ІІ. Боротьба церкви з єресями.

1. Перші твори. “ Вчення 12-ти апостолів ” - цей пам’ятник відкритий у 1883 р., він відноситься до І ст. і написаний у Сирії або Палестині юдео-християнином. твір змальовує життя христ. церкви у найдавнішу епоху. Зміст – моральні повчання, літургійні правила, питання взаємовідносин христ. общин. “ Послання Варнави ” написане у І ст. в Олександрії. За характером змісту воно ілюструю ставлення християн до юдейства. Ціль листа – отримати досконале знання через віру, шляхом алегоричного тлумачення Писання. Творіння Климента. Лист до коринтян - вчіться коритися. Автор описує минуле коринфської общини, попереджує про шкоду від заздрості і егоїзму, аргументує необхідність послуху церковній ієрархії. Ігнатій – третій єпископ Антіохії, написав ряд послань, у яких виразив своє бажання постраждати за Христа, полемізував з юдаїзмом і докетизмом. Полікарп Смірнський – боровся з гностицизмом, був автором послання до филип’ян, у якому міститься чимало моральних настанов. Єрм – вільновідпущеник, автор “ Пастиря ” (150 р.), робота написана у стилі одкровення і наповнена символами і сновидіннями, у центрі її стоять моральні повчання на теми покаяння і праведності. Життя церкви між95 і 150 рр. висвітлене у книзі “Дідахе”, це наставлення по церковному житті.

У 20-х ІІ ст. серед християнських письменників появляються апологети, які стояли на рівні сучасної їм освіти, знали філософію. Від них бере свій початок христ. наука, найдавнішим видом якої і були апологія та полеміка. Їх завданням було захистити християнство від урядових репресій, обвинувачень зі сторони освічених класів і незадоволення простого народу. Апологети намагались зблизити Логоса-Христа з логосом грецької філософії. До них належать: Арістід, що писав листи до імператора Антоніна Пія (140 р.), Іустин філософ, автор “ Розмови з Трифоном юдеєм ”, Татіан, Афінагор, Феофіл Антіохійський. Найдавнішим римським апологетом є Тертуліан. Дослідники вказують на певну різницю між східною та західною християнською апологією. На Сході, багатому на філософське та релігійне різноманіття, аргументація апологетів була більш віронавчальна і догматична. На Заході, де панував римський юридичний геній, доводи апологетів були суто практичними – моральними, політичними і юридичними.

Найбільш часто в апологетичній літературі зустрічаються протести у зв’язку з несправедливими гоніннями на християн, які є законослухняними громадянами і нікому не чинять зла. Так, наприклад, Люцій в апології Іустина гнівно запитує імператора: “ За що караєте ви людину – не перелюбника, не блудника, не вбивцю, не злодія, не розбійника, не спійманого у ніякому злочині, окрім того, що носить ім’я “християнин”. Апологети багато писали про християнську мораль, розповідаючи про чеснотне життя християн і заперечуючи звинувачення у людоїдстві і кровозмішанні. Вони також писали, що культура Еллади наповнена передбаченнями приходу Христа, вказуючи на посилання у грецькій літературі на монотеїзм. Чимала доля апологетики припадала на критику нехристиянських релігій та античну літературу.

Святий Іустин мученик(100-168 рр.)є найбільш значним християнським філософом і апологетом ІІ ст. Автор “ Діалогу з Трифоном ”, отримав філософську освіту. Перейшовши до християнства, залишився мандрівним філософом. Написав крім цього дві апології. У його час внутрішнє життя церкви ще було несформованим, сама церква ще не зовсім могла вирізнити себе з поміж інших сект довкола неї. Однак до церкви вже потягнувся культурний шар населення, одним з представників якого і був Іустин. Він народився в Палестині у родині латинських колоністів, що пояснює його нахил до історичної точності. Навернувшись біля 130 р., цей філософ-християнин стверджував, що знайшов у християнстві єдину істинну філософію. Живучи спочатку в Ефесі, а потім у Римі, він створив у цих містах християнські школи, у яких він викладав філософію Христа. На нього був зроблений донос одним зависливим філософом і він був страчений у Римі. Літературні твори Іустина багаточисельні, однак переважно втрачені.

Святий Іриней Ліонський (140-поч. ІІІ ст.) – учень Полікарпа, полемізував з гностицизмом, зміцнював принципи християнства: прагнув утвердити канон св. книг і вияснити зміст передання, закликав вивчати їх, звертав увагу на принцип апостольської спадковості, апостоли давніше єретиків. Під час переслідування у Ліоні був направлений у Рим з листом від галльських церков, а потім став єпископом у Ліоні. До нас дійшли дві його праці: “ Проти єресей ” і “ Виклад апостольської проповіді ”.

Вчення Іринея про Логос: у ньому автор накреслив основні положення церковного віровчення. Його думки направлені проти гностицизму –1. переконаність у єдності Творця і вищого Бога, тобто заперечення деміурга, як окремої від Бога істоти, 2. утвердження, що християнство є реальне спасіння завдяки явленню Ісуса Христа, Який є центральним пунктом його теології. Вищим благом, яке дає християнство є обожнення людської природи, яке заключає в собі пізнання Бога. Для цього Христос став людиною, Він відновив стан людей до гріхопадіння.

Квінтус Септімус Флоренс Тертулліан (160 – пом. після 220 р.) – перший значний західний богослов, апологет, полеміст. Народився у 160 р. у Карфагені, син проконсула Африки, отримав блискучу освіту і став адвокатом. До християнства навернувся у Римі в 195 р., розвинувши одразу багату літературну діяльність, став вчителем Карфагенської катехізаторської школи. У 213 р. перейшов до монтанізму, однак достовірно невідомо чи покинув він карфагенську церкву і примкнув до сектантів. Літературна спадщина Тертуліана дуже велика, в основному це полемічні і апологетичні твори, а також моральні і аскетичні трактати. У кінці ІІ ст. Тертуліан написав один зі своїх шедеврів - “ Апологетику ”, в якій звинувачував імперію з точки зору римського права у нетерпимості і гоніннях. “ Отож, добрі правителі, яких тим більше шанує чернь, чим більше християн ви приносите їй в жертву, мучте нас, піддавайте нас тортурам, засуджуйте на смерть, знищуйте: ваше беззаконня є тільки доказом нашої невинності. Всі ваші хитрості ні до чого не ведуть, вони лише помножують привабливість нашої “секти”, нас стає ще більше, як тільки ви збираєте серед нас свої криваві жнива; кров християн служить новим насінням. ”

Тертуліан відстоював вчення про Трійцю, підкреслюючи, що є один Бог в трьох особах. За його вченням, спочатку Бог був одною особою, але внаслідок роздумів і бажання відкритися світу Логос став реальною істотою, від Сина і Отця утворився Дух. Він не самостійна істота, “ сила, яка заміщає Сина ”. Логос має тимчасове самостійне існування, він явився не від вічності, а для світу, і буде час, коли Він знову підкориться Отцю. У час земного життя в Христі поєдналися, але не злилися дві природи (сутності) божественна і людська. Про внутрішнє життя Трійці Тертулліан не вчив. Головний його інтерес філософсько-космічний – історію спасіння він розглядає як продовження світової історії. Загалом, Тертуліану властивий стоїчний підхід до християнства. Він розглядав його як знання про Бога, засноване на розумі й авторитеті. Душа людини з природи є християнка.

Велика заслуга Тертулліана в тому, що він розробив понятійний апарат богослов’я: Трійця, особа, субстанція, односущий. За допомогою цих термінів церква змогла розвинути вчення про Трійцю. Вчення Тертуліана про Трійцю можна сформулювати так – Кожна з трьох осіб – Бог, всі три є Бог, вони розрізняються як особи, але єдині як субстанція.

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: