Б) з кульковими шприц-головками.

Лікеро-горілчані, безалкогольні напої, вода

Дані вантажі перевозяться безтарним способом спеціалізованими автомобілями-цистернами і тарним способом – автомобілями-фургонами, автомобілями з бортовою платформою та в контейнерах.

Ящики та бочки потрібно розміщувати в кузові автомобіля щільно, без проміжків. При неповному заповненні кузова ящики та бочки слід фіксувати упорами. При розміщенні бочок декількома рядами кожен наступний ряд укладається на прокладки з дощок з підклинюванням усіх крайніх рядів.

Вантажовідправник повинен забезпечити на вантажних майданчиках подачу продукції на борт автомобіля. При перевезенні в цистернах перед наливом вантажовідправник повинен перевірити цистерну на чистоту і відсутність в ній запаху, щільність закриття люків, справність пристроїв для опломбування, а при необхідності провести промивку і пропарювання цистерни.

Спеціалізовані транспортні засоби, які використовуються для перевезення лікеро-горілчаних, безалкогольних напоїв та води показані на рис. 12.16.

Конструкція резервуарів цього рухомого складу аналогічна конструкції резервуарів молоковозів.

В верхній частині рис. 12.16. показаний автопоїзд для перевезення вина. Нижче показаний автомобіль-цистерна для перевезення води. Цей автомобіль призначений для підвезення води на відгінні пасовища та для інших цілей.

Внизу показаний одновісний причіп для перевезення квасу або пива. В цьому випадку всередину резервуара подається під тиском 0,20...0,25 мПа повітря з метою недопущення спінювання напоїв, що перевозяться.

Рис. 12.16. СРС – цистерни для перевезення лікеро-горілчаних, безалкогольних напоїв та води

М’ясо, риба та рибопродукти

М’ясо тушами та напівтушами без тари, а м’ясні напівфабрикати в тарі подаються для перевезення при певній температурі. Дані вантажі перевозяться в авторефрежераторах та в ізотермічних автомобілях-фургонах в залежності від температури та тривалості перевезення. Морожені вантажі повинні складатися у кузові автомобіля щільним штабелем. СРС для перевезення м’яса та субпродуктів показаний на рис. 12.17.

Риба подається для перевезення у вигляді охолодженого, соленого, копченого, маринованого продукту та живою.

Основним видом упаковки для риби є напівжорстка картонна тара, яка виготовляється з водонепроникного (бітумованого) гофрованого двошарового картону. Ящики з торців обтягуються двома поясами з пакувального заліза чи дроту та третім поясом, який іде навхрест. Картонні ящики маркуються. Товарний знак, що встановлений для кожного виду рибопродуктів, наносять фарбою через трафарет, паперовий ярлик наклеюють на тару. Для полегшення визначення виду рибопродуктів, що упаковані в однакову тару, застосовують ярлики, які відрізняють за формою, виглядом малюнка, кольором та шрифтом.

Морожена риба упаковується в дерев’яні (80 кг) або картонні (40 кг) ящики, бочки, корзини. Тара зсередини повинна бути вистелена чистою рогожею, папером чи іншим ізолюючим матеріалом. Під час перевезення замороженої риби не дозволяються різкі коливання температури, які призводять до перекристалізації в продукті, руйнування тканин, що відбивається на якості риби.

Охолоджену рибу упаковують в ящики, ящики-клітки з вкладеними всередину матами з очерету, соломи або рогози масою нетто 80 кг. На дно тари і на кожен шар риби насипають подрібнений чистий лід. В бочках повинні бути отвори для стікання води від танення льоду.

Рис. 12.17. СРС для перевезення м’яса та субпродуктів

Живу рибу, як правило, перевозять в спеціально обладнаних цистернах. Як виняток дозволяється перевезення живої риби в бочках. Навантаження в автомобілі риби та рибопродуктів у тарі проводиться щільними рядами. Для запобігання прим’ятості риби, перекладеної льодом та упакованої в напівжорстку тару, між вантажними місцями треба прокласти рейки. В’ялені та холодного копчення рибопродукти під час перевезення в теплу пору року треба укладати вертикальними рядами чи в шаховому порядку для забезпечення циркуляції повітря.

При перевезенні риби обов’язково оформляють ветеринар­не свідоцтво та сертифікат якості.

Консерви

Консервну продукцію в жерстяній та скляній тарі подають для перевезення упакованою в дощаті і картонні ящики та дерев’яні клітки. Банки укладають так, щоб виключалась можливість їх переміщення. Горизонтальні ряди банок в ящику перекладають картонними або цупкими паперовими прокладками. Дно та бокові стінки кліток викладають пакувальним матеріалом. Дерев’яні ящики та клітки мають бути міцно забитими та щільно обтягнутими по торцях в’язальним дротом або металевою пакувальною стрічкою, що забезпечує цілість упаковки при транспортуванні ящиків, які складені в штабелі. Скляні банки, склянки, пляшки, флакони з продукцією відокремлюють одне від одного перегородками з товстого картону. Консерви у скляній тарі взимку перевозять в транспорт­них засобах, які обігріваються. Ящики з консервами в металевих банках не можна перевозити разом з вантажами, які виділяють вологу.

Приймання консервів для перевезення, вантажні роботи, розміщення та укладання на рухомому складі виконуються за правилами, що встановлені для вантажів, які перевозяться в ящиках. Наприклад, не можна приймати для перевезення ящики з ознаками відкривання або ушкодження, консерви в картонних ящиках можна перевозити лише на піддонах.

Швидкопсувні вантажі

До швидкопсувних вантажів відноситься більшість продовольчих товарів, придатність яких в якості продуктів харчування обмежена певними термінами та температурним режимом при їх виготовленні, перевезенні та зберіганні.

Швидкопсувні вантажі діляться на наступні групи:

- продукти тваринного походження – м’ясо різних тварин та птиці, риба, ікра, молоко, яйця та ін.;

- продукти рослинного походження – фрукти, ягоди, овочі, гриби та ін.;

- продукти переробки – молочні продукти, різні жири, заморожені фрукти, ковбасні вироби, сири та ін..

Серед швидкопсувних товарів є група особливо швидкопсув­них продуктів, в яких при порушенні температурних умов і термінів реалізації створюється середовище для розмноження мікроорганізмів, що можуть викликати псування продуктів та гострі кишкові захворювання і харчові отруєння людей. До таких відносять: м’ясні, рибні, сирні, овочеві напівфабрикати, молоко, варені ковбаси, кулінарні вироби.

Швидкопсувні вантажі можуть бути класифіковані за загаль­ними ознаками класифікації будь-яких вантажів наступним чином:

- за фізико-хімічними властивостями – тверді, рідкі або насипні. Тверді в свою чергу можуть бути поштучні та навальні;

- за умовами перевезень – такі, що не вимагають використання СРС; такі, що вимагають дотримання особливих санітарних та температурних режимів, а тому виникає потреба в СРС, який враховує особливості вантажу;

- за терміновістю перевезень – такі, що вимагають стислих термінів доставки, вантажі з можливістю тривалого терміну їх перевезення.

Однак в класифікації швидкопсувних вантажів пріоритетними повинні залишатися ознаки походження вантажу та пов’язана з цим класифікація за температурним режимом.

В залежності від способу температурної обробки швидкопсувні вантажі діляться на:

- свіжі або остиглі без зміни їх звичайного стану;

- охолоджені (як правило, до температури в діапазоні від +4⁰С до -6⁰ С);

- заморожені (діапазон температур від -7⁰ С до -18⁰ С);

- глибокозаморожені (температура нижче -18⁰ С);

- підігріті (з вищою температурою від температури довкілля);

Заморожений продукт – це такий продукт, температура в товщі якого не вище -6⁰ С і в ньому практично припинені біохімічні процеси. Вода в такому продукті перетворилась в лід. Продукт в певній мірі втрачає смакові та ароматичні властивості, але зберігає поживність.

В охолодженому продукті температура в товщі становить від 0⁰ до - 4⁰С, що лише сповільнює діяльні та біохімічні процеси.

В літню пору року швидкопсувні товари перевозяться в ізотермічних кузовах автомобілів та в кузовах обладнаних засобами охолодження.

У разі підвищення температури свіжих овочів і фруктів понад встановлену норму допускається їх перевезення за умови забезпечення завантаження з 22-ї до 8 години ранку. Свіжі овочі та фрукти, крім бананів та ананасів, при температурі повітря не нижче 0⁰ С у весняний, літній та осінній періоди можна перевозити на автомобілях з бортовою платформою за умови їх укриття брезентом і тривалості перевезення до 6 годин.

Свіжу зелень (салат, редиска, зелена цибуля, кріп тощо) можна перевозити у неспеціалізованому автотранспорті в нічні та ранкові години з тривалістю транспортування до 3 годин.

Залежно від властивостей і термічної обробки вантажу, який перевозиться, водій зобов’язаний провести попереднє (до завантаження) охолодження, зимою – обігрівання кузова автомобіля-рефрижератора до встановленої температури. Ця температура відмічається у ТТН та листі контрольної перевірки температури.

Вантажовідправник передає водію разом з ТТН посвідчення про якість або сертифікат. В останньому з цих документів містяться відомості про температуру вантажу перед завантаженням, допустимий термін його доставки, якісний стан вантажу та упаковки.

Продукти тваринного походження і продукція їх переробки підлягають ветеринарно-санітарному контролю. Живі рослини, квіти, плоди, насіння тощо, які відправляються з місць, оголошених під карантином, допускаються до перевезення тільки при наявності на кожну партію вантажу карантинного сертифікату.

Допускається сумісне перевезення в одному автомобілі різних видів вантажів, які входять в одну групу або підгрупу.

Забороняється сумісне перевезення продуктів харчування з іншими вантажами, які можуть бути причиною їх псування (м’ясо з рибою, масло і молоко з сиром, цибулею і часником).

Не допускається також перевезення заморожених вантажів разом з охолодженими або остиглими.

Терміни зберігання та реалізації деяких швидкопсувних продуктів в торгівельній мережі та підприємствах громадського харчування наведені в додатку Є.

Швидкопсувні вантажі перевозяться в більшості випадків з використанням рухомого складу – фургонів. Основні види рухомого складу-фургонів наведені на рис 12.18.

Рухомий склад з ізотермічними кузовами характеризується тим, що такі кузови мають теплову ізоляцію від зовнішнього середовища.

В кузовах фургонах-льодівниках в якості охолоджуючого елементу використовують звичайний або сухий лід.

В кузовах-рефрижераторах наявні спеціальні пристрої для охолодження.

В кузовах з опалюваним кузовом є спеціальний пристрій для підігрівання кузова.

Всі вказані типи кузовів можуть бути різних класів в залежності від виду вантажів, що перевозяться, та термінів їх перевезення. Класи рухомого складу-фургонів вказані на рис.12.19.

В кузовах-льодівниках при температурі зовнішнього повітря +30⁰С повинна забезпечуватися температура не вище:

клас А - +7⁰С

клас В - -10⁰С

клас С - - 20⁰С

В кузовах-рефрижераторах класів А, В та С може підтримуватися в вантажному приміщенні будь-яка температура в певному діапазоні:

клас А – від +12 до 0⁰С;

Рис. 12.18. Рухомий склад-рефрижератори для перевезення швидкопсувних вантажів

клас В – від +12 до -10⁰С;

клас С – від +12 до -20⁰С

при температурі зовнішнього повітря +30⁰С.

В рефрижераторах класів D, E та F можна підтримувати лише певну температуру в межах температур:

клас D до +2⁰С;

клас Е до -10⁰С;

клас F до -20⁰С.

Температура всередині вантажного приміщення фургонів з опалюваним кузовом повинна бути не нижче +12⁰С при температурі зовнішнього повітря -10⁰С для класу А та -20⁰С для класу В.

Способи охолодження кузовів рухомого складу показані на рис.12.20.

Джерела холоду фургонів-рефрижераторів діляться на тимчасові та постійні.

Тимчасовими джерелами холоду називаються такі, запас яких забезпечує підтримання потрібної температури в кузові впродовж обмеженого терміну (лід, суміш льоду з сіллю, заморожені евтектичні розчини, зріджені гази).

Постійними джерелами холоду є такі, які забезпечують постійне підтримання заданої пониженої температури без періодичного поновлення запасу холоду (машинне охолодження з автономним постійно працюючим приводом).

Охолоджуючі пристрої розміщують в кузові таким чином, щоб створювалась необхідна циркуляція холодного повітря.

При охолодженні льодом в суміші з сіллю на бічних та передній стінці кузова кріплять бачки з оцинкованої сталі з сумішшю. Такий спосіб охолодження має низку суттєвих недоліків, а саме: швидка корозія бачків та внутрішньої обшивки кузова; велика трудомісткість заповнення бачків сумішшю, втрати холоду під час завантаження бачків в кузов. Внаслідок цих недоліків цей спосіб охолодження отримав обмежене використання.

Перевагою охолодження кузова за допомогою сухого льоду (тверда вуглекислота) є можливість підтримання в кузові досить низьких температур, а також чистоту завдяки безпосереднього переходу вуглекислоти внаслідок сублімації з твердого стану в газоподібний. Цей процес проходить при температурі -78,9⁰С. Таку властивість сухого льоду використовують при перевезенні морозива без охолоджуючих пристроїв.

Охолоджуючі пристрої сухого льоду можуть мати виведення парів вуглекислоти безпосередньо в кузові або назовні.

В останньому випадку охолоджуючі пристрої мають бути повністю герметизовані. Зазвичай їх розміщують під стелею або в верхній частині кузова. Інколи сухий лід завантажують між зовнішнім та внутрішнім облицюванням. З метою економії сухого льоду здійснюють регулювання температури в кузові різними конструктивними способами.

Основним недоліком охолодження сухим льодом, що обмежує його використання, є відносно висока його вартість.

Охолодження кузовів за допомогою звичайного та сухого льоду не забезпечує рівномірну температуру у всьому кузові. Для усунення цього недоліку в кузові встановлюють вентилятори, вмикання та вимикання яких здійснюється автоматично при певних температурах з використанням термореле.

Для охолодження кузовів рефрижераторів використовують-ся заморожені розчини, розтанення яких супроводжується поглинанням тепла із зовнішнього середовища.

Ці розчини (холодоносії) розміщені в ємностях, заморожуються в стаціонарних холодильних установках або за рахунок випаровування холодоагента (речовини, що легко випаровується), який циркулює по трубопроводах, розміщених всередині охолоджуючого пристрою.

Холодоносії повинні відповідати таким специфічним вимогам, як: незначна в’язкість при низьких температурах, низька температура замерзання, висока теплоємність, теплопровідність та тепловіддача, негорючість, вибухонебезпеч-ність та нетоксичність, відсутність корозійної дії на метал. Такими речовинами є водні розчини мінеральних солей (хлористий натрій, хлористий кальцій) або розчини металевих солей (хлористий магній) та органічних з’єднань (етиловий спирт, трихлоретилен та ін.).

Розчин хлористого натрію використовується для температур до –16⁰ С. Для більш низьких температур (до –45⁰С) використовується хлористий кальцій.

Водні розчини солі в залежності від концентрації можуть залишатися в рідкому стані при температурі значно нижчій 0⁰С. Зі збільшенням концентрації солі в воді температура замерзання розчину знижується (крива 1 на рис. 12.21) Збільшення концентрації солі в розчині приводить до збільшення його питомої ваги та в’язкості, зниження теплоємності та теплопровідності розчину.

Вміст солі в розчині, %

Рис. 12.21 Діаграма температур замерзання та кріогідратних точок розчинів хлористого натрію (суцільні лінії) та хлористого кальцію (пунктирні лінії); - - крива виділення льоду; 2 – крива виділення солі

Охолодження при допомозі відтанення заморожених евтектичних розчинів буває двох видів: зероторне та акумуля-торне.

При зероторному охолодженні розчин солей з водою розміщають в металеві зеротори та заморожують в холодильних камерах стаціонарних холодильників або в спеціальних пересувних холодильних установках.

Зеротори (див. рис. 12.22) заповнюють на 80-92% об’єму з врахуванням розширення розчину при замерзанні. Кріплять зеротори до бокових стін кузова. Відтавання розчину супроводжується інтенсивним поглинанням тепла з простору кузова та, як наслідок, його охолодженням. Ефективність зероторів зберігається до відтавання 75% суміші. Тривалість дії зеротора 12-15 год. Перевагою зероторного охолодження є можливість повторного використання розчину. Разом з тим такий спосіб охолодження вимагає наявності холодильних станцій та потребує значних витрат часу та робочої сили на заміну зероторів.

Акумулятори холоду відрізняються від зероторів тим, що заморожування евтектичного розчину проводиться не в стаціонарних холодильних камерах, а за рахунок циркуляції по змійовиках холодоносія (газу або розчину). Акумулятори холоду – це пустотілі гофровані плити товщиною від 25 до 80 мм, виготовлені з тонкого листового металу та зі змійовиками, що мають ребра. Такі пристрої розміщують під стелею або на поздовжніх стінках кузова. Іноді для примусової циркуляції повітря акумулятори холоду виконують у вигляді порожнистого циліндра, всередині якого встановлений вентилятор.

Акумуляторне охолодження з зарядкою акумуляторів холоду від стаціонарних холодильних установок або від компресора, змонтованого на автомобілі, з приводом від електродвигуна, живлення якого здійснюється від електромережі під час стоянок автомобіля, є тимчасовим охолодженням, оскільки запас холодовіддачі акумуляторів обмежений та не може бути поповнений під час руху автомобіля.

Коли ж акумулятори холоду заряджаються від компресорної холодильної установки, встановленої на автомобілі, з приводом її від автономного двигуна внутрішнього згоряння, то таке акумуляторне охолодження є постійним.

Наступним способом є попереднє охолодження кузова. Цей спосіб сприяє зниженню необхідної продуктивності холодильної установки, а іноді взагалі виключає потребу в ній (наприклад, при перевезенні деяких незаморожених продуктів на невеликі відстані). Попереднє охолодження може здійснюватися тимчасовими джерелами холоду, в тому числі і за допомогою акумуляторного охолодження. Однак при цьому потрібний значний час, оскільки відтаювання заморожених розчинів здійснюється повільно. Для пришвидшення попереднього охолодження кузова була запропонована комбінована конструкція охолоджуючого пристрою (див. рис. 12.23), який складається з акумулятора холоду 1, батареї з ребрами безпосереднього охолодження (випарника) 2 з загальним змійовиком для циркуляції холодоагента 3.

Рис. 12.22. Загальний вигляд зеротора

Рис. 12.23. Схема комбінованого акумулятора холоду – випарника: 1 – акумулятор холоду; 2 – випарник; 3 - змійовик

Таке охолодження від стаціонарної установки може здійснюватися трьома способами:

- подачею холодного повітря від стаціонарної холодильної машини в кузов гнучкими теплоізольованими шлангами;

- за допомогою переносного випарника (змійовик з ребрами, всередині якого циркулює речовина, яка легко випаровується – холодоагент, що підводиться шлангами від стаціонарної холодильної машини) та вентилятора з електродвигуном;

- за допомогою постійного випарника з вентилятором, розміщеним на передній стійці всередині кузова та закритого кожухом з отворами внизу для циркуляції теплого повітря з кузова до вентилятора. Холодоагент в цьому випадку підводиться до випарника від стаціонарної холодильної установки також гнучкими шлангами.

Такий спосіб охолодження використовується не лише для попереднього охолодження кузовів, але і в тих випадках, коли харчові продукти не призначені для тривалого зберігання при плюсових температурах, а перевозяться без охолодження під час транспортування.

Попереднє охолодження фургонів може здійснюватися з використанням рідкої вуглекислоти. Рідка вуглекислота зберігається в холодильниках в ізольованих охолоджених резервуарах під тиском 2,1 мПа та при температурі -17,8⁰С. З резервуарів вуглекислота подається по шлангу з наконечником безпосередньо в фургон. Пари вуглекислоти циркулюють у внутрішньому просторі фургону, створюючи дуже швидке та рівномірне його охолодження. Регулювання температури в фургоні здійснюється шляхом зміни кількості поданої вуглекислоти, яка залежить від розміру діафрагми в наконечнику шланга та тривалості подачі. Повне охолодження кузова здійснюється за 2-4 хв.

Охолодження кузовів-рефрижераторів в процесі їх руху зрідженими газами базується на дроселюванні попередньо зріджених газів, розміщених в балонах, яке супроводжується поглинанням тепла з простору кузова. Зріджені гази з балонів після дроселювання поступають в трубопроводи, розміщені на стелі або на стінках, чи безпосередньо в холодильну камеру кузова та випаровуються при низькій температурі.

Останнім часом для охолодження кузовів використовують рідкий азот. Рідкий азот при атмосферному тиску має температуру кипіння -196⁰С. Газоподібний азот для продуктів нешкідливий.

Запропоновані дві системи охолодження кузовів рідким азотом:

- система, при якій рідкий азот, що знаходиться в збірному резервуарі, змонтованому в нижній частині причепа, поступово випаровується в вантажне приміщення для підтримання там температури нижче -18⁰С;

- система, при якій рідкий азот зберігається в резервуарах під тиском 0,11 мПа та розбризкується в холодильній камері за допомогою розподільчого трубопроводу. Пристрої для розбризкування вмикаються автоматично терморегулюючими вентилями.

Схема охолодження кузова напівпричепа-рефрижератора за другою системою наведена на рис. 12. 24

Рис. 12.24. Схема охолодження кузова напівпричепа-рефрижератора рідким азотом: 1 – дверний вимикач; 2 – аварійний вимикач; 3 – трубопровід для впорскування зрідженого азоту;

4 – форсунки для впорскування азоту; 5 – датчик температури в кузові; 6 – з’єднувальна (перехідна) коробка; 7 – електромагнітні клапани подачі зрідженого азоту; 8 – кран для заповнення резервуа­ра азотом; 9 – бак-заповнювач; 10 – вивід електроживлення газо­випускного клапану; 11 – горловина для під’єднання заливного клапана; 12 – головний вимикач; 13 – запобіжник; 14 – акумуляторна батарея; 15 – первинний резервуар; 16 – проміжні резервуари; 17 – вторинний резервуар; 18 – газовипускна магістраль (з’єднується з атмосферою); 19 – електромагнітний газовипускний клапан.

Система охолодження складається з резервуарів 15, 16 та 17 з рідким азотом, розміщених в передній частині кузова, бака – заповнювача 9, трубопроводу 3 для впорскування зрідженого азоту, датчика 5 температури, а також вентилів, трубопроводів та приходів. На дверях кузова встановлені дверні вимикачі 1 та аварійні вимикачі 2, які забезпечують припинення подачі азоту при відкриванні дверей або у випадку аварії. Температура в кузові підтримується в межах до -30⁰С.

Принципова схема охолодження азотом наведена на рис.12.25.

 

Рис. 12.25. Принципова схема системи охолодження азотом:

1 – зовнішній кожух резервуара з азотом; 2 – резервуар з рідким азотом; 3 – вентиль; 4 – регулятор тиску; 5 – випарник азоту для підтримки постійного надлишкового тиску в резервуарі;

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: