Оперативне управління портфелем

Під оперативним управлінням реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій розуміється обгрунтування та реалізація управлінських рішень, що забезпечують підтримання цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його прибутковості, ризику і ліквідності шляхом ротації окремих його інструментів.

Зміна цілей інвестора і обсягу інвестиційних ресурсів, значні коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, зміна ставки відсотка, розширення пропозиції фінансових інструментів інвестування і ряд інших умов викликають необхідність поточної коригування сформованого інвестиційного портфеля. Таке коригування носить назву "реструктуризації портфеля" і є основним змістом процесу оперативного управління ним на підприємстві.

Процес оперативного управління реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій здійснюється на підприємстві за такими етапами.

1. Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни та кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів. Такий моніторинг повинен носити безперервний характер в силу високої динаміки поточної кон'юнктури інвестиційного ринку. У процесі моніторингу основна увага повинна бути приділена виявленню динаміки факторів, що впливають на зниження рівня прибутковості, ризику і ліквідності фінансових інструментів, що входять до складу портфеля підприємства. Система таких факторів спостерігається і аналізується окремо по пайовою і борговими видами фінансових інструментів.

До числа основних факторів, що негативно впливають на рівень прибутковості пайових і боргових фінансових інструментів інвестування, відносяться наступні:

1. Зниження рівня виплачуваних дивідендів внаслідок зменшення суми прибутку емітента. Зміна рівня дивідендних виплат є першим симптомом майбутнього зниження ринкової вартості конкретного виду акцій. Це дає інвестору привід до детальної оцінки очікуваної ефективності інвестицій у ці акції.

2. Зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента (або зменшення їх суми). Хоча таке зниження може носити тимчасовий характер, воно неминуче веде до відповідного зменшення котирування акцій на ринку.

3. Кон'юнктурний спад в галузі, в якій емітент, здійснює свою операційну діяльність. Цей спад, позначається насамперед на розмір чистого прибутку емітента від операційної діяльності, а отже і на розмірі майбутніх дивідендів. Зниження рівня виплат дивідендів у свою чергу викликає зниження ринкової котирування акцій даного емітента.

4. Істотне перевищення ринкової ціни фінансово інструменту над інвестиційної його вартістю в момент придбання інвестором. Така переоцінка вартості пайових цінних паперів викликається, як правило, штучно завищують її котируванням самим емітентом або відповідної спекулятивною грою учасників фондового ринку. Підвищення ефективності фондового ринку викликає зниження ціни таких переоцінених фінансових інструментів до рівня їх інвестиційної вартості. Якщо в портфелі підприємства є такі переоценненние фінансові активи, від них краще позбутися заздалегідь.

5. Загальний спад кон'юнктури фондового ринку. Який би не був рівень бета-коефіцієнта по фондовому портфелю в цілому або окремим його активам, спад кон'юнктури (зниження індексу) фондового ринку негативно позначається на ефективності обертаються цінних паперів.

6. Спекулятивна гра учасників фондового ринку характеризується переходом від "ринку биків" до "ринку ведмедів". Перелом у лінії ринку по даному виду цінні: паперів є тією пікової точкою, в якій продажів цих пайових цінних паперів є найбільш вигідною з позицій підтримки цільового рівня ефективності портфеля. Проте слід мати на увазі, що така гра носить, як правило, короткостроковий характер і при формуванні портфеля зростання зазвичай може не враховуватися інвестором.

7. Підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу по пайовою фінансовим інструментам. Зменшення рівня чистого інвестиційного прибутку може призвести до зниження ефективності фінансового інвестування незважаючи на зростання дивідендних виплат (якщо фактичний приріст суми дивідендів буде нижче суми додаткової сплати податків).

До числа основних факторів, що негативно впливають на рівень прибутковості боргових фінансових інструментів інвестування, належать:

1. Збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку. Зростання позикового відсотка є основним фактором зниження рівня ефективності цих видів фінансових інструментів. Якщо це зростання прогнозується і надалі, бажано замінити довгострокові фінансові інструменти даного виду на короткострокові, які більш стійкі до негативного впливу цього чинника.

2. Підвищення темпів інфляції в порівнянні з попереднім періодом. Зростання темпу інфляції в більш високих розмірах, ніж у попередньому періоді, призводить до знецінення номінальної вартості цих фінансових інструментів інвестування і виплачуваних відсотків по ним. При прогнозованої стабільності зазначеної тенденції без додаткового розміру інфляційної премії, яка встановлюється емітентом, від таких фінансових інструментів у портфелі слід відмовитися.

3. Зниження рівня платоспроможності (кредитного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів. Наслідком такого зниження є зростання рівня ризику і проблеми з ліквідністю таких фінансових інструментів, що відповідно знижує і рівень їх ефективності.

4. Непередбачене зниження розміру викупної фонду (фонду погашення) емітента за даним фінансовим зобов'язанням. Таке зниження викликає негативні наслідки для котирування таких видів фінансових інструментів інвестування при наближаються терміни їх погашення.

5. Зниження рівня премії за ліквідність по довгострокових боргових фінансових інструментів. При істотному зниженні рівня ліквідності таких активів портфеля раніше встановлений розмір премії за ліквідність вже не відповідає новим реаліям ринку, що викликає зниження їх котирування і реально виплачуваної суми відсотка по них.

6. Підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за борговими фінансовими інструментами. Зниження рівня чистого доходу відповідно позначається на їх інвестиційних якостях і ефективності портфеля фінансових інвестицій в цілому.

Результати моніторингу інвестиційного ринку та умов економічного розвитку країни в розрізі розглянутих факторів дозволяють підвищити обґрунтованість управлінських рішень, що приймаються в процесі подальших етапів оперативного управління портфелем фінансових інвестицій підприємства.

2. Оперативна оцінка рівня прибутковості, ризику і ліквідності по сформованому портфелю фінансових інвестицій в динаміці. У процесі такої оцінки, яка повинна носити регулярний характер, відповідний періодичності здійснення моніторингу, виявляються тенденції рівня прибутковості, ризику і ліквідності по портфелю в цілому; їх відповідність цільовим параметрам формування портфеля (типу портфеля); відповідність розглянутих параметрів ринкової шкалою "доходність-ризик" і "прибутковість-ліквідність". Оцінка аналогічних показників проводиться з встановленою періодичністю за окремими видами фінансових інструментів портфеля, а також в розрізі конкретних їх різновидів.

Результати оцінки є основою прийняття управлінських рішень про необхідність і напрямках реструктуризації портфеля фінансових інвестицій.

3. Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля фінансових інвестицій підприємства.

Теорія оперативного управління портфелем фінансових інструментів інвестування виділяє два принципових підходи до здійснення цього управління - пасивний і активний. Ці підходи розрізняються як задачами, так і методами оперативного управління портфелем.

Пасивний підхід до управління портфелем заснований на принципі "слідування у фарватері ринку". Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій повинна чітко відображати тенденції кон'юнктури фондового ринку як за загальним обсягом (на основі загальноринкових індексів динаміки), так і за складом обертаються на ньому цінних паперів. Іншими словами, динаміка портфеля фінансових інвестицій підприємства в мініатюрі повинна копіювати динаміку фондового ринку в цілому. Основна увага при пасивному підході до управління портфелем приділяється забезпеченню його реструктуризації за видами цінних паперів і глибокої диверсифікації з метою зниження рівня портфельного ризику.

Активний підхід до управління портфелем заснований на принципі "випередження ринку". Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій повинна ґрунтуватися на прогнозних розрахунках ринкової кон'юнктури, а не відображати поточну її динаміку. Для цього підходу характерна індивідуалізована оцінка майбутньої ринкової вартості фінансових інструментів інвестування з подальшим включенням до складу портфеля недооцінених у поточному періоді цінних паперів. Активний підхід передбачає також глибоку індивідуалізацію методів прогнозування кон'юнктури фондового ринку, заснованого переважно на фундаментальному його аналізі.

4. Реструктуризація портфеля за основними видами фінансових інструментів інвестування. Така реструктуризація здійснюється двома різними методами залежно від обраного принципового підходу до оперативного управління портфелем. Основу цих методів складає встановлення постійного (фіксованого) або змінного (гнучкого) співвідношення спекулятивної і консервативної частин портфеля фінансових інвестицій.

При постійному (фіксованому) співвідношенні спекулятивної і консервативної частин портфеля його реструктуризація за основними видами фінансових інструментів завжди повинна бути спрямована на забезпечення первинних цільових параметрів його формування. Залежно від типу формованого портфеля інвестор встановлює постійне співвідношення спекулятивної і консервативної його частин, що характеризується певними видами фінансових інструментів інвестування. Ці значення можуть варіювати лише в невеликому діапазоні в межах встановлених лімітів. При досягненні цих лімітів проводяться операції з реструктуризації видів фінансових інструментів. Так, якщо понад ліміт зросла вартість спекулятивних видів цінних паперів, частина з них реалізується з паралельним придбанням цінних паперів консервативних видів. Реструктуризація портфеля на основі методу постійного співвідношення окремих видів фінансових інструментів відбиває ідеологію пасивного підходу до його управління.

При змінному (гнучкому) співвідношенні спекулятивної і консервативної частин портфеля інвестор постійно варіює склад видів цінних паперів з урахуванням прогнозованої динаміки їх ринкової вартості. Якщо результати прогнозу показують більш сприятливу динаміку ринкової вартості фінансових інструментів спекулятивної частини портфеля, їх частка збільшується при відповідному зниженні питомої ваги фінансових інструментів консервативної його частини. І, навпаки, - при прогнозованій несприятливій динаміці ринкової вартості фінансових інструментів спекулятивної частини портфеля їх частка відповідно знижується. Підпорядкування реструктуризації портфеля прогнозованій динаміці ринкової вартості спекулятивних видів фінансових інструментів відбиває ідеологію активного підходу до його управління.

5. Реструктуризація портфеля за конкретними різновидами фінансових інструментів інвестування. Методи такої реструктуризації портфеля визначаються принциповими підходами до його управління.

При пасивному підході до оперативного управління портфелем основна увага у здійсненні цього етапу реструктуризації портфеля приділяється забезпеченню глибокої його диверсифікації в рамках окремих видів фінансових інструментів. Одним з методів, характерних для цього підходу, є також імунізація портфеля, спрямована на зменшення процентного ризику за борговими цінними паперами. Суть цього методу полягає в підборі в портфель (в процесі ротації окремих його фінансових інструментів) боргових цінних паперів з періодом обігу, в рамках якого процентна ставка на фінансовому ринку прогнозується незмінною.

При активному підході до оперативного управління портфелем основна увага на цьому етапі реструктуризації портфеля приділяється пошуку і придбанню недооцінених фінансових інструментів інвестування. Цей підхід використовує так званий "Метод Грехема" - інвестиційну теорію, яка стверджує, що найбільш ефективною стратегією управління є формування портфеля за рахунок таких фондових інструментів, ринкові ціни на які нижче їхньої реальної внутрішньої вартості (обчисленої на основі оцінки вартості чистих активів компанії). Цей метод характеризують як ідеологію активного управління портфелем, орієнтовану на вартість.

6. Визначення часу здійснення угод з реструктуризації портфеля фінансових інвестицій. Будь-яка реструктуризація портфеля супроводжується продажем одних фінансових його інструментів і придбанням інших Принцип визначення часу здійснення таких угод (відомий як "золоте правило інвестування") укладено у формулі - "купуй дешево, продавай дорого". Реалізація цього принципу на практиці пов'язана з прогнозуванням короткострокових кон'юнктурних циклів (на основі методів технічного аналізу) і визначенням точки перелому кон'юнктурної тенденції (перехід від "ринку биків" до "ринку ведмедів" і навпаки).

7. Обґрунтування альтернативних наказів брокеру на укладення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля. Одним із завдань, що стоять перед оперативним управлінням портфелем фінансових інструментів, є забезпечення мінімізації поточних витрат по здійсненню його реструктуризації. Основу витрат по реалізації прийнятих у цій галузі управлінських рішень становлять витрати з брокерського обслуговування намічуваних угод ("трансакційні витрати"). Від виду наказів брокеру в чому залежать терміни та обсяги поточних витрат по вчиненню таких угод, а в кінцевому підсумку - ефективність оперативного управління сформованим портфелем фінансових інвестицій.

Розрізняють два основних типи наказів брокеру на укладення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля, - "ринковий" і "лімітний".

Ринковий наказ визначає завдання брокеру купити або продати відповідний фінансовий інструмент за найкращою ціною, обумовленою поточною кон'юнктурою фондового ринку. У реальній практиці це означає, що придбання відповідного фінансового інструменту має бути здійснено за найменшою ціною пропозиції, а продаж - за найвищою ціною попиту. Одним з варіантів ринкового наказу є так званий "стоп-наказ", який встановлює граничні значення ринкового наказу на покупку або продаж фінансового інструменту. Ринковий наказ забезпечує оперативну реструктуризацію портфеля в тих випадках, коли інвестор очікує перелом кон'юнктурної тенденції.

Лімітний наказ визначає завдання брокеру купити або продати відповідний фінансовий інструмент за строго лімітованою ціною і в лімітований проміжок часу. Лімітний наказ використовується в тих випадках, коли принципове рішення про купівлю або продаж фінансового інструменту не супроводжується очікуваним в найближчому періоді переломом кон'юнктурної тенденції.

Тема №16 "Формування інвестиційних ресурсів"

План:

1 Поняття інвестиційних ресурсів та їх класифікація.

2 Методи розрахунку загального обсягу капіталу.

3 Оцінка вартості капіталу.

Зміст:

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: