Способи оволодіння діяльністю

Автоматизовані, свідомо, напівсвідомо і несвідомо контрольовані компоненти діяльності називаються відповідно вміннями, навичками і звичками.

Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад точно і правильно виконувати яку-небудь дію, операцію, серію дій або операцій. Вміння звичайно містять у собі автоматично виконувані частини, що називаються навичками, але в цілому являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні в основних проміжних пунктах і кінцевої мети.
Навички - це повністю автоматизовані, інстинктивно подібні компоненти умінь, реалізовані на рівні несвідомого контролю. Якщо під дією розуміти частину діяльності, яка має чітко поставлену свідому мету, то навиком також можна назвати автоматизований компонент дії.

Вміння та навички діляться на кілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні та практичні. Рухові включають різноманітні руху, складні і прості, складові зовнішні, моторні аспекти діяльності. Є спеціальні види діяльності, наприклад спортивна, цілком побудовані на основі рухових умінь і навичок. Пізнавальні вміння включають здібності, пов'язані з по позовом, сприйняттям, запам'ятовуванням і переробкою інформації. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і передбачають формування знань. Теоретичні уміння та навички пов'язані з абстрактним інтелектом. Вони знаходять своє вираження у здатності людини аналізувати, узагальнювати матеріал, будувати гіпотези, теорії, робити переклад інформації з однієї знаковою системи в іншу. Такі вміння та навички найбільше проявляються у творчій роботі, пов'язаної з отриманням ідеального продукту думки.

Ще один елемент діяльності - це звичка. Від вміння і навичок вона відрізняється тим, що являє собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо вміння та навички пов'язані з рішенням якої-небудь завдання, що передбачають отримання будь-якого продукту й достатньо гнучкими (в структурі складних умінь), то звички є негнучкою (часто і нерозумну) частиною діяльності, яка людиною виконується механічно і не має свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. На відміну від простї навички звичка може певною мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисної . Звички як елементи діяльності являють собою найменш гнучкі її частини.

Навичка - доведена до автоматизму шляхом багаторазових повторень дія; критерієм досягнення н. служать тимчасові показники виконання, а також той факт, що виконання не вимагає постійної й інтенсивної уваги (контролю). Н. можуть бути не тільки руховими, але й перцептивними, мнемічними, розумовими, мовними і т. п. Величезна кількість спеціальних Н. пов'язано із здійсненням різних видів діяльності (побутової, навчальної, професійної). Н. властиві людям і тваринам.

У динамічну структуру н. входять когнітивні компоненти: сенсомоторний образ робочого простору, образ виконавчого акта, програма дії та контроль (поточний і кінцевий) за його здійсненням, а також виконавчі (моторні) компоненти, включаючи корекційні процеси. Взаємовідносини між перерахованими компонентами рухливі. Між ними можливий «обмін» часом і функціями, що забезпечує точне та своєчасне виконання дії при досить широкому діапазоні зовнішніх обставин і внутрішніх умов його здійснення актів та забезпечення виконання доцільних і розумних дій.

Поняття про звичку

Звичка - це тенденція чи потреба здійснювати ті чи інші

автоматизовані акти. Звички спонукають людину діяти певним чином ; як і навички , вони можуть бути корисні і шкідливі

Найпростіші форми поведінки , як відомо , засновані на інстинктивних діях. Елементи розумового поведінки з'являються в тих випадках , коли поведінка спирається на відображення співвідношення між предметами (поява так званих обхідних дій), і особливо при використанні предметів як знаряддя .

Багато наших вчинків і особливостей поведінки з часом стають

звичками , тобто автоматичними діями . Автоматизуючи наші дії ,

звичка робить рухи більш точними і вільними. Вона зменшує ступінь

свідомої уваги , за допомогою якої відбуваються дії . С.Л.Рубинштейн

зазначав , що формув. звички означає появу не стільки нового

вміння, скільки нового мотиву чи тенденції до автоматичного виконання

дій . Іншими словами , звичка - це дія , виконання

якої стає потребою .

З формуванням звички пов'язано зсув мотиву дії . Якщо спочатку дія спонукається мотивом , лежачим поза нею , то з виникненням звички мотивом стає сама потреба у виконанні даної дії.

Звички формуються в процесі кількаразового виконання дії на

тій стадії її освоєння , коли при її виконанні вже не виникає певних труднощів вольового або пізнавального характеру . При цьому вирішальне значення набуває викликане самим функціонуванням діями фізичне і психічне самопочуття , фарбуються позитивним емоційним тоном «Приємного задоволення» .

Звички можуть виникати в будь-якій сфері діяльності і охоплювати

різні сторони поведінки людини. Життєво важливі , суспільно цінні звички полегшують формування позитивних рис особистості , дотримання правил поведінки в суспільному і особистому житті ,

негативні - дезорганізують поведінку. Формування корисних звичок і

боротьба з шкідливими є найважливішими завданнями виховання .

Придбання звички з фізіологічної точки зору є не що інше ,

як навчання в мозкових структурах стійких нервових зв'язків ,

що відрізняються підвищеною готовністю до функціонування . Система таких нервових зв'язків служить основою більш-менш складних форм поведінкових актів , які І.Павлов назвав динамічними стереотипами. У

комплекс нервових структур , що забезпечують звичний образ дій , як

правило , включаються і механізми емоційного реагування. вони викликають емоційно позитивні стану в період реалізації звички і ,

навпаки, народжують негативні переживання в обставинах , що заважають її здійсненню .

47.Потреби як джерела активності людини. Проблема актвності людини – проблема суб’єктивного реагування особистості на вплив біосоціального середовища. Відовідь на питання чому,навіщо людина так робить, що нею керує? – призводить до розкриття мотиваційної сфери. Мотив. (спонукальна причина дій і вчинків). Мотивація.(процес, що стимулює в підтримує поведінкову активність+система чинників, що поведінку детермінують). Мета. Мотивація – детермінація, що реалізується через психіку (Рубінштейн). Мотив 1) як біологічний спонукач. «драйв». Психофізіологічний імпульс активності. 2) інстинктивний спонукач, має біологічну природу. Пояснює лише динамічні характеристики пов’язані з природними неусвідомленими потягами. 3) емоційний спонукач. 4) потребнісний спонукач. (мотив- предмети потреб, саі потреби, самі інтереси). 5) усвідомлений спонукач. (формування мотиву через усвідомлення бажань, прагнень, намірів). 6) інтегральний, цільний спосіб організації діяльності. (поєнує когнітивні, потребнісні, регулятивно-виконавчі функції). Вважається, що лише оин психологічний феномен з цих може бути основою для формування мотиву. Найпоширеніша думка про потребу як про єдине джерело активності людини.

48.Потреби та мотиви. Схема. Потреба-мотивація як усвідомлення потреби – мотив (обгрутування рішення). Потреба конкретна нестача чогось. Із часом якщо дія стала звичайною між потребою і дією виникає прямий зв'язок. Саме у процесі мотивації потреба набуває властивості предметності. Опредметнення потреби й обумовлює перетворення потреби на певний мотив діяльності. Місце мотиву серед чинників, що мотивують людську діяльність. *потреби й інстинкти як джерела активності. *мотиви як причини, що визначають спрямованість поведінки. *емоції, суб.переивання, настанови.(впливають на те яким чином регулюється динаміка поведінки). Співвіднесення потреби і мотиву: це речі, які не стоять в одному ряду. Це відношення сутності до явища (Петровський). Джерело спонуки : потреби, особисті цінності. Настанова – фактори під впливом яких діє людина. Зявляється, коли потреба зустрічається з ситуацією її задоволення. Їй притаманна спрямованість. Настанова зсередини керує діяльності відповідно до спрямованості заданої мотивом. Мотив – те,заради чого діє людина. *мотив має поліпотребнісну рироду. *одна діяльність спрямована одним мотивом. *мотив формується на основі актуальних потреб та специфіки ситуації.

49. Мотиви у структурі діяльності.

1. Сутність мотиву.

Потреба - це недостаток суб"єкта у чомусь конкретному.

Мотив - обґрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному

об"єктивному і суб"єктивному оточенні.

Потреби, опосередковані складним психологічним процесом мотивації, виявляють себе психологічно у формі мотиву поведінки. Перш, ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою: суб"єктивної та об"єктивної сторони потреби; дії, спрямованої на її задоволення;

Схема переходу потреби в мотив:

1етап.- Потреба (нестаток у чомусь)

2 етап- Мотивація (усвідомлення потреби)

3 етап - Мотив (обґрунтування рішення) - обґрунтування рішення може супроводжуватися внутріособистісними конфліктами, оскільки різноманітні потреби можуть співіснувати і суперечити одна одній.

2. Роль мотиву у структурі д-сті.(основне у відповіді!)

"Мотив" - одна із складових д-сті. Без мотиву д-сті не буває.

-Найважлива хар-ка мотиву - це його здатність породжувати д-сть, яка спрямована на деяку зміну життєвого світу людини. Відомо, що така властивість притаманна і іншим об"єктам та явищам дійсності, які включені в д-сть, але вони не здатні за відсутності мотиву породжувати д-сть.- мотив спонукає д-сть до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Іншими словами,

завдяки мотиву у су"єкта виникає необхідність здійснити за допомогою д-сті ті чи інші зміни у своєму життєвому світі.

- Зміст д-сті не визначається лише предметним змістом потреби, яка задовольняється завдяки цій д-сті. Людина враховує ситуацію, наявність суб"єктивних та об"єктивних можливостей, наявність або відсутність протилежних потреб, а також таких, які діють в одному напрямку з основною потребою. І лише потім на підставі мотиву суб"єкт виправдовує, санкціонує дану поведінку. Мотив перебивається як суб"єктивна підстава діяти саме таким чином.

- Мотив впливає на д-сть опосередковано, через мету. Для встановлення предмету як мети д-сті, необхідно усвідомити його як такий, що співвідноситьтся з мотивом. І надалі, при виникненні такої потреби, мотив буде спонукати до оволодіння саме цим предметом, якщо не зміниться зовнішня ситуація.

50.Проблема класифікації потреб. Сплутаність розуміння понять мотиву, мотивації потреби. Потребу і мотивацію часто вважають одним і тим же. Мюррей ( потреба – конструкція, що являє силу мозку). Зовнішньо виявляються в *типових поведінкових реакціях і тенденціях. *типових способах дій. * пошуку, уникненню або відборі , селективність уваги й реагування. *характерних емоціях і почуттях. *задоволення після досягнення певного результату *незадоволення вразі невдачі. Дві групи: первинні (вісцерогенні), вторинні (психогенні: агресія, афіліація, домінування, захист, гра, уникнення шкоди, повазі, приниженні). Маслоу.*фізіологічні потреби *потреба в безпеці *в любові, прихильності,дружбі *повазі, визнанні *само актуалізації. Також виділяє когнітивні та естетичні. Дифіцитарні потреби, Б-потреби6 спрямовані на віддалені цілі. (те ж саме з любовю) Макклелланд.Успіх, афіліація, влада. Вітчизняна клас.Метаріальні, духовні, соціальні.Ломов. Базисні, похідні(естетичні, навчання), вищі(творчість, творча праця).

51.Мотиви та цілі діяльності. Мотиваційно-смислові і цільові детермінанти створюють цілісний комплекс регуляції діяльності. Мотиви впливають на діяльність, її загальний характер, ефективність опосередковано через цілі. Мета-усвідомлюваний образ майбутнього результату дій. Цілі людина завжди актуально усвідомлює. Мотиви –ні. Мотив завжди один, а цілей багато. Мета діяльності завжди залежить від мотиву. Для того щою пений предмет реального світу став метою, людина повинна усвідомити, що він стосується задоволення потреби, що спонукає людину до відповідної дії. Мотив спрямовує дії людини на задоволення її потреб. Іноді мета співпадає з мотивом. Тоді передбачуваний результат дії буде тим, що спрямовує і спонукає діяльність. Мотив не усвідомлюється, якщо не співпадає з жодною з цілей. Розбіжності можуть бути різними. Особливо гарно вони прослідковуються, коли мету задано людині ззовні. В такій ситуації людина в своїй памяті віднаходить той мотив який в його свідомості відповідає цій цілі. Таким чином і створюється смисл відповідної дії. Якщо адекватного мотиву немає, спонука формується на єдиному бажанні не бути покараним наприклад. Мотив може зважати усвідомленню мети, якщообєктивний результат дії не приваблює суб’єкта. Усвідомлення мети може викривлятись якщо вона є занадто привабливою. Вплив мотиву на мету: оцінка ймовірності її досягнення. Бажаніша подія здається ймовірнішою. І мета здається недосяжною якщо людина немає активних мотивів для цього. Ах.»закон спеціальної детермінації волі» (за наявності більш чітко вираженої мети, активність мотиву збільшується». Халл. «градієнт мети».(у міру наближення до мети активність мотиву збільшується). Він залежить від початкової сили мотиву, змісту мотиву.

51)мотиви і цілі діяльності (кудріна)

Мотиваційно смислові та цільові детермінанти створюють цілісний комплекс регуляції діяльності.Мотиви впливають на діяльність , її загальний характер та ефективність опосередковано – через цілі.Мета – усвідомлюваний образ майб результату дій. На відміну від цілей мотиви усвідомлюються людиною.Мотив діяльності завжди 1 а цілей багато.Мета діяльності завжди залежить від мотиву.Мотив спрямовує сили людини в напрямку до задоволення її потреб.Смисл мети визначається її відношенням до мотиву. Інколи мета і мотив можуть збігатися, тоді передбачуваний результат дії й буде тим , що спонукає та спрямовує дія-сть.Цікавими є ситуації коли мотив і мета не збігаються , мотиви не усвідомлюються. Тут має місце неадекватність відображення мотуву в свідомості у вигляді особистісного смислу відповідного предмету , що і призводить до постановки цілей, які не відповідають мотиву.Міра розбіжності мотиву й мети може бути різною.Особливо коли мета задається людині зовні.Людина починає розшукувати мотив який відповідає даній меті і тим самим створює смисл відповідної дії. Якщо мотиву немає, то спонука формується на мотиві уникнення покарання.Мотив може заважати усвідомленню мети , якщо він не співпадає з її об’єктивним значенням , тобто тоді, коли об’єктивний результат дії є непривабливим для С. Вплив мотиву на мету полягає також в оцінці ймовірності її досягнення. Більш бажана подія здається більш ймовірною. Також є вплив характер якого змінюється залежно від її усвідомлення. Чим чіткіша мета , тим більш активним є мотив її досягнення.(закон «спеціальної детермінації волі»): при більш чіткій та визначеній меті зусилля волі , а отже й активність мотиву є більшою.Активність мотиву є функцією усвідомлення віддаленості досягення мети в часі і просторі. Халл встановив закономірність «градієнт мети»: в міру наближення до мети ступінь активності мотиву збільшується . Г.М.залежить від : - початкової сили мотиву;-від змісту мотиву. Активність мотиву залежить від усвідомленя міри здійснення мети.Потреби та мотиви

Потреба, опосередкована складним психологічним процесом мотивації, виявляє себе психологічно у формі мотиву діяльності або поведінки.

Потреба– це нестача суб’єкта в чомусь конкретному, а мотив – обгрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об’єктивному й суб’єктивному середовищі. Перш ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою об’єктивної й суб’єктивної сторін потреби й дії, спрямованої на її задоволення.

Схема переходу потреби в мотив: потреба – мотивація – мотив(нестача у чомусь)–(усвідомлення потреби)–(обгрунтування рішення).

Мотивом може стати тільки усвідомлена потреба й тільки в тому разі, якщо задоволення цієї конкретної потреби, багаторазово проходячи через етап мотивації, безпосередньо переходить у дію.

З часом, якщо дія стала звичною, між потребою та дією встановлюється прямий зв’язок. Процес мотивації, здійснений раніше, залишається в неактуалізованому стані. Напр: людина кожного дня йдучи на роботу навіть не замислюється над тим чому вона це робить, які потреби спонукають її працювати. Відповідне рішення було обгрунтоване людиною раніше.

Отже, мотивє результатом мотивації і являє собою внутрішню психологічну активність, що організовує та планує діяльність і поведінку, спрямовану необхідністю задоволення потреби. В процесі мотивації потреба дістає одну із своїх суттєвих властивостей – предметність. Предмет, який відповідно до мотиваційної концепції О.М.Леонтьєва, розглядається як мотив, може бути „матеріальним, ідеальним, таким, який чуттєво сприймається або існує лише в уяві, у мисленнєвому плані”. Визначаючи місце мотиву серед чинників, які мотивують людську діяльність, розглянемо таку класифікацію:

- потреби та інстинкти як джерела активності, які пояснюють, чому організм взагалі приходить до стану активності;

- мотиви як причини, які визначають вибір спрямованості поведінки, а також те, заради чого здійснюється вибір саме цих актів поведінки;

- емоції, суб’єктивні переживання, установки, які дають відповідь на запитання про те, яким чином регулюється динаміка поведінки.

Джерелом спонуки виступають потреби й особистісні цінності суб’єкта. Вони мають стійкий понадситуативний, понаддіяльнісний характер, який разом з їх множиною викликає необхідність визначення спрямованості поведінки у кожній конкретній ситуації. Установка є тим психологічним механізмом, який „зсередини” управляє діяльністю відповідно до спрямованості, заданої мотивом.

Кожна діяльність має єдиний мотив, з яким вона пов’язана взаємно-однозначно; у свою чергу, мотив має чисельні зв’язки з різноманітними потребами.

Отже, мотив ніби прив’язаний до конкретної діяльності: у кожної діяльності є лише один мотив; він виникає одночасно з нею і припиняє своє існування разом з нею. Мотив формується на основі актуальних потреб та особливостей ситуації; перші зумовлюють необхідність саме даної конкретної спрямованості діяльності, другі – її можливість.

Однією з найважливіших характеристик мотиву є його здатність породжувати діяльність, яка срямована на деяку зміну життєвого світу суб’єкта. Мотив спонукає людину до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Тбт завдяки мотиву у суб’єкта виникає необхідність здійснити за доп діяльності ті чи інші зміни у своєму життєвому світі. Критерієм цього виступає необхідність реалізації (задоволення) потреб суб’єкта.

52.Функції мотивів. Лєонтьєв: мотви оцінюють життєве значення ля суб’єкта об’єктивних обставин і його дій в цих обставинах, надають їм особистісного смислу. Рубіншейн: детермінація через мотивацію – це детермінація через значущість явищ для людини. Значення і смисл предметів і явищ детермінують людську поведінку. Смислотворча функція мотиву. Спонукальна функція: переважно кількісний асект, мотиви визначають кількість умов що визначають інтенсивність спонукання і спонукають людину до певної діяльності. Спрямована функція.Якісний аспект. Пояснює вибір з потенційно можливого спектру діяльностей якоїсь конкретної + зміна напряму діяльності. (ці дві функції – динамічний бік мотивації).Звяїок між смислотворчим і динаміним аспектами: *смисловий зв'язок мотиву з потребою не є природним, а нав’язаний ззовні. Штучний смисловий зв'язок. Ступінь успішності досягення нашої потреби залежить від іншої людини (зробиш уроки-підеш гуляти). Життєвий смисл. Регулятивна функція. Процс ситуативного розвитку мотивації є актуальним, а не трансформація мотиву в залежності від обставин.

53.Проблема усвідомлення мотиву. Петровський, класифікація, базувалася на співвідношенні в психологічному змісті мотиву свідомих і несвідомих компонентів. Радянські психологи тривалий час говорили що не варто звертатися до несвідомої сфери людини задля пояснення мотиву. 70ті роки – змінюється ситуація, починають говорити і про неусвідомлювані спонукання, мотиви. Лєонтьєв (мотив, не ціль. Людина його актуально не усвідомлює. В процесі виконаня діяльності ми не акцентуємо на мотиві своєї уваги.) Рубінштейн (неусвідомлені дії-не ті, яких зовсім немає в свідомості, а ті які не набули достатньо широкого зв’язку з багатьма спонуками). Матюхіна (мало усвідомлені спонукання, найменш усвідомлювані мотиви, усвідомлені мотиви). *Проблема полягає в різному баченні феномену мотиву. Якщо ми розглядаємо його як потяг наприклад, то є неправомірним говорити про його усвідомлення. Коли є мета і засоби досягнення –мотив усвідомл. Навіть якщо мова про імпульсивні дії.Мотив-багатокомпонентний. Загалом його структура усвідомлюється, проте на вербалізуватися часто можуть лише декілька компонентів. *одні вбачають усвідомлення у розумінні потребнісного стану, інші – розуміння мотиву як основи дії або вчинку. Ільїн говорить що не завжди необхідно усвідомлювати бо: ситуація може бути проста і повсякденна, може вібвуватися заміна в свідомості, людина може не хотіти видатися для себе аморальною. Небажання признавати всі компоненти мотиву пизводить до : витіснення, заміщення, сублімації, проекції. Усвідомлення = усвідомлення як таке+розуміння+обмірковування. Чого я хочу? Чому? Для чого?. *Мотив-спонукання-дія *спонукання(мотив)-дія *спонукання-мотив дія. Ільїн(недоцільно відокремлювати, бо таким чином мотив втрачає свою спонукальну силу. Проте немає сенсу у поєднувати). Положення фрейдизму, неофрейдизму: джерело мотивації особистості – її неусвідомлені сили, які містяться в глибинних структурах особистості.

54.Психологічна структура мотиву.

М.-складне інтегральне утворення. Межі: потреба, намір щось зробити, спонукання до дій. Стимули не входять до структури. Псих.компоненти мотиву входять до складу 3 блоків: *потребнісний блок.(біологічні, соціальні, обов’язку) *блок «внутрішнього фільтра».(моральний контроль,оцінку зовнішніх ситуацій, оцінку власних можливостей, те чому людина віддає перевагу). *цільовий блок (образ предмета, що може задовольнити потребу, опредметнена дія, потребнісна мета. Ці компоненти в свідомості можуть виявлятися в вербалізованій чи в образній формі, але не всі одночасно. З кожного блоку береться по одному компоненту. Вибудовуэться ланцюг. З цих цеглин вибудовуэться мотив. Образ цього мотиву закладаэться в память людини і зберігається там не лише протягом виконання дії і діяльності, а й після завершення. Тому про мотиви можна судити ретроспективно. Набір може бути різноманітним. Проте зовнішня схожість структури мотиву двох людей ще не говорить про його тотожність змістовну. Окрім горизонтальної структури мотиву є ще вертикальна структура. До складу мотиву можуть входити один чи два компоненти одного блоку, один з них при цьому буде провідним, буде мати головну роль, а інші-супутні. Наприклад мета-здобуття освіти, мотиви: стати психологом, підвищити соціальний статус. Структура мотиву є таким чином багатокомпонентною, вона може відображати декілька цілей.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: