Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Проблема самосвідомості в зарубіжній психології.





Зарубежная литература по темам, имеющим отношение к психологии самосознания, чрезвычайно богата. У. Джемс первым из психологов начал разрабатывать проблематику Я-концепции. Глобальное, личностное Я, он рассматривал как двойственное образование, в котором соединяются Я- сознание и Я как объект. Это две стороны одной целостности, всегда существующие одновременно. Одна из них являет собой чистый опыт (Я- сознающее), а другая – содержание этого опыта (Я как объект). Джемс рассматривал Я как объект так: это все то, что человек может назвать своим.

В этой области Джемс выделяет четыре составляющие и располагает их в порядке значимости: духовное-Я, материальное-Я, социальное-Я, физическое-Я.

Ч. Х. Кули, Д. Г. Мид и др. (интеракционная школа) полагают, что человеческое Я изначально социально и формируется в ходе социального взаимодействия, и язык играет здесь центральную роль. Ученные утверждают, что самосознание и ценностная ориентация личности зеркально отражают реакции на нее окружающих людей. Таким образом, возникает идея самости из социального окружения, и вследствие существования множества социальных сред существует возможность развития множества

разных типов самостей.

Изучая Я-концепцию, Р. Бернс считал, что становление ее у индивида происходит только под действием механизма взаимного обогащения.

В теории Э. Эриксонапроблематика Я-концепции рассматривается сквозь призму эго-идентичности, понимаемой как возникающий на биологической основе продукт определенной культуры. Формирование идентичности Я – процесс, который служит основой постоянного расширения самосознания и самопознания.

И. С. Кон в своих исследованиях грамотно синтезировал философские, общепсихологические и социально-психологические, историко-культурные аспекты, теоретические вопросы и анализ конкретных экспериментальных данных. Он способствовал открытию новых граней этой одной из старейших проблем в психологии



Необходимо указать на несколько монографий, снабженных

обширнейшей библиографией. Это работы С. L. Kleince , S. C. Необходимо отметить, что самосознание является свойством личности как существа социального; объектом самосознания является человек, сама личность как познающий субъект, который осознает себя субъектом деятельности; следовательно, человек осознает свои индивидуальные свойства, являясь не только личностью, но и индивидом.

В свою очередь, К. Роджерс понимает под понятием Я-концепции сложную структурированную картину, существующую в сознании индивида как самостоятельная фигура и фон, включающая как собственно Я, так и отношения, в которые оно может вступить.

Более детально разработанную уровневую концепцию развития не только самосознания, но и личности в целом предложил Э. Эриксон.

Центральным моментом концепции Э. Эриксона является представление о психосоциальной идентичности как итоговом, интегрирующем свойстве личности. Личность в своем развитии проходит ряд стадий, которые частично могут быть поняты именно как уровни. Каждая стадия характеризуется появлением новообразований, определенных условиями общения индивида с его социальным окружением и его готовностью к тому или другому типу общения. Появление новообразования рассматривается как решение некоторого потенциального противоречия, дилеммы развития, как выбор из двух возможностей, одна из которых ведет к прогрессу, а другая – к регрессу личности (Е. Erikson,)

Пфендер (інтроспекціонізм, початок ХХ ст.): розмежування "Я" та самосвідомості. "Я" - існує у психічній діяльності з самого початку, іманентне за своєю сутністю, є "психічним субєктом", який організовує й упорядковує всі переживання, виявляється як діяльне начало в людині. Психічний субєкт створює уявлення про себе - так зване "само" (складається з ядра - досвіду та здібностей та периферії - тіла, одягу, майна тощо). Коли "само" стає предметом, змістом свідомості психічного субєкта, виникає самосвідомість. Самосвідомість є певним екраном, дзеркалом, у якому відображене "само".
Ліпс (інтроспекціоніст): "Я" - чисто психічний безпосередньо пережитий духовний субєкт. "Я" є владним щодо всіх змістів свідомості і виявляється насамперед у почутті "мого". Самосвідомість - це особлива предметна свідомість. "Я" будує зміст свідомості, а потім саме себе в ньому уявляє.
Фрейд: "Его" відповідає за адаптацію до зовнішнього світу, а також впорядковує внутрішнє життя індивіда, приборкує і керує "Воно". "Его", поряд з іншими функціями, виконує інтегруючу функцію, тобто організовує та поєднує особистість.
Юнг: Самість як архетип прагнення людини до цілісності. Самість - центр особистості, навколо якого групуються всі інші системи. Забезпечує єдність, рівновагу і стабільність. До Самості як цілісності людина прагне все життя, але втілюється вона лише за умови повного розвитку та індивідуалізації усіх компонентів особистості.
Адлер: відкриття креативного "Я" ?
Салліван: особистість як динамічний центр різних процесів, що відбуваються в кількох міжособистісних полях. Уявленя про "Я-систему". "Я-система" є гарантом безпеки, має тенденцію до ізоляції від іншої особистості, тримається на високому рівні самоповаги і захищена від критики. "Я-система" тісно повязана з "персоніфікацією" як індивідуальним образом себе чи іншого (комплекс почуттів, відносин, уявлень, що виникають на базі досвіду, набутого в результаті задоволення потреб чи відчуття тривоги).
Хорні: "реальне Я" як найістотніша, найкраща і найцінніша частина "Я". Йому протистоїть неадекватне, ідеалізоване уявлення про себе, що створюється людиною, аби приховати свої невротичні конфлікти.
Джемс: поряд з "Я" фізичним і духовним виділяє "Я" соціальне, під яким мається на увазі думка, уявлення оточуючих про дану особистість. Розвиток знання про себе завжди залежить від пізнання психологічних особливостей іншого. "Я" властива іманентна активність.
Жане, Мід: соціальна детермінація самосвідомості.
Роджерс: прагнення "Я" до самоактуалізації (реалізації свого потенціалу та повного пізнання себе). Необхідність відповідності "Я" та організму.

