|
|
Системне представлення моделі Гекшера - ОлінаУже пояснено здійснення зовнішньої торгівлі через абсолютні цінові переваги. Проте абсолютні цінові переваги зводяться до порівняльних цінових переваг. Аналіз виходить з дидактичних основ за всіх рівних умов, причому досліджують лише один чинник, що обумовлює співвідношення товарних цін обох країн перед початком торгівлі. У широкому аналізі необхідно одночасно враховувати всі детермінанти цінового відношення. Слід зазначити, що різні цінові пропорції перед початком торгівлі зводяться до: а) різних відношень попиту; б) різних способів виробництва у секторах при однаковій озброєності факторами; в) різної озброєності факторами при однакових способах виробництва.
Абсолютні цінові переваги перебувають також під впливом офіційно встановленого обмінного валютного курсу. Оскільки абсолютні цінові переваги належать до абсолютних цін або так званих грошових цін, то грошова політика також позначається на цінових перевагах. Рисунок 6.4 (додатково вставлений) дає уявлення про фактори, що визначають абсолютні цінові переваги.
4. Екскурс: теорема Рибчинського У зв'язку з приведеними у відповідність процесами після початку міжнародної торгівлі були обговорені деякі властивості неокласичної економіки, які існують у закритому народному господарстві (вирівнювання цін на фактори виробництва між двома країнами). Наступна властивість цієї неокласичної теорії випливає у результаті екзогенного збільшення запасів факторів виробництва (dК, dА > 0). Відповідь на дане запитання дає рівняння 6.1'. Припускаємо, що відношення цін на товари не змінюється, а запас капіталу збільшується, тобто dК > 0, і пропозиція праці залишається сталою, тобто dА =0. Тоді з рівняння 6.1' отримуємо:
тобто випуск трудомісткого товару (
Твердження. При постійних товарних цінах і зростанні одного фактора збільшується випуск товару, при виробництві якого інтенсивно використовують зростаючий фактор. Випуск іншого товару зменшується. Це твердження є теоремою Рибчинського, яка з огляду на теорію економічного зростання стверджує, що збільшення одного фактора виробництва веде до абсолютного збільшення випуску того товару, при виготовленні якого цей фактор використовують інтенсивно, і до абсолютного скорочення виробництва іншого товару, випуск якого базується на інтенсивному використанні іншого фактора. Дане твердження може бути пояснене за допомогою методу вченого-економіста Еджуорта (Edgeworth-Box) на рисунку 6.5. На ньому ОD визначає капіталоозброєність. а ОС - працеозброєність країни. Оскільки відношення цін залишається постійним, то повинно залишатися постійним відношення «зарплата - процент». При цьому подані шляхи розширення виробництва. Нехай k2>k1, тобто tg α> tg β. Відрізок ОS визначає вироблену кількість товару 1. Цю кількість можна також вимірювати на відрізку ВТ, тому OS = ВТ. Відрізок ОТ = SВ вимірює кількість виробленого товару 2.
Припущено, що запас капіталу збільшується на DD'. Коли ж товарні ціни згідно з припущенням не змінюються, то відношення цін на фактори виробництва має залишатися також постійним. При цьому величини капіталомісткості є заданими, тобто tg αi tg βтеж не змінюються. Нова кількість виробництва товару 1 визначається відрізками ОS'=В'Т' і товару 2 - ОТ'= В ' S '. Як показують стрілки, коли збільшується запас капіталу, то збільшується виробництво капіталомісткого товару 2, а виробництво трудомісткого товару 1 зменшується.
5. Картина інтегрованої світової економіки На рисунку 6.6 представлена торгова рівновага. Економісти Діксіт (Dixit) і Норман (Norman) говорять про «інтегровану світову економіку». На вертикальній осі представлений світовий запас капіталу ( Відстані на променях місткості факторів виробництва теж вимірюють кількість споживання. При торговій рівновазі повинні користуватися попитом також загальні обсяги вироблених товарів (O*Е - на товар 1, ОЕ - на товар 2). Точка озброєності факторами виробництва G є точкою рівноваги, бо Батьківщина виробляє ОG2, а Закордон –G2E товару 2; відповідно Батьківщина продукує ОG1, а Закордон – G1F товару 1. Отже, встановлюється зовнішньоторгова рівновага з вирівненням цін на фактори виробництва.
На відміну від цього, точка I несумісна з рівновагою при торгівлі товарами. При цій озброєності факторами виробництва Батьківщина виробляла б обсяг ОН товару 2 і обсяг НІ товару 1. При цьому Закордон міг би виробляти максимальний обсяг II′ товару 2 або обсяг ID товару 1. Фактор «праця» не був би у двох випадках повністю задіяний (I′ О* або DО*). У цьому випадку торгівля товарами є недостатньою для того, щоб досягти збалансування рівнів цін на фактори виробництва. Коли ж припустити, що фактори переміщуються (наприклад, з точки I до точки Е), то встановилось би збалансування цих рівнів цін. Можна було б взяти до уваги, що при точці озброєності, яка лежить на межах паралелограма, одна з країн є повністю спеціалізованою. Якщо припустити гомотетичні уподобання, то можна визначити також точку споживання С. Біля кривих байдужості при даному відношенні цін на товари на радіусі-векторі, що проходить через початок координат, лежать усі точки максимальної корисності. Разом з гомотетичними уподобаннями необхідною буде умова, що обидві країни мають однакові уподобання. Тоді точки споживання повинні лежати на діагоналі ОО*. Оскільки в торговій рівновазі відношення «зарплата-процент» та відношення цін на товари перебувають у міцному зв'язку, то tg β як і відношення цін р1/ р2 можна інтерпретувати як постійні величини. Точка С є точкою споживання країни. При торговій рівновазі точка виробництва G і точка споживання С не збігаються. Батьківщина експортує обсяг товару 1 С1G1 й імпортує обсяг товару 2 С2G2. При цьому трикутник СRG є трикутником торгівлі.
6. Імплікації для стану зовнішньої торгівлі Німеччини Якщо спроектувати розглянуті у цій главі гіпотези на стан зовніпшьої торгівлі Німеччини, то можна спочатку легко з'ясувати, за якими видами виробництва Німеччина не має жодної порівняльної переваги. Це стосується трудомістких товарів, які випускають масовим виробництвом. Коли ж країни, де домінує фактор «праця», мають у виробництві трудомістких товарів порівняльну перевагу, то німецьким фірмам вдасться отримати за допомогою диференціації продуктів хіба шо тільки частку ринку. Також при виробництві сировинномістких продуктів Німеччина не має жодної цінової переваги. Не існує їх і при виробництві товарів, що містять шкідливі речовини, через досить густу заселеність. Виробничі переваги можна бачите у такому факторі виробництва, як висококваліфікована праця (людський капітал), у капіталомісткій продукції і у високому технічному рівні. Технічний прогрес можна привести до підвищення кваліфікації робочої сили, з одного боку, а з іншого - до організаційних рішень і. врешті, до перших стадій продуктового циклу (нові продукти. нові способи виробництва, інновації тощо). Приклад 6.2 Секторальні зміни в Німеччині. Міжнародний поділ праці спричиняє зміни в секторальній структурі народного. Особливо це можна побачити, якщо взяти до уваги кілька останніх десятиріч. У таблиці6.1 представлені секторальні зрушення Західної Німеччини з 1950 року. У загальнійструктурі зайнятості питома, вага зайнятих зменшилася у сільському господарстві з 24,8% у 1950 році до 3% в 1993 році, у секторі енерго- і водозабезпечення та гірничовидобувній промисловості з 2,9% у 1960 році до 1,5% в 1992 році. У продукуючій промисловості кількість зайнятих спочатку збільшилася від 42,6% у 1950 році до 48,9% у 1970 році, а потім знову зменшилася до 37,3% у 1993 році. У переробній промисловості зменшилася зайнятість з. 38,1% (1970 рік) до 30,3% (1992 рік). На відміну від цього, в сферіпослуг (не враховуючи торгівлю і транспорт) збільшилося число зайнятих з 9,1% (1960 рік) до 20,6% (1993 рік).
Джерело: щоквартальні результати обчислення ВВП: Німецьке статистичне управління. – 4 квартал 1993 р.
7. Емпіричні вирази для визначення конкурентоспроможності секторів Питання, чи втрачає сектор конкурентоспроможність, відіграє в економіко-політичній дискусії важливу роль. З аналізу знаємо, що втрата конкурентоспроможності полягає не тільки в тому, що умови виробництва сектора в країні-експортері стають несприятливими, а й у тому, що вони можуть поліпшуватися в інших країнах, які є конкурентами, або в країні-імпортері. У зв'язку з цим дуже важливим є вибір показників, що можуть виражати зміни конкурентоспроможності. Зупинимося на розгляді окремих з них. 1.Зміна в цінових перевагах. Йдеться про емпіричне дослідження зміни цінової переваги сектора. Звичайно при емпіричному аналізі не порівнюють ситуацію автаркії з ситуацією вільної торгівлі. Питання в тому, чи втрачає країна при даній торговій ситуації свою цінову перевагу. Зміну в ціновій перевазі спостерігати емпірично все ж важко, бо товарний арбітраж (неспекулятивне переміщення фінансових коштів з одного ринку на інший з метою отримання прибутку за рахунок різниці в цінах на товари, особливо в умовах наявності великих запасів у країні його споживання) дбає про те, щоб швидко зменшити цінові відмінності. Обчислення зміни в цінових перевагах країни повинно б бути спрямоване на гіпотетичні зміни, які визначали б для ситуації перед тим. як вступає у силу товарний арбітраж. Отже, виходячи з цього, необхідно було б дослідити зміну витрат факторів виробництва. Зростання витрат на зарплату призвело б до того, що ціна трудомісткого товару зросла б; заходи, пов'язані з охороною навколишнього середовища, зробити б дорожчими товари, виробництво яких забруднює навколишнє середовище: зростання витрат на енергію повинні б були при виробництві енергомістких товарів призвести до нижчої конкурентоспроможності. Також важливим є питання, чи при втраті сектором своєї інноваційної спроможності розробляють для світового ринку добре продуману високоякісну продуктову палітру, чи разом з цим поліпшують технологію виробництва. 2.Зменшення прибутку. Індикатором, який може показувати втрату конкурентоспроможності, є зменшення прибутку, що виражається через спад граничної продуктивності капіталу, і є коефіцієнтом q, який знаходять з граничної продуктивності капіталу і з обчислення розміру процентної ставки (коефіцієнт Кейнса (Keynes) або Тобіна (Tobin'). Зменшення прибутку відбувається тоді, коли ціна виробника є несприятливою, тобто коли витрати зростають швидше, ніж ціна. Оскільки обчислення гіпотетичної ціни є досить складним, то при розгляді конкурентоспроможності окремих секторів звертаються до кількісного аналізу. 3.Втрата часток світового ринку. Цей індикатор може показувати втрату країною конкурентоспроможності, тобто втрату нею взагалі (говорячи про всі сектори народного господарства) часток світового ринку. Зміну в частці світового ринку можна поділити натри компоненти: регіональний фактор, структурний фактор, фактор конкуренції. Ø Регіональний фактор показує, як розвивалась би частка світового ринку країни, якщо б у регіонах світу частки сві тового ринку цієї країни залишалися постійними. Ø Структурний фактор показує, як розвивалась би частка світового ринку країни, якщо б за товарними групами частки світового ринку цієї країни залишалися постійними. Отже, регіональний і структурний фактори описують гіпотетичну частку світового ринку країни, якщо б ця країна утримувала свою регіональну структуру експорту і товарну структуру. Відмінність гіпотетичного розвитку від фактичного показує втрату конкурентоспроможності, тобто є фактором конкуренції.   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
,
> 
) зменшується при dp = 0, тоді як капітал збільшується. Далі отримуємо:
,
), на горизонтальній осі - світова пропозиція праці (
). Чотирикутник ONO*M визначає озброєність світу факторами виробництва; скажімо, точка Е описує розподіл світових запасів факторів виробництва між двома країнами, наприклад, ОЕ' - капітал Батьківщини і Е'М -капітал Закордону. У торговій рівновазі визначені ціни на товари і ціни на фактори виробництва, приміром, відносні ціни (рівняння 5.3). При цьому встановлені також місткості факторів 
і 
обох секторів у світі. Кожна точка кривої місткості факторів (наприклад, 
