|
|
Критерії оцінки вихованості учнів
Визначення вихованості передбачає використання різних методів вивчення школярів: аналіз матеріалів документації (особових справ, щоденників, читальних формулярів), діяльності та творчості (зошити, малюнки, вірші, твори); спостереження (поведінка, дії на уроках, перервах, на класних годинах, під час зустрічей, екскурсій, походу, праці); бесіди (з вихованцями, однокласниками, друзями, батьками), анкетування, яке може дати уявлення про думки школярів з того чи іншого питання, ставлення до чогось, інтереси тощо; створення педагогічних ситуацій, в яких учні роблять вибір поведінки, ставлення. Використовуються також соціометричний метод та метод ранжування. Ці методи дозволяють виявити: а) знання змісту норм, правил поведінки, особисту оцінку будь-яких фактів, явищ, вчинків, суджень, сформованість на цій основі принципів поведінки, установок на конкретні дії. Аналіз суджень і поведінки допомагає передбачати спрямованість дій людини; б) відповідність засвоєних школярами норм, правил, принципів їх реальній поведінці, діям, бо не завжди у людини система знань збігається з вчинками; в) мотиви вчинків, умови, за яких вони здійснюються: поведінка, коли є контроль з боку дорослих, однолітків або поза контролем; керування своїми бажаннями, вчинками, вміння підкорятися почуттю обов'язку тощо. На основі цих показників можна судити про якості дітей. Схематично сутність принципу цілісності представлено в табл. 5. Таким чином, знання сутності, закономірностей, принципів процесу виховання дає можливість виділити його етапи, які реалізуються в діалектичній єдності: 1. Формування позитивних мотивів школярів у процесі усвідомлення ними мети діяльності, необхідності залучення до оволодіння загальнолюдськими цінностями. 2. Засвоєння соціального досвіду, знань, необхідних для оволодіння головними сферами життєдіяльності людини, усвідомлення цінностей загальнолюдської і національної культури. 3. Формування поглядів, переконань, ставлення учнів до норм, правил поведінки, знань, тобто становлення у людини позиції, оцінок (корисно, справедливо, даремно), бо засвоєння знань проходить стадію усвідомлення, осмислення, визначення свого ставлення до них. Становлення позиції здійснюється як у результаті пізнання, так і шляхом відбиття емоційно-оцінюючого ставлення до нього. 4. Організація діяльності та спілкування дитини, які є основою набуття нею гуманного досвіду поведінки, спілкування, участі в суспільно-корисних справах, у здійсненні актів милосердя, турботи про близьких, що дозволяє особистості проявляти терпимість, повагу до прав і гідності інших людей, відповідальність, самостійність у прийнятті рішення, виборі засобів саморегуляції поведінки в різних сферах життєдіяльності. 5. Оцінка вихователем і самооцінка вихованцем вчинків, характеру спілкування, подальше проектування бажаної поведінки, оволодіння вихованцем способами самовдосконалення, корекція діяльності і спілкування.
Короткі висновки: Виховання — складний педагогічний процес, який передбачає визначення мети, завдань, змісту, форм, методів виховної діяльності, організації та вивчення результативності процесу: Саме в цьому корінна різниця виховання як педагогічного процесу і виховної ситуації. Процес виховання здійснюється на основі певних закономірностей, принципів. Педагогічний процес завжди планомірний, цілеспрямовано організований. Конкретна мета виховної діяльності враховує загальну мету виховання, яку ставить суспільство. Об'єктивні фактори диктують необхідність реалізації мети всебічного гармонійного розвитку особистості з урахуванням національних, регіональних, статевих, вікових, індивідуальних, особистісних та інших особливостей дитини, інтересів і потреб. Так, «національне виховання -- це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності... Вихователь створює такі умови, які сприяють позитивним результатам у реалізації мети. Підвищенню якості виховного процесу сприяє також реалізація принципів виховання, тобто основних нормативних положень, які базуються на певних закономірностях і особливостях процесу виховання і на тих вимогах, які ставить конкретне суспільство до мети, змісту, методів виховної діяльності: гуманізм виховного процесу, глибокі знання вікових і індивідуальних особливостей дитини, стимулювання дитини до самовиховання, організація діяльності і спілкування, адекватних поставленій меті; цілісний підхід до виховного процесу. Виховання проходить ряд етапів: прийняття дитиною мети; засвоєння нею знань, вироблення певного ставлення до них; участь дитини в діяльності, спілкування, які формують досвід ЇЇ поведінки; оцінки і самооцінки результатів конкретних вчинків. Показником результативного виховного процесу є рівень вихованості індивідуума, що знаходить вияв у єднанні його свідомості і дій при позитивній мотивації вчинків, поведінки.
  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|