Навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Київ

Видавництво

„Науковий світ”

ББК 74.3я73

Т19

УДК 376.3: 001.11' 075.8

Концепцію створено у рамках проекту "Обдаровані діти "

Інституту спеціальної педагогіки АПН України, який координується Міністерством освіти та науки.

Науковий редактор: Тарасун В.В., доктор педагогічних наук, професор.

Рецензенти:

Чепелєва Н.В., заступник директора Інституту психології АПН України, член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор;

Шеремет М.К., заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ ім. М.П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор;

Вавіна Л.С., завідувач лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник.

Рекомендовано вченою радою Інституту спеціальної педагогіки АПН України

Протокол № 6 від 7 червня 2004 р.

Колектив авторів:

Тарасун В.В. – розділи 1, 2, 3, 4, 5 (5.1-5.3);

Хворова Г. М. – розділи 5 (5.4., 5.5.), 6.

Тарасун В.В.
Т19 Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом: Навч. посіб. для вищих навч. закладів / В.В. Тарасун, Г.М. Хворова; За наук. ред. Тарасун В.В. - К.: Наук, світ, 2004. - 100 с. - Бібліогр.: с. 92 - 96.

ISВN 966-675-302-2

У концепції висвітлено сучасні погляди на природу аутизму; розкрито зміст його теоретичних концептуальних моделей, охарактеризовано особливості прояву клінічної картини і психологічної структури асинхронного типу затримки розвитку; узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід психолого-педагогічної корекції цього виду дизонтогенезу.

Запропоновано авторський підхід до вирішення проблеми навчання, розвитку і соціалізації дітей з аутизмом. Обґрунтовано теоретико–методологічні (правові, філософські, соціокультурні, нейропсихологічні) засади та соціально-економічні передумови вирішення цієї проблеми. Представлено комплексну психолого-педагогічну модель допомоги дітям з аутизмом.

Для науковців, викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів, учителів, психологів і батьків.

ББК 74.3я73

ISBN966-675-302-2

Тарасун В.В., 2004.

Хворова Г.М., 2004.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ, ПРОЯВИ,
РІВНІ, ФОРМИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПСИХОЛОГО-
ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ І ПСИХОКОРЕКЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

РОЗДІЛ 3. ВИСХІДНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ПОЗИЦІЇ

Правові засади

3.1.Філософські та соціокультурні засади

3.2.Нейропсихологія когнітивних процесів і емоцій

РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ВИРІШЕННЯ
ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ, РОЗВИТКУ І СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ
З АУТИЗМОМ

РОЗДІЛ 5. КЛЮЧОВІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ І
СОЦІАЛІЗАЦІЇ АУТИЧНИХ ДІТЕЙ

5.1. Розвиток, навчання і соціалізація дітей з аутизмом:
актуальність, завдання і принципи створення комплексної
психолого-педагогічної моделі допомоги дітям з аутизмом

5.2.Фази проходження соціалізації дитиною за утизмом

5.3.Етапи формування у дітей з аутизмом когнітивних стратегій поведінки (програмування, контролю, обробки

інформації)

5.4 Консолідація освіти і сімейного виховання дитини з

аутизмом.

5.5. Система психолого - медико-педагогічного та
соціального супроводу аутичної дитини та її родини

РОЗДІЛ 6. СОЦГАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ
ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ І СОЦІАЛІЗАЦІЇ
ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

ЛІТЕРАТУРА

Додаток

РОЗДІЛ 1

ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ, ПРОЯВИ, РІВНІ,

ФОРМИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ

Дитячий аутизм (від лат. аиtos - сам) є одним з клінічних ва­ріантів такого типу дизонтогенезу, як спотворений розвиток (за тер­мінологією В.В.Лебединського). Стосовно частоти випадків цієї па­тології розвитку, то в науковій літературі існують різні дані: від 6-17 (за В.Е.Каганом) до 57 (за К.Гілбертом) на 10000 дитячого населення (у хлопчиків аутизм зустрічається частіше, ніж у дівчаток). При цьо­му типі психічного дизонтогенезу спостерігаються складні поєднання загального психічного недорозвинення дитини, а саме: затриманий, ушкоджений та прискорений розвиток її окремих психічних функцій. Саме особливий асинхронний тип затримки розвитку визнається найважливішою особливістю дитячого аутизму (зокрема РДА Канера). Це проявляється, по-перше, в тому, що одночасно мають місце ознаки і ретардації (уповільнення), і акселерації в обмежених галузях (музиці, математиці тощо). По-друге, спостерігається порушення іє­рархії психічного, мовленнєвого та емоційного дозрівання дитини з аутизмом. Встановлена варіантність аутистичних синдромів (від лег­ких до важких) при різних типах походження (як при синдромі Канера, так і при аутизмі процесуального шизофренічного походження). На сьогодні на основі етіопатогенетичного підходу виділено (К.С.Лебединською) декілька варіантів аутизму:

1) дитячий аутизм при різних захворюваннях ЦНС (органічний ау­тизм) проявляється в психічній інертності дитини, в руховій недоста­тності, а також у порушеннях уваги і пам'яті. Крім того, у дітей спо­стерігається неврологічна симптоматика (зміни по органічному типу ЕЕГ, епізодичні судоми та ін.) і затримка мовленнєвого та інтелекту­ального розвитку;

2) психогенний аутизм виникає (за даними західних психіатрів, психологів) переважно у дітей до 3-4 років які зростають в умовах емоційної депривації, тобто при довготривалій відсутності матері, не­вірному домашньому вихованні чи в інтернатах тощо. Характеризу­ється порушенням контакту з оточуючими, емоційною інфантильніс­тю, пасивністю, відсутністю диференційованих емоцій, затримкою розвитку мовлення і психомоторики. Встановлено, що при нормалізації умов виховання цей варіант аутизму може зникнути. Проте у випадку перебування дитини в несприятливих умовах протягом перших трьох років життя аутистична поведінка і порушення мовленнє­вого розвитку стають стійкими;

3) діти з аутизмом шизофренічної етіології відрізняються більш
вираженою відгородженістю від зовнішнього світу і слабкістю конта­ктів з оточуючими. У них спостерігається виражена дисоціація психі­чних процесів, стирання меж між суб'єктивним і об'єктивним, занурювання в світ внутрішніх хворобливих переживань і патологічних фантазій тощо. У цьому зв'язку їх поведінка відрізняється вичурністю, амбівалентністю (при емоційній невираженості, наприклад, у спі­лкуванні з батьками діти можуть бути досить комунікабельними зі сторонніми людьми). Важливими діагностичними ознаками артизму шизофренічного генезу є наявність:

а) хоча б короткого проміжку часу, коли у дитини (до появи аутиз­му) спостерігався нормальний психічний розвиток;

б) ознак прогредієнтності (прогресування захворювання) у вигляді
наростання психічного дефекту (розпад мовлення, регрес поведінки з
втратою набутих навичок, аспонтанність, поглиблення в'ялості);

4) аутизм при захворюваннях обміну речовин;

5) аутизм при хромосомній патології.

Синдром аутизму на відміну від інших аномалій розвитку хара­ктеризується складністю і дисгармонійністю як у клінічній картині, так і в психологічній структурі порушень.

Основними ознаками аутизму при всіх його клінічних ва­ріантах є:

■ недостатня або повна відсутність потреби в контактах з оточуючими; активне прагнення самотності (почувають себе помітно краще, коли їх залишають одних);

■ відгородженість від зовнішнього світу;

■ слабкість емоційного реагування стосовно близьких людей, аж до повної байдужості до них (афективна блокада). Проте поруч з байдужі­стю, можлива також симбіотична форма контакту, коли дитина відмов­ляється залишатися без матері, хоча ніколи не буває з нею ласкавою;

■ слабка здатність (або нездатність) диференціювати живі і не­живі об'єкти, чим, зокрема, пояснюється їх агресивна поведінка сто­совно іншої дитини, яку вони можуть сприймати як ляльку;

■ недостатня реакція на зорові та слухові подразники, хоча мо­жуть бути дуже чутливими до слабких подразників (не переносять шум побутових приладів, капання води тощо);

■ прагнення до збереження незмінності оточуючого простору (феномен тотожності, за А.Канером), яке проявляється (навіть на пер­шому році життя) у прагненні до збереження звичної постійності;

■ страх всього нового (неофобія): перестановки ліжка, зміни місця проживання, нового одягу, взуття і т.д.;

■ одноманітна поведінка зі стереотипними, примітивними рухами (перебирання пальців, згинання і розгинання плечей і передпліч, роз­хитування тулубом чи головою, підстрибування навшпиньках тощо);

■ різноманітні мовленнєві порушення – від мутизму (повної втрати мовлення) до підвищеного вербалізму, що виявляється у вибірковому ставленні до певних слів та виразів (дитина постійно вимовляє слова або склади, що сподобалися їй). Дифузний характер зв'язку між сло­вом і предметом, коли афективно насичена акустична сторона слова набуває у них самостійного значення, що проявляється в явищах автономного мовлення (за термінологією Р.Є.Левіної);

■ характерна зорова поведінка, яка проявляється в тому, що ди­тина не переносить погляду в очі, має „біжучий" погляд або погляд повз; переважання зорового сприймання на периферії поля зору (ба­тьки відмічають, що „дитина бачить предмет, який вони ховають, по­тилицею", або „через стінку");

■ одноманітність гри, що є стереотипною маніпуляцією з неігровим матеріалом (мотузкою, ключем, пляшкою і т.п.; можуть година­ми одноманітно перекладати предмет з місця на місце, переливати рі­дину з одного посуду в інший і т.п.);

■ різноманітні інтелектуальні порушення. За даними психометрич­них досліджень у 55-60% випадків у дітей з аутизмом спостерігається розумова відсталість; у 15-20% - легка інтелектуальна недостатність і 15-20% дітей мають нормальний інтелект. Підкреслюється нерівномір­ність їх інтелектуальної діяльності, низькі показники при виконанні невербальних завдань. Як особливість мислення молодших школярів з ау­тизмом виділено переважання у них перцептивних узагальнень (колір, форма, розмір предметів) при достатньо високому рівні розвитку поня­тійного мислення. Тому при розв'язанні задачі, де є конфлікт між зоро­вим сприйманням ситуації і її смислом, дитина з аутизмом орієнтується не на суттєві ознаки, а на перцептивні враження;

■ стан дифузної тривоги і невмотивованих страхів, а саме: а) надцінні страхи (втрати матері, страх чужих людей, незнайомого се­редовища); б) страхи, зумовлені афективною і сенсорною гіперчутливістю (до побутових шумів; зорових і тактильних подразників: світла люстри, гудіння бджоли тощо); в) неадекватні марення. Об'єкти стра­хів дітей з аутизмом важко виявляються, тому необхідно спостерігати за тим, біля якого предмета дитина стає напруженою, або відходить у бік, або починає розгойдуватися;

■ наявність рудиментарних способів обстеження предметів: об­нюхування, облизування, покусування і т.п.;

■ високий рівень розвитку у дітей пам'яті, хоча сам процес за­пам'ятовування носить у них ізольований характер, а в її використан­ні виявляється виражена автономність;

■ парадоксальність поведінки, до якої дитину призводить постій­ний сенсорний дискомфорт, який вона намагається компенсувати аутостимуляцією (розхитуваннями, бігом по колу, стрибками). їх непе­реборне тяжіння до води, вогню, бруду і т.п. також розглядається як важливий компенсаторний механізм з метою пом'якшити емоційний дискомфорт.

Узагальнюючи викладене, можемо висловити думку про те, що нормальному психічному розвитку дитини з аутизмом перешко­джають (або інакше - стають механізмами психічних порушень) такі розлади:

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: