Діяльнісний підхід в психології та його сутність

Дія-ний підхід - сукупність теоретико-методологічних та конкретно-емпіричних досліджень, в яких психіка та свідомість, їх формування і розвиток вивчаються в різних формах предметної діяльності суб'єкта, а у деяких представників Д. п. психіка і свідомість розглядаються як особливі форми (види) цієї діяльності, похідні від зовнішньо-практичних її форм. У вітчизняній психології складаються 2 найбільш розроблених варіанту Д. п., представлених дослідженнями психологічних шкіл С. Л. Рубінштейна, з одного боку, та А. Н. Леонтьєва - з ін. Велику роль у методологічному обгрунтуванні Д. п. зіграли роботи Рубінштейна, де він сформулював основний теоретичний принцип Д. п. - єдності свідомості та діяльності. Паралельно, Леонтьевим розробляється проблема спільності будови зовнішньої та внутрішньої діяльності.

1. Це проблема предмета психологічної науки. С т. зр. Рубінштейна, психологія повинна вивчати НЕ діяльність суб'єкта як таку, а «психіку і тільки психіку». Леонтьєв, навпаки, вважав, що діяльність неминуче повинна входити в предмет психології, оскільки психіка невіддільна від діяльності, більше того: вона сама є формою предметної діяльності.
2. Суперечки стосувалися співвідношення власне зовнішньо-практичної діяльності і свідомості. За Рубінштейна, не можна говорити про формування «внутрішньої» психічної діяльності з «зовнішньої» практичної шляхом інтеріорізаціі: до всякої інтеріорізаціі внутрішній (психічної) план вже є наявний. Леонтьєв же думав, що внутрішній план свідомості формується як раз в процесі інтеріорізаціі спочатку практичних дій, що зв'язують людини зі світом людських предметів.

Конкретно-емпіричні розробки принципу єдності свідомості та діяльності у Д. п. можна умовно розділити на 6 груп по формам психічного розвитку:
1) у філогенетичних дослідженнях розроблялася проблема виникнення психічного відображення в еволюції і виділення стадій психічного розвитку тварин в залежності від їх діяльності (А. Н. Леонтьєв, А. В. Запорожець, К. Е. Фабрі та ін);
2) в історико-антропологічних дослідженнях в конкретно-психологічному плані розглядалася проблема виникнення свідомості в процесі трудової діяльності людини (Рубинштейн, Леонтьєв), психологічні відмінності між знаряддями праці у людини і допоміжними засобами діяльності у тварин (Гальперин);
3) в соціогенетичних дослідженнях розглядаються відмінності відносин діяльності і свідомості в умовах різних історичних епох і різних культур (А. Н. Леонтьєв, А. Р. Лурія, М. Коул)

4) з найбільш численних онтогенетичних досліджень в руслі Д. п. виросли самостійні дія-но орієнтовані теорії (теор. периодизації псих. розвитку в онтогенезі Д. Б. Ельконіна, теор. розвивального навчання В. В.Давидова, теор формув перцепт. дій А. В. Запорожця і тощо);
5) функціонально-генетичні дослідження на основі принципу єдності свідомості та дія-ті (Б. Г.Ананьєв, А. А.Смирнов, Н. А.Бернштейн та ін);
6) пато-і нейропсихологічні дослідження розпаду вищих психічних функцій і ролі конкретних форм діяльності у їх відновленні (А. Р. Лурія,)
В рамках перерахованих напрямків досліджень Д. п. був розроблений ряд найважливіших теоретичних проблем психології, в т. ч.: проблема макро-і мікроструктури людської діяльності (діяльність - дія - операція - функціональний блок), проблема будови свідомості-образу (чуттєва тканина, значення, особистісний сенс), проблема інтеріорізаціі як найважливішого механізму формування свідомості тощо.

37. Проблема діяльності в системному підході.

Системний підхід – передбачає вивчення психічного явища як своєрідної системи, що має специфічні закономірності.

Основні положення системного підходу такі:

1) діяльність, поведінка є багаторівневими, поліфункціональними системами;

2) людина як індивід, особистість, індивідуальність – компонент багатьох підсистем суспільства; багатоманітність підсистем і сторін, у які особистість включена, зумовлює і багатоманітність її властивостей;

3) психічне виявляється у багатьох зовнішніх і внутрішніх відношеннях, у яких вона існує як цілісна система.

Для розробки сутності системного підходу багато зробив видатний психолог Ломов Б.Ф.

Аналіз літератури з питань системного підходу, вивчення реальних процесів діяльності, поведінки переконує в доцільності їх розгляду як системи головними компонентами якої є:

Діяльність – спец. вид активності людини, спрямований на пізнання та творче перетворення оточуючої дійсності, вкл. себе та умови свого існування.

До основних видів діяльності відносяться: гра, навчання, праця. Вони являються основними видами активності людини, за допомогою яких людина пізнає та перетворює світ і себе. Основні характеристики таких видів діяльності:

1. Гра – це вид дільності, який: а) тренує дитину в оволодінні значеннями речей і явищ, які закріплені за допомогою мови, та в оперуванні цими значеннями; б) розширює самосвідомість дитини - від сприйняття себе як суб»єкта предметних дій до сприйняття себе як носія соціальної ролі, суб»єкта людських стосунків. До основних видів ігор відносяться: функціональні; конструктивні; сюжетно-рольові; ігри за правилами;

2. Учіння – це специфічний вид діяльності людини, спрямований на оволодіння людиною знаннями, уміннями та навичками. Роль учіння: а) підготовка людини до майбутньої трудової діяльності; б) розвиток людини.

3. Праця - це цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння природних і соціальних сил з метою задоволення потре б людини, в результаті якої створюються матеріальні і духовні цінності, формується сама людина. Метою трудової діяльності є створення: а) матеріальних речей, які споживаються людьми (продукти харчування, одежа); б) речей, які необхідні для виготовлення речей, які споживаються люди (енергія., верстати, книги); в) ідеологічних продуктиів (наука, мистецтво); г) дій, які організовують поведінку і працю людей (управління, контроль, виховання, навчання та ін).

Згідно А.Н. Леонтьеву розрізняють діяльності зовнішню і внутрішню. Зовн дія-ть - це діял-ть з предметами матеріального світу або їх позначеннями. Внутр дія-ть - це дія-ть на рівні свідомості, в ідеальному плані - операція образами, символами, ідеями.

Функції внутрішньої діяльності полягають в тому, що внутрішні дії готують зовнішні. Вони допомагають економити людські зусилля, даючи можливість досить швидко обрати потрібну дію. Крім того, вони дозволяють людині уникнути помилок.

Внутрішня діяльність характеризується двома основними рисами:

1) має таку саму будову, що й зовн, однак іншу форму перебігу: дії здійснюються не з реальними предметами, а з їх образами, замість реального продукту отримується результат подумки;

2) внутр діял-ть за своїм походженням походить від зовнішньої, практичної шляхом інтеріоризації (перенесення відповідних дій у внутрішній план). Для успішного відтворення певної дії необхідно спочатку її засвоїти на практиці й отримати реальний результат.

Зовнішньо-фізична діяльність здійснюється за допомогою зовнішніх предметних дій. До них відносяться: - моторні (рухові)дії: пози, дії переміщення.

39. Трудова діяльність (праця) – це цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння природних і соціальних сил з метою задоволення потре б людини, в результаті якої створюються матеріальні і духовні цінності, формується сама людина.

Праця – є провідним видом діяльності в дорослому віці.

а) створення матеріальних речей, які споживаються людьми (продукти харчування, одежа);

б)створення речей, які необхідні для виготовлення речей, які споживаються люди (енергія., верстати, книги);

г) дії, які організовують поведінку і працю людей (управління, контроль, виховання, навчання та ін).

а) діяльність людини визначається не лише особистими потребами, але і потребами суспільства. (Пр: вчитель вчить дітей не лише тому, що йому подобається ця діяльність і йому потрібно заробляти гроші, але і ж потреба суспільства у діяльності шкіл, які сприяють навчання та розвитку дітей.

б) праця є і суспільною по своєму характеру. (створення будь-якого продукту передбачає включення в його виконання багатьох людей). (Пр: надання освітніх послуг в університеті, передбачає включення в навчальну діяльність викладачів, зав – кафедрами, деканів та інших).

в) в процесі здійснення праці, людина виготовлює та використовує спеціальні знаряддя. (Пр: людина створює комп’ютер для обробки інформації та спілкування між людьми).

Виготовлення і застосувань знарядь праці – це втілення у їх формах функціях узагальнених способів трудових дій.

Праця потребує всебічної відображувально-регулятивної активності людини (уваги і терпіння, вміння планувати і передбачати, аналізувати і узагальнювати, формувати мету і послівно її досягати, усвідомлювати процес і результати праці). Тому у процесі праці людина не тільки проявляється, але і формується. У процесі праці людина вступає у виробничі і міжособистісні відносини з іншими людьми.

(конспект праця vs труд. дія-ть: праця – процес, який відб. між люд. та природою, за допомогою якого люд. свою д-ть опосередковує, регулює та контролює обмін реч. між собою та природою; трудова д-ть – прироготива люд., процес, коли люд. на початку праці уявляє собі кінцевий продукт, який має бути соц.. значущим.)

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: