|
|
Теорема Рікардо про порівняльні переваги1. Постановка питання і припущення. У попередній темі було розглянуто твердження англійця Д. Рікардо, який ще в 1817 році переконливо довів, що міжнародний обмін може відбуватися не тільки за наявності абсолютних цінових переваг, а й у випадку, коли країна не виробляє жодної продукції ефективніше (і, отже, з меншими затратами), ніж інша країна. Ідеї Д. Рікардо отримали в економічній науці назву теорії порівняльних переваг, яка стверджує, що міжнародний обмін можливий і бажаний, якщо внутрішні альтернативні ціни двох товарів у різних країнах різні, у результаті чого внутрішні співвідношення цін до встановлення торговельних відносин також різні. Зміст закону порівняльних перева г можна звести до твердження, що підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може бути тільки різниця у витратах на виробництво товарів незалежно від абсолютної величини цих витрат. Цей закон становить собою подальший розвиток концепції альтернативної вартості. За спрощених припущень Д. Рікардо зумів звести відносні цінові переваги до виробничих переваг. Для подальшого розгляду і вивчення закону порівняльних переваг доцільно скористатися деякими припущеннями. Припущення 1 щодо функції виробництва. У спрощеному варіанті припущено, що функції виробництва лінійні, й це виражає незмінність (сталість) альтернативних витрат. Єдиним фактором виробництва в обох країнах є праця. Секторальні способи виробництва в обох країнах різні, що означає наявність відмінностей у продуктивності праці. Виробничі функції задані у вигляді
Функція виробництва відображає зв'язок між вхідними ресурсами до процессу виробництва та результуючим виходом. Виробнича функція (Qi) залежить лише від витратпраці (А), тобто Qi = 1/а-Аі і тому є лінійною. Продуктивність праці: 1/а. = Qi/Аi = tgа; коефіцієнти витрат праці: аi = Ai/Qi =tgв. Константи ai, ai٠ виражають витрати праці на одиницю продукції у відповідних країнах. В економічній літературі їх називають коефіцієнтами витрат або ресурсними. З формули 4.1 можна вивести, що ці коефіцієнтами визначають як Qi/Аi. Виробнича функція (рис. 4.1а) з 1/а. обернена до функції витрат Аi = aiQi., представленої на рисунку 4.1 з tgв = аi. Продуктивність праці визначають: 1/аi. = Qi/Ai. Припущення 2 щодо забезпеченості факторами виробництва. В аналізі знову ж таки прийняті, варіанти, коли в обох країнах кількість робочої сили або однакова (а =а"), або різна (A≠ A). Припущення 3 щодо повної зайнятості. Математичне представлення повного використання фактора виробництва «праця» за цією умовою має вираз A1+A2=A. Припущення 4 щодо форми ринку. На ринку існує досконала конкуренція. Для цеї характерні чотири основні риси: а) багато незалежних фірм виробляють однорідний продукт (отже, окрема фірма не може вплинути на ціну); б) нема юридичних, фінансових, технічних чи інших перешкод для прилучення до галузі; в) існує багато незалежних покупців, з яких ніхто не має впливу на, ціну; г) кожна фірма повністю обізнана з вартістю та попитом як тепер, так і в майбутньому (економічного ризику та невпевненості не існує, і чисті, прибутки є нульовими у довготерміновій рівновазі). Зрештою, головна мета фірм -максимізація прибутку, і кожна з них пристосовується до обсягу виробництва. 2. Припущення щодо передумови виникнення міжнародної торгівлі. Введення в аналіз умови щодо досконалої конкуренції потребує взяття до уваги ряду її якісних характеристик. Перш за все при досконалій конкуренції ціни товарів і факторів виробництва і для окремої фірми є заданими величинами, а ставка заробітної, плати (оплати за одиницю праці) в обох секторах країни ідентична, тобто: l1=l2=l Оскільки при досконалій конкуренції у довготерміновому періоді прибутку не отримують, ціна одиниці товару 1 задана кількісною величиною витрат праці на одиницю випущеної продукції (коефіцієнтом витрат), помноженою на ставку заробітної плати /, яка існує на Батьківщині. Звідси: Р1 = а1l. а для відношення цін товарів до початку торгівлі:
Оскільки l скорочується, умова 3.2 спрощується до:
Твердження щодо доцільності експорту товару при порівняно меншій кількості праці порівняно із Закордоном: країна І (Батьківщина) експортує товар 1, якщо на Батьківщині для його виробництва потрібно затратити порівняно меншу кількість праці. Країна II (Закордон) експортує товар 2, якщо для виробництва цього товару вона затрачає менше праці. Оскільки коефіцієнт витрат праці (ресурсний коефіцієнт) визначають як аi = А/Qi, він є оберненою величиною до продуктивності праці Vi. З рівняння аi=1/v. для рівняння (4.2) отримуємо:
3. Альтернативні витрати. Умову 4.2 можна зобразити з допомогою кривої трансформації виробничих потужностей. Трансформаційна крива - це геометричне місце всіх комбінацій обсягів товарів, які максимально можуть бути вироблені в економіці за наявних технології і факторі^ виробництва. На кожній з точок цієї кривої можна знайти рішення проблеми пошуку альтернативної вартості або кількості одиниць продукції, від якої слід відмовитися, щоб виготовити додаткову одиницю іншого товару. Економічний сенс кривої трансформації виробничих можливостей полягає у' врахуванні того, що в кожній економіці ресурси обмежені (перш за все це стосується праці). Поряд з тим, завжди існують альтернативні варіанти їх використання. Альтернатива, власне кажучи, полягає у тому, що збільшення виробництва одного товару означає часткову відмову від виробництва іншого. Співвідношення ресурсних коефіцієнтів різних товарів певної країни становить граничну норму трансформації. Вона характеризує можливості «перетворення» одного товару на інший шляхом переміщення праці з однієї в іншу галузь. Графічно крива трансформації виробничих можливостей зображена на рисунку 4.2 при наявності одного фактора виробництва (праці), який відображений у вигляді прямої лінії. Це пояснюється тим, що альтернативні витрати виробництва певного товару, якщо їх вимірювати в одиницях іншого товару, завжди постійні. Враховуючи те, що нахил кривр^' трансформації визначають співвідношенням коефіцієнтів витрат на альтернативні товари країни, величина якого не залежить від можливих комбінацій обсягів випуску цих товарів, теорему Давіда Рікардо часто називають моделлю з постійними витратами виробництва (constant-cost model). Зрозуміло, що може виникнути ситуація, за якою виробництво характеризується точками, котрі лежать у секторі, обмеженому осями координат та кривою трансформації виробничих можливостей. Але такий випадок означатиме, що рівень виробництва нижчий порівняно з потенційними можливостями. Цілком абстрактно можна уявити собі й інший варіант: виробництво, зображене точкою поза межами цього сектора. Але у реальному житті досягти таких обсягів випуску обох товарів неможливо через обмеженість ресурсів (праці). Розглянемо Батьківщину із заданою кількістю робочої сили А. Із А2 = a2 Q2 та використання фактора виробництва в секторі 1 Аi =А-А2 отримаємо для використання праці в секторі 1:
Перетворивши рівняння 4.1 для сектора 1 з урахуваннями даного виразу, отримаємо зв'язок між Qi та Q2 - трансформаційну криву:
Трансформаційна крива - це геометричне місце всіх комбінацій обсягів товарів, які максимально можуть бути'виготовлені з допомогою наявних факторів виробництва. Точки перетину кривої трансформації осями рівнів виробництва Оскільки ресурсні коефіцієнти сталі (у випадку моделі Д. Рікардо), трансформаційна крива є прямою. Ступінь зростання трансформаційної кривої або гранична норма трансформації dQ1/dQ2 показує, наскільки слід зменшити виробництво товару 1, якщо виробництво товару 2 збільшується на безкінечно малу одиницю. Гранична норма трансформації відображає альтернативні витрати. Під ними розуміють витрати «втрачених можливостей». Альтернативні витрати на виробництво додаткової одиниці товару 2 полягають у відмові від виробництва певної кількості товару 1. У моделі Д. Рікардо гранична, норма трансформації задана:
Підстановкою цього виразу для граничної норми трансформації у вираз 4.2 отримуємо альтернативне формулювання передумови торгівлі:
Цю умову можна представити графічно порівнянням двох кутів на рисунку 4.3 tgα <tgα* Твердження щодо доцільності експорту товару за сприятливіших альтернативних витрат на його виробництво до торгівлі: країна І (Батьківщина) експортує товар її коли вона до торгівлі при виробництві додаткової одиниці товару 1 змушена відмовитися від порівняно меншої кількості товару 2, ніж країна II (Закордон), отже, коли в неї сприятливіші альтернативні витрати для товару 1 до торгівлі. 4. Числовий приклад. Для розуміння даного твердження варто звернутися до числового прикладу. Нехай коефіцієнти витрат задані таблицею 4.1. Зверніть увагу, що країні II (Закордону) для виробництва одиниці обох товарів потрібно залучити набагато менше праці, тому за наявної кількості трудових ресурсів обидва товари можна виробляти з більшою вигодою. І все ж торгівля здійснюється.Умова для цього 0,3/1,2 < 0,2/0,4
виконана, тобто країна І експортує товар 1, а країна II - товар 2. При ідентичному обсязі факторів виробництва у кількості 18 одиниць працітрансформаційні криві в обох економіках мають вигляд: Ці трасформаційні криві зображені на рисунку 4.3.
Батьківшина має перевагу і повністю спеціалізується на виробництві товару 1. Закордон має перевагу і спеціалізується на виробництві товару 2. В результаті розширюються можливості виробництва та та споживання в обох країнах. На рисунку зображені криві трансформації Батьківщина і Закордоу. В умовах автаркії точка А і В відображають рівень виробництва і споживання відповідно на Батьківщину й у Закордон. Проте у умовах вільної торгівлі точки U I S відображають рііень виробництва, а точки А’ і В’ – рівень споживання на батьківщині й у Закордон. У результаті спеціалізації на Батьківщині зросли обсяги виробництва товару 1 (OU≥OV) та споживання товару 1 (RB’=RB), і навпаки, Батьківщина імпортує, а Закордон експортує товар 2 (RS=VA’), тому ∆UVA=∆B’RS.
5. Прибутки від зовнішньої торгівлі. Після впровадження торгівлі на світовому ринку для обох країн настане єдине цінове співвідношення, оскільки відповідно до припущення не існує жодних торгових перешкод. Цінове спірвідношення на світовому ринку повинно, перебувати в межах цінових співвідношень до торгівлі. У подальшому припущено, що нове співвідношення цін становить 1:3. У даному прикладі країна І в умовах автаркії має відмовитися від чотирьох одиниць товару на користь одиниці товару 2, а після започаткування торгівлі - лише від трьох одиниць. Пряма UI відображає мінове співвідношення після впровадження торгівлі й визначає максимальну споживчу можливість країни І, коли вона спеціалізується тільки на товарі 1 й імпортує товар 2. Крива SJ показує максимальну споживчу можливість країни II, коли вона спеціалізується на товарі 2. До впровадження торгівлі із Закордоном можна було виробляти замість одиниці товару 2 дві одиниці товару 1 завдяки існуючому використанню факторів виробництва, а в результаті міжнародної торгівлі - три одиниці. Твердження щодо забезпечення зовнішньої торгівлі: у результаті перевищення рівня споживання меж виробничих можливостей через зовнішню торгівлю країна може досягти рівня споживання, який перебуває за межами її виробничих можливостей. Отже, зовнішня торгівля приносить користь для добробуту. 6. Вигоди для малої країни. Вигоди для добробуту країни при заданому попиті тим більші, чим значніша різниця між співвідношенням цін після торгівлі та співвідношенням цін при автаркії. Оскільки відношення цін після започаткування торгівлі у малій країні зміниться сильніше, ніж у великій, можна очікувати і відповідних вигод у кожній з них. Твердження щодо більших можливостей малої країни порівняно з великою для підвищення добробуту завдяки зовнішній торгівлі: вигоди від зовнішньої торгівлі для добробуту в малій країні більші, ніж у великій. 7. Процеси адаптації. Рисунок 4.3 дає змогу зробити перше твердження щодо процесів адаптації після започаткування торгівлі. Припустимо, до торгівлі рівень виробництва і споживання у країні І перебуває у точці А, а в країні II - у точці В. Батьківщина спеціалізується на виробництві товару 1, і обсяг її виробництва позначено точкою и. Нехай нова точка споживання (витрат) буде А'. Точки споживання і виробництва розходяться. Обсяг ІІУ товару 1 експортується, а обсяг VА' товару 2 імпортується. Трикутник 1/VА' називається також трикутником торгівлі. Закордон спеціалізується на виробництві товару 2 й експортує обсяг /?5 товару 2, який відповідає імпорту країни І. Країна II імпортує RВ', тобто обсяг експорту країни І. Трикутник торгівлі Закордону - SRB' Твердження щодо спеціалізації на виробництві товару, який характеризується порівняльними перевагами у витратах: після відкриття кордонів країни повністю спеціалізуються на виробництві того товару, для якого в них є порівняльна перевага у витратах (однак це має інший вигляд у випадку, коли країна велика (див. нижче)). Зрештою, на рисунку 4.3 можна також побачити, що теорема Рікардо про порівняльні витрати діє і тоді, коли в обох країнах неоднакова забезпеченість факторами виробництва. Забезпеченість факторами виробництва не впливає на ступінь зростання трансформаційних кривих. 8. Рівновага. Можливі плани обміну в обох економіках (експорт. = імпорт.*) можна побачити на рисунку 4.3. Тобто їх реалізація не гарантована при кожному довільному реальному міновому співвідношенні. Відносна ціна має бути встановлена так, щоб існувала консистенція кількості. Це означає, що на ринку експорту-імпорту панує рівновага, отже, на світовому ринку плани виробників відповідають планам споживачів. Іншими словами, можна уявити собі відносну ціну, при якій Батьківщина пропонує на експорт більше товарів, ніж Закордон має намір купити при даному співвідношенні цін. При яких відносинах обміну існує ця кількісна консистенція, буде пояснено у темі 10 при визначенні «відносин обміну»* Щодо рисунка 4.3 вимога консистенції означає, що торгові трикутники в обох країнах є ідентичними. 9. Абсолютні цінові переваги проти відносних. У даному числовому прикладі наведений, на перший погляд вражаючий випадок, коли країна II (Закордон) має абсолютну перевагу у витратах при виробництві обох товарів, оскільки вона може виробляти обидва товари з меншими затратами праці. І все ж, незважаючи на абсолютні переваги країни у виробництві обох товарів, міжнародний обмін здійснюють, якщо є порівняльні відмінності у витратах. Таке судження про важливість порівняльних витрат часто незрозуміле студентам. Вони висувають контраргументи, вважаючи, що, наприклад, агент у сфері зовнішньої торгівлі відповідно до своїх ресурсів орієнтується не на порівняльні, а на абсолютні цінові різниці. Що можна про це сказати? Уявімо, що країна II має абсолютну перевагу в обох товарах. Надалі припустимо, що ставка заробітної плати в обох країнах є ідентичною. Цінова перевага залежить від існуючого обмінного курсу у вихідній ситуації. Уявімо, що встановлений державою обмінний курс не щкодить абсолютній перевазі у витратах країни II для обох товарів, наприклад, 1:1. У цій ситуації в країні І (Україні) формуватиметься попит на обидва товари країни II (СЩА). У свою чергу, попит країни І на товари країни II приводитиме до збільшення попиту на іноземну валюту. Валюта країни II стане дорожчою для країни І. Обмінний курс, визначений на одиницю валюти країни II (доларовий курс), зросте. У результаті підвищеного курсу знизиться абсолютна цінова перевага. Одночасно звузиться абсолютна цінова втрата країни І, оскільки внутрішні продукти стануть дешевшими для Закордону в результаті зміни курсу. За умов зростання курсу долара до 1,6:1 країна І отримує абсолютну цінову перевагу при товарі 1 (0,3 < 0,2 1,6 = 0,32), а країна II має абсолютну цінову перевагу при товарі 2 (1,2 > 0,4 1,6 = 0,64) і т. д. Твердження щодо того, що при відсутності абсолютних цінових переваг, але наявності порівняльної цінової переваги хоча б за одним із товарів механізм обмінного курсу трансформує її в абсолютну цінову перевагу: коли у вихідному положенні при заданому обмінному курсі є абсолютна цінова перевага при двох товарах для країни II, а на Батьківщині існує порівняльна цінова перевага для одного з двох товарів, то механізм обмінного курсу «попіклується» про те, щоб перетрансформувати цю порівняльну цінову перевагу в абсолютну.
10. Альтернативне зображення. Основні твердження моделі Рікардо в інший спосіб зображег на рисунку 4.4. Тут представлена крива трансформації Закордону в іншій формі, ніж н рисунку 4.3, а саме: вона повернута на 180 градусів. Обсяги виробництва Закордон тепер зчитуються з точки М. Трикутник виробництва Закордону зображений на рисунк 4.4 так, що точка виробництва на Батьківщині А та Закордону В співпадають (навіть з,, умов автаркії).
Завдяки міжнародній торгівлі вигоди отримує не лише окрема країна, а й світове господарство в цілому. Якщо в умовах автаркії на Батьківщині продукується ОV, а Закордоном VW - товару 1, то за умов міжнародної торгівлі Батьківщина повністю спеціалізується на виробництві цього товару (ОU), й у світі збільшується його виробництво та споживання на величину WU = OU - ОW. Аналогічно в умовах автаркії Батьківщина і Закордон виготовляють 02 і IV товару 2. В результаті вільної торгівлі за умов нового мінового співвідношення (крива UI), досягають вищого рівня споживання і виробництва товару 2: ОУ=ОY+YY. У стані автаркії обидві країни продукують разом обсяг ОW товару 1 (на Батьківщи ОY; Закордоном: VW і обсяг WМ = ОYтовару 2 (на Батьківщині: Закордоном: ХY). П здійсненні міжнародної торгівлі «світ» може виготовляти більше. Але це станеться тс коли обидві країни будуть спеціалізуватися відповідно до їх порівняльних витр Трансформаційна крива Закордону переміститься так, що точки V і 5 з рисунка 4.3 співпаду Після впровадження торгівлі Батьківщина продукує обсяг ОV товару 1, а Закордон - обі ОY товару 2. Кожного товару в світі виробляють більше. Крива UI зображає нове мінове співвідношення після впровадження торгівлі (як і рисунку 4.3). Ця крива сигналізує, що обидві країни після повної спеціалізації можуть досяі рівня споживання, що лежить поза межами кривої їх виробничих можливостей. Трикутник UVD' позначає трикутник торгівлі. 11. Велика країна. При аналізі взаємозв'язку між великою та малою країнами (США -Люксембург, Україна - Естонія) беруть до уваги співвідношення обсягів. Це пояснюється тим, що велика країна з автаркійним ціновим співвідношенням має домінуючий вплив на співвідношення Цін на світовому ринку, адже мала країна при повній спеціалізації може експортувати чи імпортувати тільки відносно малі обсяги. Чим більша країна, тим ближче до світового цінового співвідношення лежить автаркійне цінове співвідношення. Проблема в тому, що у торгівлі товарами з дуже малою країною велика країна практично не суттєво виграє. Треба мати на увазі, що при порівнянні країн враховують не тільки їх розміри, а й виробничі можливості. Приміром, Туркменистан можна вважати малою країною за населенням порівняно з Україною, але у видобутку газу має місце інше співвідношення: Туркменистан є великою газовою країною. 12. Обмеження спеціалізації. За допомогою моделі Рікардо можна розглядати також проблему втручання у світову торгівлю. Деякі випадки щодо цього наведено на рисунку 4.5.
За умов повної спеціалізації на виробництві товару 1 (точка Ц), країна досягає рівня споживання у точці С. Якщо дії держави перешкоджають повній спеціалізації, наприклад, точкою виробництва є точка Р (країна продукує ОR товару 2), то рівень споживання перебуватиме у точці С7: Таким чином точка С - вище, ніж точка С' щодо початку координат, тобто вона відповідає вищому рівню корисності.
За умови обкладання митом імпортного товару 2 цінове співвідношення p=p1/p2 впаде до На рисунку 4.5а відображено той випадок, коли країна (тут країна І) перешкоджає досконалій спеціалізації (точка U). Припустимо, що вона дозволяє лише часткову спеціалізацію, тобто не дає змоги обсягам виробництва сектора 2 впасти нижче, як ОR. Тоді точка виробництва лежить біля Р. У даному випадку країна досягає тільки точки споживання С′ замість С з нижчим рівнем корисності. Графічне зображення рівня корисності від різних комбінацій обох товарів називається кривою байдужості. Її властивостями можна розглянути на окремому рисунку 4.6. в українській економічній літературі аналізу кривої байдужості приділив звачну увагу І.Буракивський. Він заначив чотири риси кривої байдужості, що мають суттєве значення для міжнародної економіки.
Споживчі уподобання графічно можна зобразити, користуючись кривими байдужості, які відображають усі комбінації ринкових кошиків товарів, що пропонують однаковий рівень задоволення потреб споживача. За допомогою серії кривих байдужості, кожна з яких має числовий показник, можна зобразити функцію корисності. По-перше, всі криві байдужості мають спадаючу форму зліва направо. По-друге, крива байдужості завжди опукла щодо початку координат. її нахил - це пропорція, в якій споживачі збільшуватимуть використання одного продукту, відмовляючись від споживання іншого. Ця пропорція називається граничною нормою заміщення. Опукла форма кривої означає, що в різних її точках величина граничної норми заміщення буде різною. Чим більше товару 1 (і менше товару 2) споживають, тим дорожчим стає товар 2 щодо товару 1. Цей феномен можна охарактеризувати так: рухаючись уздовж кривої байдужості зліва направо, споживачеві для компенсації зменшення споживання товару 2 необхідно нарощувати споживання товару 1. По-третє, криві байдужості ніколи не перетинаються. Це означає, що рівень споживання товарів 1 і 2 визначають точкою, яка може лежати лише на одній кривій байдужості. Споживчий набір, що складається з певних кількостей двох товарів, відповідає лише одному рівневі корисності. Цим обумовлена і четверта риса кривої байдужості: чим вище щодо початку координат вона перебуває, тим вищому рівневі корисності відповідає. 13. Імпортне мито. Рисунок 4.5б пояснює вплив імпортного мита країни І на ситуацію в торгівлі. Точка С характеризує ситуацію вільної торгівлі. Уявімо випадок малої країни, тобто тоді коли країна не може впливати на рівень співвідношення цін р на світовому ринку.імпортне мито впливає так, що для внутрішнього споживача ціна імпортного товару 2 дорожчає. Тут має місце розподіл ціни між світовою та національною цінами. Це важливе для внутрішнього попиту цінове співвідношення На рисунку 4.5б відстань DС' відображає кількість імпорту, ЕС' - це митні збори. Ставка мита становить ЕС' / DЕ. Варто взяти до уваги, що точку споживання С′ визначають тим, що гранична і норма заміщення є рівною з ціновим співвідношенням всередині країни На наведеному рисунку зображено, що країна повністю спеціалізується на виробництві товару 1 (точка U). Це випливає з того, що при співвідношенні цін Рисунок 4.56 спрощений у тому плані, що наступний ефект неможливо спостерігати: якщо країна не є малою, то через її малий попит на товар 2 у результаті мита падає його світова ціна (на рисунку не зображено). Цей ефект можна виключити через припущення щодб малої країни. Мала країна не впливає на світове співвідношення цін р1/р2. 14. Контингент імпортних т оварів. На рисунку 4.5, також зображено вплив імпортної квоти на ситуацію в торгівлі. Максимально допустима величина імпорту DС'=MN не впливає у випадку малої країни на співвідношення цін на світовому ринку р1/р2. Проте торговий трикутник при заданому співвідношенні цін на світовому ринку обмежується внаслідок квоти до UDС'=КМN. Пряма С′Н виникає через пересування обмеженого торгового трикутника вздовж кривої трансформації. Замість точки С країна досягає тільки точки С'. Точка С′ характеризується тим, що, по-перше, здійснюється обмеження імпорту, по-друге, внутрішнє цінове співвідношення 15. Значення відносних цінових переваг стає зрозумілим з того, що експортний сектор може втратити свої цінові переваги без погіршення його продуктивності. Нехай сектор 1 є експортним сектором Батьківщини. Підвищення продуктивності Закордону в секторі 1 може зруйнувати відносні цінові переваги вітчизняного сектора, і товар 1 може стати імпортованим товаром. Аналогічно технічний прогрес у вітчизняному секторі 2 через субститутіоналізм імпорту може усунути відносну цінову перевагу сектора 1. Сектор тільки тоді може залишатися конкурентоспроможним, коли він утримує свою відносну позицію.
  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
.
(4.2)
(4.2′)
відображають максимально можливий обсяг виробництва товару 1 або товару 2 за умов повного використання праці відповідно у секторі 1 або у секторі 2.
. Відповідно нижче цінове співвідношення 
при використанні імпортного мита буде дорівнювати нижчій граничній нормі заміщення, тобто країна досягне рівня споживання у точці С' з меншим рівнем корисності, трикутник UDС′ є трикутником міжнародної торгівлі (UD - експорт, DС′ - імпорт). Коли країна вводить імпортну квоту, наприклад, максимально допустимий обсяг імпорту не повинен перевищувати МN, то для задоволення власних потреб у споживанні товару 2 вона змушена виробляти цей товар, що можливо лише за умови скорочення виробництва товару 1. Таким чином країна досягає рівня споживання у точці С' з нижчим рівнем корисності, ніж за умов вільної торгівлі, а трикутником міжнародної торгівлі буде трикутник KMN (KM-експорт, МN- імпорт).
=р1/р2 падає. Внаслідок імпортного мцта внутрішня економіка має нижчий рівень корисності (точка С′).
. Батьківщина обмінює на світовому ринку обсяг товарів UD (експорт товару 1) на DС' (імпорт товару 2). У країні І діє цінове співвідношення