Методологія теорії держави і права в пізнанні державно правових явищ.

Під методологією розуміють сукупністью певних теор. Принципів, логічних приймові та конкретних способів дослідження предмету науки. Це наука про методи, тобто методи, способи дослідження, системного аналізу певного об’єкта, сукупність необхідних засобі та операцій. До неї входять: філософ-світоглядні підходи: діалект., метафізичний, матеріаліст., ідеалістичний.; загально-наукові: структурний, функціональний, метод сходження від абстрактного до конкретного, аналізу, синтезу.; спец методи: способи розясн, тлумач, норм права, узагальнення юр практики. Дослідж методи поділ на: емпіричні: вияв, збир, систематик, фактів та явищ; теорем: способи пояснення тлумачення зібраних даних, створення концепцій. Поділ: загальні: діалектичний; спец: спец - юр.; історичні; порівн.. -правовий; статистичний.

Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології.

Методологія (вчення про методи) — система певних теоретичних принципів,логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки.

Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного.

Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження — інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет.

Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.

Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є

метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Наприклад метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, котре:

1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2)пов'язано з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин — економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне,буржуазне, неокапіталістичне право).

Загальний метод філософської діалектики розкривається через:

1) логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкретними частинами. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне — як його повнота, змістовність. Таким чином,відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного. Наприклад, теорія держави і права розпочинається з аналізу процесу розпаду первіснообщинного ладу і становлення державно-правових явищ. Потім вивчаються більш складні відносини, що лежать в основі держави і права, причому простіше явище розглядається раніше тому, що його легко зрозуміти, і воно історично передує складнішому явищу;

2) метод (принцип) єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку державно – правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті — із усіма випадковостями, зигзагами, частковостями, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом.

При логічному дослідженні держави і права важливо відволіктися від усіх випадків, окремих фактів, особливостей, несуттєвого, тобто теоретично відтворити об'єкт у сутнісних, закономірних зв'язках, уявити необхідне — загальне і особливе — у процесі розвитку того чи іншого явища. Метод єдності історичного і логічного в теорії держави і права служить методологічною основою дослідження як закономірностей виникнення і розвитку держави і права, так і закономірностей держави і права, «що встановилися»;

3) системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно – правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Так, первинна клітина права — його норма — є частиною цілісної системи права; система права — частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв'язку з іншими нормами; систему права — у зв'язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє осягнути взаємодію держави і права як комплексний процес з усіма його проявами,простежити зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах.

Основні окремі (конкретні) методи теорії держави і права:

1)формально-догматичний (юри дико - технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою,мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення полягає ваналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки. Він здійснюється за допомогою формально-логічних прийомів: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстракції та інших, що сприяють встановленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей одне від одного, виробки понять та їх визначень у стислих формулах. Прикладами можуть бути поняття «суб'єкт права», «нормативний акт», «гіпотеза», «санкція», «дієздатність»,«правоздатність» тощо

2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод містить у собі такі засоби, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент,опитування населення і т. ін. Наприклад, засоби аналізу письмових документів (звітів, службових записок тощо) забезпечують достовірність знань про події, факти, необхідні для дослідника;

3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень,про відсоток економічних злочинів тощо;

4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.;

5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понятьявищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їхісторичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

Використання порівняльного методу в правовій сфері призвело до формування відносно самостійної науки — порівняльного правознавства(порівняння сучасних правових систем світу), а в державній сфері —порівняльного державознавства.

Спеціальні методи — методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук:

З метою різнобічного пізнання держави і права слід користуватися зазначеними методами у сукупності.

Правова рівність – це рівність рівних і незалежних суб’єктів права за заг. для всіх масштабом, єдиною нормою та рівною мірою. Там, де люди діляться на вільних і невільних, останні відносяться не до суб'єктів, а до об'єктів права і на них принцип правової рівності не розповсюджується. Право – це лише рівний для різних людей формалізований шлях до набуття прав на різні речі, предмети, блага, а не їх роздавання порівно кожному. Скрізь, де діє принцип формальної рівності, наявні правове начало та правовий спосіб регуляції. Де діє право, там функціонує принцип правової рівності. Де відсутній принцип рівності, там відсутнє право як таке. Визнання різних індивідів формально рівними – це визнання їх однакової правоспроможності і можливості придбати ті чи інші права на відповідні блага. З принципом формальної рівності пов'язане і розуміння права як форми суспільних відносин незалежних суб'єктів. Платон визначав, що перед законом всі рівні. Піфагорійці – рівність між громадянами є вимогами права та справедливості. Середньовіччя – боротьба між класами; свобода, рівність і братерство. Бекон – закон повинен бути справедливий, виключати насилля і гарантувати рівність.

Правова свобода – незалежність суб’єктів один від одного в рамках правової форми їх взаємовідносин і одночасно це їх однакова рівність, підлежність заг. нормі, це рівна міра свободи для всіх. Право виступає, як всезагальна форма, як рівний для всіх, незалежний від розуму, соц. положення, однаковий масштаб і міра, але вона просто неможлива без принципу рівності. Історичний розвиток свободи і права у людських відносинах є прогресом рівності людей як формально (юридично) вільних осіб. Тільки через механізм права (формально-правової рівності) невільна на перших порах маса людей поступово у процесі історичного розвитку стає вільною. Правова рівність робить свободу можливою і дійсною у всезагальній нормативно-правовій формі, у вигляді певного правопорядку, про що свідчить світовий досвід розвитку свободи, права, рівності і людських стосунках. Правова справедливість входить до поняття права, вона внутрішня хар-ка та якість права, тому завжди постає питання про справедливість та несправедливість закону. Право завжди справедливе і є носієм справедливості, яка, власно, тому і справедливе, що втілює і виражає загальнозначущу правильність, яка означає загальну правомірність(суть, начало права, сенс правового принципу загальної рівності і свободи).

Це можливість жити вільно. Але відповідати за свій вибір перед суспільством. Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої людини, бо всі особи рівні.

2. Суспільством з метою підтримання суспільної моралі

3. Державою з метою запобігання шкоди для інших осіб

§ Суспільна (виражається в народному суверенітеті)

v негативна (відсутня будь яка заборона на вчинення дій)

позитивна свобода = негативна свобода + умови для її реалізації + наявність вибору

v правова (незалежність суб’єктів один від одного)

2. гарантування основних прав людини, які обмежують монополію державної влади

3. право на участь у сферах державної діяльності. тобто право на участь у прийнятті рішень

4. реалізація індивідуального самовизначення на основі законів, власних уявлень про сенс життя, щастя

Справедливість входить до поняття права, вона внутрішня характеристика і якість права. Тому завжди постає питання про справедливість або несправедливість закону, що по суті одне і теж, що правовий або неправовий характер закону, його відповідності праву, а останнє – завжди справедливо. Несправедливим може бути закон. Латинське слово "юстиція" в перекладі означає "справедливість", "правосуддя".Справедливість відображена і в образі богині справедливості Феміди з Вагами Правосуддя (богиня з пов'язкою на очах – дуже доступно виражає притаманні праву справедливість, рівність, не зважаючи на будь-які впливи).Крім правового, якогось іншого принципу справедливість не має. В іншому випадку значення справедливості підміняється частковим інтересом та довільним змістом. Право єдине мірило справедливості. В суспільстві часто виказуються вимоги так званої "соціальної справедливості", яка не завжди співпадає з правовою справедливістю, вона може не відповідати праву. Так, в принципі, в житті буває, коли правовій справедливості протиставляють вимоги моральної, політичної, релігійної або іншої справедливості (декілька сот чоловік блокують адміністрацію області міста і вимагають відставки керівництва).Але якщо визнавати за правом право регулятора і необхідної форми суспільних відносин, то саме правова справедливість виступає критерієм правомірності всіх інших претензій на роль і місце справедливості. Віддаючи кожному своє, правова справедливість робить це "єдино" можливим, загальним і рівним для всіх правовим способом вирішення соціальних конфліктів. Право – це нормативно закріплена справедливість Види справедливості (розподільча, врівноважуючи).

З часів Аристотеля виділяють справедливість:

2. врівноважуючи – сфера цивільних угод, відшкодування шкоди, покарання

1. матеріальна справедливість _ будь яке рішення має бути направлене на відновлення справедливості

2. процесуальна справедливість – здійснюється відповідно до правових норм.

1. не є однозначною – зі зміною суспільних відносин суспільство переглядає справедливість

5. проявляється лише у формах суспільних відносин

10. загальна характеристика основних періодів становлення філософії права.

Антична ФП. Антична ФП тісно повязано з античною цивіл. І охоплює весь осьовий час. Це основа, а не етап подальшого розвитку всієї людської цивіл. 1. Ст. Схід: а). Єгипет – літературні памятки про право: про вчення Птахотепа – 27 ст. до н.е.; Кніга Мертвих – 25 ст. до н.е. Основна думка цих творів – Боги були не лише джерелом влади, а брали безпосередню участь у встановленні земного порядку і вирішення долі людей. б). Індія – система правових поглядів називалась Брахманізм. Ці погляди були викладені у релігійних і ритуальних текстах “Веди”, “Рігведи”. Суть брахманізму: функціонування сус-ва здійснюється згідно вічного закону, який бере свій початок від Богів. Цей вічний закон закріплює основи сусп-держ устрою, соц статус кожної “варни” (класи), а також права и обовязки їх членів. Для стар. Сходу хар-не дуже пошірене вчення буддизму, який виник в 4-5 ст. до н.е. Його сутність полягає в тому, що: всесвіт керується природнім законом, а всі події – це природня закономірність. в). Найбільш поглибленно ФП досліджувалось в стар. Китаї, де було 3 школи: - даосизму; - конфуціанство; - легізму. Даосизм відстоював ідею, що всесвіт, сус-во, держава розвивається відповідно до вічного закону “ДАО”. Цей закон визначає конкретні закони неба, природи і сус-ва. Конфуціанство – у книзі Конфуція (541-476 р до н.е.) “Бесіди і міркування”. Що записана учнями, проповидується необхідність збереження вічного та незмінного порядку, закладений попередніми поколіннями жорсткої соц ієрархії, здійснення управліня за умови дотримання ритуалів, традицій, обрядів, етичних норм (синівська любов). Легізм – заснований Гун Сун Ян 390-338 до н.е. - відкидав морально-правову доктрину конфуціанства стверджувавав, що норми моралі, традицій і звичаїв не можуть здійснювати соц регулювання. Головним принципом встановлення порядку повинен бути принцип сили. Держава повинна суворо карати порушників, і більще карати ніж заохочувати.

Філософсько-правові течії Стародавнього Китаю.

Найбільш помітний внесок в розвиток державно-правових поглядів в Стародавньому Китаї зробили школи даосизму, конфуціанства і легізму.

- даосизм - означена система державно-правових поглядів за змістом наближалася до уявлень буддизму про ці суспільні феномени. Її прихильники обстоювали ідею, що всесвіт, а також суспільство і держава з її атрибутами, розвиваються відповідно до вічного закону “Дао”, який визначає конкретні закони неба, природи й суспільства. За суттю “Дао” є уособленням справедливості, всебічного порядку й доброзичливості. Якщо відносини в державі будуються згідно з приписами “Дао”, там панують справедливість і порядок, а значить – добробут і щасливе життя; якщо ж ці приписи не виконуються, то в суспільстві виникають нерівність, насилля та інші вади.

- конфуціанство - проповідувалась необхідність збереження вічного та незмінного порядку, закладеної попередніми поколіннями жорсткої соціальної ієрархії, здійснення управління за умови дотримання ритуалів, обрядів, етичних та моральних норм.

Роблячи спробу з'ясувати сутність цих суспільних феноменів, прибічники означеної концепції порівнювали державу з великою сім'єю, де влада імператора розглядалася як влада голови сімейства.

- легізм - ж відкидали морально-правову доктрину конфуціанства. Навпаки, стверджував, що моральні норми, патріархальні традиції і звичаї не можуть здійснювати ефективне соціальне регулювання, оскільки відносини значно ускладнились, до того ж збільшилась кількість злочинів. Головним принципом встановлення порядку, повинен бути принцип сили. Держава за своїм змістом і призначенням повинна бути органом насилля, а її головною метою – цілісність і єдність. Любов до ближнього повинна бути витіснена любов’ю до держави.

Задля встановлення в суспільстві порядку держава повинна суворо карати порушників, більше карати ніж заохочувати. Покарання, породжують силу, сила породжує могутність, могутність породжує величність, а величність веде до доброчинності.

Загальна характеристика ФП Нового часу. Новий час. В останню третину 16- поч.. 17 ст. сталася буржуазна революція в Нідерландах, згодом 1640-1688 – аналогічна в Англії. Бекон (агл.) – досліджував імпиричну істину в дослідженні «Новий органон» «Знання сила».1) закон по-суті - право, 2)формальний закон. Гроцій. (1563- 1645). «Про право війни і миру» - в них пояснює природне право і право народів, а також принципи публічного права. Право – це сума соціальних норм, витоками права є прагнення л. до спокійного спілкування з іншими. Ціла плеяда мислителів зосередила свої дослідження на понятті і змісті «свободи». У природно-правових концепціях нового часу свобода частіше трактувалася, як «абсолютна цінність», вихідна передумова всіх природних прав л. разом з тим в позитивно-правових вченнях свобода трактувалась, як правло в якості дару, який людина одержала від держави. Право яке б застосовувалось під час війни і миру – вкладено у Міжнародне гуманітарне право. Розділене об’єктивне і суб’єктивне право. Природне право – настанова здорового глузду. Томас Гоббс (1588-1679). «Філософське вчення про громадянина», «Левіафан» - механізм. До права суспільство існувало в боротьбі всіх поти всіх. На думку Г. все, що потрібно для спасіння л. міститься в 2-х чеснотах: вірі в Христа, підкорення законам. Якби остання з цих чеснот була досконалою, то однієї було б достатньо. Його філософія л. і держави має анти особистий характер. Спіноза. (1632-1677). «Богословсько-політичний трактат» - де він обстоював тезу, що л. насамперед залежить від закону природної необхідності, але залежить і від законів встановлених волею самих людей. С. зазначав, що перший закон має на меті найвище благо, а людський закон – механізм збереження держави. Джон Локк. (1632-1704). В додержавному стані панував лише природний закон. Закон природи – це прояв природної розумності світоустрою. У природному стані л. задовольняє свої потреби, захищає своє життя, свободу і майно, прагне не заподіяти шкоди іншій людині (золотий вік). Укладається суспільний договір. Мірило закону – це природне право. Закони, що встановлені державою повинні відповідати вимогам природного права. Л. переконаний в тому, що владу слід поділити на закон, вик.,судову.

Монтеск’є та Руссо про право. Шарль-Луї Монтеск’є (1689-1755) – франц.філософ-просвітитель. Основні твори: «Про дух законів», «Перські листи», «Роздуми про причини величі і піддання римлян». вважав владу єдиною. Назвав основні з природних законів: прагнення людини жити в мирі з іншими; прагнення добувати собі їжу, одяг; потяг однієї людини до іншої; намагання жити в суспільстві. Розрізняв міжнародне, політичне, природне право. Відстоював політичну свободу – право робити те, що дозволено законом. Справедливість закону – покарання має відповідати скоєному злочину.3Влада – прийняття законів ніби в процедурі двопалатного парламенту. Ввлада – найкращий представник – монарх.Він різко критикував теологію і церкву, хоча івизнавав роль релегії у підтриманні сусп.моралі. будучи прихильником прир.права, вважав неможливим побудувати на цій теорії універсальну систему сусп.законів, оскільки умови існування різних народів різні. З позиції географії, він обґрунтував ідею впливу прир.умов, ландшафту, клімату на хар-р держ.устрою та особливості законод-ва. Існування людини підпорядковане прир.прагненням – існувати в суспільстів, жити у світі, добувати собі їжу та допомагати іншим. На цій прир.основі виросли соц форми регуляції людської поведінки – мораль і право. Світ права не є для нього чимось специфічним чи самост-м. Його закони включені у світ прир.закономірностей. За Монтеск’є, пороки і злочини людей мають однаковою мірою і прир-ні і соц-ні причини. Для боротьби з ними необхідне створення таких суспільних умов, які природно спонукали індивідів дотримуватися моральних заповідей, юрид.законів. Перетворення сусп-х умов варто починати з реформування зак-ва і всієї системи держ.правління, у тому числі з поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Ж-Ж. Руссо (1712-1778) – французький філософ, твори: «Міркування про науку і мистецтво», «Про суспільну угоду або принципи політичного права», «Про суспільний договір». Першоджерело зла – нерівність. Свобода і рівність є природним станом людини. Припускав існування 3-х основних форм правління: демократія, аристократія, монархія. Нормальним політичним устроєм може бути лише республіка. Республіка – це будь-який устрій, який управляється законами. Ф-П концепція побудована на антитезі «природне-суспільне». Природному стану і людині він протиставляє соціальність, цивілізацію, прогрес, оцінюючи негативно все, що складає інший бік антитези. Цивілізація настільки зруйнувала гармонійні відносини людини з природою, що тепер ні культура, ні мораль, ні право не взмозі утримувати в рівновазі та впорядкованості соціальну реальність. Однак, оскільки повернутися в колишній прир.стан не можливо, залишається рух уперед. Соц.життя здатне досягти прийнятного ступеня впорядкованості, якщо буде будуватися на суспільних засадах. Народи надають правителям повноваження щодо управління процесом держ.життя, створення законів і контролю за їх виконанням в повсякденному житті. Своєрідність концепції Руссо в тому, що сусп.договір укладають усі громадяни між собою.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: