Виникнення, зміст та принципи правової економіки

Господарська діяльність в своєму розвитку проходить два етапи, які характеризуються підпорядкуванням економіки праву. На етапі натуральної економіка остання підпорядкована природному праву (natural right), яке охоплює принципи господарська діяльність, що обумовлені природними засобами виробництва (землею та ручною працею) та власної природою людини, тобто тими схильностями, здібностями, можливостями, якими природа його нагородила. В цих умовах у людині формується природне-правове мислення, в якому відображаються природні умови його трудової діяльності. Природні права не потребують їх визнання державою, оскільки вони не відчуженні від самої людини та надають їй конкретно-індивідуальну міру вільно розпоряджатися своєю робочою силою та знаряддями праці.

Природне право задовольняє потребу людини в житті (в тому числі на засоби, що забезпечують існування), свободі (прийняття рішення, використання засобів та продуктів праці), автономності своєї особи (тобто створенні приватних умов індивідуальної життєдіяльності). На цьому етапі вільний характер трудової діяльності визначається власною волею, бажанням та потребами окремого індивіда та не потребує регулювання з боку державних актів. В умовах існування натурального господарства (природної економіки) результат господарської діяльності має конкретно-визначений характер, що означає безпосередній зв'язок між особою та її продуктом. В цьому контексті весь рух продукту в натуральному господарстві (виробництво, розподіл, обмін, споживання) здійснюється під контролем тих, хто має владу над ресурсами шляхом використання насильства. Приміром, вилучення частини створеного продукту у формі податі, данини чи десятини здійснюється конкретними власниками ресурсів та не мають загально визначеного характеру.

На етапі становлення економічного порядку ринково-капіталістичного типу передбачається, що результат господарської діяльності відчужується від конкретно-визначеного суб’єкта оскільки створенні продукти призначені для привласнення іншими. Основними результатами господарської діяльності стають товар, гроші, вартість, капітал, прибуток. Ці нові форми господарської діяльності потребують зовсім інших економіко-правових інститутів, що чітко визначають, формують, закріплюють та захищають правомочності тих суб’єктів, які володіють ресурсами. Це призводить до того, що природні права (right), які не мають суспільно-гарантованого характеру, перетворюються у відчужені (відповідно до конкретних індивідів) способи регламентування діяльності всіх (law). Зовсім невипадково принцип «rule of law» (верховенство права) вперше з’являється в контексті англійського права в ХУ11 столітті, коли виникає конфлікт між невизначеними та довільними формами правління королівської влади та заздалегідь чіткими, визначеними нормами парламенту, який захищає інтереси народжуваної буржуазії. Так новому соціально-економічному класу потрібні чіткі заздалегідь відомі правила введення бізнесу та взаємодії з державою (перш за все, в сфері оподаткування). Економіка, де превалює пріоритет права (незалежно від того – чи зафіксовано воно в формальному вигляді закону), називається правовою (law economy). Верховенство права стає ключовим принципом цивілізаційного розвитку суспільства, в якому право стає основою взаємовідносин між суб’єктами в будь-якій сфері життєдіяльності людей. Право – це упорядкування свободи. Завдяки праву свобода транслюється в конкретні юридичні права та свободи (Ф. А. Хайек). Через право, яке спрямоване на забезпечення свободи та справедливості, діяльність держави підкоряється загальним соціальним інтересам всіх суб’єктів економіки. Якщо основне призначення права упорядкувати свободу людей, то законодавча діяльність держави повинна гарантувати та захищати їх, попереджати неправомірне втручання в економічну життєдіяльності владних структур. Держава наповнює зміст свободи конкретними юридичними заходами (законодавчо нормативного характеру). Дія принципу верховенства права в економіці означає, що суспільство (разом з державою) розроблює систему норм та правил справедливого упорядкування свободи господарських суб’єктів. Законодавча система забезпечує (краще добре, ніж погано) нормативно-процедурний характер реалізації верховенства права.

Правова економіка в своєму розвитку поєднує дві взаємопов’язані сторони – формальну та реальну. Формальна сторона правової економіки означає наявність необхідних принципів верховенства права, які забезпечують нормальне існування економіки. В Доповіді Венеціанської комісії «Про верховенство право» (Venice Commission: the Rule of Law, 2011 р.) формалізується розуміння верховенства права та його практичне застосування. Основними складовими верховенство права є:

1. Доступ до закону (тобто положення закону повинні бути зрозумілими, ясними та передбачуваними);

2. Юридичні права повинні здійснюватися на підставі закону, а не за розсудом;

4. Влада повинна діяти відповідно до закону, справедливо та розумно;

6. Необхідні наявні засоби для врегулювання спорів без невиправданих витрат та відстрочок;

8. Необхідність високопрофесійної і незалежної юридичної професії, яка в змозі забезпечити кваліфіковані юридичні послуги.

Критеріями дієвості цих принципів стають рівень повноважень влади, відсутність корупції у владі, наявність порядку та безпеки в країні, захист фундаментальних прав людини, ступінь відкритості влади та її вплив на процеси, що відбуваються в державі, стан цивільного та кримінального правосуддя. За цими суттєвими ознаками незалежна комерційна організація The World Justice Project досліджує стан верховенства права серед країн світу та надає їм відповідну оцінку.

Формалізовані принципи верховенства права надають економіці певні орієнтири розвитку. Перш за все функціонування економіки повинно здійснюватися на основі договірних відносин, в межах яких конкурентним шляхом народжуються спосіб поєднання, з одного боку, свободи господарюючих суб’єктів (їх можливості та правомочності), а з другого – їх залежності один від іншого, від держави та суспільства (що породжує відповідальність та обов’язки).

В правовій економіці діють наступні економічні принципи реалізації верховенства права. Перший принцип полягає в існуванні рівних (однакових) умов специфікації права власності незалежно від її форми (визначення змісту, процедур оформлення, забезпечення рівня захисту). Таке положення суттєво розширює економічну свободу учасників господарського обороту, стимулює не тільки їх особисте, але виробниче споживання (інвестування, нагромадження капіталу тощо). Верховенство права означає, що в суспільстві не існує інституту кримінальної репресії та конфіскації власності вразі посягання приватного власника на владу політичної еліти. Другий принцип – забезпечує рівність суб’єктів господарювання на основі ліквідації штучних нормативно-юридичних обмежень у використанні власного людського капіталу. Це означає, що в суспільстві не існує обмежень та перепон для заняття економічної діяльності, пов’язаних з особистим соціально-політичним статусом людини. Третій принцип верховенства права означає, що економічна свобода суб’єктів господарювання реалізується шляхом укладання добровільних контрактів та договорів. В умовах нормативістської орієнтації цивілістичного права, договір зводиться лише до кола юридичних фактів. Це призводить до того, що договір перетворюється в жорстку нормативну конструкцію байдужу до господарського суверенітету суб’єктів, їх умовам діяльності та цілям. Пріоритет права (а не закону) передбачає перетворення договірного регулювання в індивідуально визначений спосіб надання обов'язковості специфічному ситуативному порядку дій контрагентів. Із принципу рівності права власності та свободи договору випливає четвертий принцип свободи підприємництва – самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів, встановлення цін, вільного наймання працівників та розпорядження прибутком. Свобода та рівність суб’єктів господарювання реалізується на основі конкуренції, неекономічні обмеження якої визнаються неправомірними та підлягають усунення юридичними засобами.

Економічні принципи верховенства права створюють надійну форму функціонування економіки на основі реалізації таких юридичних компонентів, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова та юридична безпека всіх суб’єктів; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; недискримінація та рівність перед законом.

На певному етапі розвитку правової економіки її формальна сторона починає наповнюватися реальним змістом.

Реальні ознаки правової економіки виникають при формуванні постіндустріального, інформаційного, інноваційного суспільства, яке докорінно змінює фундаментальні основи економіки.

Основі риси реального змісту правової економіки полягають у такому. По-перше, економічний результат залежить не тільки від господарських, виробничих відносин, але і функціонування всієї сукупності соціальних зв’язків (економічних, політичних, культурних, духовних, релігійних). Ці зв’язки призводять до активного функціонування соціального капіталу – сукупності контактів, норм та правил поведінки, що базуються на довірі, яка передбачає впевненість в добропорядності всіх суб’єктів суспільства та владних органів держави. Саме соціальний капітал формує механізм взаємодії, співробітництво та координації. По-друге, умовою господарської діяльності стають не просто фактори виробництва (земля, капітал, праця), а права власності на ресурси та результат. По-третє, в господарському механізмі правової економіки на перший план висуваються не матеріально-речові ознаки капіталу, а його нематеріальні людські та інтелектуальні складові. По-четверте, договірні відносини в правовій економіці трансформуються в трансакції, де відбувається обмін та розподіл правочинів між рівноправними суб’єктами (трансакції угоди та раціонування) та тими, хто знаходяться в правовій ієрархії (трансакції управління). По-п’яте, в результаті трудової діяльності створюється на тільки товари, але їх нематеріальні символи (торгівельні знаки, репутація, імідж, бренд та ін.), а метою виробництва стає виробництво фундаментального блага – благополучного, довготривалого, вільного життя людини.

Формування правової економіки зрощує нових суб’єктів, які найбільше зацікавлені у відтворенні верховенства права. Якщо в ринковій економіці основними суб’єктами є споживачі та виробники, в правовій економіці такими стають представники середнього класу, які спроможні задовольняти свою потребу в нормальному житті. Середній клас стане спроможнім задовольняти потребу у верховенстві права при умові, якщо він буде складати не менше 60% (згідно закону золотого січення). Драйвером середнього класу стає прошарок підприємців, які на відміну від власників капіталу, – що орієнтуються, з одного боку на його зростання, а з іншого – на його збереження, стають інноваторами економічного розвитку, оскільки наділені зовсім іншими рисами характеру – опора на власні сили, перевага ризику, цінність власної незалежності, орієнтація на власну думку, потреба в досягненні успіху, зниження цінності грошей та прагнення до нововведення.

Правова економіка є об’єктивним результатом економічного життя. В Україні тільки починає формуватися верховенство права як всезагальна умова стійкого, динамічного розвитку економіки та запобігання ризиків відтворення авторитарних режимів.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: