Консолідація, освіти і сімейного виховання, дитини з аутизмом,.

Сучасні підходи до педагогічної корекції аутизму передбачають ак­тивну участь батьків у корекційному процесі. Консолідація зусиль фахів­ців з аутизму та родини аутичної дитини є дуже важливою з наступних причин:

1) стратегічні цілі корекційно-педагогічного процесу (розвиток кому­нікативних можливостей (як вербальних, так і невербальних), міжособисносних взаємостосунків, оволодіння навичками спільної діяльності, мож­ливістю емпатії тощо) мають бути досягнуті, у першу черіу, в масштабі соціальної взаємодії типу „батьки - дитина" з подальшим перенесенням набутих дитиною навичок у інші типи соціальної взаємодії -.дитина -педагог", „дитина - знайомий дорослий", „дитина - інша дитина" і т. і., з поступовим розширенням та ускладненням соціальних контактів.

Фахівці підкреслюють, що основне пааічне та фізичне наванта­ження корекційної роботи з аутичною дитиною належить її матери, якій життєво необхідна регулярна допомога фахівців, що в змозі кваліфі­ковано оцінювати стан дитини, його динаміку, підказувати матері конкре­тні корекційні прийоми в роботі з дитиною, намічати наступні закономір­ні етапи психологічної корекції та навчання. Однак у спробах налагодити взаємодію з дитиною з істотними порушеннями емоційного розвитку фа­хівець ні в якому разі не повинен підміняти батьків. Механізм прихильно­сті має бути сформований саме до матері, саме вона має навчитися са­мостійно керувати поведінкою дитини, самостійно справлятися зі стана­ми його підвищеної тривожності, агресивності. Тільки вона найбільш природно може наповнити їх спільні стереотипи побутового життя важ­ливими для обох афективними подробицями (Е. Б. Баєнська, 1999).

Але на жаль, мати аутичної дитини, якій відводиться така значна роль у корекційно-педагогічному процесі, є дуже „слабкою ланкою". Іс­нує цілий ряд спеціальних досліджень, присвячених психологічним про­блемам родин, що мають аутичну дитину. Вони показують, що кожна та­ка родина стикається з екстраординарними проблемами і відчуває хроні­чний стрес. Матері аутичних дітей мають максимальні показники при оцінюванні депресивності, соматичних проблем і емоційного виснаження у порівнянні з матерями розумово відсталих та нормальних дітей (М. Gill, 1990). Тому так важливо, щоб мати отримувача регулярну допомогу від психолога та соціального працівника у вирішенні власних особистісних проблем, а не тільки питань, пов'язаних з дитиною.

2) без активної участі родини аутичної дитини повноцінний корекційно-педагогічний процес (так саме ж і ефективне медикаментозне ліку­вання дитини) є неможливим. Батьки та усі фахівці (спеціальний педагог, психолог, лікар, шкільний вчитель, соціальний працівник), які працюють з дитиною, мають створювати дитині необхідний для неї афективний ре­жим, так званий „лікувальний режим життя" (О.С. Нікольська). До того ж, відомі випадки, коли батьки виступають у ролі „посередників" між ди­тиною та навколишнім світом, допомагаючи дитині у її невербальній комунікації їхня безпосередня участь значно підвищує адаптаційні можливості дитини. (Так, аутичний юнак, наприклад, „розмовляє” шляхом написання літер на руці свого батька).

3) родина, де зростає аутична дитина, для запобігання вторинної аутизації дитини та її сім’ї потребує постійної психологічної та методичної допомоги, а також - соціального супроводу. У наших вітчизняних реаліях найкращій варіант співробітництва між родиною та фахівцями полягає в тому, що батьки мають виконувати рекомендації фахівців стосовно адек­ватно організованого середовища, особливого афективного режиму вихо­вання дитини, сенсорної організації простору; виконання домашніх за­вдань тощо, а фахівці, в свою чергу, допомагають родині у її повсякден­них психологічних та педагогічних (не соціальних) проблемах. Проте життя демонструє обмеженість такого підходу, оскільки родина аутичної дитини не може ефективно співпрацювати з фахівцями у справі розвитку, навчання та соціалізації саме через різноманітні соціальні проблеми (О.С. Нікольська).

Рис. 5.4.1. Схема консолідації освіти і сімейного виховання дитини з артизмом

Рис.5.4.1 являє собою загальну схему консолідації освіти і сімей­ного виховання дитини з аутизмом та відображає ефективні взаємо­зв'язки всіх учасників корекційно-педагогічного процесу (фахівців різного профілю та родини аутичної дитини) з метою її розвитку, на­вчання та соціалізації. Консолідуючою силою цих взаємозв'язків є прагнення всіх учасників корекційно-педагогічного процесу досягти головної мети – соціалізації аутичної дитини, нормалізації життя ро­дини. Кожен з учасників корекційно-педагогічного процесу відіграє власну роль у досягненні цієї мети, а їхня консолідація є головною умовою успіху.

Більшість аутичних дітей потребує постійного нагляду лікарів рі­зного фаху (психоневролога, педіатра, алерголога, гастроентеролога та ін). Роль медичного заоезпечення корекційно-педагогічного про­цесу полягає у допомозі педагогам, психологам, соціальним праців­никам та родині у розвитку, навчанні та соціалізації аутичної дитини. Функції медичного забезпечення:

■ підтримка соматичного здоров'я та доброго самопочуття аутичної дитини;

■ аналіз динаміки психічного розвитку дитини (у співпраці з психологами);

■ медична корекція патопсихологічної симптоматики, яка ускладнює або робить неможливим навчання;

■ стимулювання розумової та навчальної діяльності (у співпраці з психологами та педагогами).

Підтримка психолога життєво необхідна аутичній дитині та її родині на всіх етапах розвитку. Для комплексної корекційної роботи з аутичною дитиною доцільна наступна диференціація психологів: психологи-діагаости, психологи-терапісти, психологи, що забезпечують навчальний процес з аутичними дітьми. Роль психологічного забезпечення корекцій­но-педагогічного процесу полягає у координації співпраці всіх учасників корекційно-педагогічного процесу та у допомозі педагогам, соціальним працівникам та родині у розвитку, навчанні та соціалізації аутичної ди­тини. Функції пси хо логічного забезпечення:

■ психологічна діагностика - визначення доступного рівня, адекват­них засобів взаємодії дитини з людьми та середовищем на всіх етапах розвитку (у співпраці з педагогами);

■ розробка, реалізація та моніторинг програми психічного розвитку та соціалізації дитини (у співпраці з педагогами);

■ психологічна допомога родині, навчання прийомам взаємодії з ди­тиною.

У процесі зростання дитини педагоги починають відігравати все знач­нішу роль у консолідації освіти та сімейного виховання. Для повноцінно­го розвитку та навчання аутичної дитини необхідна співпраця спеціальних педагогів-аутологів та шкільних вчигелів (вихователів дошкільно­го закладу). Роль педагогів полягає, безпосередньо, у розвитку, навчанні та соціалізації аутичної дитини у співпраці з психологами, лікарями, соці­альним працівникам та родиною. Функції педагогічної роботи:

■ розробка та впровадження (яке потребує визначення мотиваційного та процесуального компонентів навчальної діяльності аутичної дитини (Г. С. Костюк, Н. А. Леонтьєв, О. Я. Савченко)) індивідуальної загально­освітньої програми навчання в залежності від можливостей дитини на ос­нові масової або допоміжної програми, а також - програми для шкіл інте­нсивної педагогічної корекції (у співпраці з психологами);

■ розвиток навичок самообслуговування та самостійного життя (у співпраці з родиною та з психологами);

■ виявлення та розвиток парціальної обдарованості аутичної дитини та підготовка дитини (за можливістю) до професійної діяльності у цій га­лузі (у співпраці з родиною, психологами та соціальним працівником);

Для того, щоб усі учасники корекційно-педагогічного процесу мо­гли повноцінно виконувати свої функції, їм необхідна постійна під­тримка соціального працівника, яка набуває особливого значення на початку корекційно-педагогічного процесу, коли родина вперше усвідомлює те, що дитина має аутичні викривлення розвитку; та у підлітковому та юнацькому віці, коли молода людина робить перші спроби самостійного життя на можливому для себе рівні. Роль соціа­льного працівника - у забезпеченні нормального соціального функці­онування всіх членів родини, збереженні та відновленні важливіших соціальних зв'язків (робота, родичі, друзі т. і.) та взагалі - самої родини; оскільки від прийнятного психологічного клімату в родині та її спроможність взяти ефективну участь у корекційно-педагогічному процесі залежить можливість створення найкращих умов для розвит­ку дитини. Функції соціального працівника:

■ захист прав родини та дитини, контроль виконання батьками їх­ніх обов'язків;

■ допомога родині у виборі закладів, які візьмуть участь у розвит­ку навчанні та соціалізації дитини;

■ підготовка дитини до самостійного життя, допомога у профоріє­нтації та працевлаштуванні (у співпраці з родиною).

Родина аутичної дитини є центром всієї команди. Усі учасники корекційно-педагогічного процесу не можуть виконувати свої ролі та функції без тісної співпраці з нею.

Більшість фахівців з аутизму погоджуються з тим, що однією з умов успішного розвитку, навчання та соціалізації аутичної дитини є ранній початок спеціальної корекційної роботи. У зв'язку з цим дуже важливим постає питання диференційованої діагностики аутизму, її рівня, доступ­ності та можливості застосування у ранньому віці. У цьому сенсі дуже ак­туальними є наукове доведення та практичне розповсюдження методів, які дозволили б оцінювати ймовірність аутичних викривлень розвитку дитини не емпіричним шляхом (спостереження поведінки дитини), а шляхом певних лабораторних досліджень (генетичні, біохімічні аналізи, вимірювання біотоків мозку тощо), що дасть можливість діагностувати аутичиі відхилення навіть одразу після народження дитини. У такому ра­зі, питання наукового обґрунтування, вдосконалення та впровадження методик раннього втручання, психолого-педагогічної корекції аутичних відхилень розвитку у дітей перших трьох років життя посідають значне місце. В свою чергу, можливість повноцінного застосування цих методик повною мірою залежить від ефективної консолідації усіх учасників корекційно-педагогічного процесу.

Не тільки у світі, але і в нашій країні, все частішими є випадки, коли дитина першого року життя потрапляє у поле зору фахівців, які роблять припущення про аутичне викривлення її розвитку (у цьому віці не може бути поставлений офіційний діагноз). Це стає першим "сигналом триво­ги" для родини, за яким повинна розпочинатися спеціальна корекційна роботи, грамотна та комплексна допомога дитині та родині, чого у наших реаліях не спостерігається. Найбільш типовою (за нашими спостережен­нями) є ситуація, коли родина двох - чотйрьохрічної дитини вперше звер­тається до фахівців з приводу проблем її розвитку. У такому випадку ве­лике значення має невідкладний початок цілеспрямованого корекційно-педагогічного процесу, необхідною умовою якого є консолідація освіти та родинного виховання.

На кожному віковому етапі життя аутичної дитини консолідація освіти і сімейного виховання необхідна для розв'язання актуальних для кожного етапу завдань, які мають бути розв'язані на можливому для дитини рівні,

І. ДОШКІЛЬНИЙ ВІК (провідну роль відіграє родина у співпраці з соціальним працівником).

1) усвідомлення родиною проблем дитини, особливостей її розвит­ку, розуміння суті, природи аутистичних проявів; необхідності спів­праці з фахівцями на усіх вікових етапах (забезпечують психолог та соціальний працівник шляхом консультацій, тренінгів, лекцій та ін.);

ретельне дослідження рівня розвитку дитини, побудова "профі­лю научуваності" (Т. Пітерс, 1987), зіставлення рівня інтелектуального розвитку дитини з фізіологічним розвитком та паспортним віком; дослідження зрілості окремих психічних функцій; виявлення "островків розвитку" та функцій, що "западають", дослідження рівня розви­тку мовлення, сформованості навичок творчої гри, комунікації, соціа­льно-побутових навичок, успішності дитини в окремих видах діяль­ності, її особливі пристрасті тощо; побудова індивідуального плану розвитку; розробка та використання стратегій навчання, індивідуаль­них для кожної дитини (забезпечують психолог та педагоги шляхом тестувань, спостережень, бесід з батьками та ін.);

3) створення особливого афективного режиму життя та адаптація на­вколишнього середовища з метою найбільшого сприяння розвитку дити­ни (забезпечують батьки у співпраці з педагогами та психологом шляхом просторово-часової розмітки середовища, емоційної регуляції та ін.);

4) здобуття дитиною первинних соціально-комунікативних навичок, а також - навичок навчання та спільної діяльності (забезпечують педагоги та психологи у співпраці з батьками шляхом застосування методик при­кладного аналізу поведінки (АВА), розвитку міжособисносних стосунків (С. Гастингс та Р. Шилі), різних методик ігрової терапії та ін.);

5) здобуття дитиною первинних соціально-побутових навичок та навичок самостійності (забезпечують педагоги та психологи у спів­праці з батьками шляхом тренування навичок);

6) запобігання вторинної аутизації дитини та її родини (забезпечу­ють соціальні працівники та психологи у співпраці з батьками шля­хом допомоги у розв'язанні соціальних проблем, що з'являються у процесі зростання дитини);

7) психолого-педагогічна підтримка родини (забезпечують педаго­ги та психологи шляхом тренінгів та лекцій для батьків, навчання ба­тьків конкретним прийомам взаємодії з дитиною);

8) інтеграція дитини у дитячий колектив масового чи спеціалізова­ного дошкільного закладу (школи) (забезпечують соціальні працівни­ки, педагоги-аутологи та психологи у співпраці з батьками шляхом підбору закладу, підготовки аутичної дитини та ЇЇ родини, педагогів закладу, членів дитячого колективу та їхньої підтримки підчас пере­бування дитини у закладі).

11. МОЛОДШІЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК (провідну роль відіграють педагоги).

1) моніторинг розвитку дитини (забезпечують педагоги та психо­логи шляхом тестувань, спостережень, бесід з батьками та ін.);

2) загальноосвітнє навчання за програмою, яка відповідає можли­востям дитини (забезпечують педагоги та психологи у співпраці з ба­тьками шляхом розробки та впровадження індивідуальної програми навчання);

3) розвиток соціально-комунікативних навичок, а також - навичок навчання та спільної діяльності, дружби, емпатії, співчуття (забезпе­чують педагоги та психологи у співпраці з батьками шляхом засто­сування методик прикладного аналізу поведінки (АВА), розвитку міжособисносних стосунків, різних методик ігрової терапії та ін.);

4) розвиток соціально-побутових навичок та навичок самостійності (забезпечують педагоги та психологи у співпраці з батьками шляхом тренування навичок);

5) розвиток самоконтролю та внутрішніх регуляторів поведінки (забезпечують педагоги та психологи у співпраці з батьками шляхом тренування навичок);

6) розвиток здатності до самостійного планування вільного часу (забезпечують педагоги та психологи у співпраці з батьками шляхом тренування навичок);

7) психолого-педагогічна підтримка родини (забезпечують педаго­ги та психологи шляхом тренінгів та лекцій для батьків).

III. ПІДЛІТКОВИЙ ТА ЮНАЦЬКИЙ ВІК (провідну роль ві­діграють соціальні працівники у співпраці з педагогами).

1) максимально можливий розвиток функціональних навичок -комунікації, навичок самообслуговування, домашнього господарства та організації вільного часу, навичок навчання, соціальних та про­фесійних навичок (В. Frederickx, 1983; G.Mesibov, 1988; Т. Рееtегs, 1987) (забезпечують педагоги та психологи у співпраці з батьками шляхом тренування навичок);

2) профорієнтація, працевлаштування (забезпечують педагоги, соці­альні працівники та психологи у співпраці з батьками шляхом підгото­вки аутичної людини, її майбутнього керівництва та трудового колек­тиву, їх підтримки під час спільної трудової діяльності, захист прав ау­тичної людини на професійну підготовку та працевлаштування).

Критерієм успішності консолідації освіти та сімейного вихо­вання на кожному віковому етапі є максимальна ефективність у ви­конанні завдань, актуальних для кожного етапу.

Для ефективної та корисної для дитини співпраці між батьками та фахівцями, для розв'язання завдань консолідації освіти і сімейного виховання дитини з аутизмом потрібна спеціально організована система психолого-медико-педагогічного супроводу аутичної дитини від народження до дорослого віку та її певний інструментарій. Ця система має допомагати родині виховувати аутичну дитину від народження до дорослого віку (20 – 25 років), навчати її ж це робити, захищати права родини та дитини, контролювати виконання батьками їхніх обов'язків.

5.5. Система психолого-медико-педагогічного та

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: