Види і структура дитячого колективу

Розрізняють колективи первинні і вторинні, постійні і тимчасові, одновікові й різновікові.

Первинний колектив характеризується тим, що його члени знаходяться в постійних ділових, дружніх, побутових стосунках. А.С. Макаренко вважав, що оптимальна кількість членів колективу не може бути меншою за 7 і більшою за 15 чоловік'. Якщо менше 7 чоловік, зазначав А.С. Макаренко, колектив перетворюється в замкнуту групу друзів і приятелів. Якщо більше 15 чоловік, з'являється прагнення до розподілу на два колективи. Оптимальна кількість членів колективу дозволяє відчувати його членам свою єдність, міцність, спаяність, а також сприймати колектив як організацію, яка має певні обов'язки і відповідальність.

Колектив класу — одна із форм первинного учнівського колективу, хоч і з великою кількістю людей, що вимагає особливої уваги вихователя. Класний колектив входить у загальний шкільний, і між ними повинен бути тісний зв'язок. Формами цього зв'язку можуть бути: спільна трудова діяльність, загальношкільні заходи (диспути, вечори, конференції), шефство старших над молодшими, суспільні дитячі організації, заняття в гуртках, секціях тощо.

Постійними є класні колективи, а тимчасові створюються для спільної діяльності, щоб реалізувати певну мету (ремонт меблів, участь у трудових справах тощо).

Класний колектив є одновіковим. Різновікові групи створюються в мікрорайонах, літніх оздоровчих таборах і т. ін. Коженізцих видів має свої переваги і недоліки.

Будь-який первинний колектив характеризує як офіційна (формальна), так і неофіційна (неформальна) його структура. Формальні групи створюються на основі будь-яких офіційних документів. Положення дитини визначається тим, в якій мірі вона реалізує свою соціальну роль (відмінника, організатора та ін.). Неформальні групи виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань. Вони не передбачаються ніякими інструкціями. Становище дитини визначається ставленням до товаришів.

Розробка теми колективу, як зазначав Я. Корчак, «дає ключ до загадкових життєвих успіхів не за рахунок душевних якостей або сили, а чогось невловного нам, невідомого.

У красивих, здорових, веселих, ініціативних, сміливих, талановитих дітей завжди є товариші, союзники, прихильники; у занадто честолюбивих бувають і вороги. Звідси і ворожі табори. У дитячому колективі трапляються й тимчасові улюбленці, діти возвеличують їх, щоб потім радіти їх падінню».

Отже, ставлення до дитини може бути позитивним, індиферентним (нейтральним), негативним. Останнє багато в чому сприяє негативним емоціям дитини, гальмує її діяльність, стримує ініціативу, творчість. У несприятливих умовах знаходяться, як показують дослідження, й ті школярі, які знаходяться в нейтральній системі колективних відносин. Чим більше ізольованих учнів, тим гірший мікроклімат у класі.

Місце дитини в колективі визначають різні фактори: моральні, вольові, інтелектуальні якості, фізична сила, зовнішній вигляд, стан в сім'ї, товариськість; уміння встановлювати контакти. Дослідження, проведені Л. Уманським, виявили цікаву закономірність: люди, які не користуються авторитетом, повагою в групі і які не поважають групові норми, пасивні в суспільних справах, конфліктують з колективом, схильні перебільшувати свою гідність і своє місце в групі. Лідери ж частіше скромної про себе думки. Ця ситуація підтверджує вислів Л.М. Толстого, що людина є дробом, у чисельнику якого те, чим вона є насправді, а в знаменнику — те, що вона про себе думає.

Тому важливо вивчати становище дитини в системі колективних відносин, щоб забезпечити сприятливе положення дитини в колективі, формувати її високі ціннісні орієнтації.

Дітям з високим позитивним статусом (лідери) в колективі слід надавати самостійність в організації і проведенні конкретних справ, доручати керівництво групами, гуртками, секціями, проводити з однолітками індивідуальні бесіди, спрямовані на коректування їх поведінки та інше. Але разом з тим слід пропонувати і справи, в яких ці школярі повинні бути виконавцями.

Саме цю групу школярів необхідно залучати до роботи, що потребує організаторських навичок, самостійності, висловлення своїх думок, оцінок. Для розвитку творчої активності, ініціативи цих дітей слід надавати їм певну допомогу.

Дітям групи «ізольованих» вихователі повинні допомогти пізнати самих себе, виявити свої кращі риси, уміння. Це потребує глибокого вивчення індивідуальних особливостей школярів, організації їх успіху, розширення кола їх спілкування в первинному колективі, підбору доручень, які спонукали б дітей звертатися із запитаннями, проханнями до однокласників та ін.

Конфліктні стосунки можуть бути як між окремими школярами, так і між малими групами, групами і окремими індивідами.

Причиною їх є різне розуміння норм моральності, ставлення до навчання, конфронтація між лідерами, хлопчиками і дівчатками, між окремими учнями, які бажають увійти в певну групу, й групою, що не приймає його тощо.

Отже, неформальні групи в певній мірі визначають особливості класного колективу, ступінь його впливу на особистість. Ідеальне положення, коли формальні і неформальні структури доповнюють одна одну, коли офіційні лідери колективу мають високий статус у сфері виборчих відносин, а лідери малих груп, що користуються авторитетом, є носіями позитивних цінностей.

Динаміка розвитку колективу

Колектив у своєму розвитку проходить певні стадії, які характеризують його з якісного боку.

Спираючись на теорію і досвід А.С. Макаренка, О.Г. Ковальов визначає три стадії розвитку колективу: стадію первинного синтезу, стадію диференціації і стадію синтезу.

Перша стадія є початковою, коли колектив тільки створюється, формується, люди придивляються один до одного, до вихователя. Колектив — мета виховних зусиль педагогів. Вихователь знайомить вихованців з метою, завданнями, перспективами колективу. Вимоги ідуть від нього. Школярів об'єднує загальне емоційне напруження, бо невідомі норми, вимоги до їх життя, але поступово діти дізнаються, хто є хто, з'являються малі групи.

Друга стадія характеризується тим, що завершується взаємне вивчення, утворюються малі групи, формується актив, накопичуються традиції, розвивається співробітництво, взаємодопомога. Вимоги йдуть не лише від вихователя, а й від активу, лідерів. Колектив стає фактором розширення соціального досвіду дітей, залучення його до духовної культури свого народу.

На третій стадії затверджуються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поваги один до одного. Дитина має можливість самореалізуватись, бо створюються умови для діяльності кожного. Це той ідеал стосунків, який максимально сприяє всебічному розвитку особистості.

О.М. Лутошкін у книзі, зверненій до старшокласників, динаміку розвитку колективу визначає як шлях від «Піщаного розсипу» через «М'яку глину», «Мигаючий маяк», «Рожеві вітрила» до «Палаючого факела»'.

«Піщаний розсип»: люди мало знають один одного, не ідуть

назустріч один одному. Немає загальних інтересів, загальних справ.

Відсутність твердого, авторитетного центру веде до крихкості, «розсипчастості» групи. Група існує формально, не приносить радості тим, хто в неї входить.

«М'яка глина»: в групі помітні перші зусилля сполучення колективу, з'єднуючими ланками є формальна дисципліна і вимоги старших. Стосунки різні — доброзичливі, конфліктні, існують замкнуті угрупування приятелів, які мало спілкуються, часто сваряться. Хорошого організатора поки що немає, бо по-справжньому його нікому підтримати.

«Мигаючий маяк»: в групі переважає бажання спільної праці, допомоги один одному, бути разом. Є на кого спиратися. Група відзначається своєю індивідуальністю, але недостатньо проявляється ініціатива. Активність проявляється періодично.

«Рожеві вітрила»: товариська участь і зацікавленість справами один одного поєднується із взаємною вимогливістю. У членів групи проявляється відчуття гордості за свій колектив. В основному група згуртована, але не завжди вистачає мужності визнати свою помилку зразу.

«Палаючий факел»: тісна дружба, відмінне взаєморозуміння, ділове співробітництво. Безкорисно приходять на допомогу, роблять все, щоб принести людям користь.

На всіх етапах розвитку колективу головна мета — створення умов для самореалізації особистості.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: