Прояви самосвідомості в перцептивних та рухових процесах

Процес відображення живими організмами, на відміну від неживих тіл, завжди відбувається в умовах руху самих сприймаючих систем. При цьому в потоці інформації частина змін повязана зі змінами у зовнішніх обєктах, а інша частина викликана рухом самої сприймаючої системи. Для того щоб відображення було адекватним, організм повинен розвинути у собі здатність відділяти в потоці стимуляції те, що є стимульним інваріантом, який відповідає обєкту, від того, що привнесене його власною активністю, а також використовувати і те й інше для регуляції власної поведінки.
У звязку з цим В. Епштейн пропонує поняття "процеси прийняття в розрахунок" (принятия в расчет) - формування імпліцитного уявлення, свого роду неусвідомленої впевненості в існуванні й стабільності навколишнього предметного світу та субєктивне "вписування" себе у цей світ. Н. Бернштейн: будь-який акт сприймання передбачає перцептивне самовиділення та субєктивну просторово локалізовану присутність того, що сприймається.
Самовиділення організму відбувається не лише у рамках сприймання зовнішніх обєктів та побудови рухів. Це самовиділення виступає і у формі відчуттів, що відображають функціональний стан окремих органів, у тому числі внутрішніх (інтероцепція), а також у формі больових відчуттів.
Схема тіла - субєктивний образ взаємного розташування і стану руху частин тіла у просторі; формується на основі інформації про положення тіла та його частин у просторі (пропріоцепція) та стану руху органів (кінестезія). Психічне утворення, тобто може включати фізично відсутні, "фантомні" елементи, а також елементи одягу тощо.
Самопочуття - емоційно забарвлене враження комфорту чи дискомфорту, напруження чи розрядки, занепокоєння чи спокою; виникає на основі інформації інтерорецепторів, що відображають стан внутрішніх органів і внутрішнього середовища.
Ідеї И.М.Сеченова про дисоціацію і подальший синтез відчуттів мають принципове значення для підходу до проблеми більш загальною, ніж проблема самосвідомості, - до проблеми специфічної природи тілесного віддзеркалення живими організмами. Загальний сенс цієї проблеми можна сформулювати так: процес віддзеркалення живими організмами на відміну від неживих тіл завжди відбувається в умовах руху самих сприймаючих систем. При цьому в потоці інформації частина змін пов'язана із змінами в зовнішніх об'єктах, а інша частина викликана рухом самої сприймаючої системи. Для того, щоб віддзеркалення було адекватним, організм повинен розвинути в собі здатність відокремлювати в потоці стимуляції те, що є стимульним інваріантом, відповідним об'єкту, від того, що привнесене його власною активністю, і використовувати і те і інше для регуляції своєї поведінки. Навчена перцептивна система людини без зусиль справляється з проблемою виділення змін в стимуляції, пов'язаних з власною активністю і із змінами самих предметів. Це відбувається за рахунок цілого ряду специфічних перцептивних механізмів. До них відносяться порівняння прогнозованих результатів зміни ситуації унаслідок рухів з тими, які реально наступили, інтеграція різних параметрів сприйманого образу і сенсорної стимуляції за правилами інваріантності. Так, наприклад, для того, щоб сприйняти величину об'єкту константною, при її зміні на сітківці ока, суб'єкт повинен сприйняти пропорційну зміну у відстані від нього до об'єкту, викликане його наближенням (видаленням) або наближенням (видаленням) самого суб'єкта. Велику роль у виділенні і обліку власної активності грає і більш загальний чинник: формування імпліцитного уявлення, свого роду неусвідомлюваній упевненості в існуванні і стабільності навколишнього наочного світу і суб'єктивне "вписування" себе в цей світ. Б.М.Величковский обговорює існування двох систем зору. Сказане по відношенню до зорового сприйняття справедливо і відносно інших сенсорних модальностей, а також і по відношенню до рухової активності. Живе тіло, як і всяке фізичне тіло, володіє механічними характеристиками і підкоряється фізичним законам; воно також підкоряється тілесним можливостям, біомеханіці. В процесі своєї рухової активності живе тіло підпорядковує рух також і руховому завданню. Н.А.Бернштейна, А.В.Запорожец і В.П.Зинченко відзначають: "Завдання побудови руху в унікальній реальній наочній ситуації є фантастичним по своїй складності. Щоб вирішити її, тіло, що володіє психікою, вимушене якимсь шляхом осягнути складну фізику конкретної наочної ситуації і погоджувати її з тілесною біомеханікою". Згідно представленням Н. А. Бернштейна, одним з ключових моментів рухової активності є знання організму про стан периферичного рухового апарату. Без цих знань (сенсорній інформації) команди з центральних ланок нервової системи про виробництво рухів виявляються принципово неефективними. Взаємодія ефекторного і сенсорного ланок в процесі управління рухами отримало віддзеркалення в понятті рефлекторного кільця.

26.Поняття про «Я-образ» та «Я-концепцію», їх психологічна структура.

«Я - образ» - осо-ть у якій поєднанні всі сторони її буття, та яка відображається в свідомості у вигляді підсумкового уявлення про себе. «я о» це результат пізнання себе, формування само ставлення, осмислення своєї ролі, свого значення на кожному етапі життя людини. Статус «я о» розглядається як мотиваційне ядро особистості та регуляції механізмів психічного життя. Коли говорять про «я о» то його онтологізація дозволяє виділитив ньому суб’єктивний бік (прихований бік) і рефлексивний бік.

Компоненти «я о»: 1) когнітивний компонент; (прояв – самооцінка (парціальні, загальні)); -базисний компонент; самооцінка - ставлення особистості до самої себе та оточуючого світу; (парметри: рівень самооцінки, міра адекватності, стійкість.)2)афективний;3)поведінковий.

Складовою образу я є образ тіла людини. Образ тіла складається актаульного сприймання власної зовнішності; відображене сприймання очима інших людей; уявлення про здоровя; вікові обмеження. Конн вважав, що можна розглядати я о, як форму соц установки особистості. (когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти структури).

Ієрархічна структура: 1) неусвідомлені, презентовані лише переживанню установки, у вигляді самопочуття та само стану; 2)усвідомлення та самооцінка окремих властивостей та якостей, що створюють відносно цілісний образ образу «я».

Психологічне поняття “ Я - концепція” – це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов’язаних з їх оцінкою; це переконання, тенденція поведінки, набір установок, спрямованих на самого себе. «я конц»це не лише, те, що індивід про себе уявляє, а й те, що він про себе думає, як дивиться на свій діяльнісний початок та можливості розвитку в майбутньому. «я конц» функціонує неусвідомленно, і лише в кризових ситуац людина звертається до аналізу. Роберт Бернс розгл «я к» як сукупність установок на себе.

Установки, спрямовані на самого себе, містять:

- образ “Я” – уявлення індивіда про себе (я щасливий, я оптиміст, я дратівливий і т.ін.);

- понтенційну реакцію поведінки та конкретні дії, які можуть бути викликані образом “Я”.

В “Я – концепції” запрограмовано, якою повинна бути поведінка людини. Наприклад: якщо в моєму "Я" запрограмовано, що я доб’юся успіху, то я можу подолати всі спокуси розваг, свою слабкість і лінощі, щоб ствердити своє “Я”. Якщо ж моєму “Я” нерідко записано, що мене очікує поразка, то мені важко в цій ситуації добитися успіху.

“Я- концепція” формується під впливом:

- минулого досвіду;

- успіхів та невдач;

- ставлення до нас людей, особливо в дитячі роки;

- власної зовнішності.

Ц компоненти контролюють образ власного '"Я".Образ власного “Я”– ключ до особистості та її поведінки. Образ власного “Я” визначає і діапазон можливостей людини-те, що вона в змозі чи не в змозі здійснити. Розширюючи діапазон образу, людина розширює для себе і сферу можливого. Створення адекватного, реалістичного уявлення про самого себе ніби наділяє людину новими здібностями, талантами.

Численні експерименти абсолютно чітко продемонстрували, що як тільки змінювалась “Я – концепція”, проблеми та задачі, пов’язані з нею вирішувалися швидко та без надмірних зусиль, Найбільш переконливі експерименти у цьому напрямку провів Прескот Лекі, один з перших дослідників образу власного “Я”.

Отже, осягнення та використання “Я-концепції” відкриває простір для суттєвих змін якостей людини, завдяки наступним важливим умовам:

♫ Всі наші дії, почуття, вчинки завжди узгоджуються з “Я-концепцією”. Змінюючи “Я- концепцію”, ми змінюємо себе, своє життя.

♫ Уявлення про себе дійсно можна змінити.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: