|
|
Щаблі містичного пізнання (за Бернардом)
Характерні риси містицизму Бернарда і їх відмінність від пантеїстичного містицизму
Таким чином, Бернард став засновником середньовічного містицизму, здобувши чисельних прихильників, однак його підхід привів до осуду науки як світської, так і богословської. Він стверджував, що розумове знання є нижчим, а вище пізнання досягається лише шляхом надприродної допомоги. Центром німецьких містиків був домініканський орден, а його засновник домініканець Мейстер Екхарт (1260-1327) – створив оригінальне і систематичне вчення в основі якого лежить поняття “ сущого ”, яке означає і єдине буття і всезагальність і необхідність. Екхарт народився в Тюрінгії, походив з рицарського роду Хохгеймів. У віці 15 років він вступив в Ерфуртський домініканський орден, вчився в Страсбурзькій богословській школі і в Кельні, займав відповідальні посади у церковному управлінні. У 1300 році вчився в Паризькому ун-ті, отримав звання магістра, у 1302 – очолив Саксонський орден домініканців. У 1307 році був звинувачений у єресі, у 1327 році архієпископ розпочав процес проти Екхарта, який у 1329 р. папською буллою був визнаний єретиком. Мейстер не погоджувався з раціональним поясненням Бога і грунтувався на апофатичному богослов’ї (заперечувальне богослов’я – дати визначення Богу неможливо, будь-яке визначення є його запереченням). Про Бога краще не говорити зовсім. Бог присутній у всьому, але жодна жива істота, крім людини, не помічає цієї присутності. Людина помічає Бога в собі, але нешляхом міркування, але мовчазним і безпосереднім переживанням в найпотаємніших глибинах свого єства. Екхарт з позицій свого часу переосмислив твори Августина, який обгрунтовував як першочергову умову спасіння індивідуальні стосунки з Богом. За Екхартом істина покоїться в глибині віруючої душі, яка має в собі істинне і найглибше пізнання Бога. “Не отримаєш втіхи, якщо вона не дається тобі з глибини твоєї власної душі.” Людина може пізнавати лише свою сутність. Буття і пізнання – це одне. Пізнання – це вища діяльність, найглибша життєва причина всякої діяльності; воно – тотожність того, хто пізнаю з тим, що пізнаються. Тому ти можеш пізнавати Бога лише тоді, якщо ти сам – Бог, якщо Він живе в тобі, тобто пізнання Бога є тотожність душі і Бога, це внутрішнє ядро душі. Людина у своїй тотожності з Божеством – це основний гносеологічний принцип містицизму. Душа настільки є Богом, наскільки вона його пізнає, пізнає ж вона його настільки, наскільки вона – Божество. Це пізнання, яке є сутністю душі, не може бути ні розумним мисленням, ні знанням, а тільки вірою, “ непояснимим спогляданням ”: це Бог дивиться в нас. Він споглядає в нас самого себе. Цей ідеалістичний пантеїзм (пантеїзм – реліг.-філософ. вчення, що зближує або повністю ототожнює Бога з природою. Містичний пантеїзм проповідує безособового Бога, який осягається безпосередньо через розкриття Божественного у кожному індивідуумі), що зводить зовнішній світ на внутрішній, а внутрішній – на споглядання Бога, є основною рисою с/в містики. Всі речі, як ідеї, є в Бозі і не мають самостійної реальності. Бог постійно перетворюється в світ, світ є Бог і Бог є світ. Гріх – це відпадіння від суті всіх речей, тобто – індивідуальність є гріх. Потреба у відкупленні може бути задовільнена лише тоді, коли творіння знову перестають бути собою і цим повертаються в Божество. Необхідно знищити свою індивідуальність, вона – гріх, святість – Бог. Хто хоче бути самим собою – не може пізнавати Бога, тому що пізнає Бога тільки Він сам. Людина повинна відкинути власне знання, силу, хотіння і стати сприйняттям. “Там, де все особисте, все від’єднане, все тимчасове щезає в глибокому мовчанні промовляє Бог своє Слово.” “ Божа глибина – моя глибина. А моя глибина – Божа глибина.” Божественна сутність і сутність людської душі, яка отримала благодать, тотожні. Блаженна людина настільки з’єднана з Богом, що бажає лише того, що хоче Він. Людина здатна осягнути Божі бажання. Це здійснюється у формі містичної інтуїції, що виступає як процес морального удосконалення особи: спочатку людина відвертається від світу (гріха), потім приймає Бога (очищується від гріха) і, нарешті, зливається з Богом (стає чистою, Божественною). Така суб’єктивізація моралі настільки піднімала людину, що уподібнювала її самому Богу, наближаючись до пантеїзму. Водночас вона була своєрідною формою відмови від офіційної церковної моралі, заперечуючи роль церкви як інстанції, що має моральне управління. Безпосередність ланцюга “Я і Бог” заперечувала будь-які інші засоби зв’язку і, по-друге, – саму релігійну віру робила індивідуальною справою кожного. Традиції Екхарта наслідувала група домініканців відома як “ Друзі Бога. ” Іоан Таулер (1300-1361) вважав, що відчуття Бога є більш важливою для спасіння душі, ніж зовнішні обряди. Таулер здійснив поворот до практичної містики – істинне християнство полягає у наслідуванні бідного і смиренного життя Христа. Генріх Сузо – (1295-1366) був поетом групи і висловлював містичні ідеї у поетичній формі. Також більш практичний і менш пантеїстичний характер мав рух у Нідерландах, відомий як “ Devotio moderna ” чи “ Братство спільного життя ” з центром у Девентері. Іоан Руйсбрук (1293-1381) – значно вплинув на рух містиків у Голландії. Він допоміг зрозуміти роль Нового Завіту у розвитку містичного досвіду Герхарду Грооту, який став засновником “ Братства спільного життя ”. Орден складався з мирян, які жили за статутом у общині і посвятили себе практичним діям, а не тільки пасивному спілкуванню з Богом. Зміцненню репутації братства сильно сприяла книга “Про наслідування Христа ” Фоми Кемпійського, який вказує на потребу позитивної любові до Христа і служіння Йому ділами смиренного життя. Річард Ролле (1290-1340) був визначним провідником містицизму в Англії. Він народився біля Йоркширу у заможній сім’ї, навчався в Оксфордському університеті, проте згодом зрікся світського життя і присвятив себе служінню Христу та своїм ближнім. Містицизм можна вважати течією, яка передбачала більш особистий підхід до релігії, що став прикметним для Реформації. Небезпекою цього руху була тенденція замінити Біблію внутрішнім суб’єктивним авторитетом та принизити значення доктрин. Існувала загроза, що послідовники містицизму будуть лише постійно займатися самоаналізом і стануть асоціальними. Містика і схоластика
  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|