Вплив сім'ї на розвиток дитини

Процес формування і розвиток особистості починається з моменту народження дитини. Тому особливо велике значення сім'ї, яка є одночасно і середовищем для дитини, і першим вихователем, і виконує функції відтворення населення, передачі духовного багатства, культурних традицій народу, сім'ї. Сім'я багато в чому передбачає те, якою стане людина в майбутньому. Саме сім'я закладає фундамент розвитку нахилів, здібностей дитини, формування її моральних якостей, здоров'я і т. ін. Саме через сім'ю дитина опосереднює норми людських стосунків, засвоює моральні відносини.

Отже, сім'я виконує функцію соціалізації дитини, яка відбувається як у результаті об'єктивного впливу того середовища, в якому вона живе (характер і умови життя сім'ї, професійної діяльності батьків, кола їхніх інтересів; відношення між членами сім'ї, сім'ї і школи та ін.), так і виховання, яке здійснює сім'я.

За даними багатьох дослідників, виховний вплив різних факторів на розвиток особистості розподіляється в такій послідовності: сім'я, школа, засоби масової інформації; суспільні організації, трудові колективи, товариші, друзі; література та мистецтво.

Є всі підстави говорити про прямий взаємозв'язок сім'ї і особистісних якостей дитини. Згідно з даними дослідників проблеми, атмосфера в сім'ї складається з двох типів факторів: перший — ставлення батьків до дітей, їх особистісних якостей, стосунків між собою та ін. Другий тип — матеріальне положення сім'ї, житлові умови, структура сім'ї. Звичайно, фактори другого типу не є вирішальними², але вони теж впливають на формування особистості дитини.

Так, шкільна успішність дітей, за даними соціологів, багато в чому визначається освітою батьків (доля учнів з високою успішністю втричі більша в сім'ях батьків, які мають вищу освіту). При цьому вплив освітнього рівня батьків сильніше виявляється на успішності хлопців, ніж дівчат). Важливе місце відіграє і конкретний вид праці батьків. Якщо, наприклад, батько і мати є працівниками розумової праці з вищою освітою, то краще вчаться діти батьків, зайнятих у закладах науки, культури, освіти, охорони здоров'я, і слабкіше — батьків, зайнятих у промисловості, на транспорті, в управлінні, сфері обслуговування.

Вища успішність і в сім'ях, де виховується дитина батьком і матір'ю. Такі наслідки пов'язані перш за все з кращою організацією побуту, уважнішим і мудрішим ставленням до виховання дітей.

Цікаві в цьому плані дослідження, представлені К.Н. Волковим.

Вченими було проведено експеримент. Групу 6—7-річних дошкільнят разом із матерями запросили для співбесіди, їх залишили на півгодини в експериментальній кімнаті, яка заповнена різними цікавими речами: машинами, книгами, картинами. Експериментатор вийшов з кімнати, заявивши, що йому потрібно дещо підготувати для бесіди з дітьми і що діти і батьки можуть поводити себе вільно. Після цього за батьками і дітьми непомітно для них проводилось спостереження.

Батьки тримали себе по-різному. Одні починали разом з дитиною роздивлятись книжки, прилади, незнайомі предмети, обговорювали ці предмети, визначали їх призначення, якості. Інші лише роздивлялися все, що було в кімнаті. Треті півгодини сиділи і чекали — і більше нічого.

Наступна перевірка показала, що пізнавальна активність дітей майже повністю відповідала поведінці їх батьків. Діти цікавих були також цікавими.

Вчені на основі досліджень називають такі фактори, які впливають на навчальну діяльність дітей:

Сімейні неприємності викликають у дитини невпевненість,. сором'язливість, почуття неповноцінності, що відбивається наїїуспішності і поведінці в школі. Позитивне середовище позитивно і слушно впливає на дитину: вона активна, ініціативна, вчиться з інтересом, дружелюбна, готова допомагати іншим, з радістю виконує бажання батьків і вихователів.

Істотний вплив спричиняє сім'я і на вибір професії. Так, за даними соціологів, серед дітей робітників службовців-нефахівців 57 % зайняті фізичною працею, — а в групі, де батьки є фахівцями вищої кваліфікації, 26 % молоді є робітниками. Сім'я впливає і на вибір сфери діяльності. Якщо усі члени сім'ї зайняті у машинобудівництві, то 50 % молоді працює теж там.

Звичайно, не освіта, професія самі по собі впливають на виховання, а духовні цінності сім'ї, ідеали, прагнення. Вони і визначають потреби дітей.

При багатоманітності сімей умовно їх можна поділити на кілька груп, які по-різному впливають на розвиток і формування дитини:

1. Сім'ї, в яких дружні стосунки між батьками і дітьми. Батьки знають, чим цікавляться їх діти, що їх турбує. Поважають їх переживання, намагаються тактовно допомагати. Це найбільш сприятлива сім'я для дитини. Діти в таких сім'ях, як правило, ініціативні, незалежні, дружелюбні.

2. Сім'ї, в яких доброзичливі стосунки. Батьки впливають на інтереси, потреби дітей, але існує певна дистанція між ними. Діти здебільшого, ввічливі, дружелюбні, але дещо сковані у поведінці, менше незалежні.

3. Батьки багато уваги приділяють матеріальному благополуччю дітей, результатам успішності. Головна мета виховання — дитина повинна вступити до вищого навчального закладу і вдягатись не гірше за інших. Духовний світ дітей у таких сім'ях схований від батьків.

4. Сім'ї, в яких мають місце непедагогічні дії батьків: неповага до дитини, стеження, недовіра, тілесні покарання. Діти в таких сім'ях частіше недружелюбно ставляться до батьків, важко спілкуються з ровесниками.

5. Неупорядковані сім'ї, в яких батьки конфліктують, часто бувають п'янки, погрози один одному та дітям, проявляється жорстокість. Вплив таких сімей негативний. У ЗО % випадків це веде до антисуспільних вчинків.

У цих сім'ях різний стиль стосунків між батьками і їх дітьми: авторитарний, ліберальний, демократичний.

Авторитарний стиль характеризується суворістю по відношенню до дітей, погрозливим тоном, вимогою безвідмовного підпорядкування. Це викликає у дітей віддалення від батьків, почуття страху, незахищеності. Тому авторитарний стиль веде до внутрішнього опору дитини, яка на примушення і загрози відповідає лицемірством, брехнею, грубістю. Але навіть «якщо опір зломлено, — пише психолог А. В. Петровський, — перемога виявляється пірровою перемогою. Разом зі зломленою упертістю виявляються зломленими, розтоптаними цінні якості особистості: самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і свої можливості». Батьківські вимоги в цьому випадку викликають або протест і агресивність, або звичну апатію і пасивність.

За ліберального стилю панує терпимість, всепрощення батьків, демонстрація любові до дітей. Цей надлишок любові з часом починає дратувати дітей і веде до формування егоїзму, недисциплінованості, безвідповідальності.

Найкращі стосунки у дітей з батьками складаються за демократичного стиля відносин. Батьки, гнучко мотивуючи свої дії і вимоги, твердо досягають позитивних вчинків дітей, у дитини цінують не лише слухняність, а й незалежність, почуття власної гідності, ініціативу; прислухаються до думки дітей, аналізують їх аргументацію.

Стиль стосунків у сім'ї впливає не тільки на формування тих чи інших якостей дитини, але і на її місце в колективі. Так, серед лідерів 86 % школярів із сімей з демократичним і лише 8,4 % — із сімей із авторитарним;} стилем стосунків.

За спостереженнями американського вченого Урі Бронфенбреннера, на дитину істотний вплив має і такий факт, як першість у сім'ї. «У сім'ях, де:.панує мати, діти малоініціативні, чекають вказівок і рішень інших. Слід зазначити, що асиметрична структура сім'ї впливає над хлопчиків і дівчаток по-різному. У дитини формується самостійність і почуття відповідальності у тому випадку, якщо у сім'ї керує хтось із батьків тієї ж статі, що і дитина. Хлопчики більш відповідальні, якщо за дисципліною в сім'ї слідкує батько, дівчата більш активні, якщо авторитет матері сильніший.

Подальші дослідження показали, що найбільш самостійні діти обох статей виходять не з патріархальних або матріархальних сімей і не із сімей, дебатько і мати рівноправні, частіше такі діти ростуть у сім'ях, де батьки активно беруть участь у вихованні дитини, але ведуть себе по-різному, тобто один бере на себе підтримуючу функцію, інший — дисциплінарну».

Отже, вплив сім'ї на розвиток дитини в тому, що вона формує сприйняття дітьми людей оточуючої дійсності, самих себе, досвід сімейного життя. Саме в сім'ї закладаються основи моральної, естетичної, політичної культури, визначається фізичний розвиток дитини, ставлення до праці, відбувається професійне самовизначення.

Значне місце у формуванні духовності дитини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі. Зміст її сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь.

Загальна мета виховання — формування всебічно розвиненої особистості — визначає зміст виховання і в сім'ї. Це перш за все турбота батьків про здоров'я дитини.

Фізичне виховання включає правильну організацію режиму дитячого життя, заняття -спортом, загартування організму тощо.

Сім'я забезпечує розумове виховання, що передбачає турботу батьків про збагачення дітей знаннями, формування потреби їх набувати. Тому важливо в сім'ї:

— розвивати пізнавальні інтереси, пізнавальну активність дітей, позитивне ставлення до навчання: формувати допитливість, уміння спостерігати і запитувати;

— пробуджувати інтерес до читання, переказу художніх творів, вивчення віршів, пісень, загадок, таке інше;

— знайомити дитину з тим, що стоїть за сторінками підручника;

— розвивати мислення, пам'ять, мовлення, увагу;

— виховування навички навчальної праці (треба навчати розподіляти час, вчитися організованості, посидючості, вміння долати труднощі, без чого немає і не може бути навчальної праці);

— виховування ретельності, тобто прагнення виконувати свою працю старанно, досягати кращих результатів, виявляти настирливість.

Цікаві матеріали з цих питань можна знайти у працях Ш.О. Амонашвілі «Созидая человека» та Б.П. Нікітіна «Развивающие игры», в посібнику М.Г. Стельмаховича «Українська родинна педагогіка». Наведемо, як приклад, спогади Ш.О. Амонашвілі.

У його сина Паата, який навчався у другому класі, день народження. В обов'язки Паата входило відкривати поштовий ящик і брати звідти листи, газети. В цей день увагу хлопчика привернув незвичайний розмальований конверт, на якому крупними літерами було написано: «Паату. Секретно! Секретно! Секретно! Карлсон з даху». Напередодні батьки протягом 2—3 тижнів читали Паату книжку про Карлсона. У листі було написано: «Я, Карлсон, хочу дружити з тобою. Як тільки знайду можливість, прилечу до тебе. Я ж найзанятіша людина в світі. Вчора вирішив поступити в перший клас... Я ж найталановитіший, найрозумніший у світі. Якщо є бажання перевірити, пришли найскладніші задачі, я їх одразу вирішу і пришлю. Напиши, яку читаєш казку. Листа поклади в такийжебарвистий конверт, як мій. Зверху напиши адресу «На дах. Карлсону. Секретно!».

Листи Карлсона, звичайно, писав батько Паата. Завдання, які вимагали певних розумових дій, сприяли розвитку допитливості, творчості, відповідальності. Ось приклади таких завдань від Карлсона: «Я придумав найскладніший ребус у світі. Розгадай його. Термін 2 дні. А ти можеш придумати ще складніший ребус для мене?».

«Я дуже зайнятий. Виріши цю задачу за мене і вишли завтра зранку».

«Я не знаю значення слів, що підкреслено червоним фломастером. Знайти їх пояснення в словнику. (Додається вирізка з газети)».

«Останнім часом мені щось не спиться ночами. Напиши мені казку...»

«Раджу тобі прочитати за два тижні "Вінні Пух і все, все, все». Хто закінчить першим, хай напише листа із своїми враженнями одразу ж».

«У твоєму творі я знайшов25 орфографічних помилок (Далі дає правильно написані 25 слів)».

«Мені подобається твій прийом розв'язання складних прикладів. Він запобігає моїх помилок. Навчи ще таким прийомам».

«Дякую за квитки в цирк. Було дуже цікаво. (І далі йде розповідь про свої враження)».

«Ось тобі матеріал для твоєї доповіді про бджіл. Яке в них дивовижне життя! Все це я виписав із дитячої енциклопедії».

Основи моральної культури дитина засвоює у сім'ї, спостерігаючи за стосунками між членами сім'ї. Дуже важливо виховувати в сім'ї культуру поведінки, що вимагає засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, норм взаємин між людьми, для чого потрібно прищеплення навичок поведінки: турбуватися про членів сім'ї, розуміти їх стан, уміти зберігати свій час та час інших; поважно ставитися до оточуючих людей, виявляти доброту, чесність, сердечність, скромність, сміливість тощо. Одне з центральних питань морального виховання — формування розумних потреб у дітей, бо внутрішні регулятори — совість, обов'язок, гідність — у окремих дітей розвинені недостатньо, що знаходить відбиття в посиленні споживацьких спрямувань. Зайва батьківська турбота, звільнення дітей від постійних обов'язків у сім'ї, відмова від надання допомоги дорослим і малим — все це є основою для формування утриманства, моральної глухоти, егоїзму. «Перш ніж говорити про благо задоволення потреб, треба вирішити, які потреби складають благо», — зазначав Л.М. Толстой.

Формування моральності людини нерозривне з організацією праці в сім'ї. Л.М. Толстой виходив з того, що нічого так не спотворює людину морально, духовно, як недіяльне, паразитичне існування, життя за «чужий рахунок».

Щоб виховати у дитини повагу до праці, людей праці, звичку працювати, необхідні: спільна з батьками праця, постійні доручення, які мають важливе значення для членів сім'ї (купівля молока, хліба, прибирання). Але трудові завдання повинні бути посильні для дітей і за ступенем складності, і за їх тривалістю. Дитина повинна знати корисність роботи, яку виконує. Організація праці повинна сприяти розвитку творчої ініціативи, інтересів дитини.

Життя вимагає і економічного виховання в сім'ї. Основи його закладені в працях А.С. Макаренка (Див.: Лекции о воспитании детей. Лекция «Семейное хозяйство»).

Естетичне виховання у сім'ї сприяє формуванню у дітей здібностей повноцінно сприймати, глибоко відчувати і розуміти прекрасне в природі, вчинках людей, у побуті, мистецтві, що можна здійснити в процесі читання літератури, відвідування театрів, музеїв, організації знайомства з мистецтвом, розвитку творчості у дітей. Сутність зазначених питань А.С. Макаренко розкриває в своїх творах (А.С. Макаренко «Лекции о воспитании детей» «Лекция — «Воспитание культурних навыков»). Усі вказані сторони виховання забезпечують всебічний розвиток особистості.

Під методом родинного виховання М.Г. Стельмахович розуміє «способи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей, на формування в них благородних якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом». До засобів виховання М.Г. Стельмахович відносить: слово, фольклор, авторитет батьків, працю, навчання, навколишню природу, домашній побут, національні звичаї і традиції, громадську думку, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, пресу, радіо, телебачення, режим дня, літературу та мистецтво, книги, театри, музеї та виставки, ігри та іграшки, мітинги, демонстрації, фізкультуру, спорт, свята, обряди, символи, атрибути, реліквії тощо.

На відміну від методики шкільної виховної роботи засоби впливу в сім'ї мають свою специфіку:

— вплив на дитину індивідуальний, враховує конкретні вчинки і дії дитини;

— вибір методів виховання залежить від індивідуальності батьків, їх педагогічної підготовки, характеру, уявлень про життєві цінності загальної духовної культури, стилю відносин у сім'ї тощо.

Тому переконання в одних батьків — навіювання, система доказів, прикладів, прагнення досягти розуміння вимог, їх виконання, у інших — загроза, крик;

— використання різних методів виховання пов'язані з тією метою, яку ставлять батьки.

Коли в сім'ї стосунки з дітьми близькі, теплі, доброзичливі, основні засоби — увага, заохочення. Якщо панують холодні, далекі, навіть ворожі стосунки, засоби виховання — суворість і покарання. Одні хочуть виховувати слухняність, тому їх дії спрямовані на те, щоб дитина менше міркувала, а лише виконувала вимоги дорослих. Інші вчать своїх дітей думати самостійно, виявляти ініціативу.

Батьки у своїй практиці використовують в основному прийняті в педагогіці загальні методи виховання: переконання (пояснення, навіювання, порада), особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби з тими, хто провинився, тілесні покарання), створення виховуючих ситуацій, привчання, спільна діяльність.

При використанні цих методів батьки суб'єктивно визначають їх ефективність. Так, багато хто із батьків частіше за все звертається до переконань, бесід, навіювання, повчання і явно недооцінюють роль спільної роботи, привчання до моральних вчинків і використання виховних вправ. Основними методами називають саме заохочення і покарання. При цьому переважають покарання над заохоченнями, що часом призводить до загальмування дитини, викликає опір дорослим, формування заниженої самооцінки, а це дуже небезпечно для розвитку дитини. Заохочення активізує внутрішні сили дитини, допомагає розвиткові їх здібностей.

Покарання ж «застосовується в сім'ї у тих випадках, коли дитина свідомо не підкоряється справедливим вимогам, порушує загальноприйняті норми та правила поведінки, нехтує обов'язками в сім'ї», — зазначає М.Г. Стельмахович.

Найефективнішим методом покарання М.Г. Стельмахович вважає «моральне осудження, що викликає почуття сорому та розкаяння, бажання виправитися...» Доцільним є покарання «за логікою природних наслідків»: «насмітив — прибери», «образив — попроси пробачення», «припустився помилки — негайно виправляй її».

Називаючи особистий приклад як метод виховання, батьки не пов'язують його з привчанням, конкретною спільною діяльністю батьків та дітей. Особистий приклад дітей може виявитись ефективним тільки в сполученні з привчанням, іншими методами і прийомами.

Метод переконання часто зводиться до моралізації, що не люблять діти і тому не сприймають позиції батьків.

Все це дає підстави для того, щоб назвати вимоги до використання методів виховання в сім'ї:

— чітке визначення мети виховання, завдань виховного впливу;

— врахування батьками ситуації, в якій здійснює ті чи інші дії дитина, знання її емоційного стану, індивідуальних особливостей (самостійність, темперамент, реакція на окремі методи тощо) для визначення методів виховання.

«Не слід карати в пориві злості. Покарання мусить бути справедливим, а міра його має відповідати рівню припущеного вихованцем порушення. І вже зовсім не допустимі жорстокість і садизм, такі покарання, що розхитують здоров'я чи принижують людську гідність (рукоприкладство, залякування, погрози, лайка, нескінченні моралізування, позбавлення дитини їжі, теплого одягу, взуття, притулку), злісне відчуження тощо».

Дотримання вимог до методів визначається позицією батьків. У журналі «Советская педагогика» Т.П. Деусова і О.Д. Кавашкіна подали цікавий матеріал, накопичений німецькими вченими. Матерям було запропоновано висловити думку з приводу різних виховних ситуацій: дитина сидить за столом з брудними руками;

ранком не хоче вставати, її кілька разів треба будити; не дає молодшому свого велосипеда; пішла без дозволу з уроку; отримала погану оцінку, отримала хорошу оцінку тощо.

У цих ситуаціях матері добре встигаючих школярів у 4 рази більше, ніж матері слабких учнів, вважають правильним використання таких прийомів, як: допомога, прохання, бесіда, приклад. Методи покарання: зневага, відкрите засудження, залишення без їжі, ізоляція, тілесні покарання — визнають правильними лише 10% цих матерів. Матері слабких учнів (більше 60%) вважають необхідним використовувати суворі заходи. Якщо при поганій оцінці 80 % матерів сильних учнів вважали правильним надавати дитині допомогу, то тільки 4,6 % матерів слабких учнів визнали це за необхідність. У той же час 41 % матерів слабких учнів не вважають за необхідне хвалити їх з приводу хорошої оцінки. Серед матерів добре встигаючих учнів не визнають похвалу важливим методом тільки 6,8 %.

Є багато досліджень, які доводять, що дитина, яка позбавлена батьківської уваги, губить самоповагу, дружні стосунки з іншими людьми, виявляє недоброзичливість до однолітків.

Отже, гуманне ставлення до дитини виховується добротою і повинно стати головною педагогічною позицією батьків.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: