Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ





ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Облік і аудит»

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями галузі знань 0305 - Економіка та підприємництво»

денної та заочної форм навчання

 

 

Алчевськ – 2014


 

УДК 656.2:385

 

Гришко Н.В. Інноваційний розвиток підприємства:Методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями галузі знань 0305 - Економіка та підприємництво денної та заочної форм навчання / Н.В. Гришко – Алчевськ: ДонДТУ, 2014. – 87 с.

 

У методичних вказівках представлені: програма курсу, методичні вказівки до вивчення тем курсу, теоретичні основи тем дисципліни, теми рефератів, питання для закріплення матеріалу та поглибленого вивчення курсу, тестові завдання для самоперевірки рівня знань до кожної теми курсу, рекомендована література до вивчення курсу.

Призначені для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями галузі знань 0305 - Економіка та підприємництво денної та заочної форм навчання та рекомендовані для використання при вивченні дисципліни «Інноваційний розвиток підприємства».

 

Методичні вказівки розглянуті та затверджені на засіданні кафедри (протокол № 1 від 01 вересня 2014 р.)

 

 

Укладачі: Гришко Наталія Вікторівна, д.е.н., професор

 

 

Рецензент: Коваленко Наталія Валеріївна, д.е.н., професор

 

 

© Н.В. Гришко, 2014

© ДонДТУ, 2014

 


ЗМІСТ

   
Вступ. 1. Програма курсу 2. Навчально-методичне забезпечення курсу Змістовний модуль 1. Характеристика інноваційної діяльності підприємства, сучасні організаційні форми інноваційного розвитку та інфраструктура ринку інновацій Тема 1. Інновації і циклічність економічного розвитку Тема 2. Ключові поняття інноваційного розвитку. Тема 3. Вимірювання рівня інноваційного розвитку та чинників його формування Тема 4. Сучасні організаційні форми інноваційного розвитку Тема 5. Глобальні науково-технічні та інформаційні комунікації в інноваційній сфері Тема 6. Інфраструктура ринку інновацій Тема 7. Державна підтримка інноваційного підприємництва Змістовний модуль 2. Стратегія, бізнес-моделі інноваційного розвитку підприємства, ризики та ефективність їх інноваційної діяльності Тема 8. Національні інноваційні системи Тема 9. Маркетинг інновацій Тема 10. Стратегії та бізнес-моделі інноваційного розвитку підприємства Тема 11. Інноваційний потенціал підприємства Тема 12. Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства Тема 13. Ризики в інноваційній діяльності та управління ними Тема 14. Охорона прав та економіка інтелектуальної власності як складова економічної безпеки інноваційної діяльності 3. Завдання для блочно-модульного контролю знань 4. Критерії оцінювання 5. Рекомендована література Додатки              

ВСТУП



 

Дисципліна «Інноваційний розвиток підприємства» входить до навчального плану підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями галузі знань 0305 - Економіка та підприємництво» денної та заочної форм навчання в комплексі дисциплін циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки. Положення і методи курсу «Інноваційний розвиток підприємства» ґрунтуються на курсах «Економіка підприємства», «Економічний аналіз», «Маркетинг», «Менеджмент», «Потенціал підприємства». Курс тісно пов’язаний з дисциплінами «Проектний аналіз», «Стратегія підприємства», «Внутрішній економічний механізм підприємства», «Планування діяльності підприємств», «Основи наукових досліджень», які використовують спільні методи для пошуку та обґрунтування ефективності творчих ідей.

Терміни «інновація», «інноваційна діяльність» увійшли до сучасного вітчизняного економічного лексикону, замінивши певною мірою поняття «науково-технічний прогрес» та «впровадження досягнень науково-технічного прогресу», по суті виявившись їх синонімами, водночас підкреслюючи ризиковий, ринковий характер процесів упровадження новацій у господарську діяльність господарюючих суб’єктів (підприємств, організацій).

Необхідність, актуальність вивчення курсу «Інноваційний розвиток підприємства» викликана гострою потребою забезпечення конкуренто-спроможності української економіки у сучасному глобальному світі. Реалії теперішнього економічного життя виявляють – щоб бути конкурентоспроможними на внутрішньому ринку, слід мати конкурентні переваги на зовнішньому. Основою конкурентоспроможності сьогодні є здатність до інновацій. Нові ідеї та продукти (товари), прогресивні технології й організаційні рішення дедалі більшою мірою визначають успіх підприємницької діяльності, забезпечують виживання, стабільні обсяги реалізації, рентабельність, а отже, і фінансову стабільність підприємства.

Розуміння ролі інновацій у забезпеченні ефективного функціонування підприємства, знання особливостей їх впровадження та фінансування, правового забезпечення, принципів державного регулювання і розробки інноваційної політики, вміння здійснювати вибір та обґрунтування ефективності конкретних інноваційних проектів свідчать про високий рівень підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями галузі знань 0305 - Економіка та підприємництво».

При підготовці методичних рекомендацій використані праці відомих вчених та спеціалістів, а також методичні матеріали провідних вузів.


ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

«ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ»

Вступ

Інноваційна діяльність: сутнісна характеристика та значення на сучасному етапі економічного розвитку.

Мета і завдання курсу: Метою викладання навчальної дисципліни “Інноваційний розвиток підприємства” є формування у студентів знань та вмінь щодо забезпечення інноваційного розвитку економічних систем, оцінювання їхнього інноваційного потенціалу, обґрунтування та реалізації ефективних управлінських рішень з розвитку економіки на інноваційних засадах.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Інноваційний розвиток підприємства” є такі:

а) вивчення механізмів управління інноваційним розвитком економічних систем;

б) вивчення механізмів забезпечення результативності формування та використання інноваційного потенціалу підприємств;

в) оцінка ефективності інвестування в інновації;

г) набуття вмінь обгрунтовувати напрями пріоритетного інноваційного розвитку та альтернативні варіанти управлінських рішень.

Методологія вивчення курсу: структура і предмет дисципліни, логіка її побудови. Змістовна характеристика дисципліни.

Змістовний модуль 1

Характеристика інноваційної діяльності підприємства, сучасні організаційні форми інноваційного розвитку та інфраструктура ринку інновацій.

Тема 1. Інновації і циклічність економічного розвитку

1.1 Основні визначення. Тенденції розвитку інновацій.

1.2 Класифікація інновацій. Характеристика інноваційної діяльності.

1.3 Поняття й зміст інноваційної діяльності.

1.4 Задачі і функції інноваційної діяльності.

 

Його формування

3.1 Сутність попиту і способи його відображення.

3.2 Аналіз попиту на інновації. Фактори попиту. Види попиту на інноваційну продукцію. Методи аналізу попиту.

3.3 Поняття оцінки ефективності інноваційної діяльності. Види ефективності.

3.4 Критерії та показники ефективності інноваційної діяльності. Методи оцінки.

 

 

Змістовний модуль 2

Стратегія, бізнес-моделі інноваційного розвитку підприємства, ризики та ефективність їх інноваційної діяльності

Тема 8. Національні інноваційні системи

8.1Основи управління інноваціними процесами.

8.2 Основні методи організації інноваційного процесу.

 

Тема 9. Маркетинг інновацій

8.1. Цілі та завдання маркетингуінновацій.

8.2. Методологія та інструментарій маркетингу інновацій

8.3. Основні принципи маркетингу інновацій

 

 

Теоретичні основи теми

Інноваційна діяльність – це самостійний вид діяльності підприємства, пов’язаної з управлінням процесами відновлення активів та продукції в ринковій економіці з метою диверсифікації виробництва, його модернізації, створення високих технологій і сучасного виробничого потенціалу, що забезпечує конкурентоспроможність і фінансову стабільність фірми (підприємства).

Теорія інновацій– це сукупність знань про теоретичні проблеми науково-технічного прогресу, а також про методологічні підходи до формування інноваційної політики і механізму її реалізації на всіх рівнях управління.

Науково-технічний прогрес (НТП)є об’єктивним явищем. Науково-технічний прогрес в економіці відбувається циклічно, тобто з періодичними коливаннями інноваційної активності, які пов’язані з фазами економічних та науково-технічних циклів. Взагалі циклічність є механізмом саморегулювання ринкової економіки.

Економічний циклє формою розвитку ринкової економікий охоплюєперіод руху ринкової економіки від однієї кризи до іншої. Розрізняють малі (до 10 років) та великі (50–60 років) цикли розвитку ринкової економіки. У межах малих циклів модернізується обладнання, оновлюється виробничий апарат, зростають інвестиції у виробництво, збільшується ємність ринку. Великі цикли пов’язані із радикальними науково-технічними перетвореннями в економіці, впровадженням базових нововведень, які суттєво змінюють як набір продуктів, що пропонуються покупцям, так і технологію їх виготовлення. Великі економічні цикли характеризуються структурною перебудовою всієї економіки. Малі та великі економічні цикли не протистоять один одному, а взаємодіють, доповнюючи один одного, складаючи єдиний процес економічного розвитку.

Науково-технічні циклихарактеризуютьдинаміку розвитку науки і техніки.Кожний науково-технічний цикл включає такі фази: зародження нової ідеї, її оформлення у винахід або інші форми закріплення інтелектуальної власності, експериментальна перевірка; освоєння (інновація); поширення (дифузія); стабільний розвиток (зрілість); старіння (рутинізація); витіснення з ринку. За тривалістю виділяються цикли: короткострокові (зміна моделей техніки, модифікація технологій); середньострокові (зміна поколінь техніки та технології, які реалізують базисний винахід); довгострокові – зміна переважаючих технологічних укладів, які реалізують нові принципи; понаддовгострокові або цивілізаційні цикли, пов’язані з переходом (раз у декілька століть) до нового технологічного способу виробництва.

Безперервність НТП доведена фундаментальними теоретичними дослідженнями багатьох вчених. Основи теорії науково-технічних циклів закладені М. Д. Кондратьєвим, розвинуті Й. Шумпетером, в останні десятиліття теорія інновацій розроблялась А. І. Анчишкіним, Л. М. Гатовським, Ю. В. Яковцем, С. Ю. Глаз’євим, А. Клайхнкнехтом.

Теорія науково-технічних циклів є основою для узгодженого прогнозування розвитку економіки та техніки, вироблення стратегії та програм технологічного розвитку, оцінки значимості винаходів та новизни техніки. Вперше відкрив тривалі світові науково-технічні цикли («довгі хвилі») російський економіст М. Д. Кондратьєв. Усвідомлення наявності таких циклів дозволяє визначати пріоритети стратегічного планування. Теорія «довгих хвиль» М. Д. Кондратьєва активно використовується у розвинутих країнах, які сьогодні відпрацьовують перспективи свого технологічного розвитку до 2020–2030 рр. За теорією М. Д. Кондратьєва історія НТП, починаючи з промислової революції другої половини ХУІІІ ст., налічує 5 хвиль із циклами 50–60 років, в результаті яких утворилося 5 технологічних укладів:

І хвиля (1785 – 1835) – механізація праці у ткацтві;

ІІ хвиля (1830 – 1890) – вуглевидобуток та паровий двигун;

ІІІ хвиля (1880 – 1940) – чорна металургія;

ІV хвиля (1930 – 1990) – нафтопереробка, органічна хімія;

V хвиля (1985 – 2035) – мікроекономіка, генна інженерія, біотехнологія, інформаційні технології, оптико-волокно, зв’язок.

У 20-х роках ХХІ ст. в розвинутих країнах очікується перехід до шостого технологічного укладу, тобто перехід від індустріального до постіндустріального технологічного способу виробництва. Головною відмінною рисою шостого технологічного укладу є інтелектуалізація людської діяльності, яка спричиняє якісні перетворення не лише у виробництві, а й в інших складових суспільного життя. У межах цього технологічного укладу значення інтелектуального потенціалу країни переважатиме наявність у ній традиційних виробничих ресурсів.

Запитання для поглибленого вивчення теми

1. Інноваційні теорії та їх застосування в сучасній інноваційній діяльності.

2. Інновація як джерело сучасного економічного зростання.

3. Риси гуманістичного суспільства.

4. Ознаки поняття «інноваційна економіка».

Література: 5 [с. 11–21], 6 [с . 9–16], 7.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗНАНЬ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які джерела становлення теорії інновацій?

2. Якого розвитку набула теорія інновацій у ХХІ ст.?

3. Які події спряли поширенню та вдосконаленню інноваційних підходів у формуванні економічного середовища різних країн?

4. Яка специфіка економічної діяльності в країнах-лідерах?

5. Місце та роль інновацій в системі господарювання.

ТЕСТИ

1. Наукомісткість виробництва визначається:

а) відношенням витрат на дослідження до обсягу реалізації продукції;

б) обсягом інвестицій на наукові дослідження;

в) відношенням кількості працівників, зайнятих у дослідному виробництві, до всіх працюючих;

г) відношенням обсягу нової продукції до всієї продукції.

2. Комерційне упровадження нової продукції чи нових засобів виробництва називають:

а) інновацією; б) дослідженням; в) розробкою; г) винаходом.

3. Поняття нововведень було запропоноване:

а) Т. Кемпом; б) К. Джонсоном;

в) Й. Шумпетером; г) А. Смітом; д) П. Хейне.

4. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку залежить від:

а) здатності генерувати ідеї;

б) кількості університетів і науково-дослідних інститутів;

в) можливості швидко опановувати новації;

г) інвестиційних можливостей.

5. Навчання робітника виконанню завдань, що корисні тільки на даному робочому місці, є прикладом:

а) статичної дискримінації; б) специфічного людського капіталу для фірми; в) абстрактного людського капіталу; г) загального навчання на робочому місці; д) прискореної підготовки робочих кадрів.

6. Результатом інноваційної діяльності є:

а) інтелектуальний продукт; б) новини;

в) інновації; г) інтенція; д) технології.

7. Економічною теорією, що розглядає науково-технічний прогрес як чинник виробництва, є:

а) неокласична; б) кейнсіанська; в) неокласичний ренесанс.

8. Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних таких країн:

а) Великої Британії, Японії, США;

б) Великої Британії, Франції, США, Німеччини;

в) Японії, США, Канади.

 

Теми рефератів

1. Сучасні світові тенденції розвитку інновацій.

2. Й. Шумпетер – фундатор інноваційної теорії.

3. Інноваційні теорії та їх застосування в сучасній інноваційній діяльності.

4. Сутність теорії «довгих хвиль» економічної кон’юнктури М. Кондратьєва.

5. Риси гуманістичного суспільства.

6. Місце та роль інновацій в системі господарювання.

7. Специфіка інноваційної діяльності в країнах-лідерах.

8. Інновації як джерело сучасного економічного зростання.

 

Теоретичні основи теми

Нововведеннями вважають оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, спрямованих на підвищення її ефективності. Нововведення можуть бути оформлені у вигляді: відкриттів, винаходів; патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або вдосконалений процес; організації, виробництва або іншої структури; «ноу-хау»; понять; наукових підходів або принципів; документа (стандарту, методики, інструкції тощо); результату маркетингових досліджень.

Інновація – кінцевий результат упровадження нововведень з метою зміни об’єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

Інноваційна діяльність спрямована на реалізацію можливостей інтенсивного розвитку виробничо-економічних систем (ВЕС) на засадах оновлення технологічних процесів і продукції, вдосконалення методів організації виробництва та економічних методів. Слід зазначити, що інноваційна діяльність має суттєві галузеві особливості.

Формою інноваційної діяльності є нововведення, тобто процеси створення, впровадження і розповсюдження новин у всіх ланках ВЕС. Нововведення слід розглядати як творчий, пов’язаний із ризиком процес, за допомогою якого нові ідеї, цінності, стандарти, методи, процедури, технології або вироби замислюються, розробляються і впроваджуються для досягнення визначених цілей. Найбільш широко використовується словосполучення «технологічне нововведення», яке відноситься до виникнення і реалізації нових ідей у технологічній сфері. Раніше інноваційна діяльність була прерогативою вчених, конструкторів, винахідників. Індустріальний і особливо постіндустріальний етапи технологічного розвитку в ХХ ст. змінили ситуацію. Нові виробничі й інші технології усе ширше використовуються у всіх сферах життя суспільства.

Нововведення варто розглядати не тільки і не стільки як певні матеріальні або інформаційні об’єкти, а і як процеси постійних змін у технологічній, економічній, соціальній, управлінській сферах.

У загальному вигляді цілями нововведень є: нові продукти, послуги і методи, необхідні для ліквідації технологічного відставання, успішного просування продукції на ринках, підтримки конкурентоспроможності в науково-технічній сфері тощо; нові види сировини, матеріалів, устаткування, технологічних процесів, що відповідають вимогам НТП; соціальні нововведення, які дозволяють узгодити економічні та соціальні потреби суспільства; управлінські нововведення, що дозволяють адекватно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Складність інноваційної діяльності, її галузеві особливості та особливості нововведень зумовлюють необхідність формування інноваційної політики на державному, територіальному та галузевому рівнях.

Управління інноваціями – це сукупність принципів, функцій, методів і форм регулювання процесів створення, впровадження та розповсюдження новин з метою отримання прибутку або соціального та екологічного ефекту.

Інноваційна сфера – система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції та розвинутої інфраструктури.

Інноваційний процес – це процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності.

Стадії інноваційного процесу здійснюються у межах спеціалізованих інституціональних форм,які кооперуються між собою. Фундаментальні наукові дослідження виконують академічні інститути та вузівські наукові підрозділи; прикладні розробки виконують галузеві науково-дослідні організації; проектування здійснюють проектні, конструкторські та технологічні установи; впровадження у матеріальне виробництво реалізується підприємствами; організації інноваційної інфраструктури надають посередницькі, правові, консультаційні та інші послуги щодо просування науково-технічної продукції до споживача. Стадії інноваційного процесу можуть об’єднуватись у межах однієї науково-виробничої системи.Стадії інноваційного процесу відрізняються залежно від типу нововведень.

Інноваційний процес можна розглядати як процес фінансування, розроблення та впровадження нового продукту чи послуги, як паралельно-послідовний процес здійснення науково-дослідних, науково-технічних, виробничих, маркетингових робіт. Ці етапи життєвого циклу називають фазами інноваційного процесу; розрізняють фази: науки, дослідження, розробки, виробництва, споживання, утилізації.

Нововведення слід класифікувати: за значенням і ефективністю (базисні та по01ліпшуючі); за змістом (продуктові, техніко-технологічні, організаційні, економічні, управлінські, політичні, соціальні, юридичні); за сферою застосування (широкого і часткового застосування); за рівнем новизни (радикальні, що здійснюються на підставі раніше невідомих законів та закономірностей, і нововведення на базі відомих законів та закономірностей) тощо.

 

Запитання для поглибленого вивчення

1. Поняття продуктових і процесних інновацій.

2. Причини нерівномірності інноваційної активності в умовах ринкової економіки.

3. Система кодування інновацій.

4. Розподіл інновацій за типом новизни для ринку.

Література: 1, 3, 4, 5 [с. 21–32], 6 [с. 9–22], 7.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗНАНЬ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Чим відрізняється інновація від нововведення?

2. Що таке інноваційна сфера, інноваційний процес, інноваційна діяльність?

3. З яких фаз складається інноваційний процес? Охарактеризуйте основні етапи та стадії інноваційного процесу?

4. Які типи інновацій ви знаєте?

5. Що таке життєвий цикл інновацій?

 

ТЕСТИ

1. Корисність інноваційних товарів відбиває їх:

а) вартість; б) споживча вартість; в) якість;

г) правильні відповіді «а» і «б»; д) правильні відповіді «а» і «в».

2. Нововведення, що ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності конкретних підприємств, є:

а) локальними; б) соціальними;

в) глобальними; г) економічними; д) технічними.

3. Пропозиція з використання якоїсь вже обґрунтованої та упровадженої ідеї називається:

а) ініціацією інновацій; б) дифузією інновацій; в) нововведенням;

г) інвенцією інновацій; д) усі відповіді правильні.

4. Інновації, що забезпечують виживання підприємств як реакція на нововведення, здійснюване конкурентами, називаються:

а) стратегічними інноваціями; б) реактивними інноваціями;

в) псевдоінноваціями; г) юридичними інноваціями;

д) соціальними інноваціями.

5. За характером участі в процесі виробництва інновації поділяють на:

а) науково-технічні та соціально-культурні;

б) реактивні та стратегічні;

в) ринкові та соціально-культурні;

г) основні та додаткові; д) виробничі.

6. Технічні нововведення зумовлюють насамперед відповідні:

а) соціальні нововведення; б) організаційні нововведення;

в) економічні нововведення; г) локальні нововведення;

д) юридичні нововведення.

7. Завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва є:

а) технологія; б) технологічна операція;

в) дослідно-конструкторська розробка; г) нововведення; д) організація.

8. Пріоритетними напрямами науково-технічного прогресу є:

а) створення нових технологій;

б) удосконалення застосовуваних технологій;

в) застосування прогресивних базових технологій;

г) застосування інноваційних технологій.

9. Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх виготовлення, засоби виробництва, називаються:

а) економічними; б) соціальними; в) організаційними;

г) технічними; д) юридичними.

 

Теми рефератів

1. Особливості державної інноваційної політики в Україні.

2. Сутність інноваційного процесу.

3. Критерії відбору пріоритетів в інноваційній сфері.

4. Специфіка стадій життєвого циклу інноваційного продукту.

5. Сутність організації інноваційної діяльності на підприємстві.

6. Основні етапи інноваційного процесу, їх характеристика.

7. Сутність і зміст інноваційного підприємництва.

8. Моделі інноваційного процесу.

9. Сутність та складові елементи інноваційної сфери.

10. Причини нерівномірності інноваційної активності в умовах ринкової економіки.

Його формування

План:

3.1 Сутність попиту і способи його відображення.

3.2 Аналіз попиту на інновації. Фактори попиту. Види попиту на інноваційну продукцію. Методи аналізу попиту.

3.3 Поняття оцінки ефективності інноваційної діяльності. Види ефективності.

3.4 Критерії та показники ефективності інноваційної діяльності. Методи оцінки.

.

Теоретичні основи теми

Формування попиту на інноваційну продукцію провадиться за такими напрямами:

– аналіз потреби в проектованому нововведенні або новій послузі;

– аналіз попиту на нововведення і пов’язані з ним послуги, вплив на них різноманітних чинників;

– визначення максимальної можливості збуту й обґрунтування плану збуту з урахуванням виробничих можливостей підприємства, визначення його витрат та фінансових результатів.

Методика аналізу чи прогнозування попиту на нововведення буде залежати від того, до якого типу нововведень (базисних чи удосконалених) належить продукція, попит на яку слід вивчити. Для поліпшуючих нововведень можливим буде застосування методів аналогій чи екстраполяції, для базисних – моделювання чи експертні оцінки.

Інноваційна продукція дуже різноманітна за формами. Вона може мати натурально-речову форму (наприклад, верстати, товари для населення) або не мати її («ноу-хау», патенти, ліцензії), відрізнятися за призначенням (для виробництва або кінцевого споживання), за видами продукції тощо. Унаслідок цього і попит, і створення інформаційної бази для його формування мають специфіку в кожному конкретному випадку.

Формування попиту на інновації (як на продукцію, послуги, так і на нові технології та методи управління) залежить від впливу системи внутрішніх та зовнішніх чинників. Внутрішніми чинниками є: відповідність нової продукції галузевим стандартам (полегшує післяпродажне обслуговування і використання як комплектуючого); відповідність модним тенденціям (підвищує попит на продукцію для побутових товарів); якість продукції; умови продажу, гарантійне обслуговування, сервіс; достатній рівень витрат на наукові дослідження і розробки (забезпечує швидше поширення нової продукції); технічний рівень виробництва (впливає на швидкість освоєння інновації); можливості виходу на зовнішні ринки (сприяє зростанню попиту); стимулююча роль ціни; вибір ринкового сегменту, стратегії позиціювання та просування; інформування та реклама; рівень фахової підготовки персоналу підприємства-виробника.

Зовнішніми чинниками формування попиту є: загальноекономічний стан держави (стимулює або ні науково-технічний прогрес у суспільстві); особливості політичної обстановки та екологічна ситуація справляють різносторонній вплив на формування попиту на нововведення; правове забезпечення; тенденції світового НТП; зростання ефективності впровадження нововведень на підприємствах, що споріднені з базовою галуззю; доходи (або прибутки) споживачів; страх перед новаціями.

Класифікація видів попиту може бути побудова на різноманітних засадах: за стадіями життєвого циклу продукції або за станом ринку аналізованого продукту (відсутній, негативний, прихований, нерегулярний, повноцінний, надмірний, нераціональний).

 

Запитання для поглибленого вивчення теми

1. Специфіка вивчення попиту на інновації в Україні.

2. Сутність поняття «інноваційний потенціал».

3. Структурний аналіз попиту на інновації.

Література: 4, 5 [с. 32–45], 6 [с. 22–30], 7, 12, 14.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗНАНЬ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. У чому сутність попиту на інновації? Які методи визначення попиту на інновацію вам відомі?

2. У чому особливість попиту на інновацію? За яких умов інновацію стає товаром?

3. Визначте чинники, що формують попит на інновацію.

4. Які види попиту на інновацію ви знаєте?

ТЕСТИ

1. Стимулюють попит на нову продукцію такі чинники:

а) підвищення фондовіддачі; б) підвищення матеріаломісткості;

в) випередження конкурентів за часом випуску продукції;

г) випередження конкурентами за якістю продукції.

2. Повноцінний попит характеризується:

а) неможливістю задоволення споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг;

б) виникненням коливань попиту протягом значних проміжків часу;

в) адекватністю нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості, надмірний попит;

г) попит на товари, шкідливі для здоров’я.

3. Коли крива попиту на інвестиції знижується, усе з переліченого залишається постійним, за винятком:

а) стану технології; б) процентної ставки; в) оплати праці;

г) стану науки; д) очікувань щодо майбутнього попиту на продукцію.

4. Потенційний попит на продукцію формується:

а) на стадії розроблення і підготовки нової продукції до вихо­ду на ринок;

б) на етапі виходу нової продукції на ринок;

в) на етапі утвердження нової продукції на ринку;

г) на стадії зрілості інноваційної продукції.

5. Нерегулярний попит характеризує:

а) неможливість задоволення споживачів за рахунок наявним на ринку товарів і послуг;

б) виникнення коливань попиту протягом значних проміжків часу;

в) адекватність нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості, надмірний попит;

г) попит на товари, шкідливі для здоров’я.

6. Показники якості виробництва продукції характеризують:

а) рівень дефектності продукції;

б) відповідність готового виробу вимогам нормативно-технічної документації; в) технічний рівень продукції; г) естетичні властивості виробу;

г) експлуатаційні властивості продукту.

7. Законом попиту називають:

а) залежність між витратами та попитом на продукцію;

б) залежність між обсягом реалізації та ціною на продукцію;

в) залежність між ціною та попитом на продукцію.

Теми рефератів

1. Роль маркетингу в розробленні та реалізації інноваційного продукту.

2. Формування цін на інноваційну продукцію.

3. Сутність попиту на інновації та засоби його впровадження.

4. Значення експортної конкурентоспроможності інноваційного продукту.

5. Основні напрями і види аналізу попиту на інноваційну продукцію.

 

Теми рефератів

6. Роль маркетингу в розробленні та реалізації інноваційного продукту.

7. Формування цін на інноваційну продукцію.

8. Сутність попиту на інновації та засоби його впровадження.

9. Значення експортної конкурентоспроможності інноваційного продукту.

10. Основні напрями і види аналізу попиту на інноваційну продукцію.

 

 

Теоретичні основи теми

Управління інноваціями на виробництві потребує великих витрат ресурсів, накопичення великого обсягу знань та інформації, координації значної кількості виконавців, формування попиту на нову продукцію, психологічної підготовки колективу до сприйняття новин. Нововведення пов’язані з болючим перерозподілом ресурсів між діючим та новим виробництвом, з порушенням рівноваги в економічній системі, реорганізацією виробництва, перекваліфікацією робітників. Часом рішення керівництва щодо нововведень здаються такими, що не співпадають з інтересами фірми. Проте варто враховувати, що, штучно гальмуючи нововведення, можна втратити перспективу на ринку товарів і послуг або взагалі збанкрутити підприємство.

Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід прогнозувати і займатися ними постійно. Продуктові, технологічні та організаційні нововведення взаємопов’язані, тому здійснювати їх треба комплексно. Отже, головними принципами управління нововведеннями є: принцип безперервного прогнозування інноваційної ситуації, принцип динамічного попередження технологічного відставання; принцип системного впровадження новин у взаємопов’язаних сферах підприємницької діяльності, принцип сполучення інвестицій з інноваціями, принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу результативності нововведень.

Невчасне здійснення нововведень призводить до ефекту «футурошоку», тобто до такої ситуації, коли обставини спонукають здійснювати різкі зміни у короткий період часу з великими витратами ресурсів і надзвичайною напругою. Наслідком цього може стати не тільки втрата прибутку, а й взагалі руйнування підприємства або організації.

Поступове вичерпання потенціалу будь-якої ідеї і заснованого на ній нововведення є об’єктивним і викликається моральним зношенням. Тому необхідно завчасно резервувати кошти на оновлення техніки і технології підприємства з поточних прибутків, вишукувати інші джерела фінансування нововведень і постійно турбуватися про появу нових видів продукції.

Слід врахувати, що віддача від звичайного господарського обігу коштів поступово збільшується через загальний прогрес в економіці, у той й же час капітальні витрати в об’єкті нової техніки поступово вичерпують свою ефективність. До досягнення цього терміну прибуток від об’єкта нової техніки був більше звичайного (нормативного), далі виробляти або застосовувати його стає невигідно, тому що настає термін його морального зношення за показником ефективності. При цьому слід враховувати, що новизна об’єкта може бути втрачена ще через появу принципово нових інженерних і організаційно-економічних рішень.

За допомогою математичних розрахунків і приймаючи нормальний рівень ефективності в розмірі 15 %, термін вичерпання наднормативної ефективності нововведення визначаємо таким способом:

(2.1)

Перехід до нової основи логарифма, зокрема до десяткового, дозволяє відповідно до відомих правил[1] перетворити попередній вираз й одержати формулу для практичного застосування:

(2.2)

де Ео – початкова ефективність капітальних витрат у нову техніку.

Отже, кожне з нововведень у своїй сфері дає на початку стрибок пропорційний ЕО, при порівнянні з рівнем техніки свого часу. Проте загальний прогрес економіки, який визначається численними технічними, технологічними й організаційно-економічними нововведеннями, поступово підвищує ефективність бази порівняння. Тому залежно від ефективності капіталовкладень з тією або іншою галуззю (або групою аналогів), у середньому рівних нормальній ефективності ЕН, (у нашому випадку 15 %) рано чи пізно – через Тl років настане момент, коли віддача від нововведення зрівняється із середньою віддачею капвкладень.

Термін вичерпання ефективності нововведень коливається в значних межах і залежить від типу нововведення та його потенціалу. Кращими є нововведення, що передбачені вже у проекті підприємства і забезпечують докорінні зміни у технологічному процесі або випуск на ринок наукомісткої продукції з високим рівнем конкурентної спроможності.

Слід враховувати, що нововведення завжди пов’язані з ризиком, про









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.