|
Способи оволодіння діяльністю
Автоматизовані, свідомо, напівсвідомо і несвідомо контрольовані компоненти діяльності називаються відповідно вміннями, навичками і звичками. Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад точно і правильно виконувати яку-небудь дію, операцію, серію дій або операцій. Вміння звичайно містять у собі автоматично виконувані частини, що називаються навичками, але в цілому являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні в основних проміжних пунктах і кінцевої мети. Вміння та навички діляться на кілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні та практичні. Рухові включають різноманітні руху, складні і прості, складові зовнішні, моторні аспекти діяльності. Є спеціальні види діяльності, наприклад спортивна, цілком побудовані на основі рухових умінь і навичок. Пізнавальні вміння включають здібності, пов'язані з по позовом, сприйняттям, запам'ятовуванням і переробкою інформації. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і передбачають формування знань. Теоретичні уміння та навички пов'язані з абстрактним інтелектом. Вони знаходять своє вираження у здатності людини аналізувати, узагальнювати матеріал, будувати гіпотези, теорії, робити переклад інформації з однієї знаковою системи в іншу. Такі вміння та навички найбільше проявляються у творчій роботі, пов'язаної з отриманням ідеального продукту думки. Ще один елемент діяльності - це звичка. Від вміння і навичок вона відрізняється тим, що являє собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо вміння та навички пов'язані з рішенням якої-небудь завдання, що передбачають отримання будь-якого продукту й достатньо гнучкими (в структурі складних умінь), то звички є негнучкою (часто і нерозумну) частиною діяльності, яка людиною виконується механічно і не має свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. На відміну від простї навички звичка може певною мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисної . Звички як елементи діяльності являють собою найменш гнучкі її частини. Навичка - доведена до автоматизму шляхом багаторазових повторень дія; критерієм досягнення н. служать тимчасові показники виконання, а також той факт, що виконання не вимагає постійної й інтенсивної уваги (контролю). Н. можуть бути не тільки руховими, але й перцептивними, мнемічними, розумовими, мовними і т. п. Величезна кількість спеціальних Н. пов'язано із здійсненням різних видів діяльності (побутової, навчальної, професійної). Н. властиві людям і тваринам. У динамічну структуру н. входять когнітивні компоненти: сенсомоторний образ робочого простору, образ виконавчого акта, програма дії та контроль (поточний і кінцевий) за його здійсненням, а також виконавчі (моторні) компоненти, включаючи корекційні процеси. Взаємовідносини між перерахованими компонентами рухливі. Між ними можливий «обмін» часом і функціями, що забезпечує точне та своєчасне виконання дії при досить широкому діапазоні зовнішніх обставин і внутрішніх умов його здійснення актів та забезпечення виконання доцільних і розумних дій.
Поняття про звичку Звичка - це тенденція чи потреба здійснювати ті чи інші автоматизовані акти. Звички спонукають людину діяти певним чином ; як і навички , вони можуть бути корисні і шкідливі Найпростіші форми поведінки , як відомо , засновані на інстинктивних діях. Елементи розумового поведінки з'являються в тих випадках , коли поведінка спирається на відображення співвідношення між предметами (поява так званих обхідних дій), і особливо при використанні предметів як знаряддя . Багато наших вчинків і особливостей поведінки з часом стають звичками , тобто автоматичними діями . Автоматизуючи наші дії , звичка робить рухи більш точними і вільними. Вона зменшує ступінь свідомої уваги , за допомогою якої відбуваються дії . С.Л.Рубинштейн зазначав , що формув. звички означає появу не стільки нового вміння, скільки нового мотиву чи тенденції до автоматичного виконання дій . Іншими словами , звичка - це дія , виконання якої стає потребою . З формуванням звички пов'язано зсув мотиву дії . Якщо спочатку дія спонукається мотивом , лежачим поза нею , то з виникненням звички мотивом стає сама потреба у виконанні даної дії. Звички формуються в процесі кількаразового виконання дії на тій стадії її освоєння , коли при її виконанні вже не виникає певних труднощів вольового або пізнавального характеру . При цьому вирішальне значення набуває викликане самим функціонуванням діями фізичне і психічне самопочуття , фарбуються позитивним емоційним тоном «Приємного задоволення» . Звички можуть виникати в будь-якій сфері діяльності і охоплювати різні сторони поведінки людини. Життєво важливі , суспільно цінні звички полегшують формування позитивних рис особистості , дотримання правил поведінки в суспільному і особистому житті , негативні - дезорганізують поведінку. Формування корисних звичок і боротьба з шкідливими є найважливішими завданнями виховання . Придбання звички з фізіологічної точки зору є не що інше , як навчання в мозкових структурах стійких нервових зв'язків , що відрізняються підвищеною готовністю до функціонування . Система таких нервових зв'язків служить основою більш-менш складних форм поведінкових актів , які І.Павлов назвав динамічними стереотипами. У комплекс нервових структур , що забезпечують звичний образ дій , як правило , включаються і механізми емоційного реагування. вони викликають емоційно позитивні стану в період реалізації звички і , навпаки, народжують негативні переживання в обставинах , що заважають її здійсненню .
47.Потреби як джерела активності людини. Проблема актвності людини – проблема суб’єктивного реагування особистості на вплив біосоціального середовища. Відовідь на питання чому,навіщо людина так робить, що нею керує? – призводить до розкриття мотиваційної сфери. Мотив. (спонукальна причина дій і вчинків). Мотивація.(процес, що стимулює в підтримує поведінкову активність+система чинників, що поведінку детермінують). Мета. Мотивація – детермінація, що реалізується через психіку (Рубінштейн). Мотив 1) як біологічний спонукач. «драйв». Психофізіологічний імпульс активності. 2) інстинктивний спонукач, має біологічну природу. Пояснює лише динамічні характеристики пов’язані з природними неусвідомленими потягами. 3) емоційний спонукач. 4) потребнісний спонукач. (мотив- предмети потреб, саі потреби, самі інтереси). 5) усвідомлений спонукач. (формування мотиву через усвідомлення бажань, прагнень, намірів). 6) інтегральний, цільний спосіб організації діяльності. (поєнує когнітивні, потребнісні, регулятивно-виконавчі функції). Вважається, що лише оин психологічний феномен з цих може бути основою для формування мотиву. Найпоширеніша думка про потребу як про єдине джерело активності людини.
49. Мотиви у структурі діяльності. 1. Сутність мотиву. Потреба - це недостаток суб"єкта у чомусь конкретному. Мотив - обґрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об"єктивному і суб"єктивному оточенні. Потреби, опосередковані складним психологічним процесом мотивації, виявляють себе психологічно у формі мотиву поведінки. Перш, ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою: суб"єктивної та об"єктивної сторони потреби; дії, спрямованої на її задоволення; Схема переходу потреби в мотив: 1етап.- Потреба (нестаток у чомусь) 2 етап- Мотивація (усвідомлення потреби) 3 етап - Мотив (обґрунтування рішення) - обґрунтування рішення може супроводжуватися внутріособистісними конфліктами, оскільки різноманітні потреби можуть співіснувати і суперечити одна одній. 2. Роль мотиву у структурі д-сті.(основне у відповіді!) "Мотив" - одна із складових д-сті. Без мотиву д-сті не буває. -Найважлива хар-ка мотиву - це його здатність породжувати д-сть, яка спрямована на деяку зміну життєвого світу людини. Відомо, що така властивість притаманна і іншим об"єктам та явищам дійсності, які включені в д-сть, але вони не здатні за відсутності мотиву породжувати д-сть.- мотив спонукає д-сть до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Іншими словами, завдяки мотиву у су"єкта виникає необхідність здійснити за допомогою д-сті ті чи інші зміни у своєму життєвому світі. - Зміст д-сті не визначається лише предметним змістом потреби, яка задовольняється завдяки цій д-сті. Людина враховує ситуацію, наявність суб"єктивних та об"єктивних можливостей, наявність або відсутність протилежних потреб, а також таких, які діють в одному напрямку з основною потребою. І лише потім на підставі мотиву суб"єкт виправдовує, санкціонує дану поведінку. Мотив перебивається як суб"єктивна підстава діяти саме таким чином. - Мотив впливає на д-сть опосередковано, через мету. Для встановлення предмету як мети д-сті, необхідно усвідомити його як такий, що співвідноситьтся з мотивом. І надалі, при виникненні такої потреби, мотив буде спонукати до оволодіння саме цим предметом, якщо не зміниться зовнішня ситуація.
50.Проблема класифікації потреб. Сплутаність розуміння понять мотиву, мотивації потреби. Потребу і мотивацію часто вважають одним і тим же. Мюррей ( потреба – конструкція, що являє силу мозку). Зовнішньо виявляються в *типових поведінкових реакціях і тенденціях. *типових способах дій. * пошуку, уникненню або відборі , селективність уваги й реагування. *характерних емоціях і почуттях. *задоволення після досягнення певного результату *незадоволення вразі невдачі. Дві групи: первинні (вісцерогенні), вторинні (психогенні: агресія, афіліація, домінування, захист, гра, уникнення шкоди, повазі, приниженні). Маслоу.*фізіологічні потреби *потреба в безпеці *в любові, прихильності,дружбі *повазі, визнанні *само актуалізації. Також виділяє когнітивні та естетичні. Дифіцитарні потреби, Б-потреби6 спрямовані на віддалені цілі. (те ж саме з любовю) Макклелланд.Успіх, афіліація, влада. Вітчизняна клас.Метаріальні, духовні, соціальні.Ломов. Базисні, похідні(естетичні, навчання), вищі(творчість, творча праця).
51)мотиви і цілі діяльності (кудріна) Мотиваційно смислові та цільові детермінанти створюють цілісний комплекс регуляції діяльності.Мотиви впливають на діяльність , її загальний характер та ефективність опосередковано – через цілі.Мета – усвідомлюваний образ майб результату дій. На відміну від цілей мотиви усвідомлюються людиною.Мотив діяльності завжди 1 а цілей багато.Мета діяльності завжди залежить від мотиву.Мотив спрямовує сили людини в напрямку до задоволення її потреб.Смисл мети визначається її відношенням до мотиву. Інколи мета і мотив можуть збігатися, тоді передбачуваний результат дії й буде тим , що спонукає та спрямовує дія-сть.Цікавими є ситуації коли мотив і мета не збігаються , мотиви не усвідомлюються. Тут має місце неадекватність відображення мотуву в свідомості у вигляді особистісного смислу відповідного предмету , що і призводить до постановки цілей, які не відповідають мотиву.Міра розбіжності мотиву й мети може бути різною.Особливо коли мета задається людині зовні.Людина починає розшукувати мотив який відповідає даній меті і тим самим створює смисл відповідної дії. Якщо мотиву немає, то спонука формується на мотиві уникнення покарання.Мотив може заважати усвідомленню мети , якщо він не співпадає з її об’єктивним значенням , тобто тоді, коли об’єктивний результат дії є непривабливим для С. Вплив мотиву на мету полягає також в оцінці ймовірності її досягнення. Більш бажана подія здається більш ймовірною. Також є вплив характер якого змінюється залежно від її усвідомлення. Чим чіткіша мета , тим більш активним є мотив її досягнення.(закон «спеціальної детермінації волі»): при більш чіткій та визначеній меті зусилля волі , а отже й активність мотиву є більшою.Активність мотиву є функцією усвідомлення віддаленості досягення мети в часі і просторі. Халл встановив закономірність «градієнт мети»: в міру наближення до мети ступінь активності мотиву збільшується . Г.М.залежить від : - початкової сили мотиву;-від змісту мотиву. Активність мотиву залежить від усвідомленя міри здійснення мети.Потреби та мотиви Потреба, опосередкована складним психологічним процесом мотивації, виявляє себе психологічно у формі мотиву діяльності або поведінки. Потреба– це нестача суб’єкта в чомусь конкретному, а мотив – обгрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об’єктивному й суб’єктивному середовищі. Перш ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою об’єктивної й суб’єктивної сторін потреби й дії, спрямованої на її задоволення. Схема переходу потреби в мотив: потреба – мотивація – мотив(нестача у чомусь)–(усвідомлення потреби)–(обгрунтування рішення). Мотивом може стати тільки усвідомлена потреба й тільки в тому разі, якщо задоволення цієї конкретної потреби, багаторазово проходячи через етап мотивації, безпосередньо переходить у дію. З часом, якщо дія стала звичною, між потребою та дією встановлюється прямий зв’язок. Процес мотивації, здійснений раніше, залишається в неактуалізованому стані. Напр: людина кожного дня йдучи на роботу навіть не замислюється над тим чому вона це робить, які потреби спонукають її працювати. Відповідне рішення було обгрунтоване людиною раніше. Отже, мотивє результатом мотивації і являє собою внутрішню психологічну активність, що організовує та планує діяльність і поведінку, спрямовану необхідністю задоволення потреби. В процесі мотивації потреба дістає одну із своїх суттєвих властивостей – предметність. Предмет, який відповідно до мотиваційної концепції О.М.Леонтьєва, розглядається як мотив, може бути „матеріальним, ідеальним, таким, який чуттєво сприймається або існує лише в уяві, у мисленнєвому плані”. Визначаючи місце мотиву серед чинників, які мотивують людську діяльність, розглянемо таку класифікацію: - потреби та інстинкти як джерела активності, які пояснюють, чому організм взагалі приходить до стану активності; - мотиви як причини, які визначають вибір спрямованості поведінки, а також те, заради чого здійснюється вибір саме цих актів поведінки; - емоції, суб’єктивні переживання, установки, які дають відповідь на запитання про те, яким чином регулюється динаміка поведінки. Джерелом спонуки виступають потреби й особистісні цінності суб’єкта. Вони мають стійкий понадситуативний, понаддіяльнісний характер, який разом з їх множиною викликає необхідність визначення спрямованості поведінки у кожній конкретній ситуації. Установка є тим психологічним механізмом, який „зсередини” управляє діяльністю відповідно до спрямованості, заданої мотивом. Кожна діяльність має єдиний мотив, з яким вона пов’язана взаємно-однозначно; у свою чергу, мотив має чисельні зв’язки з різноманітними потребами. Отже, мотив ніби прив’язаний до конкретної діяльності: у кожної діяльності є лише один мотив; він виникає одночасно з нею і припиняє своє існування разом з нею. Мотив формується на основі актуальних потреб та особливостей ситуації; перші зумовлюють необхідність саме даної конкретної спрямованості діяльності, другі – її можливість. Однією з найважливіших характеристик мотиву є його здатність породжувати діяльність, яка срямована на деяку зміну життєвого світу суб’єкта. Мотив спонукає людину до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Тбт завдяки мотиву у суб’єкта виникає необхідність здійснити за доп діяльності ті чи інші зміни у своєму життєвому світі. Критерієм цього виступає необхідність реалізації (задоволення) потреб суб’єкта.
М.-складне інтегральне утворення. Межі: потреба, намір щось зробити, спонукання до дій. Стимули не входять до структури. Псих.компоненти мотиву входять до складу 3 блоків: *потребнісний блок.(біологічні, соціальні, обов’язку) *блок «внутрішнього фільтра».(моральний контроль,оцінку зовнішніх ситуацій, оцінку власних можливостей, те чому людина віддає перевагу). *цільовий блок (образ предмета, що може задовольнити потребу, опредметнена дія, потребнісна мета. Ці компоненти в свідомості можуть виявлятися в вербалізованій чи в образній формі, але не всі одночасно. З кожного блоку береться по одному компоненту. Вибудовуэться ланцюг. З цих цеглин вибудовуэться мотив. Образ цього мотиву закладаэться в память людини і зберігається там не лише протягом виконання дії і діяльності, а й після завершення. Тому про мотиви можна судити ретроспективно. Набір може бути різноманітним. Проте зовнішня схожість структури мотиву двох людей ще не говорить про його тотожність змістовну. Окрім горизонтальної структури мотиву є ще вертикальна структура. До складу мотиву можуть входити один чи два компоненти одного блоку, один з них при цьому буде провідним, буде мати головну роль, а інші-супутні. Наприклад мета-здобуття освіти, мотиви: стати психологом, підвищити соціальний статус. Структура мотиву є таким чином багатокомпонентною, вона може відображати декілька цілей.
![]() Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|