Приклад 6.3 Аналіз виявленої порівняльної переваги.

У звіті за 1993/94 роки Рада експертів Мінекономіки Німеччини використовує аналіз індексу виявленої порівняльної переваги (RСА) для того, щоб визначити порівняльні переваги та їх зміни. Тут, зокрема, зазначено:

«Основне міркування полягає у тому, що країна в умовах вільної торгівлі спеціалізується на виробництві й експорті таких товарів, у яких має відносні переваги у витратах виробництва щодо інших країн, і закуповує з-за кордону такі товари, у виробництві яких існують відносні втрати щодо витрат порівняно з іншими країнами. Частка (це стосується загального експорту й імпорту) товарів, у виробництві яких країна має переваги щодо витрат, повинна б бути в експорті більшою, ніж в імпорті. Частка товарів, у виробництві яких є відносна втрата щодо витрат, мала би бути більшою в імпорті, ніж в експорті. За допомогою індексу виявленої порівняльної переваги відображають модель експорту-імпорту. За товарами з порівняно великою часткою експорту (що вказує на відносні переваги у витратах виробництва) обчислюють позитивну величину виявленої порівняльної переваги, а товари з порівняно більшою часткою імпорту (що вказує на відносні втрати щодо витрат виробництва) отримують меншу за 0 величину виявленої порівняльної переваги.

Аналіз виявленої порівняльної переваги у 1992 році дав, передусім у ряді вироблених товарів групи 6 SІТС і в ряді багатьох товарів групи 8 SІТС, від'ємні величини, індикаторні величини, що є більшими від 0, мають багато хімічних продуктів (група 5 SІТС), товарів машинобудування (групи 71 до 74 SІТС) і дорожніх транспортних засобів (група 78 SІТС).

Величина виявленої порівняльної переваги, отримана згідно з обчисленням, є восновному додатною для групи технологічномістких товарів. У середньому в групах галузі технологічномістких продуктів величини виявленої порівняльної переваги є більшими за 0; серед них, передусім, продукція машинобудування і товари галузей біохімії, фармацевтичної промисловості, вимірювальної та регулюючої і медичної техніки. Відємні індикаторні величини мають 14 товарних груп. До них належать товари інформаційної інформаційної і комунікаційної техніки, включаючи електроніку технічного обслуговування».

4. Виявлена порівняльна перевага. Ця концепція розглядає стан конкуренції сектора порівняно з іншими секторами країни, причому в індикатор включають обсяги експорту й імпорту. Індекс RCA_і (revealed comparative advantage), тобто індекс виявленої порівняльної переваги, уніфікує експорт та імпорт однієї галузі / із загальним експортом й імпортом усіх галузей певної країни.

Позитивна величина цього індексу означає, що галузь і має порівняльну перевагу. Якщо галузь і є чистим експортером, то вона більше експортує порівняно з сукупністю всіх галузей, а якщо галузь і- чистий імпортер, то вона більше імпортує порівняно із сукупністю всіх галузей. Від'ємна величина індексу відображає порівняльну втрату. Пояснення є аналогічним. Через уніфікацію можна визначити кількість порівняльних переваг (див. рисунок 7.1).

5. Порівняння темпів приросту національного експорту з темпами приросту світового експорту всередині продуктової групи. При дослідженні конкурентоспроможності застосовують також метод, який дає змогу визначити місце галузі країни на світовому ринку певного товару. При цьому розраховують відношення темпів приросту національного експорту всередині продуктової групи до темпів приросту світового експорту цієї групи продуктів. Величини, що є більшими, ніж 1, пока зують завоювання нових сегментів ринку, а величини, менші за 1, свідчать про втрату частки світового ринку.

Пол Е. Самуельсон є одним з найвідоміших сучасних економістів у США завдяки не лише своїм дослідженням протягом останнього півстоліття, а й успіхові своєї книги «Економікс», з якої мільйони студентів розпочали вивчення економіки. Він народивсь у Гері, Індіана, в 1915 році, згодом навчався в різних середніх школах, а потім вступив у Чиказький університет у віці 17-и років. Після його закінчення він вступив до Гарвардської школи післядипломної освіти, де вивчав економіку протягом п'яти років. Його докторську дисертацію досі вважають конструктивною роботою з висвітлення математичних основ теоретичної економіки. Він отримав посаду на кафедрі Масачуссетського інституту технології в 1940 році. Він писав роботи з мікроекономічній теорії, теорії споживання, економіки добробуту, теорії капіталу, динаміки і загальної рівноваги, фінансів, макроекономіки та міжнародної торгівлі.

Можливо, він є найвідомішим у галузі торгівлі за свою роботу щодо теореми Гекшера-Оліна (на яку часто посилаються як на модель Гекшера - Оліна - Самуельсона), що зосереджується на вирівнянні ціни на фактори виробництва, і за теорему Столпера -Самуельсона щодо розподільчих ефектів торгівлі. Він був нагороджений Нобелівською премією в економіці у 1970 році й отримав усі найголовніші нагороди в галузі економіки.

ПАРАДОКС ЛЕОНТЬЄВА ТА БАГАТОФАКТОРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Леонтьев показав, що заміщення характерного набору імпортних товарів США вимагало на 30% більше капіталу в розрахунку на одного робітника за рік, ніж той самий набір експортних товарів США.

1.Парадокс Леонтьєва, або емпірична перевірка теорії Гекшера-Оліна.

8.Ієрархія при вертикальній інтеграції країн і всередині мультинаціональних корпорацій.

1. Парадокс Леонтьєва, або емпірична перевірка теорії Гекшера - Оліна

Теоретичні концепції міжнародної торгівлі завжди при можливості піддавали емпіричним перевіркам. Ще Адам Сміт і Давід Рікардо використовували результати історичних спостережень і статистичні лані для підтвердження своїх тверджень. Щодо теореми Гекшера - Оліна. то впродовж багатьох років після сформулювати не існувало можливостей для перевірки її на практичному матеріалі, що не було достатньої інформації про виробничі зв'язки між окремими виробництвами та галузями. Тому залишалися довго відкритими питання: чи можна за допомогою теорії Гекшера-Оліна пояснити конкретні події та спрогнозувати певну тенденцію на майбутні або. іншими словами, чи допустима імплікація моделі у реальність?

Як альтернативну можливість часто пропонують студентам перевірні припущення, а потім визначній відхилення у теоретичних твердженнях, якщо ЦІ припущення не узгоджуються з реальністю. Для обговорення залежності моделі від припущень необхідно мати інформацію про те. як змінюється прогноз зі зміною цього припущення. Важливою і є емпірична інформація про силу твердження.

Для емпіричної перевірки теорії Гекшера-Оліна необхідно виміряти такі величини:

а) забезпеченість країни факторами виробництва:

б) місткість факторів виробництва в окремих секторах цих країн;

При емпіричних дослідженнях немає такої інформації у «чистому» вигляді. Тому необхідно визначити, які величини за певних умов можна визнати достатніми. Позитивним прикладом нього є дослідження твердження Гекшера-Оліна через парадокс Леонтьєва, яке було проведене для США. Твердження Гекшера - Оліна прогнозує, що країна, де домінує фактор «капітал», експортує капіталомісткий товар й імпортує трудомісткий. Учені доводять, що США платять високу заробітну типу і мають у розпорядженні багато капіталу, отже. CUJA є країною, де домінує фактор «капітал». Тому треба очікувати, згідно з твердженням Гекшера-Оліна, що США будуть експортувати капіталомісткі товари й імпортувати трудомісткі.

Дослідження можна було б провести легко, якщо визначити, що експорт капіталомістким, а імпорт трудомістким, але відсутність статистичних матеріалів не дозволяє це зробити. Тому потрібно знайти інші способи вираження місткості факторів експорту п імпорту.

Емпірично тестувати висновки Гекшера-Оліна пробували неодноразово. І її спроби то підтверджували теорію, то спростовували її. Але авторам завжди бракувало переконливості. Найбільш акуратно і коректно дослідження теореми Гекшера-Оліна провів у І953 рот американський вчений російського походження Василь Леонтьєв. Саме завдяки своїй педантичній точності й скрупульозності, помноженій на наукову компетентність, він зумів переконливо довести, що теорія співвідношення факторів Гекшера-Оліна за певних умов не підтверджується па практиці.

На думку Леонтьева, економічні концепції безглузді, якщо їх неможливо спостерігати й вимірювати. Тому серед інших теорій він намагався перевірити і теорію Гекшера-Оліна. Для цього визначав використання праці й капіталу у виробництві експортних та імпортних товарів. Зокрема, В. Леонтьев з'ясовував обсяг факторів виробництва, що вивільняться, якщо США зменшать як свій експорт, так й імпорт на 1 мли. доларів. Це питання вчений аналізував за допомогою даних про структуру експорту й імпорту в 1947 році на основі моделі «витрати-випуск» для 200 секторів. Проблема полягає в тому, скільки факторів залучено для виробництва експорту й імпорту.

Капіталомісткість імпортних товарів потрібно було б визначити на основі даних країн-експортерів США. Оскільки у розпорядженні Леонтьева були лише статистичні дані США, то він ввів допоміжну гіпотезу, що капіталомісткість імпортних товарів можна порівнювати з вітчизняними субститутами імпорту. Він вважав, що факторомісткість товарів-субститутів імпорту ідентична з факторомісткісю імпортних товарів. Це припущення не діє тоді, коли США не виготовляють деякі товари-субститути імпорту (чай, кава, джут) і відповідно вони виключалися з розгляду

Треба відзначити, що В. Леонтьєв проводив своє дослідження після закінчення Другої світової війни, коли ні в кого не викликало сумніву, що США є країною з надлишком капіталу порівняно з іншими державами. Адже саме США ще до війни мали високорозвинену капіталомістку промисловість, у роки війни вона розвинулася ще сильніше, а після війни на фоні інших країн, які відновлювали свої зруйновані виробничі потужності, перевага США у забезпеченості капіталом виглядала неперевершеною. Тому в Леонтьєва не було великих сумнівів щодо отримання в результаті дослідження емпіричного підтвердження висновку Гекшера-Оліна. Фактично він порівняв співвідношення капіталу і праці, які є необхідними для виробництва одиниці американського імпорту (К/А) із співвідношенням капіталу і праці для виробництва одиниці американського експорту (К/А). Відповідно до цього співвідношення, яке отримало назву «статистика Леонтьєва» (Leontiev statistics), країну вважають капіталонасиченою, якщо:

Результати досліджень, які провів В. Леонтьєв, виявилися несподіваними, бо вони не підтвердили попереднього припущення, що США експортують капіталомісткі товари, а імпортують трудомісткі. Згідно з отриманими розрахунками виробництво експорних товарів в обсязі 1 млн. дол. супроводжувалося витратами капіталу в сумі 2,35 мли. дол. та праці в розмірі 1 82,3 року, тобто співвідношення цих виробничих ресурсів становило 14 000 дол.: 1 рік праці (2, 55 мли. дол.: 182,3 року).

Аналогічне співвідношення за імпортозамінниками становило 18200 дол.: 1 рік праці. Отже, загальне співвідношення (К / А) т: (К / А) х дорівнювало 1,3. Іншими словами, висновок, який, здавалося, можна було майже безпомилково передбачити, не підтвердився - американський експорт у 1947 році був у 1,3 раза трудомісткішим від імпорту.

Економіко- математнчна постановка проблеми та її розв'язання, які здійснив В. Леонтьєв, полягали в наступному. Якщо припущення про ідентичність капіталомісткості імпортних товарів з вітчизняними субститутами імпорту було першою допоміжною гіпотезою, то другою була умова (припущення пропорційності), що частки окремих товарів в експортній та імпортній структурі залишаються сталими. Якщо автомобілі становлять 20% загального експорту, то при зменшенні загального експорту па 1 млн. дол. зменшується експорт автомобілів на 200 тис. дол.

Коли сконцентруємо свою увагу на експорті, то через його зменшення на 1 млн. дол. відбувається зменшення секторальних випусків. Тоді можна зробити висновок щодо вивільнених факторів виробництва.

Якщо позначимо X_і як скорочення попиту на експорт і опишемо коефіцієнтами «витрати-випуск» а_ik виробничу структуру (третя допоміжна гіпотеза), та іде:

де q- зниження рівня випуску секторів 1 …n, яке йде після скорочення попиту на експорт.

Якщо припустити, що необхідним є фіксоване впровадження праці й капіталу на одиницю випуску (четверта гіпотеза), яке визначають через

, то можна обчислити для даного ц вектор вивільнення факторів виробництва B_x, а саме:

При цьому вираз для визначення вивільнення факторів виробництва при скороченні експорту є таким:

Аналогічно вираз для вітчизняних субститутів імпорту:

де B_M - обсяг вивільнених факторів виробництва при скороченні імпорту;

Леонтьєв прийшов до такого результату: загальні витрати фактора «праця» і у виробництві експортних товарів (А_x) є більшими, ніж у виробництві товарів-субститутів імпорту (А_M):

тобто використання капіталу для експортних товарів (К _х) менше, ніж для товарів субститутів імпорту (К_м). При цьому:

Капіталомісткість сектора з виробництва товарів-субститутів імпорту є більшою, ніж капіталомісткість сектора з виробництва експортних товарів.

ВИСНОВОК: США експортують трудомісткі тонарм іі імпортують капіталомісткі. Оскільки цей результат є протилежним до моделі Геншера-Оліна, то можна охарактеризувати його як парадокс Леонтьева.

На перший погляд парадокс Леонтьєва суперечні, твердженням Геншера-Оліна. Але цей висновок можна при точному аналізі спростувати.

1. Леонтьєв змушений був вести ряд допоміжних гіпотез для того, щоб вивести свій парадокс, а саме: порівняння місткості факторів виробництва імпортних товарів з товарами-субститутами імпорту. Оскільки теорію Геншера-Оліна необхідно спростовувати не через встановлення спостереження, а за допомогою інших гіпотез, то потрібно впевнитися, що вони мають вищий ступінь надійності.

2. Дослідження Леонтьева не ставить в основу чіткий операційний аналіз «достатку факторів виробництва». Доки це поняті я є інтуїтивним і не досить зрозумілим, доти не може бути жодного спростування твердження Гекшера-Оліна.

Особливою проблемою при визначенні достатку факторів виробництва. І тому людський капітал і ефективність капіталу можуть впливати на твердження про відносне оснащення k > k та спотворювати його. Наприклад, висока ефективність праці веде до низької капіталомісткості. При визначенні достатку факторів беруть до уваги людський капітал і показники ефективності'. У цьому випадку не повинно виникати протиріччя щодо результатів Геншера -Оліна.

Теорема Геншера-Оліна і дослідження Леонтьєва базуються на двофакторний моделі. Леонтьєв вказує парадокс треба було ó брати до уваги обсяги інших факторів, таких як земля, природні ресурси, врешті, також і суспільна та економічна системи.

Деякі дослідження свідчать, що часі на експорту однієї галузі економіки в загальному виробництві США залежить від частки як висококваліфікованих робітників у загальній їх кількості, так і витрат па дослідження та розвиток згаданої галузі економіки. Ці дослідження дають змогу зробити висновок, що експорт США (таким, який містить людський капітал, і що пере формульована гіпотеза Геншера-Оліна. яка враховує ефективність факторів виробництва, може відповідати дійсності.

3. Дослідження Леонтьєва стосуються однієї країни. Ідеально він мав би розглянути торгові потоки між багатьма народними господарствами. Крім цього, є ряд досліджень про зовнішню торгівлю Індії, колишньої НДР, Японії, Канади, які досягли прогресу в науці. У цих працях проаналізовані відносини між двома країнами. Деякі зі згаданих досліджень підтвердили парадокс Леонтьєва.

4. Відомо, що при визначенні забезпеченості факторів к* > к умови попиту можуть звести нанівець твердження Геншера-Оліна. Припустимо, що країна, де домінують фактор «капітал», надає перевагу торгівлі капіталомісткими товарами. її попит на
капіталомісткі товари може бути таким великим, що вона почне імпортувати їх. У цьому випадку теорема Гекшера-Оліна може не відповідати дійсності. Прийняття до уваги фактора попиту привело б у відповідність з дійсністю модифіковане твердження Геншера- Оліна. Також тут може відігравати свою роль різкий перехід місткостей факторів.

5. Більшістю імпортованих товарів США в 1947 році були нафта, мідь, метали, паперова продукція, природна сировина. Виробництво згаданих товарів є капіталомістким. Ці продукти імпортували тому, що США не могли виробляти їх взагалі або в достатній кількості. Отже, те, що США імпортували згадані товари, не було спричинене їх капіталомісткістю. Ці товари є ресурсномісткими.

6. Емпіричні дослідження свідчать, що і в 1967 року парадокс Леонтьєва більше не виявляється. Як висновок випливає, що при зміні положень концепції, наприклад, визначення забезпеченості факторами виробництва та врахування інших факторів, таких, як умов попиту і заходів зовнішньоторгової політики, твердження Гекшера - Оліна могло б бути правилі,ним. Емпірична перевірка гіпотези Гекшера - Оліна через теорію Леонтьєва була стимулом, щоб шукати наступні твердження, які б пояснили дане питання. Наведенні міркування щодо сумнівності, а можливо й помилковості результатів, які отримав Леонтьєв, можна продовжити. Кожен з аргументів додавав нових знань до загальної теорії зовнішньої торгівлі. З одного боку, Леонтьєв показав, що, всупереч теорії, праце надлишкові країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонадлишкові країни - трудомістку.

З другого боку, парадокс Леонтьєва залишив без відповіді численні питання. Проте це дає достатньо підстав стверджувати, що парадокс Леонтьєва продовжує служити серйозним попередженням прямолінійному використанню теорії Гекшера - Оліна на практиці.

Існує певна ієрархія факторів виробництва. Вони діляться на основні (basic) і розвинуті (developed). До основних відносять фактори, які даються даром і не потребують інвестиції, скажімо, природні ресурси, географічне розташування країни, кліматичні умови. Проте більшість ресурсів у наш час не можна отримати в спадщину, тому що вони - результат довго тривалого розвитку. правило, ціною значних інвестицій. Такими є, перш за все. нові технології, кваліфіковані кадри, сучасна інфраструктура. Тому частіше для створення конкурентоспроможних переваг велике значення мають не основні, а розвинуті фактори виробництва.

За критерієм спеціалізації фактори поділяються на загальні (general) і спеціалізовані (special). Загальним факторам притаманні якості, що дають можливість використовувати їх у багатьох галузях (мережа автомобільних і залізничних шляхів, висококваліфікований капітал). Спеціалізовані фактори можна задіяти в одній галузі й лише у виняткових випадках

Якщо розглядати основні й розвинуті фактори під кутом зору спеціалізації, то треба зазначити, що перші є, як правило, загальними, а другі мають тенденцію бути спеціалізованими.

Нарешті, треба розрізняти фактори за критерієм ступеня міжнародної мобільності, який розглядався у попередніх розділах. При аналізі основних факторів враховують низький ступінь мобільності, адже вони часто взагалі не переміщуються з однієї країни в другу. Розглядати розвинуті фактори у більшості випадків необхідно з огляду на їх високу міжнародну мобільність і прагнення кожної країни перешкодити таким факторам або затримати їх у межах свого кордону.

Різний ступінь міжнародної мобільності мають також загальні та спеціалізовані фактори. Універсальність використання загальних факторів полегшує їх переміщення з країни в країну. Спеціалізовані фактори або зовсім не здатні до такого переміщення, або на шляху їх руху є як штучні, так і природні перешкоди.

Країна може бути порівняно достатньо забезпечена працею, капіталом, технічними знаннями (включаючи людський капітал і організаційну ефективність), землею, природними ресурсами або навколишнім середовищем. До цього достатку факторів належить і політична стабільність держави. Отже, при розширеній інтерпретації поняті я «достаток факторів» модель Гекшера-Оліна розкриває велику кількість емпірично релевантних факторів визначення міжнародного товарного обміну.

Збільшення різновидів факторів дало змогу дещо розвинути концепцію В. Леонтьєва. Зокрема, виявилося, що капітал не є для СІНА найбільш надлишковим фактором виробництва. Краще країна була б забезпечена сільгоспугіддями і кваліфікованими кадрами. Саме тому в експорті СІІІА значна питома вага належить сільськогосподарській продукції і високотехнологічним товарам, а імпорт репрезентований трудомісткими товарами, що потребують для свого виготовлення дешевої низько кваліфікованої праці (текстиль, взуття), а також сировиною і корисними копалинами, котрі надходять з країн, багатих на природні ресурси.

Багатофакторність у цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. В економічній літературі вона відома під назвою «неофакторні моделі». Цей напрямок сформувався у період після Другої світової війни з метою відображення нових факторів виробництва, що впливають на розвиток міжнародної торгівлі, динамізацію науково-технічного прогресу. З точки зору світо господарської практики та відкриття «парадокса Леонтьєва» (у теоретичній економіці) багатофакторність враховує:

- різну інтенсивність факторів (це дає змогу визначити, наприклад, що американська імпортозамінна й експорт на продукція капіталомісткіша, ніж продукція, вироблена в інших країнах);

- особливості попиту (надлишок крім, обумовлює капіталомістке споживання, це спричиняє нестачу каш галу для експорту і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, які експортують);

- неоднорідності факторів (виділення «фізичного» і «людського» капіталу; обґрунтування переважаючої значущості кваліфікації прані тощо);

- нові фактори (в системі факторів: праця, капітал та природні ресурси).

2. Багатотоварність. Коли розглядають більше, ніж два фактори, тоді товари впорядковують в ієрархічну драбину переваг конкуренції. Товари з великою відносною ціновою перевагою перебувають на вершині цієї драбини. На нижчих її сходинках відносна цінова перевага буде меншою. Нагадаємо, що коти країна має відносну цінову перевагу, то буде експортувати товар. Якщо не існує жодної цінової переваги, то нема різниці, експортують товар чи імпортують. Якщо умовно пройтися вниз по ієрархічній драбині, то є рівень з відносними ціновими втратами для країни, на якому вигідно товар імпортувати. Врешті, є товари, які не експортують і не імпортують, неторгові товари.

Ієрархічна шкала відносних цінових переваг є цікавою концепцією, яка показує, що незначні зміни на Батьківщині та у Закордоні, можливо, в попиті, технології виробництва сектора чи в озброєності факторами прокладають лінію розподілу між експортним таімпортним товаром у зворотній дії через ціпи на фактори виробництва. У літературі обговорюють, наскільки ієрархічна драбина товарів може зводитися до ієрархічної драбини місткості факторів у виробництві.

Щоб внести сектори в ієрархічну драбину конкурентоспроможності, потрібно впорядкувати їх за ціповою перевагою, що буде виражатись як р_і / wp_і*. Умовою для торгівлі є те, що величина за чисельником р_і має бути меншою, ніж величина за знаменником wp_і^*. Величина, менша за 1, означає конкурентоспроможність, і йдеться про експортні товари; величина, більша за 1, означає втрату в конкуренції і відображає імпортні товари. Сектор з найнижчою величиною є сектором найбільшої конкурентоспроможності. На рисунку 7.1 на вертикальній осі нанесено масштаб конкурентоспроможності, а па горизонтальній осі обсяг пропозиції експорту.

За цим способом отримують ієрархічну драбину секторів за конкурентоспроможністю. Сектор І є сектором з найбільшою конкурентоспроможністю, а сектор 8 - з найменшою. Пунктирна лінія розділяє сектори на експорт та імпорт. Сектори 1-5 експортують, сектори 6 8 - імпортують.

Зворотна величина конкурентоспроможності p_і/ wp_і^* відображає реальний обмінний курс (w_R), виражений w_R=wp_i^*/p_i, як правило, визначається через рівень цін країн. Реальна ревальвація призводить до зменшення конкурентоспроможності секторів реальна девальвація могла б зробити до цього часу неконкурентоспроможні сектори конкурентоспроможними. Оскільки ціна на Батьківщині та у Закордоні є заданими, то зворотна величина обмінного курсу і номінальний обмінний курс коливаються. Номінальна девальвація (долара) спричиняє спад реального обмінного курсу для всіх секторів, тобто реальну девальвацію (графічно можна довести зростання колонок). У зв'язку з цим сектор експорту може раптово статті сектором імпорту. Це стосується насамперед сектора 5. Навпаки, номінальна ревальвація (коли w зростає) при постійних цінах призводить до реальної ревальвації.

Товари країни стануть конкурентоспроможними на зовнішньому ринку, якщо р_i<wр_i^*, тобто ціна вітчизняного товару буде нижчою за ціну закордонного (з метою порівняння враховуємо валютний курс w). Тому конкурентоспроможними будуть сектори 1-5, для яких виконана умова

. При

продукція секторів 6-8 є неконкурентоспроможною, і її імпортує Батьківщина. Величина Е_i відображає обсяг надлишкового попиту.

Зауважимо, що потрібно брати до уваги разом з відзначеними па рисунку торговими товарами і неторгові товари. Тоді девальвація приводить до зростання конкурентоспроможності торгових товарів, розширення їх виробництва і підвищення попиту на фактори виробництва. Ціни па фактори виробництва зростають, і конкурентоспроможність сектора, який ще міг би експортувати, зменшується. Ефект девальвації є зворотним.

Емпірично визначити зображення на рисунку 7.1 важко, бо ціни, що ми розглядаємо, як правило, не є автаркійними, а цінами торгової рівноваги. Тому емпіричні ієрархічні драбини побудовані на основі концепції виявленої порівняльної переваги.

3. Типи товарів. Якщо розглядають кілька видів товарів, то необхідно взяти до уваги їх різні типи. Природну сировину визначають часто як товари Рікардо і пояснюють моделлю Рікардо. Промислові продукти можна визначати як продукти Гекшера-Оліна і пояснювати за допомогою розширеного математичного виразу Гекшера-Оліна (що включає людським капіталом та відмінності технологій). Якщо браги продукти з сильним технічним прогресом (наприклад, напівпровідники), то можна говорити про товари продуктового циклу (розділ 7.9). Врешті, послуги є особливою товарною категорією

Типи товарів визначають товарну структуру міжнародної торгівлі. Дані про неї в світі дуже неповні. Як правило, для класифікації окремих товарів у міжнародній торгівлі використовують або Гармонізовану систему описування і кодування товарів (Стандартну міжнародну класифікацію (СМТК). Найсуттєвішою тенденцією і зростання питомої ваги торгівлі продукцією обробної промисловості, па яку до середини 90-х років припадало 3/4 вар юс ті світового експорту і скорочення питомої ваги сировини та продовольства, питома вага а яких становила приблизно ¼.

Ця тенденція характерна як для розвинутих країн, гак і для країн, що розвиваються, і є результатом впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технології. Найбільшою групою товарів, які експортують у рамках продукції обробної промисловості, є устаткування і транспортні засоби (до половини експорту товарів цієї групи), а також інші промислові товари хімічні товари, чорні п кольорові метали, текстиль. Серед сировинних і продовольчих товарів найбільші товарні потоки становлять продовольство і напої, мінеральна та інша сировина, за винятком палива.

4. Багатосторонність. Наш розгляд зовнішньої торгівлі базувався раніше на моделі, що враховувала дві країни і два товари. У дійсності можна генералізувати цю модель, беручи до уваги багато факторів і багато країн. Торгівля є не двосторонньою, а багатосторонньою. В такому випадку можна визначити, яка з багатьох країн і для якого з безлічі товарів має порівняльну цінову перевагу. Кожна країна (порівнюючи з ситуацією автаркії) буде спеціалізуватися на такому товарі, при якому є порівняльна цінова перевага. Як правило, у цьому випадку для пояснення причин виникнення міжнародної торгівлі застосовують теорему Гекшера -Оліна.

Коли йдеться про більшу, ніж дві. кількість країн, тоді структуру міжнародної торгівлі розглядають з точки зору її географічного розподілу. Вона, на відміну від товарної структури, становить розподіл товарних потоків між окремими країнами та їх групами, що можуть поділятися за територіальною або за організаційною ознаками. Територіальна географічна структура може мати різні ракурси: належність країн до однієї частини світу (Африка, Європа, Південна Америка. Австралія); до укрупненої групи країн (країни з перехідною економікою; країни, що розвиваються); до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних союзів (СНД. Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН); або до груп країн, які виділяються за іншими критеріями (країни - експортери нафти, країни-чисті боржники).

Різні ракурси міжнародної торгівлі між країнами та її географічний розподіл висвітлені у таблицях 1-5 теми 2. Таблиця 7.2 висвітлює географічну структуру експорту за групами країн - залежно від рівня економічного розвитку. Як видно з неї. головний обсяг міжнародної торгівлі припадає на розвинуті країни, хоча питома паї а цих країн дещо скоротилась у першій половині 90-х років за рахунок зростання питомої ваги країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Зростання питомої ваш країн, що розвиваються, відбувається за рахунок прискореного розвитку нових індустріальних країн Південно-Східної Азії (Кореї, Сінгапуру, Гонконгу) та деяких країн Латинської Америки. Найбільшими світовими експортерами у 1997 році (в млрд. дол.) були Європейський Союз (823.0). США (688,9), Японія (421,1), Канада (214.4). Серед країн, що розвиваються, найбільшими експортерами були Гонконг (188), Республіка Корея (136,6). Тайвань (121,9); Сінгапур (125,0). Малайзія (78,7). Таїланд (58,2). Щодо країн з перехідною економікою, то тут виділяються у числі експортерів Китай (182,7), Росія (65,7), Польща (26,0), Чехія (22,5), Угорщина (18,7). У більшості випадків найбільші експортери є й основними імпортерами на світовому ринку.

5. Наявність товарів. Теза Кравіса про «наявність» товарів зводить виникнення товарних потоків до наявності або відсутності товарів. Імпортують товари, які в країні нема, й експортують товари, які вона може виробляти. Відсутність товарів може бути спричинена, скажімо, нестачею ресурсів, те, диференціацією продукції. Не наявність не становила жодної конкуруючої гіпотеза абсолютним ціновим перевагам. Наявність товарів повинна виражатись в абсолютних цінових преваг. У крайній точці повної не наявності товарів ціни товарів прямують до безкінечності.

6. Еластична пропозиція факторів. Припустимо, то озброєність факторами відома. Оскільки ціни на фактори виробництва змінюються після виникнення міжнародної торгівлі, то може змінитись озброєність країни факторами (збільшена пропозиція на фактор праці, створення капіталу).

Для розуміння сформульованої умови можна змоделювати ситуацію згідно і теоремою Гекшера-Оліна-Самуельсона, за якої торгівля кінцевими товарами значною мірою змінює переміщення факторів виробництва в міжнародних масштабах та сприяє зростанню ціни надлишкового фактора виробництва й зменшенню ціни дефіцитного фактора доти, доки ціни факторів не вирівняються, що можливе при вирівнюванні цін на товари.

Еластичність пропозиції факторів виявляється також за умови

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: