Сутність і особливості процесу виховання

Процес виховання можна представити як систему взаємодії педагога й учня, що забезпечує розвиток особистості, формування її ставлення до дійсності (людей, до себе, сім'ї, праці, держави, природи, світу речей тощо). Цей процес передбачає послідовну зміну мети, завдань, змісту, методів, форм, умов, необхідних для розвитку особистості і досягнення визначених позитивних результатів.

Процес виховання має свої закономірності. Назвемо найважливіші з них:

І. Діяльність та спілкування індивіда — основа виховного процесу. Тому чим доцільніше організована діяльність вихованців, чим

розумніше будується їх спілкування, тим ефективніше проходить виховний процес.

2. Людина привласнює соціально-історичний досвід із врахуванням своєрідності, специфіки потреб, мотивів, інтересів, тобто психічних процесів, функцій особистості в суспільстві, сім'ї, колі друзів тощо. Виховний процес представляє собою постійну трансформацію зовнішніх впливів на внутрішні процеси особистості. Тому чим значніший вплив на свідомість, почуття, волю особистості і чим вище її активність і самостійність у діяльності й спілкуванні, тим вища результативність виховного процесу.

Основними компонентами виховного процесу є:

— цільовий, який передбачає визначення мети;

— змістовний, що включає в себе основні напрями виховної діяльності;

— операційно-діяльнісний, який визначає комплекс педагогічних засобів для розв'язання мети, завдань;

— аналітика-результативний, у процесі реалізаціїякого виявляються зміни в рівні вихованості індивіда.

Виховання — процес цілеспрямований, який орієнтує вихователя і вихованця на досягнення визначеної мети як ідеального передбачення результатів процесу. «Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру, - писав А.С. Макаренко, — причому в поняття «характер» я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання — геть усю картину людської особистості...».

Таким чином, мета забезпечує перспективний творчий характер процесу виховання. К.Д. Ушинський писав: «Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би вам відповісти на запитання, що він хоче будувати — храм..., просто будинок, у якому жилося б затишно, красиві, але непотрібні урочисті ворота, якими милувалися б подорожні? Те ж саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності».

Визначення мети виховання дозволяє реалізувати таку його особливість, як спрямування в майбутнє, про що писав В.О. Сухомлинський: «Без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь — у неграмотну няньку, педагогіка — у знахарство. Необхідно науково передбачити — в цьому суть культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть».

Перші спроби сформулювати загальні цілі виховання зробили давні філософи, вважаючи, що цілі повинні відповідати об'єктивним потребам життя, й історія це підтвердила.

Так, стародавня Греція складалася з ряду міст-держав, одним з яких була Спарта. Це військова держава, освітня програма якої була спрямована на підтримання військових цілей. Тому з 8 до 18 років хлопчики перебували під опікою держави. З 18 до 20 років — строга військова підготовка, потім служба в армії. Цілі освіти концентрувались навколо розвитку таких рис, як: хоробрість, патріотизм, покірність, спритність, фізична сила.

Різким контрастом із Спартою були Афіни. Освітня програма приділяла велику увагу інтелектуальним та естетичним цілям: навчити читати, писати, рахувати та ін., заняття спортом, музикою, вивчення історії, драми, поезії, риторики. Освіта була спрямована на розвиток індивідуальних особливостей, культури.

Протягом колоніального періоду США важливою метою виховання було дати учням можливість читати і розуміти Біблію, а коли була отримана незалежність від Англії, стали інші конкретні цілі — забезпечення американців спільною мовою, технічною і сільськогосподарською освітою, прищеплення почуття патріотизму.

У 1918 році комісія з реорганізації середньої освіти виділила сім основних напрямів формування особистості: здоров'я, самоконтроль, гідне домашнє оточення, набуття професії, громадянська освіта, гідне використання дозвілля, етичні норми.

У 1938 році Національна Асоціація Освіти (НАО) обґрунтувала цілі виховання в умовах американської демократії, виділивши чотири сфери: самореалізація особи, міжособистісні стосунки, економічна ефективність і громадянська відповідальність.

У вітчизняній історії можна також виділити зміни характерних якостей суспільного ідеалу особистості: на початку століття — делікатність, істинна інтелігентність; після 1917 року — бойовитість, настирливість; сталінський період — заляканість, слухняність, конформізм; авторитарне правління — інертність, байдужість, пасивність; перебудова (1 етап) — підприємництво, ініціативність, самостійність, творчий підхід....

Давні філософи, прогресивні діячі епохи Відродження висунули ідею гармонійного розвитку особистості як загальної мети виховання. Всебічний розвиток особистості передбачає «розвиток різних боків особистості, її фізичних і духовних сил, всіх її творчих здібностей та обдарувань».

Гармонійність розвитку потребує співвідносності зовнішнього та внутрішнього, узгодження, відповідності змісту формі (гармонійність відкидає розрив між свідомістю та поведінкою, словом та ділом тощо). Всебічний розвиток особистості не означає, що кожна людина повинна стати універсальною. Кожен індивід не може «стати відразу і політиком, і математиком, і скрипалем, і балериною, і космонавтом, і тенором, і логіком, і шахістом... Мова йде про те, що кожна жива людина може і повинна бути розвинена стосовно тих загальних («універсальних») здібностей, які роблять її Людиною (а не хіміком чи токарем), тобто у відношенні мислення, моральності і здоров'я — до сучасного рівня. Всебічний розвиток особистості передбачає створення для всіх без виняткулюдей рівних реальних умов розвитку своїх здібностей у будь-якому напрямі»³.

Вимоги всебічного гармонійного розвитку особистості диктуються об'єктивними факторами розвитку суспільства. Така мета розглядається як ідеальна і в сучасних умовах. Її реалізація сприяє підвищенню продуктивності праці. Чим більш освічені люди, тим швидше вони реагують на зміни в науці та техніці, першими впроваджують нововведення, ефективніше засвоюють спеціальності, підвищують продуктивність праці за рахунок раціоналізаторства, відповідального ставлення до справи тощо. Підвищення освітнього рівня в розвинених капіталістичних країнах дає п'яту частину приросту річного валового національного продукту, вдвоє збільшує ріст продуктивності праці'.

Спеціалістів високої кваліфікації потребує науково-технічна революція. Так, своїми економічними успіхами Японія зобов'язана різноманітності форм діяльності після середньої і спеціальної освіти, високому рівню підготовки кадрів і широті охоплення населення освітою. Компанії все частіше вимагають від випускників вузів не стільки навичок «моментальної придатності», скільки знань, на які «не вплинуть майбутні зміни в характері роботи». Тому перед японською школою ставиться завдання досягти певного вищого універсалізму, гармонійного поєднання фундаментальних та спеціальних знань. Саме науково-технічний прогрес стимулює обов'язкове комп'ютерне навчання, включаючи навчання основам програмування. За допомогою комп'ютерів організовується навчання різних предметів.

Спрямованість систем виховання і освіти на всебічний розвиток особистості сприяє вирішенню проблеми підготовки талантів, бо чим сприятливіші умови їх розвитку, тим «більший урожай, який збирає суспільство».

Всебічний гармонійний розвиток особистості забезпечує формування духовної культури індивіда і суспільства в цілому. Духовна культура як внутрішня культура, інтелігентність, душевне багатство, поєднання в людині краси, любові, відповідальності, істини визначає і розумне використання нею вільного часу. Мета виховання диктується і необхідністю розумного функціонування демократичної держави, що вимагає від громадянина відповідальності за свої дії, дисциплінованості, високої культури.

Загальна мета виховання, яка визначається об'єктивними факторами розвитку суспільства, держави, конкретизується виховними закладами, вихователями з врахуванням національно-регіональних, статево-вікових, індивідуальних особливостей, повинна доповнюватися замовленням самої особистості — бути щасливою, розумною, здоровою, чесною та ін.

На сучасному етапі становлення України постало питання про розбудову її державності й суверенітету, що вимагає системи національного виховання як цілеспрямованого, систематичного процесу з метою утвердження у свідомості кожного громадянина країни національних цінностей, ідеалів, норм моральної поведінки,

етнічної культурної мовної єдності, підтримання виховних традицій, звичаїв народу.

Тому в державній національній програмі «Освіта; Україна XXI століття» головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову. фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Отже. можна говорити про ієрархію цілей у педагогічній діяльності; мета як історичний ідеал виховання; стратегічні й тактичні цілі, спрямовані на формування свідомості, самосвідомості, почуттін, йо-іі, поведінки школярів; цілі самовиховання і самореалізації, саморозвитку тощо.

«Мета виховання, — зазначає О.В. Кнричук, — в єдності соціального змісту й психологічної форми що не є власне компонентом реального виховного процесу. Для цього вона повинна бути конкретизована». Автор визначає етапи конкретизації:

2) за соціально-психологічними умовами того чи іншого виховного закладу;

3) за раніше реалізованими цілями виховання, що здійснюється під час планування виховної роботи в окремих педагогічних системах (сім'я—дитина, вчитель—учень, контактний колектив-особистість і т.ін.), а її оптимальність залежить від рівня майстерності суб'єкта виховного впливу.

Таким чином, конкретна мета виховання визначає напрями її реалізації.

Так, «максимальний розвиток особистості дитини у розумно організованому суспільстві, яке буде служити їй і якому вона сама буде служити», передбачає:

— виховання вільної особистості, яка має високий рівень самосвідомості. почуття своєї гідності, самоповаги, орієнтується у загальнолюдських і національних духовних цінностях життя, яка вивчає, відтворює національну культуру (мову, культурну спадщину. традиції, риси характеру та ін.), може самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність;

— виховання духовно багатої особистості, якій притаманна сукупність морально-етичних якостей, загальнолюдських цінностей (свобода, гуманізм, істина, добро, краса), яка має постійну потребу до пізнання і самопізнання, вияву творчості, ініціативи, активності, самостійності у всіх сферах своєї життєдіяльності;

— виховання практичної особистості, яка володіє основами економіки, комп'ютерної грамотності, іноземними мовами, культурою поведінки і спілкування, естетичним смаком; з турботою ставиться до свого здоров'я; уміє вести здоровий спосіб життя; своєю працею, діяльністю забезпечувати матеріальне благополуччя своєї сім'ї тощо.

2. Особливість виховного процесу і в тому, що виховання — це процес багатофакторного впливу на особистість.

Соціологічні дослідження О. В. Киричука дають йому підставу стверджувати, що «загальнолюдські -іа культурно-національні цінності особи, її духовне ядро формуються в основному під впливом п'яти зовнішніх факторій (суб'єктів виховного впливу):

4) первинного контактного колективу (групи, класу, об'єднання);

Автор виявив, що на різних вікових етапах (дитинство. отроцтво, юність, молодість, дорослість) суб'єкти виховного впливу діють по-різному, хоча більшість факторів впливає на формування духовних цінностей особи, її аксеологічного потенціалу.

«Так, у молодшому шкільному віці сильнодіючим фактором виховного впливу на формування соціальних установок і ціннісних орієнтацій дитини виступає особистість педагога, далі йдуть у порядку рейтингу — сім'я, первинний контактний колектив, засоби масової інформації, референтні групи...» У старшому шкільному віці на перше місце виступають референтні групи, далі — засоби масової інформації, первинний контактний колектив, сім'я, педагог.

3. Процес виховання передбачає концентричність організації виховного впливу на індивідуум. Дитина розвивається на всіх вікових етапах як цілісна особистість, і це вимагає одночасного формування різних якостей особистості: чесності, доброти, відповідальності, самостійності тощо.

4. Процесові виховання властива певна віддаленість результату від моменту безпосереднього виховного впливу.

5. Виховання — процес довготривалий і безперервний (Гельвецій говорив, що все його життя було лише довгим виховним процесом), який вимагає системи регулярного педагогічного впливу.

б. Вихованню властива варіативність наслідків виховного впливу на особистість.

Ефективність виховного процесу, спрямованого на забезпечення сприятливого для самореалізації дитини середовища, формування громадянина демократичного суспільства, доброго сім'янина, сумлінного і відповідального працівника, споживача духовної культури і т.ін. залежить також від реалізації основних принципів, тобто тих вимог, які визначають мету, зміст, методи, організацію виховання. Принципи базуються, з одного боку, на закономірностях та особливостях процесу виховання, а з другого — на вимогах суспільства до мети, змісту, засобів і методів виховної діяльності.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: