Тема: ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ШКОЛЯРІВ

1. Сутність світогляду особистості. Йогоструктура.

3. Показники визначення сформованості світогляду.

У переліку навчальних предметів, які вивчаються в школі, немає такого, який розглядав би безпосередньо основи формування світогляду.

— Чи є підстави вважати, що розв'язання питання формування світогляду є необхідним для оволодіння школярами основами наук, культури?

— Як вирішується питання в практиці школи?

Світогляд являє собою узагальнену систему поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного та соціального середовища, самої себе. Світогляд визначає загальну спрямованість особистості, її прагнення, стійкість характеру, а також відбивається на всьому складі людини, на її поведінці, діях, звичках, нахилах. «Своєрідність світогляду як форми суспільної свідомості людини полягає в тому, що засвоєний нею і відображений в її життєвих інтересах, він виступає засобом визначення власної позиції людини стосовно всіх життєво важливих явищ і подій»'.

У Державній національній програмі «Освіта» визначено: «Національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, звичаїв; інших соціальне значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Структура світогляду включає такі елементи: знання, погляди, переконання, вчинки, дії людини.

Знання як елемент світогляду являє собою систему наукових істин, які набуті в результаті вивчення індивідом накопиченого людством соціального досвіду. Погляди відображають певні оціночні судження, точку зору людини на сутність природи, суспільства, людського пізнання. Вони спираються на відповідні уявлення та думки, які виникають на основі певних знань.

Погляди можуть носити вузький характер і широкий, бути глибокими і поверховими, науковими і ненауковими.

Переконання — це міцні погляди, які основаніна визнанні їх правильності, незаперечності, тобто переконання відображають впевненість особистості у правильності своїх поглядів та ідеалів, готовність їх відстоювати та здійснювати в практиці. Значення переконань велике. Людина, що не має особистих переконань, часто не знає, як їй діяти в тому чи іншому випадку, губиться, коли зустрічається з новими фактами, ситуаціями, швидко підпадає під сторонній вплив, частіше пристосовується до обставин, які склалися, готових думок. Переконання роблять людину сильною внутрішньо, послідовною у діях та поведінці.

Таким чином, переконаність виникає на основі взаємодії мотивів, знань, емоційно-моральних переживань і виступає передумовою вчинків, дій людини.

Вчинки, дії як елемент структури світогляду припускають уміння людини використовувати знання, реалізувати переконання в конкретних життєвих ситуаціях, виражаючи особисту позицію, ставлення до людини, праці, науки, прекрасного, держави, політики, релігії, фізичного здоров'я.

Таким чином, «світогляд покликаний давати відповіді на питання: що таке навколишній світ, від чого залежить його розвиток, підкоряється він якимось закономірностям, чи в ньому панує хаос; де межа між реальним і ірреальним; що таке дух, свідомість, чим вони визначаються; чи можна пізнати світ, що відрізняє істину від помилок; чи існує прогрес в історії розвитку суспільства, що є визначальним для його розвитку (воля окремих осіб, Бога, думки людей, матеріальні умови життя тощо); ради чого варто жити і як треба жити...».

Шляхи формування світогляду школярів визначаються його структурою:

1. Оволодіння науковими знаннями. Наукові знання є фундаментом світогляду особистості. Оволодіння ними може здійснюватися через засвоєння учнями змісту основ наук, які вивчаються у школі. Вже у 4—9 класах в учнів формується потреба охороняти природу, оточуюче середовище, вони осмислюють взаємодії природи і суспільства. В VII—VIII класах школярі знайомляться з деякими питаннями теорії пізнання, основними законами і формами руху матерії, із закономірностями прогресивного розвитку суспільства.

У IX—XI класах — засвоюють основні положення економічного розвитку держави, аналізують події внутрішньої і зовнішньої політики країни, оцінюють моральні дії інших людей, усвідомлюють своє місце в світі, ставлення до життя, релігії тощо.

Вивчення основ наук вимагає: а) виділення провідних світоглядних ідей, понять; б) забезпечення високого теоретичного рівня навчальних предметів (глибину розкриття фактів, явищ, вияснення причин), наукову доведеність, логічну непротирічливість теоретичних висновків, їх переконливість та ін.; в) здійснення міжпредметних зв'язків. Кожен навчальний предмет виявляє закономірності в певній галузі оточуючого світу. Але оскільки явища існують не ізольовано, а знаходяться в єдності і взаємному зв'язку, то і в змісті навчальних предметів повинні бути забезпечені тісні міжпредметні зв'язки (поняття про будову речовини в процесі вивчення фізики і хімії, про роль особистості, народу в історії при вивченні історії і літератури); г) щоб особа вчителя, вихователя позитивно впливала на учня своїми знаннями, переконливістю, ставленням до змісту навчального матеріалу.

Таким чином, наукові знання стають складовою світогляду лише тоді, коли: 1) піддаються філософському осмисленню; 2) відповідають інтересам особистості: оцінюються нею з точки зору реалізації її інтересів; 3) підтверджуються життєвим досвідом; 4) перетворюються в систему внутрішніх переконань і принципів особистого життя.

2. Ефективність формування переконань школярів багато в чому визначається методами навчання. М.М. Скаткін зазначає: «Уявлення, поняття, закони неможливо механічно вкласти в голови учнів. Сформувати їх повинен обов'язково сам учень під керівництвом із допомогою учителя. Утворення уявлень, понять, усвідомлення законів — активний процес мислення і діяльності учня»².

Отже, організація процесу навчання повинна: а) передбачати залучення школярів у самостійну пізнавальну діяльність, щоб вони побачили, усвідомили і зрозуміли причинно-наслідкові зв'язки, могли науково оцінити ті чи інші факти і явища дійсності;

б) пробуджувати емоційне ставлення учнів до матеріалу, який вивчають, вчити відстоювати свої позиції через систему аргументів.

3. Залучення учнів до позакласної і позашкільної роботи (гуртки технічної творчості, сільськогосподарського дослідництва, історії, краєзнавства і ін.), проведення диспутів, конференцій.

Процес формування світогляду дуже протирічливий. Нові погляди учня стикаються з його попередніми уявленнями. У свідомості учнів виникають протиріччя між ідеалом і дійсним станом справ. Тому не тільки процес навчання, а і вся система позанавчальної роботи повинна допомагати школярам розуміти світ і себе в ньому, формувати переконання, давати можливість самореалізації особистості.

4. Організація досвіду поведінки, створення ситуацій, які вимагають виявлення позицій, переконань особистості, вибору в кожному конкретному випадку оптимального варіанта практичних дій з урахуванням конкретних обставин і умов.

5. Спонукати школярів до самоосвіти і самовиховання, що пов'язано з емоційно-вольовою сферою діяльності людини.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: