Дитячі громадські організації

Особливо велике значення для розвитку школярів мають дитячі громадські організації, історію яких розкривають автори збірника «Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія та генезис». Розкриємо головні думки авторів цієї праці.

Історія дитячого руху на терені України починається з 1905 року, коли офіційною владою була знята заборона на громадську діяльність. У 1908 році створюється перша дитяча організація — Організація російських юних розвідників (ОРЮР). Її засновником був Олег Пантюхов.

У подальшому створюються загони скаутів, в т. ч. і у Східній Україні. Перший загін дівчаток-скаутів було організовано в 1915 році в Києві. Його чисельність складала 130 чоловік. Головними центрами скаутського руху були Київ і Одеса.

На терені Західної Україні у 1911 році виникають скаутські організації пластунів. У свій час у запорізьких юнаків «пластунами» були молоді козаки-розвідники. Організаторами Пласту стали Петро франко (син І.Я. Франка) та Олександр Тисовський.

Молоді скаути брали участь у першій світовій війні. Нерідко в бойових частинах вони виконували функції розвідників, працювали в госпіталях.

У той же час існували, але не отримали широкого розповсюдження у Східній Україні національно-релігійні дитячі групи (єврейські, грецькі, польські та ін.).

У перші десятиліття XX століття виникало ряд нових дитячих організацій (українські скаути, російські скаути з монархічним ухилом, російські скаути-республіканці та ін.). Діяли робітничі спілки молоді, які в 1918 році об'єднуються в комсомол. Значну частину комсомолу склали 14—16-річні члени спілки.

Особливий інтерес представляють 20-і роки: період «українізації», пошуку нової моделі дитячого руху, період створення «паралельної» дитячо-юнацької організації.

Для цього періоду було характерне масове залучення дітей, особливо старшого (підліткового) віку. Крім того, функціонували ряд не політизованих організацій, які разом з тим переслідувалися різними військово-політичними силами. Наприклад, на своєму 2-у з'їзді всеросійський комсомол постановив розпустити всі скаутські організації як «імперіалістичні», а Червона Армія та ВЧК реалізували це. рішення. Водночас більша частина російських скаутів, їх організацій безпосередньо співробітничали з «білим» рухом.

Відразу після закінчення громадянської війни продовжують існувати дитячі організації, які доброзичливо або нейтрально ставилися до більшовиків. Цілком природно, що у ряді міст виникли «юні комуністи» («юки»). Так, в Одесі у 1920 році частина скаутів приймає комуністичні символи і, відповідно, змінює назву своєї організації, у 1921—1922 роках оформлюється організація юних спартаківців, чисельність яких в Україні на січень 1924 року становила 50 тисяч чоловік.

У 20-і роки діяла Всеросійська спілка християнської молоді, яка мала свої дитячі осередки. З 1922 року організація знаходилась, у підпіллі.

На думку історика М. Кропівіна, у середині 20-х років молодіжні сектантські організації протестантського віросповідання нараховували більше ста тисяч членів, а чисельність усіх сектантських дитячих і юнацьких організацій досягла в той час 1,5—1,7 мільйона чоловік. В індустріальних центрах України до середини 20-х років діяли малочисельні організації Російської спілки робітничої молоді. У цей час існували «Дитячий Інтернаціонал» (Київ), «Ради дитячих депутатів» (Катеринослав), «Дитячі посівкоми» (Поділля). У 1920 році існували «Дитячі трудові армії». Як бачимо, дитячий рух віддзеркалював реалії «дорослого» життя. Власне, це відбувається і зараз.

Однак у тоталітарній державі дитячий рух все більше ставав одноманітним, хоча і були винятки. Так, будівництво піонерської організації в Україні йшло іншим шляхом, ніжу Росії. Завідуючий агітпропом ЦК КП(б) О.Я. Шумський відстоював існуючу в Україні систему створення піонерських організацій при партійних комітетах. Він спирався на досвід Донбасу, де за таких умов були досягнуті певні результати: кількість піонерів значно зросла, організація зміцніла, виріс її авторитет серед населення. О. Шумський виходив із правильних у цілому установок, що дитячий рух не може включати в себе лише самих дітей і юнаків. Дитячий рух, на його думку, так чи інакше повинен був включати і дорослих (навіть якщо в деяких випадках це «включення» було б непомітним).

Утвердження тоталітарного режиму наприкінці 20-х років, повна монополізація ідеологічного, культурного і політичного суспільного життя, пов'язані з культом Сталіна, — все це призвело до принципових змін у дитячому русі. Піонерський рух перетворився в придаток комсомолу: комсомол — у «короткий поводок» партії; партія — у механізм, який забезпечував владу Політбюро. Дитячий рух був позбавлений характеру дитячої самодіяльності, у ньому, з одного боку, розвивалися процеси «пошуку» ворога, «куркуля» і т. д. (до 1937—1938 років), з іншого — від дітей з 12 років вимагали вироблення трудоднів, і тому вони масово залишали школу. Наприкінці 30-х років стала характерною ознакою деградація піонерської організації, перетворення її в підручний механізм у боротьбі за шкільну успішність.

Саме в цей час здобуває бурхливого розвитку тимурівський рух як альтернатива піонерської організації.

Вже в цьому проявилося прагнення членів дитячого руху до самоорганізації малих неформальних груп. Ця самоорганізація оцінювалась у той час як негативне і недопустиме явище у суспільстві. У 1942 році ЦК ВЛКСМ визнав у тимурівців серйозні недоліки, бо вони мали схильність до стихійності. Як писала в 1942 році газета «Московский большевик»: «У Москві піонерські організації фактично підмінені тимурівськими командами». Комсомольські і піонерські органи поспішили прибрати їх до рук, загнати в піонерські формування, закріпити до школи, віддати у владу циркулярів і наукових рекомендацій.

Разом з тим, за незначним винятком, тимурівський рух виродився у формально-бюрократичну структуру. Одночасно він мав серйозний гуманістичний потенціал, який давав можливість і право на його існування у перспективі.

Таким чином, дитячий рух у період тоталітаризму намагався повністю підпорядкувати молоду людину певним соціальним структурам, зробити запрограмованою, а її життя — за законами «маршу сталевих батальйонів».

Після 1985 року розвивається цілий спектр напрямів у середині піонерського руху, а потім і за його межами, у т. ч. на регіональному рівні: у містах, районах, областях. У 1989 році відновлює свою діяльність організація пластунів. Групи підлітків починають діяти в ряді радикальних молодіжних організацій.

Зараз досить велику питому вагу в дитячому русі (за впливом і чисельністю) займає Спілка піонерських організацій України. Це наймасовіша дитяча організація.

Малочисельними, але впливовими залишаються тимурівці, «зелені», соціально-гуманістичні (товариства милосердя) організації, науково-технічні, історико-етнографічні групи дітей. Разом з цим є серйозні проблеми, перш за все пов'язані з «певним ідейним та організаторським вакуумом» у дитячому русі.

В умовах демократизації суспільства найбільш ефективний шлях оновлення роботи дитячих громадських організацій — це створення умов школярам для самостійного вибору типу дитячого об'єднання для участі в його діяльності. Діти повинні мати можливість не лише вибирати те чи інше об'єднання, а й переходити від одного до іншого.

Завдання вихователів — допомогти дітям знайомитися з цілями, змістом, формами роботи різних об'єднань.

Наприклад, можна дати відомості про Спілку піонерських організацій України.

У своїй діяльності Спілка піонерських організацій України керується Конституцією України, чинним законодавством та статусом СПОУ.

Завдання та діяльність Спілки спрямовані на:

— згуртування дітей, підлітків та дорослих з метою вироблення найрізноманітніших форм, методів, програм, спрямованихнавиконання добрих і корисних справ, розвиток різноманітних здібностей підростаючого покоління;

, — виховання у дітей віри в себе, любові до своєї родини, до Краю, в якому народився;

— утвердження, збереження та примноження традиційсвогонароду;

— виховання підростаючого покоління в дусі поваги до старших, піклування про молодших, своїх рідних, близьких, друзів;

— надання шефської допомоги інвалідам та престарілим;

— прагнення жити в мирі, дружбі з дітьми інших народів;

Спілка в своїй діяльності керується такими законами:

Спілка розвиває загальнолюдські цінності через реалізацію програми «Я—родина—Батьківщина».

Я — виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю творити добро, намагаючись розділяти радість і горе інших;

Я — пізнаю, бережу та примножую у всьому красу, розумію, що до істини веде безліч шляхів, відшукую в них свій;

Я — утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну справу, прагну стати сильним, витривалим та сміливим.

Я — шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі;

Я — поважаю старших, піклуюсь про молодших, живу турботами й радощами рідних, близьких і друзів;

Я — вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині свого народу, України;

Я — прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам'ятаючи:

У книжці «Веселкова республіка» наводяться приклади конкретних справ піонерів.

Так, орієнтований перелік спільних справ дітей і батьків за програмою «Я і моя родина» містить такі пропозиції: 1. «День сім'ї у загоні, дружині. 2. Клуб вихідного дня. 3. Туристські походи. 4. Проблемний «круглий стіл». 5. Родинні вогники «Приходьте в гості». 6. Конкурс на найбільше родовідне дерево. 7. Конкурс сімейних ансамблів. 8. Родинний клуб дотепників. 9. Сімейне «Поле чудес». 10. Виставка-конкурс «Світ захоплень моєї родини». 11. Свято родинних традицій тощо».

— здійснювати діагностику розвитку колективу, характеру внутрішньоколективних відносин;

— визначати соціальне значущі і привабливі для дітей цілі та перспективи розвитку колективу;

— педагогічне доцільно планувати і стимулювати діяльність колективу...;

—поєднувати педагогічне керівництво з розвитком ініціативи, самодіяльності й колективної творчості дітей;

— організовувати колективне самоврядування.., тактовно здійснюючи педагогічне керівництво дитячим самоврядуванням;

— застосовувати адекватні методи, прийоми та техніку управління груповим спілкуванням, сумісною діяльністю.

Успішність формування дитячого колективу багато в чому визначається позиціями вчительського колективу школи, окремими вчителями, головним недоліком яких є недостатність знань інтересів, запитів своїх вихованців, їхнього місця в колективі. Педагоги, як правило, переоцінюють становище в колективі тих учнів, які їм самим більше подобаються, менше всього проінформовані про неблагополучних дітей, про тих, кому в першу чергу потрібна допомога, участь, підтримка. За результатами дослідження Т.М. Мальковської, тільки 18 % старшокласників позитивно відповіли на запитання, чи існує психологічний контакт між вчителями і учнями. Одночасно 73 % вчителів цієї школи заявили, що психологічний контакт із старшокласниками у них існує. Пояснення розходження пов'язане з тим, що для вчителів контакт припускає нормальні стосунки у процесі вивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни. Для старшокласників -- це коло емоційних стосунків. Тому лише 1,2% вчителів впливають на вибір школярами друзів і характеру стосунків з ними, 7,7 % - на оцінку прочитаних книг, проглянутих кінофільмів, телепередач; 5,8 % -- на вибір професії. У переліку осіб, яких поважають школярі як особистість, вчитель зайняв останнє місце (9 %), приятелі — 73%, однокласники — 52%, керівники секцій, гуртків — 31 %, батьки — 27 %.

Коли соціологи досліджували причини соціальної поведінки школярів, вони встановили, що 40 % випадків невідвідування учнями школи класні керівники фіксували, але не знали причин. Про позитивні якості інформовані менше, аніж про негативні. Тільки в ЗО % випадків знали про прихильність дітей до технічної творчості, 15 % — про інтерес до спорту.

Ставлення педагогів до учнів визначається в основному трьома критеріями: успішністю, дисциплінованістю і зовнішніми даними школярів, що створює своєрідні ножиці із-за різних критеріїв оцінки окремого учня школярами і вчителями.

Так, у 1974 році в США вийшла монографія Дж, Брофі і Т. Туда «Отношения учителя и ученика». Автори зазначають, що вчитель схильний краще ставитись до більш інтелектуальних, більш дисциплінованих, ретельних учнів. На другому місці стоять пасивно-залежні і спокійні. На третьому — розтяпи, які піддаються впливу, але ними важко керувати. Найбільш нелюбі — незалежні, активні й самовпев-нені школярі. В одному з експериментів 400 учителям були запропоновані для оцінки особисті справи учнів. Завдання, яке було постав-лене перед вчителями, •-- визначити рівень інтелекту школяра, ставлення його до батьків, до школи, плани в розумінні подальшої освіти, ставлення до них ровесників. Секрет був у тому, що всім давалась одна і та ж справа, але до неї були прикладені дві різні фотокартки — свідомо приваблива і свідомо неприваблива. Виявилось, що «привабливим» дітям за рівних умов учителі приписували більш високий інтелект, кращий статус у групі, навіть батьків, більш зайнятих їхнім вихованням.

Такі ж дані наводять і інші дослідники у своїх працях: О.О. Бодальов у книзі: «Восприятие и понимание человека человеком». — М., 1982; 1.С. Кон у брошурі «Какими они себя видят». — М., 1975.

О.М. Леонтьев називає ознаки, за якими можна визначити негативні установки вчителя, тобто неусвідомлене погане ставлення до учня: він дає «поганому» учневі менше часу на відповідь, аніж «гарному»; не повторює запитання; не пропонує підказку, а одразу запитує іншого, або сам дає правильну відповідь, рідше хвалить за правильну; рідше усміхається, менш дивиться в очі «поганому», ніж «гарному» та інше.

Тому вчитель повинен частіше ставити собі запитання для аналізу стосунків з дітьми: чи досягнуто взаємопорозуміння з учнями? Чи говорять йому учні класу відверто? Чи радяться з ним з приводу особистих справ? Чи звертаються діти з проханням допомогти вирішити конфлікт з батьками, іншими дорослими? Чи знає він позашкільні інтереси школярів? Чи буває разом з учнями в театрах, на концертах, виставках? Чи часто радиться з учнями? Чи добре знає домашні умови, здібності дітей? Чи отримує моральне задоволення від спілкування з ними тощо?

Аналіз відповідей на ці та подібні запитання допоможе вчителю за необхідності коректувати свої стосунки із школярами.

Важливим фактором, який впливає на формування особистості школяра, є класний колектив, який інтегрує мету, духовні цінності суспільства, утворюючи своєрідну сполучну ланку між школярем і суспільством. У системі позитивних колективних стосунків дитина має можливість повніше розвинути свої здібності, усвідомити себе як особистість.

Багатство ролей, які виконують учні в шкільному колективі, залежить від функціонування первинних і загальних, постійних і тимчасових, одновікових і різновікових колективів, членом яких виступає учень, їх гармонійної взаємодії, достатньо різнобічної діяльності.

Взаємодія конкретної особистості з ровесниками здійснюється через систему ділових, офіційних і виборчих зв'язків і стосунків, які виникають у процесі діяльності і спілкування. Характер, стиль, тон стосунків дорослих і дітей, а також дітей між собою (лгато в чому визначають ступінь благополуччя особистості в колективі, його задоволення.

Формування колективу вимагає організації значущої для членів колективу ліяльності. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступають не тільки як виконавці, але і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, що вимагає прояву ініціативи, творчого підходу.

Згуртуванню колективу сприяють: постановка перспективи, традиції, робота з організаторами, пред'явлення вимог, педагогічно доцільна позиція дорослих, колективна творча діяльність.

Велике значення для виховання особистості школяра має їх участь у діяльності дитячих і громадських організацій.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: