Методи науково-педагогічних досліджень

Успішність розвитку педагогічної науки обумовлена вибором методології дослідження.

Методологія — шлях дослідження, теорія, вчення про науковий метод пізнання. Серед них слід назвати: системний підхід, особистісний, діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний та ін.

Системний підхід передбачає, що відносно самостійні компоненти педагогічного процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку, що дозволяє виявити загальні системні властивості й якісні характеристики, які складають систему окремих елементів.

Особистісний підхід у педагогічній науці вимагає визнання особистості як продукту суспільно-історичного розвитку, носія культури, її унікальності, інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору у вихованні на природний процес саморозвитку здібностей, творчого потенціалу, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов.

Діяльнісний підхід (частіше діяльнісно-особистий), спрямований на те, щоб організувати діяльність суб'єкта, в якій він був би активним суб'єктом пізнання, праці, спілкування, свого розвитку.

Культурологічний підхід має своєю основою аксіологію — вчення про цінності. Людина розвивається шляхом освоєння нею культури як системи цінностей, одночасно стає творцем нових елементів культури, тобто відбувається становлення індивіда як творчої особистості.

Етнопедагогічний підхід. Індивід живе в конкретному соціокультурному середовищі, належить до певного етносу, тому виховання повинно спиратися на національні традиції народу, його культуру, звичаї, навички при проектуванні й організації педагогічного процесу. З одного боку, необхідно вивчати, формувати це середовище, а з другого — використовувати його виховні можливості.

Аксіологічний (ціннісний) підхід, який дозволяє вивчати явища з точки зору виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини, розв'язувати завдання гуманізації суспільства. Людина розглядається як найвища цінність суспільства і мета його розвитку. Такі цінності, як життя, здоров'я, любов, освіта, праця, мир, краса, Батьківщина, завжди привертали увагу людей у різні часи. Моральні, естетичні, економічні, екологічні та інші цінності характеризують особистість, а їх розвиток — основне завдання гуманістичної педагогіки.

Методи дослідження — це способи вивчення різних сторін педагогічного процесу. Розрізняють емпіричні методи, які передбачають накопичення, відбір, зіставлення, аналіз одержаних даних у ході вивчення педагогічних явищ, процесів, умов (спостереження, вивчення продуктів діяльності учнів, бесіда, експеримент).

Спостереження — це цілеспрямоване, систематичне сприйняття дослідником педагогічного процесу, його окремих сторін у природних умовах. Завданням спостереження є накопичення фактів і подальший їх аналіз. Але цей метод вимагає дотримання окремих вимог:

— розробки програми, плану спостереження. При цьому необхідно враховувати, що спостереження повинно вестися систематично, а не час від часу, бути всебічним, спрямованим на виявлення сукупності взаємопов'язаних процесів, явищ, особливостей особистості, обґрунтованим;

— визначення показників, критеріїв досліджуваного об'єкта;

— об'єктивної фіксації спостережуваного. Для цього можна

вести протоколи спостережень, щоденники, записи на магнітофоні та ін.;

— створення необхідних умов для спостереження. Спостереження може бути безпосереднім та непрямим. При безпосередньому дослідник спостерігає особисто за об'єктом у природних умовах, непряме спостереження передбачає використання спеціальних приладів — прихованих камер, телебачення.

Методи вивчення продуктів діяльності учнів: зошитів, конспектів, читацьких щоденників, творів, малюнків та інше, які дають уявлення про систему роботи вчителя, особливості вияву якостей особистості.

Метод бесіди допомагає з'ясовувати недоступні безпосередньому спостереженню особливості педагогічних явищ, оцінок, суджень, думок, мотивів поведінки, вчинків. Бесіда може мати чітку, регламентовану форму, для якої заздалегідь складаються питання. За невимушеністю характеру бесіди питання формулюються в залежності від ситуації.

У будь-якому випадку необхідно готуватися до бесіди (визначити мету, завдання, намітити питання тощо), встановлювати контакт із співбесідником (зацікавлено та щиро вести розмову, тактовно та доброзичливо ставити питання, вміти берегти довірені таємниці). Бесіди проводяться з учнями, батьками, вчителями, керівництвом школи.

Експеримент — метод дослідження, в процесі якого створюються умови для з'ясування залежності між педагогічними засобами та результатами їх використання за точно встановлених та зафіксованих умов. Експеримент передбачає висунення теоретичних положень, які можуть бути покладені в основу подальшої роботи, формулювання проблеми дослідження, постановки конкретних завдань, висунення гіпотези, визначення методів дослідження, критеріїв, проведення констатуючого експерименту (з'ясування стану об'єкта дослідження, тобто фіксація його рівня, стану). Потім проводиться формуючий експеримент, який передбачає організацію діяльності для перевірки методів, засобів, підходів тощо, перевірка ефективності яких відбувається в ході контрольного експерименту.

Усі три етапи педагогічного експерименту (констатуючий, формуючий, контрольний) можуть існувати як у природних умовах (маються на увазі природні для досліджуваних умов їх життєдіяльності), так і в лабораторіях.

Друга група методів дослідження — теоретичні. Це методи теоретичного аналізу напрямів, теорій на встановлення нових понять, підходів; методи моделювання — обґрунтування спеціальних зразків, моделей, явищ, систем,

Основні методи, які використовуються в педагогіці, відбиті в табл. 2.

Таблиця 2 Методи педагогічного дослідження

Для існування суспільства необхідне виробництво матеріальних благ, що неможливо без відповідного розвитку продуктивних сил, до яких слід віднести людей, підготовку нових поколінь до участі у виробництві, передачі їм соціального досвіду, навичок праці. Все це обумовило виникнення педагогіки як науки про виховання, навчання та освіту особистості. Головне призначення виховання в широкому розумінні цього слова — забезпечення спадкоємного зв'язку між поколіннями у виробництві та інших сферах суспільного життя, формування у молодих поколінь нових якостей, яких вимагає хід розвитку суспільства.

Розв'язання цих глобальних завдань пов'язане не тільки з організацією навчання, догляду за дітьми, створенням умов для розвитку їхньої фізичної сили, здібностей, залученням до духовної культури людства, але й з організацією діяльності та спілкування, які забезпечують розвиток конкретної дитини. Останнє є функцією виховання як педагогічної категорії. Ефективність цього процесу визначається факторами, які впливають на розвиток індивіда (спадковість, середовище, виховання, активність особистості), тими умовами, які забезпечують взаємозв'язок цих факторів.

Отже, педагогіка передбачає вивчення педагогічних закономірностей, здійснення основних принципів виховання, навчання, освіти, визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів, умов педагогічного процесу, аналіз результатів та корегування його за необхідності.

Разом з тим є підстави вважати, що педагогіка є одночасно і наукою про мистецтво виховання та навчання, тобто про методику та техніку педагогічного процесу, а це висуває певні вимоги до особистості вихователя, дійсна майстерність якого спирається не тільки на наукові педагогічні знання, але й на творче натхнення вчителя, його любов до дітей, талант, мистецтво.

Як зазначає О.А. Казанський, «педагогіка — це саме та наука, яка досліджує, аналізує, ставить питання про те, як допомогти людині «підняти» душу, щоб людина «розпрямилася»... Саме педагогіка визначає засоби, методи, ті ж самі механізми, які дозволяють зробити людину щасливою, допомогти їй знайти себе, стати творчою особистістю».

Педагогічна наука виконує пояснювальну функцію (опис законів, явищ, процесів, роз'яснення умов, за яких більш успішно здійснюється педагогічний процес), практичну (підвищення якості педагогічної практики на основі досягнень педагогічної науки); прогностичну (передбачення розвитку педагогічної реальності).

Педагогіка як наука розвивається в тісному зв'язку з іншими галузями знань — філософією, соціологією, психологією, шкільною гігієною, анатомією, фізіологією людини, кібернетикою, етикою, естетикою та ін. У той же час відбувається диференціація самої педагогіки. Деякі її розділи стають окремими галузями знань, утворюючи систему педагогічних наук: загальна педагогіка, вікова, переддошкільна, дошкільна, шкільна, педагогіка для дорослих, методики, спеціальна педагогіка, історія педагогіки, порівняльна педагогіка.

Для вивчення педагогічних процесів та явищ використовують різні методи: спостереження, педагогічний експеримент, вивчення продуктів діяльності, бесіда, анкетування, статистичні методи тощо.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: