Критерії правового соціально-економічного порядку

Взаємозв’язок інституту права та господарських процесів є предметом дослідження багатьох напрямів сучасної економічної науки. Так, у теорії конституційної економіки вивчається вплив господарських процесів на виникнення правових норм, рівно як і вплив правових цінностей на формування стратегії економічної поведінки індивіда. У теорії господарського порядку (ордолібералізм) аналіз економічних процесів доповнюється аналізом порядку – інституціонального середовища, у якому економічний процес здійснюється.

Класичне визначення категорії «економічний порядок» належить Х. Ламперту. Згідно з ним, «економічний порядок (economic order) – це сукупність інститутів та норм, пов’язаних з економічними організаціями та типами економічної поведінки, які регулюють відносини між елементами народного господарства (домашніми господарствами, підприємствами, державними та економіко-політичними одиницями). Завданнями економічного порядку є створення та забезпечення здатності економіки до функціонування, оптимальне управління економічним процесом в рамках систем позаекономічних та економічних цілей суспільства, а також сприяння досягненню суспільно-політичних цілей».

Простіше кажучи, економічний порядок – це певним чином унормована, тобто така, що функціонує за визначеними та схваленими суспільством правилами, система господарювання. Чи можна вважати правовим будь-який економічний порядок, сформований, закріплений, врегульований та захищений правом? Якщо давати позитивну відповідь на це питання, то правовим економічним порядком слід визнати рабовласницьку економіку давніх суспільств (адже работоргівля була санкціонована законом), колоніальну систему (також схвалену законодавством) тощо. Навіть у сучасному світі багато випадків, коли господарська діяльність формально заснована на принципах верховенства права, проте фактично такою не є.

Так, навряд чи можливо вважати правовою економічну діяльність, яка відбувається без порушення закону, але унеможливлює реалізацію інституціонально закріплених соціально-економічних прав інших суб’єктів господарювання. Пояснимо це на такому прикладі. Однією з найбільш гострих проблем для національних економік світу є ухилення від оподаткування шляхом використання офшорних схем. Безпосередньо офшорні схеми не пов’язані з порушенням закону. В базовій експортній офшорній схемі товар продається у низькоподаткову юрисдикцію за заниженою ціною, а потім перепродається остаточному покупцеві за реальною ціною. Цінова різниця осідає у низькоподатковій юрисдикції, де податки або відсутні, або мінімальні. Але національна економіка несе суттєві збитки у вигляді недоотриманих податків. Звужується доходна частина державного бюджету, що змушує державу штучно занижувати соціальні стандарти, пов’язані насамперед з розвитком людини. Це, у свою чергу, унеможливлює реалізацію прав на гідну освіту, медичне та соціальне забезпечення тощо. Захищені правом принципи господарської діяльності у цьому випадку суперечать суспільним цінностям, унеможливлюють захист економічних прав і свобод людини.

Для вітчизняної економіки типовою є ситуація, коли господарська діяльність здійснюється згідно за чинним законодавством, але нормативні акти, якими вона регулюється, суперечать іншим правовим нормам. Так, згідно з Законом України «Про прожитковий мінімум» натуральний склад наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, які входять до складу мінімального споживчого кошику, має переглядатися кожні п’ять років, тоді як в останнє перегляд був здійснений у 2000 р. Прожитковий мінімум – базова соціальна гарантія. Від його рівня залежать розмір багатьох соціальних виплат, а також величина мінімальної заробітної плати. Виникає небезпечний причинно-наслідковий зв’язок: невключення до складу споживчого кошику необхідних для нормального розвитку людини товарів і послуг – штучне заниження прожиткового мінімуму – недооцінка вартості робочої сили – падіння рівня життя, поширення бідності серед зайнятого населення. Тобто санкціонована правом економічна діяльність (наприклад, з виплати зарплати на рівні мінімальної за некваліфіковану працю) суперечить іншим, закріпленим у праві цінностям, зокрема, реалізації та захисту економічних прав і свобод людини – головному завданню соціальної держави, яка проголошена у Конституції України.

Тому дотримання принципу верховенства права недостатньо для того, щоб визнати чинний соціально-економічний порядок правовим. З огляду на це, правовий економічний порядок – це не просто захищена, закріплена і врегульована правом система суспільного господарювання, а така система, у якій легальна економічна діяльність одних суб’єктів не ставить під загрозу можливості інших суб’єктів реалізувати свої соціально-економічні права. Відповідно критеріями правового економічного порядку доцільно визнати такі:

- рівні можливості у реалізації соціально-економічних прав. Причому йдеться саме про можливості реалізації прав, якими економічні суб’єкти вільні розпоряджатися на власний розсуд, а не про соціально-економічну рівність або рівність результатів соціально-економічної діяльності;

- законний, унормований характер економічної діяльності. Діяльність, яка спирається на інституціоналізовані норми, може розглядатися як така, проти якої суспільство не заперечує;

- чітка визначеність у правах для кожного конкретного суб’єкта економічних відносин, реальність задекларованих соціально-економічних прав;

- діяльність кожного окремого суб’єкта, а також їх груп не призводить до порушення фундаментальних соціально-економічних прав інших.

Зазначимо, що існування правового економічного порядку стає можливими лише тоді, коли в його основі лежить уся сукупність принципів, а не їх вибіркове поєднання.

Спроби закріпити окремі складові певного економічного порядку містяться майже у всіх сучасних конституціях.

У вітчизняному законодавстві конституційні основи правопорядку у сфері господарювання визначено у статті 5 Господарського кодексу України. Зокрема, зазначається, що «правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави».

Надалі наведено перелік конституційних основ правового господарського порядку, головними серед яких є:

- право власності народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси;

- забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству;

- право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

- визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності;

- економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом;

- забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку;

- забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці;

- взаємовигідне співробітництво з іншими країнами.

Отже, вітчизняний конституційний господарський порядок де-юре спрямований на забезпечення рівності у реалізації соціально-економічних прав. Нажаль, де-факто його навряд чи можна визнати правовим, оскільки навіть санкціонована правом діяльність здійснюються з порушенням законодавчих норм. Причинами цього є:

- невизначеність прав та неузгодженість правил економічної поведінки. Попри більше ніж 20 років реформ у вітчизняному суспільстві не сформувалося чіткого уявлення про бажану модель економічного розвитку. Відсутність єдиного, системного підходу щодо її розбудови, непослідовність у реформуванні економіки значно ускладнюють визначення соціально-економічних прав індивідів, створюють сприятливе середовище для «вільного» тлумачення їх змісту. За таких умов узгодження правил економічної поведінки, отримання суспільної згоди на їх унормування виявляються проблематичним;

- викривлення орієнтирів при формуванні стратегії економічної поведінки. Оскільки остання вибудовується за відсутності чітких правил та невизначеності прав, суб’єкти змушені шукати альтернативні правовим способи реалізації своїх прав. Так, необхідність захисту прав власності (набуття яких у процесі приватизації не завжди було юридично бездоганним) змушує власників «підтримувати контакти» з державними органами, використовуючи їх як спосіб захисту особистих майнових інтересів. Це також створює умови для використання держави як інструменту перерозподілу ресурсів, перетворює державу на джерело нерівності у реалізації соціально-економічних прав.

Проте такий економічний порядок подекуди вигідний як економічним суб’єктам, так і державі. Для перших витрати на організацію та участь у перерозподільних процесах значно нижчі, ніж витрати на організацію та удосконалення виробництва товарів та послуг. Для держави асиметрія прав економічних суб’єктів становить підґрунтя для вилучення адміністративної ренти. Виникає замкнене коло: відсутність узгоджених правил – свавілля в економічному житті – посилення впливу на процеси розподілу окремих власників – не пов’язане з виробничим процесом збагачення одних за рахунок інших – економічна невигідність унормування правил господарського життя.

Вихід з цього замкненого кола можливий лише тоді, коли відсутність ефективних правових норм стане економічно невигідною більшості суб’єктів. Так, якщо у суспільстві з’являться умови для нагромадження власності у процесі трудової діяльності, вільне розпорядження правами та їх захист перетворяться на справжні правові цінності. Саме за цих умов вітчизняний економічний порядок почне набувати правових ознак.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: