Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Зміст, мета, завдання громадянського виховання.





 

Виховання громадянина передбачає передусім свідомого почуття любові до Вітчизни, народу,почуття патріотизму, що передбачає:

— національну самосвідомість людини, осмислення моральних і культурних цінностей країни, відповідальності перед своєю нацією, збереження рідної мови;

гордість за успіхи держави, біль за невдачі;

— усвідомлення свого глибокого зв'язку з народом, участь у його справах;

— збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

— знання символікисвоєїБатьківщини;

— знання історії свого народу, роду, прихильність до рідних місць.

Г. Ващенко перерахував ті гасла, під якими має проводитися виховання української молоді. Серед них одне із головних — молодь мусить чітко уявляти собі, в чому благо Батьківщини, а саме:

1. Державна незалежність, можливість для українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і релігійне життя.

2. Об'єднання всіх українців, незалежно від їх територіального походження, церковної приналежності, соціального стану і таке інше, в одну спільноту, що пройнята єдиними творчими прагненнями і високим патріотизмом.

3. Справедливий державний устрій, який би підтримував лад у суспільстві, в той же час забезпечував особисті права й волю кожного громадянина й сприяв розвиткові й прояву його здібностей, спрямованих у бік громадського добра.

4. Справедливий соціальний устрій, при якому зникала б і неможлива була б боротьба між окремими групами суспільства.

5. Високий рівень народного господарства й справедлива організація його, що забезпечувала б матеріальний добробут всіх громадян, була позбавлена елементів експлуатації.

6. Розквіт духовної культури українського народу, науки, мистецтва, освіти. Піднесення її на такий рівень, щоб Україна стала передовою країною в світі...'.



В.О. Сухомлинський справжню громадянськість бачив у моральній відповідальності за все, що робиться на рідній землі: не-примиреність до недоліків, гаряче прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Вітчизни.

Важливе місце в змісті громадянського виховання посідає формуваннякультури міжетнічних відносин, яка «проявляється в повазі інтересів, прав, самобутності великих і малих народів, готовності й умінні йти на компроміси з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі»', розвиток планетарної свідомості, яка включає почуття єдності й унікальності життя на Землі, що вимагає мирного співіснування всіх народів, країн. Одним із компонентів громадянського виховання школярів є оволодіння ними правовою і політичною культурою.

Оволодінняправовою культурою сприяє розвитку правосвідомості особистості, тобто усвідомленню своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до закону, державної влади.

Політична культура — одна із сфер духовного життя людини, що характеризує її досягнення в засвоєнні політичних знань, умінь, норм та традицій політичної діяльності, які дозволяють учневі регулювати свої політичні дії, поведінку.

Сформованість політичної культури членів суспільства сприяє: стабілізації на конституційних засадах внутрішнього становища в суспільстві; розробці певного політичного курсу розвитку правового демократичного суспільства у вільному політичному діалозі; вихованню ціннісного відношення до загальнолюдських глобальних проблем світу, соціальних груп, окремих особистостей, їх діяльності; становленню громадської думки, позитивних стійких мотивів діяльності і вчинків суб'єктів; виявленню високих морально-політичних якостей особистості: чесності, справедливості, відвертості, принциповості, толерантності тощо.

Основними завданнями формування політичної культури школярів є:

— виховання в учнів інтересу до політики, дополітичних знань,політичної літератури, історичних документів;

— виховання потреби в політичній самоосвіті (оволодівати політичними знаннями, вміннями, розширяти політичний кругозір);

— формування вмінь аналізувати і оцінювати суспільно-політичні події, які відбуваються в країні, світі;

— сприяння засвоєнню учнями політичних норм, цінностей, традицій своєї країни;

— виховання потреби у молоді брати участь у суспільно-політичній діяльності на засадах демократизму, вагомості, терпимості до інакомислення, поваги до законно створених державних інститутів;

— виховання єдності мотивів, знань, переконань, слова і діла як основи політичної культури.

Виховання громадянськості як інтегративної риси особистості включає також її дбайливе ставлення до природи, моральність, культуру поведінки, потребу в праці та ін.

Щоб забезпечити громадянську освіченість школярів, необхідно визначити сукупність ціннісних орієнтацій, які формують ставлення людини до оточуючого її світу, що вимагає оволодіння школярами певнимизнаннями, а саме:

— культурологічними, ядром яких є уявлення про суть громадянського суспільства, систему соціального забезпечення й соціального захисту, соціальної поведінки про культурні надбання своєї нації та нації інших народів, історію, традиції країни та ін.;

— аксіологічними (про громадянські, демократичні, загальнолюдські й національні цінності);

— правовими — знання щодо Конституції як основного закону, основ конституційного ладу, порядку формування, діяльності та взаємодії державних органів і органів місцевого самоврядування, знань прав людини, механізмів їх захисту, обов'язків і відповідальності та ін.;

— політичними, що передбачає знання певних теорій, законів суспільного розвитку, державних органів, традицій, політичного життя, державної символіки своєї країни, її історичного походження, політичних прав та свобод людини, поточної політики тощо;

— економічними знаннями щодо економіки своєї держави та інших держав, суті ринкових відносин тощо;

— соціально-психологічними знаннями щодо суті владно-підвладних відносин, мотивації соціальних дій, інформаційного впливу на свідомість виборців, способів розв'язання конфліктних ситуацій, форм комунікативної взаємодії.

Знання сприяють розвитку громадянського мислення, яке неможливе без оволодінняуміннями:

— критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати;

— приймати виважені рішення з урахуванням юридичних норм;

— послідовно відстоювати свої права;

— давати аналіз причин політичних або соціально-політичних явищ, провищати дії їх учасників;

— аргументовано, логічно вести політичну дискусію, виявляти терпимість до іншої позиції;

— розробляти стратегію розв'язання проблемної ситуації, оцінювати свої ідеї з позиції іншого;

—- володіти культурою міжгрупових і міжособистих відносин.

Виховання громадянськості передбачає також створення умов для конкретних вчинків, дії учнів, їхсуспільно-політичної діяльності.Мотивами цих вчинків, дій можуть бути інтерес до політики, до суспільної праці, бажання самоутвердитися в цій галузі тощо.

Вивченнямотивів участі школярів у суспільній діяльності свідчить, що школярів спонукає до діяльності можливість розширювати свої пізнання життя, збагачувати досвід, здійснювати самоосвіту, встановлювати контакти з однокласниками, стверджувати себе серед однолітків та ін. Причиною байдужого ставлення до суспільно-політичної діяльності є: нав'язування справ з боку старших, нецікаві заходи, невпевненість у собі, незібраність, невимогливість класного колективу, незадоволеність життям та ін.

Тому завдання вихователя — стимулювати суспільно-політичну діяльність школярів, яка сприяє всебічному розвитку особистості.

Ще М.Г. Чернишевський зауважував, що участь людини в суспільно-політичному житті є однією з необхідних умов її розвитку, формування її духовного складу, бо це найкраща школа для розвитку в людини істинно людської гідності.

Чернишевський писав, що з двох людей, однаково обдарованих природою, той буде мати більш широкий погляд на життя, хто звик до активної участі в суспільному житті. Коли ж думки людини зосереджені виключно на дрібних піклуваннях про дрібні справи, то збіднюється розум і серце людини. Така людина мимоволі перетворюється в обивателя. Краще не розвиватися людині, ніж розвиватися без впливу думки про суспільні справи, без впливу почуттів, які спонукаються участю в них. «Коли з кола моїх спостережень, із сфери дій, в якій я обертаюся, виключені ідеї та спонукання, що мають предметом спільну користь, тобто виключені громадянські мотиви, що мені залишається? У чому лишається мені брати участь? Залишається морочлива метушня окремих людей з особистими вузькими клопотами про свою кишеню, про своє черевце або про свої забави».

У демократичному суспільстві школярі можуть самі визначити свою участь у суспільних дитячих та юнацьких організаціях, свої позиції з основних політичних програм, способи підтримки, що потребує від них компетентності, активності, ініціативності, товариськості, настійливості. Г.А. Амінев, А. О. Копаньова включають як елемент політичної культури політичнийсамоконтроль, що припускає співвідношення, аналіз особистістю відповідності особистого стилю життя, власних політичних орієнтацій та цінностей з політичними ідеалами та цінностями суспільства, щоб уникнути критиканства, політичного лицемірства.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.