23. Проблема самосвідомості в вітчизняній психології.

Проблеме самосознания посвящено немало исследований в

отечественной психологии. Исследования эти сконцентрированы в основном вокруг двух групп вопросов.

В работах Б. Г. Ананьева , Л. И. Божович , Л. С. Выготского , А. Н. Леонтьева , С. Л. Рубинштейна , П. Р. Чаматы , И. И. Чесноковой, Е. В. Шороховой в общетеоретическом и

методологическом аспектах проанализирован вопрос о становлении самосознания в контексте более общей проблемы развития личности. В другой группе исследований рассматриваются более специальные вопросы.

Они связанные с особенностями самооценок, их взаимосвязью с оценкам окружающих. Это работы Н. Е. Анкудинова, А. И. Липкина , В. С. Магун , Е. И. Савонько , В. Ф. Сафинова . Много публикаций, которые посвящены философско-психологическим (М. Кальвиньо, В. М.

Лейбин ) и собственно философским исследованиям, в которых проанализированы проблемы, связанные с личностной ответственностью, моральным выбором, моральным самосознанием (О. Г. Дробницкий , А. Г. Спиркин , А. И. Титаренко ). Исследования А. А. Бодалева по социальной перцепции заострили интерес к вопросу связи познания других людей и самопознания. Рассмотрением вопросов связи познания и самопознания также занимались Н. В. Крогиус , Р. А. Максимова , Г. Я. Розен и ряд других исследователей.

Когнитивную (описательную) составляющую самосознания чаще всего называют представлениями о себе, знаниями о своем Я, Эго, личностью (В. В. Столин,; Е. Н. Erikson)

Аффективно-оценочная составляющая представлена большим

разнообразием понятий: самоуважение (М. Rosenberg ); самопринятие, самоотношение, самообвинение, самообесценивание (В. В. Столин,; С. Р. Пантелеев); Как правило, когнитивную и аффективно-оценочную составляющие объединяют в понятия самости, образ-Я, Я-концепцию (В. В. Столин).

Менее разнообразным составом понятий представлена регулятивная составляющая: локус контроля (К. Муздыбаев, ; В. В. Столин, ); саморегуляция, самообладание, самоконтроль (О. А. Конопкин; А. Л. Корнилов,);

Таким образом, когнитивный компонент отражает знания человека о себе разной степени оформленности, обобщенности и осознанности; эмоциональный компонент репрезентирует отношение личности к себе, ее оценку, меру удовлетворенности своими действиями, результатами реализации намеченных целей; регулятивный компонент выражается детерминацией поведения и деятельности человека его знаниями о себе и отношением к ним. Фактически выделение перечисленных составляющих самосознания в качестве полностью самостоятельных независимых единиц является научной абстракцией, поскольку эти конструкты неразрывно связаны между собой и в онтогенетическом и в функциональном плане.

Итоговым результатом работы единства когнитивной и эмоциональной сторон самосознания является образ-Я, Я-концепция. К разграничению данных феноменов существует два подхода. Первый заключается в определении этих понятий как синонимичных, второй же – в поиске фиксированных различий. В русле этого подхода наибольший интерес представляет мнение А. В. Захаровой. Она разделяет образ-Я и Я-концепцию по степени их структурной организованности и устойчивости, динамичности во времени. Образ-Я, по мнению автора, есть некое «... динамичное многообразие функционирующих в непрерывном единстве представлений субъекта о себе», а «Я-концепция отражает функционирование знанийсубъекта о себе на более высоком уровне как сложившейся, иерархически организованной, относительно устойчивой системы. Я-концепция – константный компонент самосознания, определяющий общее отношение личности к себе, ее самочувствие, детерминирующий не только восприятие ею разных сторон собственной личности, но и окружающего мира» (А. В. Захарова) .По мнению Е. Т. Соколовой, образ-Я – интегративное установочноеобразование, включающее следующие компоненты: когнитивный – как образ своих качеств, способностей, возможностей, социальной значимости, внешности и т. д.; аффективный – как отношение к самому себе (самоуважение, себялюбие, самоунижение и т. д.), в том числе и как к обладателю этих качеств; поведенческий – как реализация на практике мотивов, целей и условий в соответствующих поведенческих актах. И. И. Чеснокова предлагает различать два уровня самосознания по критерию тех рамок, в которых происходит соотнесение знаний о себе.На первом уровне такое соотнесение происходит в рамках сопоставления «Я» и «другого человека». Сначала некоторое качество воспринимается и понимается в другом человеке, а затем оно переносится на себя. Соответствующими внутренними приемами самопознания являются преимущественно самовосприятие и самонаблюдение. На втором уровне соотнесение знаний о себе происходит в процессе аутокоммуникации, т. е. в рамках «Я и Я». Человек оперирует «уже готовыми знаниями о себе, в какой- то степени уже сформированными, полученными в разное время, в разных ситуациях». В качестве специфического внутреннего приема самопознания указываются самоанализ и самоосмысление (И. И. Чеснокова).

24.Форми та рівні самосвідомості

Самосвідомість- динамічна освіта, що історично розвивається, виступаюча на різних рівнях і в різних формах.
Першою його формою, яку іноді називають самопочуттям, є елементарне усвідомлення свого тіла і його включення в світ навколишніх речей і людей. Виявляється, що просте сприйняття предметів як існують поза даною людиною і незалежно від його свідомості вже припускає певні форми самовіднесення, тобто деякий вид самосвідомості. Для того, щоб побачити той або інший предмет як щось існує об'єктивне, в сам процес сприйняття повинен бути як би "вбудований" певний механізм, що враховує місце тіла людини серед інших тіл, - як природних, так і соціальних - і зміни, які відбуваються з тілом людини на відміну від того, що здійснюється в зовнішньому світі.
Проте самосвідомість - це не тільки різноманітні форми і рівні самопізнання. Це також завжди і самооцінка і самоконтроль. Самосвідомість припускає зіставлення себе з певною, прийнятою даною людиною ідеалом "я", винесення деякої самооцінки - як наслідок - виникнення відчуття задоволення або ж незадоволення собою. "Дзеркало" в якому людина бачить самого себе і за допомогою якого він починає відноситися до себе як до людини, тобто виробляє форми самосвідомості, - товариство інших людей. Самосвідомість народжується не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості, а в процесі колективної практичної діяльності і міжособистісних відносин.

И.И.Чеснокова пропонує розрізняти два рівні самосвідомості по критерію тих рамок, в яких відбувається співвідношення знань про себе. На першому рівні таке співвідношення відбувається в рамках зіставлення "Я" і "іншої людини". Спочатку деяка якість сприймається і знижується в іншій людині, а потім воно переноситься на себе. Відповідними внутрішніми прийомами самопізнання є переважно самосприймання і самоспостереження. На другому рівні співвідношення знань про себе відбувається в процесі аутокоммуникації, тобто в рамках "Я і Я". Людина оперує "вже готовими знаннями про себе, якоюсь мірою вже сформованими, отриманими в різний час, в різних ситуаціях". Як специфічний внутрішній прийом самопізнання указуються самоаналіз і самоосмислення. На цьому другому рівні чоловік співвідносить свою поведінку з тією мотивацією, яку він реалізує. Оцінюються і самі мотиви з погляду суспільних і внутрішніх вимог. Вищого розвитку самосвідомість на цьому другому рівні досягає при формуванні життєвих планів і цілей, життєвій філософії в цілому, своєї суспільної цінності, власної гідності.

Рівні самосів. за Століним:

1 р.(на р. організму) – самосв. виявляється через – само виокремлення і само врахування себе в перцептивних та рухових процесах

2 р (на р. індивіда) – відбувається:

- прийняття точки зору іншого на себе

- ідентифікація з батьками

- засвоєння стандартів виконання дій та форм самооцінки

- набуття само ідентичності в рамках сімейних відносин та відносин з однолітками

- формування статевої, а потім професійної ідентичності

- встановлення самоконтролю

3 р.- виявлення своєї соціальної цінності та сенсу свого буття

- формування та зміна уявлень про своє майб., мин. та теп.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2020 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.