Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ТЕМА 9. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ





ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План:

9.1. Інновації як об’єкт державної політики.

9.2. Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності.

9.3. Правові аспекти охорони інтелектуальної власності.

Методичні вказівки до вивчення теми

Це одна із центральних тем курсу, що розкриває сутність та напрями державного регулювання інноваційної діяльності.

Із сукупності напрямів, заходів та інструментів, що складають систему державного регулювання та підтримки інноваційної діяльності ми радимо зупинитись та таких аспектах як державна інноваційна політика та інструменти державної підтримки інноваційної діяльності; управління державною мережею наукових і проектних організацій та формування науково-технічних програм; правове регулювання інноваційної діяльності, що за обсягом вивчення матеріалу є основною складовою даної теми.

Для засвоєння теми важливо зрозуміти сутність інтелектуальної власності та її види, з’ясувати відмінності в об’єктах промислової власності та їх роль в забезпеченні інноваційного розвитку підприємства. В той же час більшість правових та юридичних понять даної теми подані тут для ознайомлення і будуть докладно розглянуті пізніше в курсі для магістрів «Інтелектуальна власність».

Теоретичні основи теми

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Державне регулювання інноваційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інноваційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма учасниками.

Державна інноваційна політика– це довгострокова стратегія узгодженого розвитку науки і виробництва в інтересах держави, суспільства і наукового співтовариства, а також діяльність, що пов’язана з реалізацією цієї стратегії для цілеспрямованого створення, освоєння у виробництві і просування на ринок техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських нововведень. Інноваційна політика базується на прогнозуванні прогресивних техніко-технологічних зрушень, нових видів продукції, а також супутніх змін у матеріально-технічній базі і в системі управління виробництвом. Інноваційна політика має прямий та зворотній зв’язок із загальною стратегією соціально-економічного розвитку країни.



Державне регулювання у сфері інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

· визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

· формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

· створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

· захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;

· фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

· стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ;

· встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;

· підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Інструментами державної підтримки інноваційної діяльності є:

· національні науково-технічні програми та науково-технічне прогнозування;

· державне замовлення і науково-технічній сфері;

· державна науково-технічна експертиза;

· бюджетне фінансування інноваційних процесів;

· патентно-ліцензійна діяльність;

· стандартизація та сертифікація продукції в науково-технічній сфері;

· підготовка науково-технічних кадрів;

· створення системи науково-технічної інформації.

Управління державною мережею наукових і проектних організацій залишається ключовою функцією держави в науково-технічній сфері. Наука – особлива сфера діяльності, тотальна комерціалізація якої неможлива, тому що приватний капітал не здатний забезпечити теоретичний розвиток науки і накопичення нових знань, розгортання наукових досліджень на піонерних напрямках. В умовах суто прагматичного відношення до науки комерційні показники неминуче починають домінувати над показниками наукового рівня розробок.

Організація патентно-ліцензійної роботи в державіє важливоюфункцією державного регулювання з огляду на стан винахідницької активності в Україні.

Формування науково-технічних програм для комплексного вирішення галузевих, міжгалузевих і регіональних проблем здійснюється державними органами на основі прогнозу науково-технічного розвитку. Метою науково-технічних програм є ефективна концентрація науково-виробничого потенціалу на реалізації пріоритетних проблем, що вимагають акумуляції значних інвестицій, інтеграції багатьох наукових і виробничих колективів.

Програми можуть формуватися для вирішення конкретних проблем у рамках пріоритетних науково-технічних напрямів (програми «Біотехнології», «Інформатика»), або для досягнення комплексної мети (програми «Ресурсосбереження», «Енергозбереження», «Якість», «Надійність», «Екологізація»).

Організація міжнародного науково-технічного співробітництватакож є однією з головних функцій держави. При визначенні можливих векторів науково-технічного та інноваційного співробітництва України слід враховувати, в першу чергу, забезпечення сталого розвитку економіки держави.

Правова основа державного регулювання інноваційної діяльності закріплюється у відповідних законах і підзаконних актах. Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» визначає основні цілі, напрямки, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Правову основу інноваційної діяльності також складають Закон України «Про науково-технічну експертизу», Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», Закон України «Про авторське право і суміжні права». У розвиток цих законів створені підзаконні акти, які вміщують конкретні механізми регулювання інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності. У зв’язку з цим законотворчість стає невід’ємною функцією державного регулювання інноваційної діяльності.

Українське законодавство про інтелектуальну власність передбачає наявність трьох самостійних інститутів, які утворюють систему правової охорони інтелектуальної власності:

· Авторське право.

· Патентне право.

· Законодавство про засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг).

Предметом авторського права є регульована ним сукупність майнових і особистих (немайнових) відносин, пов’язаних із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. За змістовним визначенням авторське право включає сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу створення і використання творів науки, літератури і мистецтва.

Для оповіщення про свої права власник авторських прав може використати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору. Основними елементами знака охорони авторського права є: латинська літера «С» у колі; ім’я (найменування) особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Об’єктом авторського права єтвір науки, літератури, мистецтва (тобто охороняється не сама ідея твору, а матеріальна форма її втілення).

Термін дії авторського права визначається періодом життя автора і додатково 50-літнім періодом після його смерті. Право авторства, право на ім’я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються безстроково.

Авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить його автору (ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). У цьому випадку виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо в договорі між ним і автором не передбачене інше.

Варто звернути увагу на новий правовий інститут так званих «суміжних прав», зміст якого близький до інституту авторського права. Це права власників програм та виробників фонограм тощо, що охороняються знаком у вигляді латинської літери «R» у колі, назви фірми-виробника запису, фонограми, програми мовлення тощо, року першого оприлюднення твору.

Предметом патентного права є регульована ним сукупність майнових і особистих (немайнових) відносин, пов’язаних із створенням і використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин та топографії інтегральних мікросхем.

Основними принципами патентного права є:

· визнання за патентовласником виключного права на використання винаходу (корисної моделі) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів;

· обмеження терміну дії патенту;

· надання охорони лише тим розробкам, що в офіційному порядку визнані патентоспроможними (винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам).

Об’єктом патентного права є винахід, корисна модель, промисловий зразок, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем (топографії ІМС). Винахід являє собою технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). Корисна модель – це нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Сорт рослин – це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічного таксону з притаманними їм біологічними ознаками і властивостями. Топографія IMC являє собою зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

У свою чергу, об’єктом винаходу може бути:

· продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

· спосіб (сукупність прийомів, виконаних з дотриманням визначених правил);

· застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Об’єктом корисної моделі є конструктивне виконання пристрою.

Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Хоча промисловий зразок і є результатом творчої діяльності людини, він не може бути твором мистецтва, тому що в ньому повинні органічно сполучитися конструктивні і естетичні якості виробу. Критерії патентоспроможності промислового зразка такі:

· новизна. Промисловий зразок признається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки на отримання патенту або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету;

· промислова придатність. Промисловий зразок признається промислово придатним, якщо він може бути використаний в промисловості або в іншій сфері діяльності.

Суб’єктами патентного права є автори, патентовласники, спадкоємці.

Власниками патенту (свідоцтва) можуть бути автор розробки, його роботодавець та правонаступники автора або роботодавця.

Експертиза заявки на винахід (корисну модель) проводиться вУстанові (Держпатенті України – центральному органі виконавчої влади у сфері правової охорони об’єктів промислової власності) у два етапи: спочатку проходить формальна експертиза, а потім, за наявності позитивних результатів формальної експертизи, – проводиться кваліфікаційна експертиза заявки. Під час формальної експертизи визначається належність об’єкта, що заявляється, до числа тих, які можуть бути об’єктами винаходу (корисної моделі), а також сама заявка перевіряється на відповідність вимогам щодо її оформлення.

Рішення щодо видачі патенту на промислові зразки приймається на основі результатів проведення експертизи заявки лишеза формальними ознаками. Експертиза проводиться на предмет відповідності заявки вимогам з її оформлення, приналежності об’єкта, що заявляється, до об’єктів, які підпадають під визначення «промисловий зразок».

Майнові права автора, який одночасно є власником патенту (свідоцтва) полягають в йогоправі на одержання винагороди за уступку патенту та продаж ліцензій.

Майнові права автора, який не є власником патенту (свідоцтва), полягають у йогоправі на одержання винагороди у розмірі, що визначається договором між автором об’єкта та власником патенту (свідоцтва).

Власник патенту (свідоцтва) має такі права:

· виключне право на використання винаходу (корисної моделі), промислового зразка, сорту рослин та топографії ІМС, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (свідоцтв);

· право на заборону іншим особам використовувати винахід (корисну модель), промисловий зразок, сорт рослин та топографію ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання згідно із відповідними законодавчими актами не визнається порушенням прав, що надаються патентом (свідоцтвом);

· право на передачу на підставі договору право власності на винахід (корисну модель), промисловий зразок, сорт рослин та топографію ІМС будь-якій особі, яка стає його правонаступником;

· право на видачу будь-якій особі дозволу (ліцензії) на використання винаходу (корисної моделі), промислового зразка, сорту рослин та топографії ІМС на підставі ліцензійного договору. За цим договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання запатентованих об’єктів іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.

За договором про виключну ліцензію ліцензіар залишає за собою право використовувати запатентований об’єкт в частині, що не передається ліцензіату, але без права надання ліцензії на використання об’єкта третім особам. За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання об’єкта ліцензіату, залишаючи за собою право на його використання, включаючи й право надання ліцензії третім особам.

Обов’язки власника патенту полягають у:

· сплаті відповідних зборів за підтримання чинності патенту та добросовісному користуванні виключним правом, що випливає з патенту;

· наданні дозволу на використання запатентованого об’єкта власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель), промисловий зразок останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту.

Термін дії патенту на винахід складає 20 років, починаючи з дати подання заявки у патентне відомство. Термін дії патенту на корисну модель складає 5 років починаючи з дати подання заявки у патентне відомство і подовжується відомством за клопотанням власника патенту, але не більше ніж на три роки.

Припинення дії патенту відбувається у разі:

· відмови власника патенту від патенту на підставі заяви;

· несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

На ринку продаються і купуються товари, вироблені різними суб’єктами господарської діяльності. Щоб споживач міг у масі однорідних товарів визначити товари певного виробника, вони мають спеціальні символи, які називаються товарними знаками або знаками обслуговування (для послуг). Захист прав виробника щодо використання товарних знаків здійснює законодавство про засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг).

Законодавство про засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг) – це сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією виключних прав у сфері виробництва, надання послуг та торгового обертання. Основною функцією даного інституту інтелектуальної власності є забезпечення належної індивідуалізації виробників, їхніх товарів, робіт та послуг. До засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту відносяться: знаки для товарів та послуг, назва місця походження товару (далі – НМП).

Основними законодавчими актами з цього питання є: Цивільний кодекс України; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року № 3689-12; Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 16 червня 1999 року № 751-14; Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 року № 752-14; Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР; Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-12.

Знак – це позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб. Зареєстрований знак – це знак, на який видано свідоцтво. Об’єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Поняття «інтелектуальна власність» тісно пов’язане з поняттям «нематеріальні активи». Вартість інтелектуальних продуктів, які захищені правовими документами, може бути визначена шляхом експертизи й поступово переноситися на вартість традиційної продукції підприємства подібно амортизаційним відрахуванням на основні фонди. Це дозволяє накопичувати кошти та інвестувати їх в оновлення технічної бази виробництва.

 

Запитання для поглибленого вивчення теми:

1. Поняття про авторське право і промислову власність.

2. Специфіка захисту авторського права в Україні.

3. Поняття «власник» і «розробник» інноваційної продукції.

Література: 1, 2, 3, 4, 5 [с. 101-115], 6 [с. 115–162], 7, 8.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗНАНЬ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Якими є функції держави щодо інновацій?

2. Якими можуть бути методи та засоби державної підтримки інновацій?

3. Охарактеризуйте інструменти державної підтримки інноваційної діяльності в Україні.

4. Що таке інтелектуальна власність? Дайте характеристику системи правової охорони інтелектуальної власності.

5. Що таке твір? Що є об’єктом авторського права? Яке застосування в економічній дійсності України мають суміжні права?

6. Що таке промислова власність? Коли застосовують патентне право?

7. В яких випадках застосовують захист торгових марок (найменувань)?

ТЕСТИ

1. Державна інноваційна політика «технологічного поштовху» пов’язана з:

а) використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;

б) участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;

в) соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу.

2. До інструментів державної підтримки інноваційної діяльності не належать:

а) науково-технічна експертиза; б) державне замовлення;

в) патентно-ліцензійна діяльність; г) лізинг.

3. Які з нижченаведених нематеріальних ресурсів не є об’єктами промислової власності?

а) товарні знаки і знаки обслуговування;

б) раціоналізаторські пропозиції;

в) винаходи; г) корисні моделі; д) промислові зразки.

4. Передавання права на використання нематеріальних активів власником цього права іншій зацікавленій особі здійснюється у формі:

а) патенту; б) ліцензії; в) свідоцтва; г) авторського посвідчення;

д) акта приймання до виготовлення і користування.

5. Винаходом може бути технічне рішення, що має:

а) істотну новизну і практичну корисність;

б) істотну новизну, певну технічну ознаку і практичну корисність;

в) винахідницький рівень і є новим;

г) новизну, оригінальність і є промислову придатність;

д) оригінальність, певну технічну ознаку.

6. Об’єктом корисної моделі може бути:

а) продукт (устрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин, рослин і тварин);

б) засіб і процеси; в) конструктивне виконання устрою;

г) винахід; д) промисловий зразок.

7. Правовий захист місця походження товару виникає на підставі його реєстрації й одержання суб’єктом підприємництва:

а) патенту; б) ліцензії; в) свідоцтва; г) авторського посвідчення;

д) акта приймання до виготовлення і користування.

8. Художнє виконання конкретної форми виробу визнається промисловим зразком, якщо воно є:

а) новим і придатним до промислового виготовлення;

б) промислове придатним і таким, що має винахідницький рівень;

в) новим, оригінальним і придатним до промислового виготовлення;

г) істотно новим;

д) придатним до промислового виготовлення з позитивним ефектом.

Теми рефератів

1. Державне регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва.

2. Сутність правового регулювання інноваційної діяльності.

3. Функції патенту в правовому регулюванні інноваційної діяльності.

4. Промислова власність: поняття, сфери поширення.

5. Система патентування та її особливості в різних країнах світу.

 

ТЕМА 10. СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План:

10.1. Сутність стимулювання інноваційної діяльності.

10.2. Мотивація інноваційної діяльності на державному рівні.

10.3. Особливості та сфера застосування конкурсно-контрактної системи створення науково-технічної продукції.

10.4. Інвестування нововведень на рівні державного стимулювання: сфера застосування та призначення.

10.5. Стимулювання інноваційної діяльності на рівні фірми.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.