце, яблуко, вишня, листок тощо).

- обводити трафарети,

- штрихування

- зафарбовування контурних малюнків, що сприяє зміц­ненню м'язів пальців і кисті.

Після підготовчих вправ загального характеру учні виробляють уміння писати основні елементи букв.

Основні елементи букв

- палич­ка,

- паличку з закругленням унизу і вгорі,

- довга паличку в петлею внизу та вгорі,

- півовали (правий і лівий),

- овал.

Специфіка уроків письма у добукварний період навчання грамоти:

- письмо в зошитах з друкованою основою,

- вироблення в учнів ритмічності письма під рахунок.

- графічні вправи протягом уроку слід чергувати з іншими усними видами роботи.

- Фізхвилинки для розвитку дрібних м'язів пальців і м'язів різних частин рук, плечей.

Види роботи на уроці письма

1. Коментоване пояснення вчителя і письмо на дошці.

2. «Письмо» в повітрі за зразком рухів учителя.

3. «Письмо» зворотним кінцем ручки або указкою по парті,

4. Написання палички з закругленням унизу на основі її пунктир­них зображень.

5.Самостійне написання трьох паличок.

6.Побіжний перегляд учителем виконаної роботи, зауваження ок­ремим учням.

7.Заповнення учнями першого рядка паличок.

8.Написання другого рядка паличок:

а) самостійне писання (піврядка);

б) писання під такт (піврядка).

9.Писання паличок з закругленням унизу, сполучених по дві, по три за завданням учителя.

10.Відбір і демонстрування кращих зраз­ків виконаної на уроці роботи.

Структура уроку

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: