Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ





У валютних операціях, що здійснюються на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб'єктів, кожна з яких прагне задовольнити свій власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада — продавці валюти, її покупці та посередники. Можна навести і такийперелік суб'єктів валютного ринку:

• фірми, організації та індивідуальні особи, зайняті у різнома­нітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

• некомерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

• у функціонуванні валютного ринку особливо велика роль належить брокерським фірмам, конторам і окремим брокерам, які займаються посередницькою діяльністю і отримують від цього відповідну комісійну винагороду. На окремих валютних ринках на ці структури припадає більш як половина валютних операцій;

• державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та державні скарбниці окремих країн.

Найбільші валютні центри знаходяться у країнах, де обмеження на валютні операції зведено до мінімального рівня. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюріху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, а також у Гонконгу і Сінгапурі. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть досягати 100 млрд дол. в день і більше.

У практиці функціонування валютного ринку застосовуються дві групи валютних операцій:

• валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі — поставка валюти здійснюється протягом 48 год;

• термінові операції, розрахунки за які мають здійснюватися не більш ніж за 2 дні (48 год) після їх укладення.

Слід ураховувати, що важелями валютного ринку є не тільки грошові одиниці іноземних держав, які купуються й продаються, а й інші платіжні документи — чеки, векселі, сертифікати тощо.



Найбільша частка валютних операцій припадає на долари США (2/. загального обсягу), а також на німецьку марку, англійський фунт стерлінгів, японську ієну, французький і швейцарський франки.

При здійсненні валютних операцій широко застосовуютьтелеграфні перекази. Вони є основним засобом проведення міжнародних обмінних операцій. Зазначені операції здійснюються банківськими установами різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські відносини, відкриваючи для цього один одному поточні рахунки.

Кореспондентські рахунки використовуються для зберігання валютних ресурсів, взаємних платежів і переказів. Завдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку телеграфний переказ грошових ресурсів здійснюється у найкоротші строки — не пізніше другого дня після здійснення торговельної операції.

У останні десятиріччя в практиці міжнародних валютних пере­казів почали широко використовуватися кредитні картки та інші види електронних грошей. Безпосередньо у валюті на міжнарод­них ринках здійснюється невелика частка розрахункових операцій.

 

ВАЛЮТНІ КУРСИ

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці країни, виражену в одиницях інших країн

Валютний курс встановлюють котирування іноземних валют. Котирування — це визначення офіційними державними органами (національним банком чи іншою фінансовою установою) ціни іно­земної валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують.

Валютний курс певної грошової одиниці формується під безпо­се-реднім впливом попиту і пропозиції, що встановлюються у кож­ному кон-кретному випадку на валютному ринку. У зв'язку з цим його величина за-лежить від пропозиції вільно конвертованої ва­люти на відповідних ринках.

Крім того, на величину валютного курсу і його динаміку досить суттєвий вплив мають стан платіжного балансу країни, рівень відсот­кових ставок, які регулюють міграцію капіталу, а також чинники, пов'я­зані з динамікою цін національного ринку та інфляційним очікуванням.

Валютний курс надзвичайно чутливий і до чинників, що визна­чають політичну і соціальну стабільність окремих країн, їхній зов­нішньополітичний курс, міжнародний авторитет.

Нарешті, слід ураховувати і вплив на динаміку валютних курсів спекулятивного чинника. Як засвідчує світова практика, валютні опе­рації далеко не завжди здійснюються з метою забезпечення торго­вельних і фінансових розрахунків. Дуже часто вони ґрунтуються на прагненні суб'єктів валютного ринку одержати спекулятивний при­буток. Як показують розрахунки, понад 90 відсотків валютних опе­рацій світового валютного ринку взагалі не пов'язані з обслугову­ванням реальних торговельних і фінансових угод. Цим пояснюється виключно високий вплив їх на динаміку валютних курсів. У зв'язку з цим перед кожною країною стоїть завдання валютного регулювання.

Основними важелями валютного регулювання є такі:

• девальвація та ревальвація національної грошової одиниці;

• валютна інтервенція.

Девальвація — це цілеспрямовані дії відповідних інституціональних структур, що мають за мету зниження обмінних курсів ва­люти власної країни.

Ревальвація має зворотний зміст. Вона пов'язана з відповідними діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти.

Валютна інтервенція передбачає застосування валютних обме­жень і здійснення широкого комплексу заходів з безпосереднього регулювання платіжного балансу.

Валютна інтервенція — досить поширений засіб здійснення по­літики валютного регулювання. Її механізм пов'язаний з операція­ми купівлі та продажу власної валюти на валютному ринку. Такі операції впливають на зміну попиту та пропозиції певної грошової одиниці й призводять до відповідної кореляції її обмінного курсу.

Практикою міжнародних валютних відносин вироблено ряд принципів валютної політики, що мають за мету забезпечити її ци­вілізований розвиток. Ці принципи сформульовані в Статуті МВФ.

1. Кожна країна, яка є членом МВФ, не повинна допускати та­кої маніпуляції валютними курсами, яка дасть їй можливість отри­мати несправедливі конкурентні переваги над іншими країнами.

2. Обов'язком кожного члена МВФ є здійснення валютного ре­гулювання, спрямованого на запобігання передусім руйнівним на­слідкам, зумовленим короткостроковими коливаннями обмінних курсів.

3. При проведенні політики курсового регулювання мають вра­ховуватися інтереси інших членів МВФ, включаючи інтереси тих країн, у валютах яких здійснюється інтервенція.

КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ

Конвертованість — це здатність національної грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти:

Конвертованість передбачає можливість купівлі та продажу іноземної валюти за національну.

В умовах адміністративно-командної економіки вільна конвертованість забороняється. Вона здійснюється нелегально на “чорному” ринку. Конвертованість — невід'ємний атрибут ринкової економіки. Без конвертованості неможлива свобода вибору, тобто те, без чого ринкові відносини втрачають сенс. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може включитися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, вільно продавати свою продукцію на ринку будь-якої країни, а покупець позбавляється можливості належно задовольняти свій платоспроможний попит.

Теорія і практика розрізняють повну і часткову зовнішню і внутрішню конвертованість.

Зарежиму повної конвертованості усі юридичні та фізичні вітчизняні й зарубіжні особи, що володіють певною сумою грошей цієї країни, мають можливість вільно (без будь-яких обмежень) використовувати ці гроші на будь-які цілі: безперешкодно здійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції. Нині існує досить обмежена кількість валют, що діють у режимі повної конвертованості.

Причастковій конвертованості на обмінні операції вводяться певні обмеження. За вимогами МВФ ці обмеження не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткостроковими банківськими і кредитними операціями, платежі з погашення займів та відсотків переведення прибутків з інвестицій, грошових переказів некомерційного характеру. У зв'язку з тим що здійснення таких операцій є невід'ємною ознакою конвертованості, їх обмеження відповідно до вимог статуту МВФ не допускається. При застосуванні обмежень за міжнародними поточними операціями валюта втрачає за регламентом МВФ статус конвертованої.

При зовнішній конвертованості повна свобода валютних операцій для здійснення розрахунків з іншими країнами надається лише іноземним (фізичним і юридичним) особам. Ідеться про надання можливості зазначеним особам вільно обмінювати зароблену в цій країні валюту на будь-яку іноземну валюту і здійснювати перекази цієї валюти за кордон.

За режимувнутрішньої конвертованості правом обмінних операцій національних грошових одиниць на іноземну валюту користуються лише фізичні та юридичні особи цієї країни.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.