Ознайомлення учнів 4 класу із прислівником

Молодші школярі знайомляться з прислівником як частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають знання та вміння з таких питань:

1. Перше уявлен­ня про специфічні особливості цієї частини мови,

2. вчаться розпізнавати прислівники в тексті,

3. знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням,

4. практич­но засвоюють правопис.найчастіше вживаних прислів­ників.

Завдання вчителя під час формування поняття «прислів­ник» полягає в тому, щоб:

- досягти практичного усвідомлення прислівника як лек­сико-граматичної групи слів;

- навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;

- сформувати вміння вживати цю групу слів у практиці усного й писемного мовлення;

- домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками
правопису найпоширеніших груп прислівників, передба­чених програмою.

Формування граматичного поняття «прислівник» почи­нається з виявлення в цій частині мови трьох ознак:

- питан­ня, на які відповідає прислівник,

- його незмінність

- зв'я­зок з дієсловами.

З цією метою вчитель організовує спостереження дітей за лексико-граматичними ознаками слів тихесенький і ти­хесенько у таких, наприклад, реченнях:

Тихесенький вечір на землю спадає (В. Самійленко)

Тихесенько вітер віє (Т. Шевченко).

Учні виписують словосполучення з цими словами і визначають, якою частиною мови вони є.

Якщо приналежність слова тихесенький до розряду прикметників учням встановити легко, то визначення слова тихесенько як частини мови викликає у них певні труднощі. Виникає питання: якою ж частиною мови є слово тихесень­ко? Так створюється проблемна ситуація.Вихід з неї буде знайдено в ході евристичної бесіди:

— У чому схожість і відмінність слів тихесенький і тихесенько? (Обидва слова називають ознаку, але відповіда­ють на різні питання: який? — тихесенький, як? — ти­хесенько.)

— З якими словами пов'язані ці слова у виписаних вами
словосполученнях? (Вечір, віє.)

— Які ознаки показують ці слова? (Ознаку предмета

і Дії.)

— Що станеться із словом тихесенький, коли змінити слово вечір? А із словом тихесенько, якщо змінити слово віє? (Слово тихесенький змінюється, а тихесенько — ні.)

Отже, роблять учні висновок, є слова, які показують ознаку дії і є незмінними. Учитель вводить термін на по­значення слів такого типу — прислівник.

У ході подальшої-роботи розширюється уявлення дітей про прислівник. Внаслідок виділення прислівників у тек­сті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислів­ники відповідають ще й на питання де? куди? коли? пояснюють дієслова, у реченні є другорядними чле­нами.

Закріплення одержаних відомостей про прислівник від­бувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як:

— виписування з тексту дієслів з прислівниками (на
які питання відповідають виписані прислівники?);

— утворення від іменників однокореневих прикметни­ків, а потім.прислівників (усно складіть з ними речення чи
словосполучення);

— замініть однокореневими прислівниками слова, по­
дані в дужках (веселий, радісний) і под.

Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислів­ників.

Пропедевтична робота у початкових класах

Над вивченням прийменника.

Як самостійна частина мови прийменник вивчається в 2 класі.

Однак ще в букварний період навчання грамоти діти практично знайомляться з цією частиною мови під час читання вміщеннях у букварі текстів і запису речень. Отже, ще в цей час у вчителя з'являється нагода пояснити дітям роздільне написання прийменників («маленьких слів») з іншими словами.

У 3 і 4 класах учні знову повертаються до вивчення прий­менників з метою зіставлення їх із префіксами, на основі чого закріплюються навички роздільного написання прий­менників і злитого — префіксів. Крім того, вивчаючи від­мінювання іменників, діти дізнаються, з якими приймен­никами вживаються окремі відмінки.

Головне завдання вчителя під час опрацювання прий­менника полягає у:

— формуванні уміння виділяти прийменники з мовного
потоку;

— показі ролі прийменників у реченні;

— формуванні навичок роздільного написання приймен­ників із наступними словами.

Уміння виділяти прийменники з мовного потоку учи­тель прищеплює ще в період навчання грамоти, коли учні ділять речення на слова або читають речення, до складу яких входять прийменники. Тут можна використати прийоми під­раховування кількості слів у реченні, постановки допоміж­ного слова між прийменником і словом (у мами — у моєї мами) і под.

На цьому етапі ознайомлення дітей з прийменниками учитель ще не показує їх ролі у реченні. У 2 класі цьому завданню підпорядковується вся робота над засвоєнням прийменника. Тут слід підвести дітей до усвідомлення то­го, що:

- слова у, до, в, на, над та інші називаються прийменни­ками;

- прийменники служать для зв'язку слів у реченні.

Крім того, удосконалюються вміння учнів писати при­йменники окремо від інших слів.

Важливо організувати роботу так, щоб учні самостій­но побачили роль прийменників як одного із засобів орга­нізації слів у реченні. Для цього можна використати де­формований текст, у якому не вистачає ще й прийменників долині, калина, зацвіла, червона; дітей, Батьківщина, піклується, наша або порівняння двох текстів, в одному з яких на місці прийменників стоять крапки, наприклад:

Необхідність виконання практичного завдання (побу­дувати речення або заповнити пропуски тими. словами, що е в другому тексті приведе учнів до висновку про важ­ливу роль слів типу у, до, з, над та інших при конструю­ванні речень.

Термін «прийменник» учитель вводить після того, як діти усвідомлять функцію цієї частини мови.

У зв'язку з тим, що інші службові частини мови в початкових класах не вивчаються і в дітей можуть виникати труд­нощі під час розрізнення прийменників і часток чи сполуч­ників, потрібно закріпити прийменники в зоровій пам'яті школярів. З цією метою можна використати динамічну
таблицю, у прорізах якої поступово відкриваються нові
для дітей прийменники. Наявність такої таблиці в класі
полегшить учням, запам'ятовування цих слів.

У 3 класі робота над вивченням прийменників спрямо­вується на розвиток в учнів уміння розрізняти прийменни­ки і префікси.

Учні повинні усвідомити, що:

1. прийменники служать для зв'язку слів у реченні, а префікси — для утворення слів;

2. прийменники пишуться окремо із словами, а префікси —
разом (вони? частиною слова);

3. між прийменниками і наступним словом можна постави­ти допоміжне слово, а між префіксом і коренем — ні.

Учитель може організувати спостереження дітей за реченнями чи словосполученнями, у яких префікс і при­йменник однакові за графічним накресленням (доїхав до Києва, побіг по полю, написав на дошці і под.).

Отже, вивчення прийменників у податкових класах пе­редбачає не тільки формування правописних умінь, а й усвідомлення учнями ролі прийменників при складанні словосполучень і речень.

формування граматичного поняття “ дієслово”

У початкових класах граматичне поняття “ дієслово” починають формувати з другого класу, опісля того, як першокласників первинно ознайомлять із словами, що вказують на дію.

Таким чином, зміст програми, щодо ознайомлення із граматичним поняттям “ дієслово “ наступний:

2 клас

• Слова, які означають дію предметів і відповідають на питання що робити? що зробити? що робить? що роблять? що робив? (робила, робило, робили), що буде робити? що зробить? {дієслова)
• їх зв'язок зі словами, які відповідають на пи­тання хто? що?
• Зміна за зразком: один — багато (барабан б'є — барабани б'ють).
• Уміння поставити питання до діє­слів різних часових та особових форм.
• Роль дієслів у мовленні.
• Слова, близькі й протилежні за значенням.
• Спостереження за влучним вживанням діє­слів у тексті, пояснення їх образності, доречності для ха­рактеристики дійових осіб, явищ.

3 клас

Дієслово (18 год)

• Загальне поняття (питання, значення, роль у реченні).
• Зв'язок дієслова в реченні з іменником.
• Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми.
• Вживання діє­слів у переносному значенні.
• Спостереження за влучним вживанням дієслів у тексті, пояснення добору їх автором.
• Вибір із даних дієслів тих, що найвиразніше передають думку, відповідають меті і типу висловлювання.
• Змінювання дієслів у формах доконаного й недоконаного виду (без вживання термінів) за часами: що ро­бить? що роблять? що робив? що зробив? що робили? що зробили? що робитиме? що зробить? що робитимуть? що зроблять?
• Змінювання дієслів минулого часу за родами.
• Неозначена форма дієслова (що робити? що зро­бити?).
• Спостереження за вживанням неозначеної фор­ми дієслів у прислів'ях і приказках.
• Вживання неозначе­ної форми дієслів при складанні порад, інструкцій.
• Не з дієсловами.

4 клас

Дієслово (30 год)

• Повторення вивченого про дієслово (питання, значення, роль у реченні, зв'язок з іменниками).
• Узагальнення і розширення уявлень про лексичне зна­чення дієслів.
• Спостереження за дієсловами різних се­мантичних груп (дієсловами сприймання, мовлення, мис­лення, відношення, на означення стану людини, явищ природи тощо).
• Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми.
• Вживання дієслів у прямому і переносному значеннях.
• Побудова сполучень слів із спільнокореневими та синоні­мічними дієсловами різних семантичних груп, введення їх у речення, текст.
• Побудова речень з однорідними чле­нами-присудками з урахуванням ситуацій мовлення.
• Спостереження за роллю дієслів у текстах розповід­ного та описового характеру.
• Розвиток умінь вибирати з ряду дієслів те дієслово, яке найбільш відповідає мовній ситуації.
• Розвиток умінь уникати одноманітності у вико­ристанні дієслів із значенням мовлення, руху тощо.
• Неозначена форма дієслова.
• Часи дієслова.
• Правопис не з дієсловами.
• Спостереження за вживанням дієслів неозначеної форми у приказках і прислів'ях, у порадах, інструкціях.
• Побудова порад, інструкцій.
• Переконстру­ювання тексту із зміною граматичної форми (із заміною однієї часової форми іншою, неозначеної форми дієслова часовою, і навпаки).
• З'ясування змін у значенні пере­конструйованого тексту.
• Добір часових форм дієслова залежно від змісту тексту та визначення їх.
• Змінювання дієслів за особами і числами у теперіш­ньому і в майбутньому часі.
• Побудова речень за схемами з дієсловами різних особових форм теперішнього і май­бутнього часу.
• Переконструювання тексту із заміною не­означеної форми особовою, і навпаки.
• Переконструювання та переказ тексту із зміною однієї особи на іншу.
• Добір особової форми дієслова залежно від змісту тексту, виз­начення цієї форми.
• І і II дієвідміни дієслова.
• Особові закінчення дієслів І і II дієвідмін (таблиця змінювання).
• Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу (опора на наголошені форми та на форму 3-ї особи множини).
• Дієслова минулого часу: щ о робив? (-ла, -ло), що зробив? (-ла, -л о).
• Змінювання дієслів у минулому часі за родами (в однині) і числами.
• Дієслова на -ся (літературна вимова та правопис).
• Спо­стереження за значенням дієслів на -ся у тексті.
• Повто­рення вивченого про дієслово [9].

Отже, ми маємо змогу спостерігати, яким чином проводиться вивчення граматичного поняття “ дієслово” у початковій ланці освіти. Крім того, з наступним знайомством кількість годин збільшується, матеріал повторюється, узагальнюється і пізніше поповнюється все новими і новими поняттями та знаннями.

Початковий етап формування у шестирічок поняття “ дієслово”

Здійснення наступно-перспективних зв'язків при вивченні граматичного мате­ріалу має особливе значення, оскільки глибоке усвідомлення його сприяє успіш­ному формуванню орфографічних і пунк­туаційних навичок, розвиткові зв'язного мовлення.

Формування граматичних понять скла­дає основу вивчення граматики.Цей процес відбувається послідовно, охоплюючи систематичну комплексну роботу над різними аспектами мовних явищ.

Розгляньмо процес формування грама­тичного поняття «дієслово» у початкових класах з урахуванням наступно-перспек­тивних зв'язків. Поняття дієслова починає формуватися в учнів, починаючи з першого класу.

Робота над дієсловом — то цілеспря­мований процес, який містить узагаль­нення лексичного значення, засвоєння граматичних ознак та поступове усклад­нення практичної діяльності учнів, внас­лідок чого розвиваються навички точного застосування у мовленні. Для забезпечення наступно-перспективних зв'язків у формуванні граматичного по­няття “ дієслово» важливо:

1) з'ясувати суть поняття;

2) виявити в набутих учнями знаннях ті, що можуть стати опорою для засвоєння нового;

3) встано­вити шляхи перспективного застосу­вання набутих знань.

Певне граматичне поняття формується у початкових класах поступово — від оволодіння його суттєвими ознаками до об'єднання їх в одне ціле. Ще в період навчання грамоти в 1 класі (при 4-річному початковому навчанні) учні одер­жують перші уявлення про слова, що означають дію предметів і відповідають на питання що робить? Що робив? Що буде робити? Школярі

описують малюнки, розповідають про дію, яку виконують герої на них, добирають слова за завданнями учителя, відшу­кують такі слова в колонках, текстах, вчаться відрізняти їх від інших слів. У 2 класі робота над формуванням поняття «дієслово» триває.

Шкільна практика свідчить, що до вивчення теми «Слова, які означають дію предметів» частина дітей не усвідомлює різниці між предме­том і словом, яке вказує на його дію. Тому одним із головних завдань початкового на­вчання української мови є розвиток умінь розрізняти предмет і слово, яке вказує на його дію. Це відбувається в ході вико­нання різноманітних вправ із підручника та дібраних учителем спеціально [10,35-36].

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: